про повернення апеляційної скарги
Справа № 295/14365/19
24 березня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Матохнюка Д.Б.
суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б.
перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 роти 1 батальйону УПП в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Яроша Миколи Володимировича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
Відповідно до рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху в зв'язку з її невідповідністю вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України, а саме: не надано доказів сплати судового збору та запропоновано звернутись до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку та вказати інші підстави для поновлення строку.
Апелянту запропоновано протягом 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги.
Копії ухвал суду направлені апелянту та отримані ним 23 лютого 2021 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
05 березня 2021 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання в якому ОСОБА_1 просить звільнити від сплати судового збору та поновити строк на апеляційне оскарження рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10.10.2019 року.
Надаючи оцінку вказаному клопотанню, суд апеляційної інстанції враховує положення ст. 8 Закону України "Про судовий збір", якою закріплено право суду з огляду на майновий стан сторони своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
В даному випадку, вказана норма кореспондується з нормою ч. 1 ст. 133 КАС України, згідно якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи. Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом в тому числі й органів державної влади.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
При цьому, ч. 2 ст. 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасника справи, який зобов'язує останнього діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Одним із таких процесуальних обов'язків учасників справи є надання особою, яка подає апеляційну скаргу, документа про сплату судового збору (ч.5 ст.296 КАС України), що також вказувалось і в ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху, для чого судом був встановлений строк, упродовж якого апелянту необхідно було усунути зазначений недолік.
У заявленому клопотанні в обґрунтування скрутного матеріального становища апелянт зазначив, що він є непрацюючим пенсіонером та у 2019-2020 роках доходів не мав, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України від 01.02.2021 та пенсійним посвідченням. За таких обставин, на думку апелянта його майновий стан є скрутним, а належна до сплати сума судового збору в розмірі 576,30 грн. перевищує 5% розміру його річного доходу.
Надаючи оцінку вказаному клопотанню, враховую положення ст. 8 Закону України "Про судовий збір", якою закріплено право суду з огляду на майновий стан сторони, звільнити останню від сплати судового збору.
Так, статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначено вичерпний перелік умов за яких, сторону можливо звільнити від сплати судового збору.
Зокрема, за нормами вказаної статті, суд може звільнити особу від сплати судового збору, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Так, у поданій ОСОБА_1 довідці зазначено про доходи за 2013-2018 роки, проте у вказаній довідці не зазначено про те, що ОСОБА_1 у 2019-2020 роках жодних доходів не отримував, оскільки не зазначення в довідці доходів отриманих у у 2019-2020 роках не можуть свідчити про їх не отримання.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, оскільки ОСОБА_1 є пенсінером, а тому щомісячно отримує пенсію, однак довідку про розмір отриманої ним пенсії за 2019-2020 роках не надано.
Таким чином, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, слід відмовити.
Також, апелянт у поданому клопотанні просить поновити строк на на апеляційне оскарження рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10.10.2019 року, яке мотивоано тим, що 02.10.2020 року він звернувся до Богунського районного суду м. Житомира зі скаргою на протиправні дії посадових осіб суду щодо не вручення йому рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10.10.2019.
Листом Богунського районного суду м. Житомира від 15.10.2020 №Р-9/2020 ОСОБА_1 було направлено копію рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10.10.2019 та одночасно роз'яснено його право відповідно до ч. 2 ст. 295 КАС України на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційну скаргу буде подано протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.
Враховуючи те, що копію оскаржуваного рішення апелянт отримав 24.11.2020 року, а апеляцінй скаргу подано 22.12.2020 року, то на думку апелянта строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин.
Вирішуючи питання поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, суд апеляційної інстанції вкотре наголошує, що норми статті 295 КАС України не поширюються на розгляд даної справи, оскільки її слід розглядати за нормами спеціальної статті 286 КАС України.
Таким чином, відлік строку на апеляційне оскарження з дати отримання особою рішення суду для термінових справ нормами КАС України не передбачений.
При цьому, ч. 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в ухвалі від 24 липня 2018 року в справі № 211/797/18, норми ст. 286 КАС України є спеціальними по відношенню до ст. 295 КАС України, а відтак строк на апеляційне оскарження судового рішення становить десять днів з моменту його проголошення, а не з дня вручення повного рішення суду.
Тобто, отримання особою копії рішення не в день його (її) проголошення або складення не є поважною підставою для поновлення такого строку.
Іншого порядку обчислення строку на апеляційне оскарження судового рішення в справах які відповідно до норм КАС України віднесені до категорій термінових справ, ніж обчислення строку апеляційного оскарження судового рішення з моменту проголошення судового рішення, КАС України не містить, а тому зазначені скаржником підстави для поновлення строку не є поважними.
При цьому, колегія суддів зауважує, що учасники справи, зобов'язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв'язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про неухильне виконання покладених на нього обов'язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Також, необхідно зауважити, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Компанія "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А." проти Іспанії").
Таким чином, при належному добросовісному відношенні відповідач не був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу в межах строку звернення до суду апеляційної інстанції, проте таким правом не скористався.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити про те, що інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень, а особливо в даному випадку, коли саме скаржник зацікавлений в оперативному вирішенні питання про відкриття провадження у справі, оскільки саме він не погоджується з рішенням суду першої інстанції і ставить під сумнів його законність.
Як вбачається з відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскаржуване рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10.10.2019 року у справі №295/14365/19 надіслано судом: 11.10.2019. Зареєстровано: 13.10.2019. Оприлюднено: 15.10.2019. Тобто, з 15.10.2019 позивач мав можливість ознайомитись із рішенням суду першої інстанції в Єдиному державному реєстрі судових рішень, інформацію з якого слід вважати загальновідомою згідно із Законом України "Про доступ до судових рішень", що дозволяло скаржнику ознайомитися з його повним текстом без одержання копії рішення суду першої інстанції в максимально стислі строки.
Тобто, непереконливими є доводи апелянта, що можливість ознайомитись з оскаржуваним рішенням у нього виникла лише з 24 листопада 2020 року.
Таким чином, апелянтом не виконано вимоги ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2021 року щодо надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та вказати інші підстави для поновлення строку, оскільки обгрунтування поданого апелянтом клопотання, аналогічні обґрунтуванням клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10.10.2019 зазначених позивачем разом в апеляційній скарзі.
Отже, оскільки станом на 24 березня 2021 року вимоги ухвал суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом не виконані, колегія суддів вважає за необхідне повернути апеляційну скаргу.
Згідно з ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Керуючись ст.ст.169, 296, 298, 325, 328, 329 КАС України, суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 роти 1 батальйону УПП в Житомирській області Департаменту патрульної поліції Яроша Миколи Володимировича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
3. Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач Матохнюк Д.Б.
Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.