Постанова від 23.03.2021 по справі 120/632/20-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/632/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Заброцька Людмила Олександрівна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

23 березня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Шидловського В.Б. Смілянця Е. С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Слобідське" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Слобідське" (далі позивач, ФГ Слобідське) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі відповідач) в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, а саме форми "Р" №0003490501 від 24.12.2019 року, форми "ПС" №0003500501 від 24.12.2019 року, форми "Р" №0003470501 від 24.12.2019 року, форми "ПН" №0003480501 від 24.12.2019 року;

- стягнути на користь Фермерського господарства "Слобідське" за рахунок бюжетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області сплачений при зверненні судовий збір у розмірі 8290,43 грн.

- стягнути на користь Фермерського господарства "Слобідське" за рахунок бюжетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ФГ Слобідське з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.08.2019, посадовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області складено Акт документальної планової перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи №938/05-11/32349791 від 26.11.2019, яким зафіксовано порушення вимог податкового законодавства.

Відповідно до акту документальної планової виїзної перевірки від 26.11.2019 року №938/05-11/32349791 (п. 3.1.4.2) вказано, що ФГ "Слобідське" не задекларувало за період з 01.09.2016 по 31.08.2019 року податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та встановлено його заниження в загальній сумі 29142,00 грн., т.ч. за період з 01.09.2016 року по 31.12.2016 року в сумі 2520,00 грн., за 2017 рік - 8778,00 грн., за 2018 рік - 10213,00 грн., за період з 01.01.2019 по 31.08.2019 року - 7631,00 грн.

Згідно з пп. "ж" п.266.2.2. ст.266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДІ-С 018- 2000. та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Позивач є сільськогосподарським товаровиробником. Об'єкти нерухомості, які належать йому на праві приватної власності і щодо яких контролюючим органом донараховані податкові зобов'язання, є будівлями/спорудами, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Щодо нарахування податку на додану вартість, позивач зазначав наступне. В акті перевірки зазначено, що встановлено розбіжності в кількості посіяних площ сільськогосподарських культур, що відображені в статистичній звітності форми 29-сг Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду, з актами про витрати насіння та садивного матеріалу за 2017 рік в кількості 462,04 га та за 2018 рік - 142 га. Тому, на думку ревізорів, в господарстві зайво списано на витрати вартість насіння за рахунок встановлених розбіжностей в кількості посівних площ сільськогосподарських культур між даними статистичної звітності та актами про витрати насіння та садивного матеріалу.

Проте, при проведенні перевірки контролюючим органом взагалі не враховано новітніх технологій обробітку земельних ділянок та посівів, про що позивач наголошував ревізорам при проведенні перевірки. Крім того, розбіжність в гектарах між даними статистичної звітності та актами про витрати насіння та садивного матеріалу, яка слугувала базою для нарахування штрафних санкцій, порахована із допущенням грубих арифметичних помилок та із невірним зазначенням періодів здійснення господарських операцій.

Також, в акті перевірки зазначено, що ФГ "Слобідське" за період 01.09.2016 року по 31.08.2019 року було зменшено собівартість продукції тваринництва, за рахунок віднесення витрат, які понесені на виробництво продукції тваринництва в бухгалтерському обліку від вирощування біологічних активів. Документальне підтвердження зазначеного не було взято до уваги. Так, позивач зазначав, що 26.12.2016 року з метою визначення справедливої вартості поточних біологічних активів тваринництва відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 18 листопада 2005 року №790 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку ФГ "Слобідське" наказом №76 створено комісію.

Відповідно протоколу №1 від 30.12.2016 року комісією проведено та проаналізовано інформацію для визначення справедливої вартості поточних біологічних активів та прийнято рішення про вставлення справедливої вартості по групам тварин станом на 30.12.2016 року та складено акт переоцінки поточних біологічних активів.

Аналогічні переоцінки поточних біологічних активів проведено в 2017 та 2018 роках.

Операції по переоцінці біологічних активів фактично вплинули виключно на зменшення вартості активів, тобто, відбулось не скорочення активів, як вказує контролюючий орган, а лише зменшення їх балансової вартості. Оскільки біологічні активи тваринництва при цьому не списувались з балансу, тому визнання витрат понесених на виробництво біологічних активів такими, що були використані за межами господарської діяльності платника позивач вважає безпідставним.

