24 березня 2021 року
м. Київ
справа № 400/2152/20
адміністративне провадження № К/9901/9561/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі № 400/2152/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у відмові провести перерахунок суддівської винагороди;
зобов'язати здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди та всіх її складових (посадового окладу, доплати до посадового окладу за вислугу років та матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу) за вирахуванням вже отриманих сум суддівської винагороди за минулі періоди у таких розмірах:
з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, виходячи з розміру окладу 15 мінімальних заробітних плат, який встановлений на 01 січня 2017 року та складає 24000 грн. (двадцять чотири тисячі), із доплатою за вислугу років в розмірі 30% від окладу - 7200 грн, а з 13 квітня 2017 року- 40% від окладу- 9600 грн, регіональний коефіцієнт - 1,1 - 2400 грн (починаючи з 03 листопада 2017 року), допомога на оздоровлення -24000 (одноразово), індекс інфляції у 2017 році 13,7%;
з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, виходячи з розміру окладу 20 мінімальних заробітних плат, який встановлений на 01 січня 2018 року та складає 35240 грн. (тридцять п'ять тисяч двісті сорок гривень), із доплатою за вислугу років в розмірі 40% від окладу - 14096 грн; регіональний коефіцієнт - 1,1 - 3524 грн, допомога на оздоровлення -35240 (одноразово), індекс інфляції у 2018 році 9,8% ;
з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, виходячи з розміру окладу 25 мінімальних заробітних плат, який встановлений на 01 січня 2019 року та складає 48025 грн. (сорок вісім тисяч двадцять п'ять гривень), із доплатою за вислугу років в розмірі 40% від окладу - 19210 грн; регіональний коефіцієнт - 1,1 - 4802,50 грн, допомога на оздоровлення - 48025 (одноразово), доплата за зайняття адміністративної посади - 10% до окладу (починаючи з 25 травня 2019 року ), індекс інфляції у 2019 році 4,1 % ;
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
8 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам КАС України, Суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
При цьому касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише вказівку позивача на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, та посилання на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а саме, що вказана справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, однак це не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас, інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та неповного з'ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість їхнього перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, межі якого визначені статтею 341 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі № 400/2152/20.
Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року у справі № 400/2152/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддяМ.В. Білак