Справа № 560/6939/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
23 березня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Смілянця Е. С. Граб Л.С. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,
представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного Управління ДПС у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький про стягнення податкового боргу,
в листопаді 2020 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області в порядку статті 283 КАС України звернулося в суд з заявою, в якій просило стягнути з розрахункових рахунків Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький кошти за податковим боргом в сумі 5 306 139,47 грн.
В обґрунтування заяви позивач зазначив, що за відповідачем станом на 01.10.2020 рік рахується податковий борг в розмірі 5 306 139,47 грн. по земельному податку з юридичних осіб, який підтверджується копією податкової декларації №9030942122 від 20.02.2020 (по строку сплати 30.10.2020).
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року заяву задоволено.
Стягнуто з розрахункових рахунків Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький кошти за податковим боргом в сумі 5 306 139,47 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
На апеляційну скаргу Позивачем подано відзив відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницького зареєстрований як юридична особа (код ЄДРПОУ - 07928461).
Станом на 30.10.2020 року за відповідачем рахується податковий борг по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 5 306 139,47 грн. за вересень 2020 року, що підтверджується інтегрованою карткою відповідача та розрахунком суми позовних вимог.
Заборгованість виникла на підставі самостійного нарахування відповідачем згідно податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №9030942122 від 20.02.2020.
Заява подана Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області з дотриманням вимог статті 283 КАС України. Зазначення у позовній заяві того, що до стягнення заявлено суму заборгованості за серпень 2020 року із строком сплати 30.10.2020 свідчить про помилкове зазначення місяця, за який виникла заборгованість, оскільки строк нарахування боргу 30.10.2020 стосується сплати податку за вересень 2020 року.
Оскільки самостійно податковий борг відповідачем своєчасно не сплачений, а вжиті позивачем заходи не призвели до повного його погашення, податковий орган звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач відповідно до вимог Податкового кодексу України (норми якого є пріоритетними у спірних правовідносинах) не звільнений від обов'язку сплати земельного податку та не має відповідних пільг щодо його сплати, а отже на нього покладений обов'язок щодо сплати зазначеного податку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.
Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до абз.1 п.46.1. ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Відтак, податкова декларація чи розрахунок, які самостійно подані контролюючому органу, є податковим зобов'язанням, яке самостійно визначене платником податків, що згідно з п.56.11 ст.56 ПК України не підлягає оскарженню. Сума, зазначена боржником у податкових деклараціях та розрахунках, є узгодженим податковим зобов'язанням.
Пунктом 287.3. статті 287 ПК України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Приписами пункту 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Таким чином, з аналізу вищезазначених норм податкового законодавства слідує висновок, що факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом І інстанції, податковим органом вживались заходи щодо погашення боргу відповідно до вимог ст.59 ПК України, зокрема на адресу КЕВ м. Хмельницький була направлена податкова вимога №347-22 від 26.03.2015 на суму 331050,40 грн. Однак, у зв'язку з постійним нарощуванням податкового боргу відповідача подальші податкові вимоги повторно не надсилались.
Водночас, щодо доводів відповідача про не надсилання податкових вимог колегія суддів зауважує, що контролюючий орган не був зобов'язаний надсилати відповідачу нову вимогу у зв'язку із збільшенням суми податкового боргу останнього, а тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.
Пунктом 126.1. ст.129 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.
Відповідно до п.п.129.1.1. п.129.1. ст.129 ПК України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що вищевказані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога відповідачем не оскаржувались та не скасовані, доказів про сплату заборгованості не надано. Окрім того, відповідачем не спростовано правильність нарахування пені, яка відображена у картці особового рахунку платника податків та у детальному розрахунку.
З огляду на наведене, та враховуючи те, що відповідачем заборгованість в добровільному порядку не сплачена, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги Головного управління ДПС у Хмельницькій області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача, що саме Міністерство оборони України несе відповідальність за податковими зобов'язаннями Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, з огляду на те, що відповідно до статей 15, 16 Податкового кодексу України, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницького є платником податків, зборів та обов'язкових платежів і зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. Зазначене підтверджується Положенням Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького від 17 грудня 2019 року №278, п.12 якого визначено, що відповідач є юридичною особою, веде самостійний баланс, має реєстраційні рахунки у відділеннях Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також інші печатки, необхідні для забезпечення діяльності установи та самостійно несе відповідальність за свою діяльність.
Таким чином, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький є окремою юридичною особою, користувачем земельних ділянок, який подав декларацію з плати за землю, а тому і платником цього податку.
Щодо посилань апелянта на те, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький звільнений від сплати земельного податку відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про Збройні Сили України», колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 2 статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пп.1.1 ст.1 ПКУ).
Відповідно до пункту 4.4 статті 4 ПК України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Згідно з пунктом 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Статтею 282 Податкового кодексу України, були передбачені пільги щодо сплати податку для юридичних осіб, зокрема, від сплати податку звільнялись військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
З 01 січня 2015 року законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII, стаття 282 Податкового кодексу України викладена у новій редакції, що не передбачає вказаних пільг.
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень.
До місцевих податків належить, зокрема, податок на майно (стаття 10 Податкового кодексу України), що згідно статті 265 Податкового кодексу України складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку, плати за землю.
Згідно з пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що відповідач не надав відповідного рішення, яким встановлена податкова пільга зі сплати земельного податку, що поширює свою дію на Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький.
А тому, з урахуванням наведеного вище, відповідач відповідно до вимог Податкового кодексу України (норми якого є пріоритетними у спірних правовідносинах) не звільнений від обов'язку сплати земельного податку та не має відповідних пільг щодо його сплати.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький самостійно подавав контролюючому органу декларації з земельного податку, є платоспроможною юридичною особою, а тому зобов'язаний виконувати взяті на себе податкові зобов'язання.
Водночас, недостатнє фінансування з боку органу вищого рівня, неприбутковість установи та організації, не є підставою для звільнення відповідача від сплати податків.
Безпідставними є й твердження апелянта з посиланням на ч.8 ст.4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" про звільнення його від сплати земельного податку до закінчення особливого періоду, оскільки наведена норма передбачає зупинення на час особливого періоду дії нормативно-правових актів, які скорочують чисельність, обмежують комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, та жодним чином не поширюється на відносини з питань сплати податків і зборів, врегульованих нормами ПК України.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 822/2990/17 та від 18 жовтня 2018 року у справі № 822/3645/17.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на зазначене колегія судді приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 23 березня 2021 року.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Смілянець Е. С. Граб Л.С.