На підставі висновків вказаного акту відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 24.12.2019 за №0003490501, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, разом із штрафними санкціями на загальну суму 36427,89 грн.;

- від 24.12.2019 за №0003500501, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 680 грн.;

- від 24.12.2019 за №0003470501, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість, разом із штрафними санкціями на загальну суму 377424 грн.;

- від 24.12.2019 за №0003480501, яким за відсутність складення або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних застосовано штрафні санкції на загальну суму 138163 грн.

Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті відповідачем необґрунтовано, без наявності для того правових підстав.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду 09 листопада 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні спору по суті та прийнятті рішення про задоволення позову не була надана належна правова оцінка матеріалам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказав, що ФГ "Слобідське" не нарахувало умовний продаж на: витрати вартості насіння за рахунок встановлених розбіжностей між посівними площами згідно актів про витрати насіння та посівного матеріалу; зменшення собівартості продукції тваринництва за рахунок віднесення витрат, які понесені на виробництво продукції тваринництва в бухгалтерському обліку від вирощування біологічних активів.

02 березня на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від позивача в якому він посилаючись на обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Водночас, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати в сумі 5000 грн., як сплаченого у фіксованому розмірі гонорару за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Вислухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в справі матеріалами, ФГ Слобідське взято на податковий облік в контролюючому органі 25.05.2005 року за №5 та перебуває на обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області, Жмеринське управління, Шаргородська ДПІ.

На підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області №1383 від 10.10.2019, направлень від 30.10.2019 року №№ 655, 656, 657, 658, 659, виданих ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідно до ст.20, п.77.2 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, в період з 30.10.2019 року по 19.11.2019 року проведено планову виїзну документальну перевірку ФГ "Слобідське" за період з 01.09.2016 по 31.08.2019 з питань дотримання податкового законодавства, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області складено акт перевірки №938/05-11/32349791 від 26.11.2019, відповідно до висновків якого встановлено порушення ФГ "Слобідське":

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.5 "г" ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) ФГ "Слобідське" занижено податок на додану вартість в загальній сумі 301939 грн., в т.ч.: за грудень 2016 року в сумі 24430 грн., за серпень 2017 року в сумі 70816 грн., за листопад 2017 року в сумі 34987 грн., за грудень 2017 року в сумі 46594 грн.;

- п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р., (із змінами та доповненнями) за порушення граничного строку реєстрації ФГ "Слобідське" в Єдиному реєстрі податкових накладних таких податкових накладних в загальній сумі 276325 грн., за квітень 2017 року в сумі 46613 грн., за травень 2017року в сумі 45802 грн., за жовтень 2017 року в сумі 12204 грн., за грудень 2017 року в сумі 46594 грн., за травень 2018 року в сумі 55142 грн., за грудень 2018 року в сумі 69970 грн.;

- пп.266.1.1 пп.266.2.1 п.266.2., пп.266.3.3 п.266.3 ст.266 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого, не задекларовано податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, в загальній сумі 29142 грн., в т.ч.: за період з 01.09.2016 року по 31.12.2016 року в сумі 2520 грн., за 2017 рік в сумі 8778 грн., за 2018рік в сумі 10213 грн., за період з 01.01.2019 року по 31.08.2019року в сумі 7631 грн.;

- п.49.1 ст.49, п.п.266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) ФГ "Слобідське" не подало до Жмеринської ОДПІ Шаргородського відділення ГУ ДФС у Вінницькій області податкову декларацію з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік;

- пп.267.2.1 п.267.2, п.267.3, пп.267.6.4, п.267.6 п.267.4 ст.267 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) ФГ "Слобідське" занижено транспортний податок за 2017 рік в сумі 19489 грн.;

- п.49.1. ст.49 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) ФГ "Слобідське" не подало до Жмеринської ОДПІ Шаргородського відділення ГУ ДФС у Вінницькій області податкову декларацію з транспортного податку за 2017 рік.

- п.п."б" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме: подання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) з недостовірними відомостями.

