Справа № 560/1140/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
23 березня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Шидловського В.Б. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Маріупольського міського центру зайнятості на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року (повний текст якої складено в м. Хмельницькому) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Маріупольського міського центру зайнятості про визнання наказів неправомірними,
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського міського центру зайнятості в якому просить визнати неправомірними накази Маріупольського міського центру зайнятості № НТ 181102 від 02.11.2018 року, № НТ 181102 від 02.11.2018 року, № НТ 190319 від 19.03.2019 року, № НТ 190424 від 24.04.2019 року, № НТ 190506 від 06.05.2019 року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 17.01.2018 року звернувся до Маріупольського міського центру зайнятості з заявами про надання статусу безробітного та про призначення виплати допомоги по безробіттю. З цієї ж дати йому наданий статус безробітного та розпочата виплата допомоги по безробіттю.
У період перебування позивача на обліку в центрі зайнятості в якості зареєстрованого безробітного, у зв'язку з недотриманням позивачем рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню, а саме невідвідування ним центру зайнятості у визначений та погоджений з ним час, центр зайнятості прийняв рішення про скорочення позивачу виплати допомоги по безробіттю:
1) на 15 календарних днів з 08.08.2018 по 22.08.2018 згідно наказу № НТ181102 від 02.11.2018 року;
2) на 30 календарних днів з 02.10.2018 по 31.10.2018 згідно наказу № НТ181102 від 02.11.2018 року;
3) на 45 календарних днів з 18.03.2019 по 01.05.2019 згідно наказу № НТ190319 від 19.03.2019 року;
4) на 60 календарних днів з 02.05.2019 по 30.06.2019 згідно наказу № НТ 190424 від 24.04.2019 року;
5) на 75 календарних днів з 01.07.2019 по 13.09.2019 згідно наказу № НТ 190506 від 06.05.2019 року.
Позивач 16.10.2019 року звернувся до Державного центру зайнятості із заявою, в якій просив вирішити питання щодо неправомірного скорочення йому виплати на безробіття.
Листом № 33/10/5861-19 від 13.11.2019 року Державний центр зайнятості повідомив позивача, що в період реєстрації його в якості безробітного, він неодноразово не відвідував Маріупольський центр зайнятості в призначені та погоджені із ним дні, а саме: 08.08.2018 року, 02.10.2018 року, 18.03.2019 року, 23.04.2019 року та 03.05.2019 року.
В даному листі зазначено, що документів, які підтверджують поважність невідвідування позивачем центру зайнятості у зазначені дні, він не надав, у зв'язку із чим Маріупольським міським центром зайнятості правомірно були прийняті вищезазначені накази, також зазначено, що в разі незгоди з оскаржуваними наказами, він має право звернутися до суду із позовом про їх оскарження.
Позивач, не погодившись із вказаними наказами, звернувся в суд з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначені Законом України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року № 5067-VI (далі Закон № 5067-VI).
Соціальний захист у разі настання безробіття - комплекс заходів, що передбачений загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття та законодавством про зайнятість населення.
Зареєстровані безробітні мають певні обов'язки, які визначені, зокрема, статтю 44 наведеного Закону.
Згідно пункту 2 частини 2 статті 44 Закону № 5067-VI відвідувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому він зареєстрований як безробітний у визначений і погоджений з ним час, але не рідше ніж один раз на тридцять календарних днів.
Аналогічна норма міститься в Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 року № 792.
Відповідно до пункту 28 даного Порядку зареєстрований безробітний відповідно до свого індивідуального плану працевлаштування зобов'язаний відвідувати центр зайнятості, в якому він зареєстрований, не рідше ніж один раз на 30 календарних днів, крім випадків, що сталися внаслідок надзвичайної ситуації, виникнення якої підтверджується на запит центру зайнятості відповідним органом згідно із законодавством, з пред'явленням паспорта громадянина України чи іншого документа, що посвідчує особу або підтверджує її спеціальний статус, та трудової книжки.
Зареєстрований безробітний, який з поважної причини не зміг звернутися до центру зайнятості у строк, установлений кар'єрним радником для відвідування, повинен відвідати центр зайнятості не пізніше ніж у день, що настає після закінчення дії обставин, що склалися у зв'язку з поважною причиною, за умови підтвердження її наявності відповідними документами. У разі коли такий день припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, зареєстрований безробітний повинен звернутися до центру зайнятості у перший робочий день, що настає за ним.
Поважними причинами, наявність яких підтверджена відповідними документами, є хвороба громадянина, смерть членів його сім'ї та родичів, догляд за хворою дитиною віком до 14 років, відвідування лікарні, судових та правоохоронних органів, районних військкоматів, інших державних установ та інші обставини, які унеможливлюють відвідування центру зайнятості.
Пунктом 5 частини 5 статті 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ встановлено, що тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі: порушення умов і строку реєстрації та перереєстрації як безробітного, а також недотримання рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню.
Як вбачається з матеріалів справи позивач 08.08.2018 року, 02.10.2018 року, 18.03.2019 року, 23.04.2019 року та 03.05.2019 року на чергові відвідування Маріупольського центру зайнятості не з'являвся.
Разом з тим, в матеріалах справи містяться заяви позивача, в яких він зазначає, що в силу різних причин, пов'язаних із негативним станом його здоров'я, він не міг з'являтися у вказані дні для чергового відвідування Маріупольського міського центру зайнятості.
Також наявні відповіді Маріупольського центру зайнятості, в яких підтверджується те, що позивач в телефонному режимі повідомляв спеціалістів центру про неможливість прибуття до центру зайнятості з метою його відвідування, проте відповідачем наведені позивачем причини неявки визнані неповажними, та прийнято оскаржувані накази.
З наведеного суд робить висновок про те, що позивач не мав на меті спеціально ухилятися від обов'язку відвідувати центр зайнятості у визначені та погоджені дати.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Принцип обґрунтованості рішення або дії вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Принцип пропорційності (адекватності) важливий при прийняті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.
Суд вважає, що відповідачем не дотриманні ці принципи в даних правовідносинах.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0719483 від 03.10.2017 року, якою позивачу безстроково встановленого другу групу інвалідності загального захворювання з 29.09.2017 року.
Окремо суд звертає увагу, що інвалідність ІІ групи встановлена позивачу безстроково, і наявність в матеріалах справи медичних заключень, довідок медичних установ, індивідуальної програми реабілітації інваліда № 916, виписки з карти амбулаторного хворого свідчить про те, що у позивача встановлені стійкі розлади функцій організму, і в кожному конкретному окремому випадку, в разі виникнення у позивача поганого самопочуття, стан такого поганого самопочуття окремого підтвердження не потребує.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Маріупольського міського центру зайнятості залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Шидловський В.Б. Матохнюк Д.Б.