23 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 308/2066/21 пров. № А/857/5242/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Сеника Р.П., Шинкар Т.І.
з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу громадянина Республіки Алжир ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 лютого 2021 року, ухвалене суддею Крегул М.М. в місті Ужгороді об 17 год. 17 хв. у справі № 308/2066/21 за адміністративним позовом військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянина Республіки Алжир ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення примусового видворення,
Позивач звернувся в суд з позовом до громадянина Республіки Алжир ОСОБА_1 у якому просив суд затримати громадянина Республіки Алжир ОСОБА_1 з метою забезпечення видворення за межі території України на строк достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати шість місяців.
У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 15 лютого 2021 року був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль», на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби «Ужгород», в районі 246 прикордонного знаку, на відстані 500 метрів до лінії державного кордону України, при спробі незаконного перетинання державного кордону поза встановленими пунктами пропуску з України в Словацьку Республіку, в складі групи осіб, громадянин Республіки Алжир ОСОБА_1 .
Позивач вказав, що цими діями відповідач вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та, відповідно до ст. 263 КУпАП, був затриманий в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення.
03 грудня 2020 року позивач прийняв рішення про примусове повернення іноземця до країни походження, оскільки у відповідача відсутні законні підстави для перебування на території України.
Водночас, позивач вказав, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, оскільки у відповідача немає грошових коштів, родичів на території України та документів, які дають право на перетин державного кордону.
Зважаючи на це позивач звернувся з цим позовом до суду.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 лютого 2021 року адміністративний позов задоволено.
Затримано громадянина Республіки Алжир ОСОБА_1 з метою забезпечення видворення за межі території України, на строк достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати шість місяців, починаючи з часу фактичного затримання.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, громадянин Республіки Алжир ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 лютого 2021 року та відмовити в задоволенні адміністративного позову.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги, громадянин Республіки Алжир ОСОБА_1 посилається на те, що позивач не довів вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, оскільки не надав з цього приводу рішення суду.
Відповідач у апеляційній скарзі також звертає увагу на те, що позивач прийняв рішення про його примусове повернення, однак не надав строк для його виконання. Твердження позивача про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про його примусове повернення є надуманими, оскільки доводи відповідача про відсутність коштів для повернення у країну належності є припущенням позивача і не ґрунтуються на об'єктивних даних. Твердження позивача про те, що відповідач не зможе повернутися у країну громадянської належності, оскільки не володіє українською мовою та немає родичів на території України, не є достатніми, для подання позову про затримання з метою забезпечення примусового видворення.
Суд першої інстанції, на думку відповідача, на ці обставини не звернув належної уваги.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що громадянин Республіки Алжир ОСОБА_1 о 14 год. 50 хв., 15 лютого 2021 року був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль», на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », в районі 246 прикордонного знаку, на відстані 500 метрів до лінії державного кордону України, при спробі незаконного перетинання державного кордону поза встановленими пунктами пропуску з України в Словацьку Республіку, в складі групи осіб.
Щодо позивача складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 2 статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
16.02.2021 року відповідач відрахований з Відкритого міжнародному університеті розвитку людини «Україна», у зв'язку з невиконанням умов договору.
17.02.2021 року управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління ДМС України скасувало посвідку на тимчасове проживання громадянину Республіки Алжир ОСОБА_1 .
17.02.2021 року начальник відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», у зв'язку з тим, що відповідач коштів для виїзду з України не має, українською мовою не володіє на достатньому рівні, родичів на території України, які б могли надати допомогу у поверненні до країни походження немає, прийняв рішення про примусове повернення відповідача до країни походження або третьої країни.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ухилятиметься від виїзду з території України в добровільному порядку, про що свідчить порушення чинного законодавства України, а також відсутність у нього законних підстав перебування та проживання на території України на даний час.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства затримання з метою забезпечення видворення за межі території України.
З цього нормативного положення слідує, що поданню позову про затримання з метою забезпечення видворення за межі території України передує подання позову про примусове видворення іноземця або особи без громадянства.
Апеляційний суд встановив, що 18.02.2021 року Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області відкрив провадження за позовом військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про примусове видворення громадянина Республіки Алжир ОСОБА_1 .
Таким чином позивач дотримався передумови подання позову про затримання з метою забезпечення видворення за межі території України.
Крім того, для подання позову про затримання з метою забезпечення видворення за межі території України насамперед повинні існувати певні підстави. Такі підстави перелічені у статті 289 КАС України, та, якими є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства: 1) ухилятиметься від виконання рішення про примусове видворення; 2) перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, а також 3) існує ризик втечі; 4) відсутність в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України.
Відповідно до частини 5 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» рішення суду про примусове видворення іноземця або особи без громадянства виконується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, а стосовно іноземців та осіб без громадянства, затриманих ним у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України, - органом охорони державного кордону. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове видворення здійснюється органом, за чиїм позовом суд прийняв рішення про примусове видворення. З метою контролю за виконанням іноземцем або особою без громадянства рішення про примусове видворення службові особи органу охорони державного кордону або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, здійснюють супровід такого іноземця або особи без громадянства.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, службова особа якого супроводжувала іноземця та особу без громадянства, яку примусово видворено за зверненням органу Служби безпеки України, інформує такий орган про виконання рішення про примусове видворення.
Водночас ухилення іноземця або особи без громадянства від виконання рішення про примусове видворення чи перешкоджання проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію передбачає вчинення збоку іноземця або особи без громадянства активних дій, зокрема таких як переховування, втеча тощо.
Зважаючи на те, що відповідач немає законних підстав перебування на території України, а також те, що позивач вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону поза межами пункту пропуску через державний кордон за що відповідач притягнутий до адміністративної відповідальності на підставі постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.02.2021 року, у позивача є обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься чи перешкоджатиме виконанню рішення про примусове видворення.
Крім того, суд зазначає, що документами, які дають право на в'їзд в Україну та виїзд з України для іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні у зв'язку з провадженням освітньої діяльності на підставах і в порядку, встановлених міжнародними договорами України або спеціальними програмами - за паспортним документом та посвідкою на тимчасове проживання; іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.
Апеляційний суд встановив те, що, на підставі рішенням № 80111500019930 від 17.02.2021 року, управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Центрального міжрегіонального управління ДМС України скасувало посвідку на тимчасове проживання громадянину Республіки Алжир ОСОБА_1 . Також суд встановив те, що строк дії багаторазової візи закінчився 20.02.2021 року.
Отже, у відповідача, який вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань, відсутній документ, що дає право на виїзд з України.
На основі наведених міркувань та норм права, апеляційний суд вважає, що позов військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання з метою забезпечення примусового видворення громадянина Республіки Алжир ОСОБА_1 є підставним та підлягає задоволенню.
Водночас, законність рішення позивача про примусове повернення не впливає на правовий результат вирішення цього позову, оскільки, відповідно до статті 289 КАС України, це рішення не є предметом дослідження в межах цього позову.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу громадянина Республіки Алжир ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 лютого 2021 року в справі № 308/2066/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Р. П. Сеник
Т. І. Шинкар
Повний текст постанови складений 24.03.2021 року