В акті перевірки посадовими особами контролюючого органу зазначено наступне.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.09.2016 року по 31.08.2019 року встановлено їх заниження в загальній сумі 300755 грн., в т.ч.: за грудні 2016 року в сумі 24430 грн., за квітень 2017 року в сумі 46613 грн., за травень 2017 року в сум 45802 грн., за жовтень 2017 року в сумі 12204 грн., за грудень 2017 року в сумі 46594 грн., зі травень 2018 року в сумі 55142 грн., за грудень 2018року в сумі 69970 грн.

В ході перевірки річної статистичної звітності форми 29-сг Звіт про площі та валові ори сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду за 2017-2018рр. встановлено розбіжність в кількості посіяних площ сільськогосподарських культур з актами про витрати насіння та садивного матеріалу, а саме:

2017р. в кількості 462,04 га :

- ячменю ярого, згідно статистичної звітності посіяно 50,0 га, а фактично за квітень 2017 року - 73,50 га., різниця становить 23,50 га.;

- соняшника в кількості 229,28 га, а фактично відповідно до актів про витрати насіння та садивного матеріалу за квітень 2017 року становить 467,0 га., різниця становить 237,72 га.;

- кукурудзи в кількості 229,28 га, а фактично відповідно до актів про витрати насіння та садивного матеріалу за травень 2017 року становить 474,0 га., різниця становить 148,82 га;

- пшениці в кількості 230 га, а фактично відповідно до актів про витрати насіння та садивного матеріалу за жовтень 2017 року становить 282 га., різниця становить 52,0 га.

2018р. в кількості 142га :

- кукурудзи в кількості 260 га, а фактично відповідно до актів про витрати насіння та садивного матеріалу за травень 2018 року становить 302 га., різниця становить 42,0 га.;

- соняшника в кількості 100 га, а фактично відповідно до актів про витрати насіння та садивного матеріалу за травень 2018 року становить 200 га., різниця становить 100 га.

Отже, ФГ Слобідське зайво списано на витрати вартість насіння за рахунок встановлених розбіжностей в кількості посівних площ сільськогосподарських культур між даними статистичної звітності та актами про витрати насіння та садивного матеріалу. Вартість даних витрат, які включені до складу податкового кредиту з ПДВ та відображені відповідно до даних бухгалтерського обліку по рахунку 208 Насіння, становить 798805 грн., відповідно ПДВ становить 159761 грн.

Також, у ході проведення перевірки встановлено, що ФГ "Слобідське" за період з 01.09.2016 по 31.08.2019 було зменшено собівартість продукції тваринництва за рахунок віднесення витрат, які понесені на виробництво продукції тваринництва в бухгалтерському обліку від вирощування біологічних активів. Проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю та ціною продажу.

Дані господарські операції відображені в бухгалтерському обліку ФГ "Слобідське" такими бухгалтерськими проведеннями:

- за період з 01.09.2016 року по 31.12.2016 року списано витрати від первісного визнання продукції тваринництва Дт 94 Інші витрати операційної діяльності Кт 21 поточні біологічні активи в сумі 2072677 грн., із них матеріальні витрати становлять в сумі 1221500 грн.,

- в 2017 році списано витрати від первісного визнання продукції тваринництва Дт 94 Інші витрати операційної діяльності Кт 232 Витрати продукції тваринництва в сумі 1112017 грн., із них матеріальні витрати становлять в сумі 232970 грн.,

- в 2018році списано витрати від первісного визнання продукції тваринництва Дт 94 Інші витрати операційної діяльності Кт 232 Витрати продукцій тваринництва в сумі 1148184грн., із них матеріальні витрати становлять в сумі 349850 грн.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до наданих документів для перевірки ФГ Слобідське не нарахувало умовний продаж на витрати вартості насіння за рахунок встановлення розбіжностей та зменшення собівартості продукції тваринництва.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з податку на майно відмінне від земельної ділянки за період з 01.09.2016 по 31.08.2019 встановлено його заниження в загальній сумі 29142 грн., в т.ч. за період з 01.09.2016 по 31.12.2016 в сумі 2520 грн., за 2017 рік в сумі 8778 грн., за 2018 рік в сумі 10213 грн., за період з 01.01.2019 по 31.08.2019 в сумі 7631 грн.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ФГ Слобідське рахуються об'єкти нерухомого майна:

- будинок спеціалістів тракторної бригади, який використовується як адміністративна будівля загальною площею 340,73 кв. м. (об'єкт знаходиться за адресою Вінницька область Шаргородськсий район с. Клекотина, вул. Черешнева., буд, 39; дата вчинення державної реєстрації 20.07.2010 року);

- будівля кузні, за даними перевірки не встановлено використання в господарській діяльності даного нерухомого майна, загальною площею 97,9 кв. м. ( об'єкт знаходиться за адресою: Вінницька область, Шаргородськнй район, с. Клекотина. вул. Черешнева, буд. 39В; дата вчинення державної реєстрації 24.10.2015 року);

- згідно договору оренди №02-01/2015 від 01.01.2015 року ФГ Слобідське надає в оренду частину складу ФГ АВК-АГРО загальною площею 80 кв.м.

Відповідно до п.49.1. ст..49, п.п.266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Перевіркою встановлено, що ФГ Слобідське не подано податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки 2016 рік (по строку подання - 19.02.2016р.), 2017рік (по строку подання - 20.02.2017р.), 2018рік (по строку подання - 19.02.2018р.), 2019рік (по строку подання - 19.02.2019р.), чим порушено вимоги п.п.266.7.5 п.266.7 ст.266 І Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755 - VI (із змінами та доповненнями).

Проведеною перевіркою за період з 01.09.2016 року по 31.08.2019 року на підставі таких документів: обігово-сальдових відомостей по рахунках 10 Основні засоби, 64 Розрахунки за податками, даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, журналів - ордерів, головних книг, рішень Клекотинської та Мурафської сільських рад та інших необхідних документів, встановлено, що ФГ Слобідське не задекларовано податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, в загальній сумі 29142 грн., в т.ч.: за період з 01.09.2016 року по 31.12.2016 року в сумі 2520 грн., за 2017 рік в сумі 8778 грн., за 2018 рік в сумі 10213 грн., за період з 01.01.2019 року по 31.08.2019 року в сумі 7631 грн., чим порушено пп. 266.1.1, пп. 266.2.1 п.266.2, пп. 266.3.3 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 24.12.2019 за №0003490501, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, разом із штрафними санкціями на загальну суму 36427,89 грн.;

- від 24.12.2019 за №0003500501, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 680 грн.;

- від 24.12.2019 за № 0003470501, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість, разом із штрафними санкціями на загальну суму 377424 грн.;

- від 24.12.2019 за № 0003480501, яким за відсутність складення або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних застосовано штрафні санкції на загальну суму 138163 грн.

Не погоджуючись з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виходячи з положень п.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України та п.185.1 ст.185 ПК України операції із проведення переоцінки поточних біологічних активів не вважаються постачанням (умовним продажем) і вказана операція не підпадає під визначення операцій з постачання товарів, а тому не підлягає оподаткуванню ПДВ. Відповідно і застосування штрафних санкцій за відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України, податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є безпідставним та необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та відповідальність за порушення податкового законодавства, визначено Податковим кодексом України (далі - ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп.16.1.4. п.16.1. ст.16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Статтею 266 ПК України врегулюванні питання податку на нерухоме майно, відмінні від земельної ділянки.

Згідно п.265.1 ст.265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 даного Кодексу об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з п.30.1 ст.30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Пунктом 30.2 ст.30 ПК України передбачено, що підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Положеннями пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлено податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з положеннями п.п.«ж» п.266.2.2 ст.266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Таким чином, пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України застосовується у разі дотримання двох умов:

1) власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником,

2) об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.3 п.266.3 ст.266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

Так, за загальним правилом, об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності юридичних осіб, є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно пп.266.3.3 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

При цьому, пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно з положеннями п.49.1. ст.49, пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Позивач в обґрунтування правомірності не сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки зазначає, що в силу положень пп."ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України усі нежитлові приміщення, зазначені відповідачем в акті перевірки, призначені суто для використання у сільськогосподарській діяльності позивача та є відповідно будівлями сільськогосподарського призначення у відповідності до Державного класифікатора будівель та споруд, а тому не є об'єктом оподаткування.

Визначення сільськогосподарського товаровиробника наведене в п.14.1.235 ст.14 ПК України: сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно-виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Статтею 1 Закону України Про сільськогосподарський перепис, який визначає правові, організаційні та економічні основи підготовки і проведення сільськогосподарського перепису, оброблення, узагальнення, поширення та використання його результатів, а також регулює відносини суб'єктів сільськогосподарського перепису, визначає їх права, обов'язки та відповідальність, установлює гарантії держави щодо захисту конфіденційної інформації, отриманої у процесі проведення сільськогосподарського перепису, виробники сільськогосподарської продукції визначаються як юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Визначення сільськогосподарського товаровиробника наведене у статті 1 Закону України "Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою" відповідно до якої сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі з власно-виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з постачання.

Правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність наступних умов: 1) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником; 2) будівлі, споруди сільськогосподарського товаровиробника віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; 3) такі будівлі, споруди не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Так, з матеріалів справи встановлено, та не заперечується відповідачем, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником.

Визначаючись щодо того, чи є об'єкти нерухомості, які належать позивачу на праві власності і щодо яких контролюючим органом донараховані податкові зобов'язання, будівлями/спорудами, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, колегія судді враховує наступне.

Згідно з Державним реєстром речових прав на нерухоме майно за ФГ "Слобідське" рахуються об'єкти нерухомого майна:

- нежитлова будівля, будинок спеціалістів тракторної бригади, загальна площа 340,73 кв.м. (об'єкт знаходиться за адресою Вінницька область Шаргородськсий район с.Клекотина, вул. Черешнева., буд, 39; дата вчинення державної реєстрації 20.07.2010 року);

- будівля кузні, загальна площа 97,9 кв.м., яка складається з слюсарного цеху, складу, кузні, ганку (об'єкт знаходиться за адресою: Вінницька область, Шаргородськнй район, с.Клекотина, вул. Черешнева, буд. 39В; дата вчинення державної реєстрації 24.10.2015 року).

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року №507, зазначені будівлі, які належать на праві приватної власності позивачу, відносяться до групи Будівлі нежитлові інші (код 127), клас Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства (код 1271), який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін.

Будівлі для тваринництва мають код 1271.1, будівлі для зберігання зерна мають код 1271.3, будівлі сільськогосподарського призначення інші мають код 1271.9.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, про правомірність посилання позивача, що зазначені будівлі, які належать господарству на праві приватної власності, є будівлями сільськогосподарського призначення, які призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності позивача.

Так, зі змісту п.п.«ж» п.266.2.2 ст.266 ПК України слідує, що на користь того, що звільняється від оподаткування саме об'єкт, і саме такий, який має відповідне цільове призначення.

Доводи відповідача, що будинок спеціалістів тракторної бригади використовується як адміністративна будівля, а також, що даними перевірки не встановлено використання в господарській діяльності позивача будівлі кузні, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на відсутність у відповідача, як суб'єкта владних повноважень належних та допустимих доказів та підтвердження наведених доводів.

Колегія суддів зауважує, що додатковою обов'язковою умовою для звільнення від оподаткування є обставина, що такі будівлі, споруди не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Щодо нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки яке згідно договору оренди №02-01/2015 від 01.01.2015 року ФГ "Слобідське" надає в оренду частину складу ФГ АВК-АГРО загальною площею 80 кв.м., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до договору оренди №02-01/2015 від 02.01.2015 року ФГ "Слобідське" надавало в оренду ФГ АВК-АГРО частину приміщення ангару зернотоку площею 80 кв.м., що розташоване по вул. Вишнева, 90 в с.Клекотина. У відповідності до умов договору та листа голови ФГ АВК-АГРО дію зазначеного договору припинено 31.12.2018 року.

Водночас, відповідно до висновків акту перевірки та прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень відповідачем донараховано позивачу податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, в загальній сумі 29142 грн., в т.ч.: за період з 01.09.2016 року по 31.12.2016 року в сумі 2520 грн., за 2017 рік в сумі 8778 грн., за 2018рік в сумі 10213 грн., за період з 01.01.2019 року по 31.08.2019року в сумі 7631 грн.

При визначенні об'єктів та бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в 2016-2019 роках відповідачем вказано 3 об'єкти: площею 97,8 кв.м., 370,73 кв.м., 80 кв.м.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження того, що об'єкти площею 97,8 кв.м. та 370,73 кв.м. в 2016 2019 роках, а також об'єкт площею 80 кв.м. в 2019 році здавалися позивачем в оренду, лізинг або позичку.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що позивачу не належить об'єкт площею 370,73 кв.м, однак, з матеріалів справи встановлено, що належна позивачу нежитлова будівля (будинок спеціалістів тракторної бригади) має загальну площу 340,73 м. кв. (Акт перевірки - а.с.29).

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вище вказані будівлі та споруди, належні позивачу на праві власності, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно у вказаний період.

Враховуючи вищезазначені обставини справи та керуючись положеннями норм чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про протиправність податкових повідомлень - рішень від 24.12.2019 за №0003490501, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, разом із штрафними санкціями на загальну суму 36427,89 грн., та від 24.12.2019 за №0003500501, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 680 грн.

Щодо правомірності винесення відповідачем податкових повідомлень рішень від 24.12.2019 за №0003470501, яким збільшено грошове зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість, разом із штрафними санкціями на загальну суму 377424 грн., та від 24.12.2019 за №0003480501, яким за відсутність складення або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних застосовано до позивача штрафні санкції на загальну суму 138163 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктами 44.1 та 44.2 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" від 16.07.1999, згідно зі статтею 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ №88).

Положеннями пункту 1.2 Наказу №88 визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п.2.1 Наказу №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Щодо посилань відповідача про допущення позивачем порушень п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.5 "г" ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, а саме заниження податку на додану вартість в загальній сумі 301939 грн., в т.ч.: за грудень 2016 року в сумі 24430 грн., за серпень 2017 року в сумі 70816 грн., за листопад 2017 року в сумі 34987 грн., за грудень 2017 року в сумі 46594 грн., а також допущення порушень п.201.10. ст.201 ПК України, а саме - граничного строку реєстрації ФГ "Слобідське" в Єдиному реєстрі податкових накладних таких податкових накладних в загальній сумі 276325 грн., за квітень 2017 року в сумі 46613 грн., за травень 2017року в сумі 45802 грн., за жовтень 2017 року в сумі 12204 грн., за грудень 2017 року в сумі 46594 грн., за травень 2018 року в сумі 55142 грн., за грудень 2018 року в сумі 69970 грн., апеляційний суд зазначає таке.

Актом перевірки повноти визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.09.2016 року по 31.08.2019 року встановлено їх заниження в загальній сумі 300755грн., в т.ч.: за грудні 2016року в сумі 24430грн., за квітень 2017року в сумі 46613грн., за травень 2017року в сум 45802грн., за жовтень 2017року в сумі 12204грн., за грудень 2017року в сумі 46594грн., зі травень 2018року в сумі 55142грн., за грудень 2018року в сумі 69970 грн..

Зазначені доводи ґрунтуються на тому, що в ході перевірки річної статистичної звітності форми 29-сг Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду за 2017-2018рр. встановлено розбіжність в кількості посіяних площ сільськогосподарських культур з актами про витрати насіння та садивного матеріалу, а саме:

2017р. в кількості 462,04 га :

- ячменю ярого, згідно статистичної звітності посіяно 50,0 га, а фактично за квітень 2017 року - 73,50 га., різниця становить 23,50 га.;

- соняшника в кількості 229,28 га, а фактично відповідно до актів про витрати насіння та садивного матеріалу за квітень 2017 року становить 467,0 га., різниця становить 237,72 га.;

- кукурудзи в кількості 229,28 га, а фактично відповідно до актів про витрати насіння та садивного матеріалу за травень 2017 року становить 474,0 га., різниця становить 148,82 га.;

- пшениці в кількості 230 га, а фактично відповідно до актів про витрати насіння та садивного матеріалу за жовтень 2017 року становить 282 га., різниця становить 52,0 га.

2018р. в кількості 142га :

- кукурудзи в кількості 260 га, а фактично відповідно до актів про витрати насіння та садивного матеріалу за травень 2018 року становить 302 га., різниця становить 42,0 га.;

- соняшника в кількості 100 га, а фактично відповідно до актів про витрати насіння та садивного матеріалу за травень 2018 року становить 200 га., різниця становить 100 га.

Податковий орган посилається на зайво списані ФГ "Слобідське" витрати на вартість насіння за рахунок встановлених розбіжностей в кількості посівних площ сільськогосподарських культур між даними статистичної звітності та актами про витрати насіння та садивного матеріалу. Так вартість даних витрат, які включені до складу податкового кредиту з ПДВ та відображені відповідно до даних бухгалтерського обліку по рахунку 208 Насіння, становить 798805грн., відповідно ПДВ становить 159761 грн.

Водночас, в Акті зазначено, що перевіркою встановлено, що ФГ "Слобідське" за період з 01.09.2016 по 31.08.2019 зменшило собівартість продукції тваринництва за рахунок віднесення витрат, які понесені на виробництво продукції тваринництва в бухгалтерському обліку від вирощування біологічних активів. Проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю та ціною продажу.

Зазначені господарські операції відображені в бухгалтерському обліку ФГ "Слобідське" наступними бухгалтерськими проведеннями:

- за період з 01.09.2016 року по 31.12.2016 року списано витрати від первісного визнання продукції тваринництва Дт 94 Інші витрати операційної діяльності Кт 21 поточні біологічні активи в сумі 2072677 грн, із них матеріальні витрати становлять в сумі 1221500 грн,

- в 2017 році списано витрати від первісного визнання продукції тваринництва Дт 94 Інші витрати операційної діяльності Кт 232 Витрати продукції тваринництва в сумі 1112017 грн, із них матеріальні витрати становлять в сумі 232970 грн,

- в 2018 році списано витрати від первісного визнання продукції тваринництва Дт 94 Інші витрати операційної діяльності Кт 232 Витрати продукції тваринництва в сумі 1148184грн, із них матеріальні витрати становлять в сумі 349850 грн.

З огляду на зазначене, відповідач вважає, що позивач мав нарахувати умовний продаж на витрати вартості насіння за рахунок встановлення розбіжностей та зменшення собівартості продукції тваринництва, проте такий умовний продаж не був нарахований на товарно-матеріальні цінності.

Колегія суддів вважає зазначені доводи відповідача помилковими та зауважує, що, судом першої інстанції встановлено, що розбіжності в кількості посіяних площ сільськогосподарських культур, що відображені в статистичній звітності форми 29-сг Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду та зазначених в актах про витрати насіння та садивного матеріалу виникли внаслідок застосування позивачем новітніх технологій обробітку земельних ділянок та посівів, про що позивач зазначав ревізорам при проведенні перевірки. Так, позивачем наголошено, що для збільшення врожаю та збереження родючості ґрунтів в своїй господарській діяльності позивач застосовував систему нульового обробітку ґрунту та перехресний посів. В зв'язку з чим, в облікових документах може бути відображена більша площа посівів, ніж та, що відображена в статистичній звітності, оскільки деякі площі засівалися в 2 сліди. Водночас, операції щодо витрат насіння, фактично виконаної роботи (посіву площ) відображені в облікових листах тракториста машиніста, актах про витрати насіння та садівного матеріалу).

Позивачем, в підтвердження вищезазначених доводів бнадано облікові листи тракториста машиніста, лімітно-забірні карти на отримання матеріальних цінностей, акти про витрати насіння та садівного матеріалу (т.1 а.с.187-250, т.2 а.с.1-157). Крім того. позивачем надано лист ТОВ «ДАУ АГРОСАЄНСЕС Україна» від 24.03.2020 року №79, в якому відображено інформацію про використання позивачем у 2017-2018 роках демо насіння, з роз'ясненням стосовно норм висіву (т.3 а.с.12-14).

Щодо посилань апелянта, що ФГ "Слобідське" за період 01.09.2016 року по 31.08.2019 року зменшено собівартість продукції тваринництва, за рахунок віднесення витрат, які понесені на виробництво продукції тваринництва в бухгалтерському обліку від вирощування біологічних активів, суд зазначає, що як встановлено в ході розгляду справи 26.12.2016 року з метою визначення справедливої вартості поточних біологічних активів тваринництва відповідно до вимог наказу Міністерства фінансів України від 18 листопада 2005 року №790 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку ФГ "Слобідське" наказом №76 створено комісію. Відповідно протоколу №1 від 30.12.2016 року комісією проведено та проаналізовано інформацію для визначення справедливої вартості поточних біологічних активів та прийнято рішення про вставлення справедливої вартості по групам тварин станом на 30.12.2016 року та складено акт переоцінки поточних біологічних активів. Аналогічні переоцінки поточних біологічних активів проведено позивачем в 2017 та 2018 роках (т.1 а.с.166-186).

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи позивача, що операції по переоцінці біологічних активів фактично вплинули виключно на зменшення вартості активів, тобто, відбулось не скорочення активів, як вказує контролюючий орган, а лише зменшення їх балансової вартості. Оскільки біологічні активи тваринництва при цьому не списувались з балансу, тому визнання витрат понесених на виробництво біологічних активів такими, що були використані за межами господарської діяльності, є безпідставним.

Відповідно до п.185.1 ст.185 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з положеннями п.14.1.191 ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром. Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

З системного аналізу положень п.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України та п.185.1 ст.185 ПК України слідує, що операції із проведення переоцінки поточних біологічних активів не вважаються постачанням ( умовним продажем ) і вказана операція не підпадає під визначення операцій з постачання товарів, а тому не підлягає оподаткуванню ПДВ.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованим застосування штрафних санкцій за відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПК України, податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо протиправності винесення податкових повідомлень-рішень від 24.12.2019: за №0003470501, яким збільшено грошове зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість, разом із штрафними санкціями на загальну суму 377424 грн., та №0003480501, яким за відсутність складення або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних застосовано до позивача штрафні санкції на загальну суму 138163 грн., та погоджується з підставністю їх скасування.

Також, колегія суддів погоджується з наведеним судом першої інстанції обгрунтуванням задоволення вимоги по відшкодуванню витрат на оплату послуг адвоката, визначенням її співмірності із складністю справи та кількістю наданих за відповідним часом адвокатом послуг.

Відповідачем в апеляційній скарзі, на спростування оскарженого рішення в зазначеній частині, обгрунтувань не наводиться.

Щодо клопотання заявленого ФГ "Слобідське" у відзиві на апеляційну скаргу про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених судових витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн. колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Види судових витрат, підстави та порядок їх розподілу врегульовано приписами глави 8 розділу 1 КАС України.

Відповідно до положень пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Положеннями частини 1 статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з положеннями частини 4 статті 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями частин 5 та 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

Колегія суддів зауважує, що відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем направлено на адресу апелянта 01 березня 2021 року. Згідно трек-номеру відправлення вручено відповідачу 02 березня 2021 року.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано письмових заперечень щодо розміру понесених судових витрат та щодо їх відшкодування, тоді як доводи наведені в судовому засіданні представником відповідача, як підстав для скасування оскарженого судового рішення в частині відшкодованих зазначених витрат, та, щодо відмови в задоволенні заявленого у відзиві клопотання, з цього ж питання в суді апеляційної інстанції, носять загальний характер та є такими, що не спростовують заявлених вимог.

Зі змісту вищевказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правничої допомоги №004-ас від 01.03.2021.

У відповідності до п.4.5 договору, сторони домовились, що розмір гонорару адвоката підлягає сплаті у фіксованому розмірі в сумі 5000,00 грн.

З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, що витрати на оплату послуг адвоката документально підтверджуються в заявленій позивачем загальній сумі 5000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

Апеляційний суд приходить до висновку, що витрати в сумі 5000,00 грн, на оплату послуг адвоката в суді апеляційної інстанції документально підтверджені, розмір витрат є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), а також часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити клопотання позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 гривень.

За результатом апеляційного розгляду колегія суддів вважає, що дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами не відповідають критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак, погоджується в позицією суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року - без змін.

Стягнути на користь Фермерського господарства "Слобідське" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області 5000,00 грн. сплаченого у фіксованому розмірі гонорару за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 24.03.2021 року.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Шидловський В.Б. Смілянець Е. С.