Справа № 320/5872/19 Суддя першої інстанції: Балаклицький А. І.
23 березня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Костюк Л.О. та Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,
У жовтні 2019 року ТОВ «Сільпо-Фуд» звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДФС (процесуальним правонаступником якої є Київська митниця Держмитслужби) про коригування митної вартості товарів від 23 серпня 2019 року № UA125000/2019/000502/2, № UA125000/2019/000503/2, № UA125000/2019/000504/2 та № UA125000/2019/000509/2.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року вказаний адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції надав неналежну оцінку дослідженим доказам та неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що до митного оформлення були надані документи, які містять розбіжності та не дають можливості встановити дійсну митну вартість. Також відповідач зазначає, що ТОВ «Сільпо-Фуд» не надало додаткових документів у повному обсязі, які були витребувані в порядку ст. 53 Митного кодексу України. В апеляційній скарзі відповідач виклав свої доводи щодо неможливості застосування інших методів визначення митної вартості товару, окрім резервного.
ТОВ «Сільпо-Фуд» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що суд першої інстанції належним чином перевірив аргументи митного органу, які були покладені в основу рішень про коригування митної вартості товарів та прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року - без змін, виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що між ТОВ «Сільпо-Фуд» (Покупець) і AIMON GROUP LIMITED (Постачальник) було укладено контракт № 2200 від 01 травня 2019 року.
Згідно з п. 3.1.1 вказаного контракту предметом поставки є посуд, виготовлений із кам'яної кераміки під торговельною маркою «Marco Cervetti». Покупець доручає постачальнику здійснити маркування товару, використовуючи торговельну марку «Marco Cervetti». Торгівельна марка належить покупцю відповідно до ліцензійного договору з власником торгової марки - ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Рітейл Капітал».
Відповідно до п. 4.1 контракту № 2200 від 01 травня 2019 року постачальник зобов'язується постачати товар партіями на умовах поставки FOB (будь-який порт Китаю) відповідно до Інкотермс 2010. Партією товару є визначена сторонами кількість товару, що вказана в одному інвойсі або слідує за одним транспортним документом. Обране сторонами місце поставки вказується в інвойсі.
З метою перевезення товару морем (фрахт) ТОВ «Сільпо-Фуд» уклало агентський договір № 1763 від 07 листопада 2016 року із ТОВ «СМА СІ ДЖИ ЕМ ШИППІНГ ЕДЖЕНСІ Україна».
Позивач 22 та 23 серпня 2019 року подав до Київської митниці ДФС такі електронні митні декларації:
- № UA125220/2019/711963 від 22 серпня 2019 року, в якій для митного оформлення задекларовано товар «Посуд кухонний з кераміки, що містить на своїй поверхні глазурування/покриття (матеріал кераміки не характерний для виробів з фарфору, грубої, кам'яної, фаянсу/тонкої кераміки): арт. 776405 - Рамекін для запікання, жаростійкий, об'єм 160 мл, 4608 шт; арт.776406 - Рамекін круглий з кришкою, жаростійкий, об'єм 200 мл, 2052 шт; арт. 776407 - Форма для запікання овальна, жаростійка, розмір 26,5x15,3x6,3 см, 2400 шт; арт. 776412 - Каструля кругла з кришкою, жаростійка, об'єм 1,5 л, 6684 шт. Торговельна марка: Marco Cervetti. Виробник: Fung Lin Wah Enterprise Limited. Країна виробництва: СN (Китай)».
Митна вартості товару за вказаною митною декларацією становила 2,1539 долари США за 1 кг.
- № UA125220/2019/711973 від 23 серпня 2019 року, в якій для митного оформлення задекларовано товар «Посуд кухонний з кераміки, що містить на своїй поверхні глазурування/покриття (матеріал кераміки не характерний для виробів з фарфору, грубої, кам'яної, фаянсу/тонкої кераміки): арт. 776405 - Рамекін для запікання, жаростійкий, об'єм 160 мл, 4608 шт; арт.776406 - Рамекін круглий з кришкою, жаростійкий, об'єм 200 мл, 2052 шт; арт. 776407 - Форма для запікання овальна, жаростійка, розмір 26,5x15,3x6,3 см, 2400 шт; арт. 776412 - Каструля кругла з кришкою, жаростійка, об'єм 1,5 л, 6620 шт. Торговельна марка: Marco Cervetti. Виробник: Fung Lin Wah Enterprise Limited. Країна виробництва: СN (Китай)».
Митна вартості товару за вказаною митною декларацією становила 2,1556 долари США за 1 кг.
- № UA125220/2019/711964 від 22 серпня 2019 року, в якій для митного оформлення задекларовано товар «Посуд кухонний з кераміки, що містить на своїй поверхні глазурування/покриття (матеріал кераміки не характерний для виробів з фарфору, грубої, кам'яної, фаянсу/тонкої кераміки): арт. 776409 - Форма для запікання прямокутна, жаростійка, розмір 25,3x17,2x6,5 см, 4888 шт; арт. 776411 - Форма для запікання прямокутна, жаростійка, розмір 34x24x8 см, 8532 шт. Торговельна марка: Marco Cervetti. Виробник: Fung Lin Wah Enterprise Limited. Країна виробництва: СN (Китай)».
Митна вартості товару за вказаною митною декларацією становила 1,5217 долари США за 1 кг.
- № UA125220/2019/711971 від 23 серпня 2019 року, в якій для митного оформлення задекларовано товар «Посуд кухонний з кераміки, що містить на своїй поверхні глазурування/покриття (матеріал кераміки не характерний для виробів з фарфору, грубої, кам'яної, фаянсу/тонкої кераміки): арт. 776405 - Рамекін для запікання, жаростійкий, об'єм 160 мл, 4608 шт; арт. 776406 - Рамекін круглий з кришкою, жаростійкий, об'єм 200 мл, 2052 шт; арт. 776407 - Форма для запікання овальна, жаростійка, розмір 26,5x15,3x6,3 см, 2400 шт; арт. 776412 - Каструля кругла з кришкою, жаростійка, об'єм 1,5 л, 6656 шт. Торговельна марка: Marco Cervetti. Виробник: Fung Lin Wah Enterprise Limited. Країна виробництва: СN (Китай)».
Митна вартості товару за вказаною митною декларацією становила 2,1551 долари США за 1 кг.
За підсумками проведеного аналізу документів, що подані разом з вказаними електронними митними деклараціями, контролюючий орган встановив підстави для витребування додаткових доказів.
У подальшому, за результатами розгляду пояснень і доказів декларанта, Київська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 23 серпня 2019 року № UA125000/2019/000502/2, № UA125000/2019/000503/2, № UA125000/2019/000504/2 та № UA125000/2019/000509/2.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями митного органу, ТОВ «Сільпо-Фуд» звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання їх протиправними і скасування.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Сільпо-Фуд», суд першої інстанції виходив з того, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав усі документи, що необхідні для визначення митної вартості за ціною контракту. Такі документи містять повну інформацію про митну вартість та не містять розбіжностей.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи згідно з переліком.
Зазначена норма права вказує на те, що митний орган, встановивши, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зобов'язаний направити письмову вимогу про надання додаткових документів згідно з переліком протягом 10 календарних днів.
Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19, митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Приписи ст.ст. 53, 54 Митного кодексу України зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
У постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Дослідивши підстави для витребування у ТОВ «Сільпо-Фуд» додаткових документів та для прийняття у подальшому рішень про коригування митної вартості товару від 23 серпня 2019 року № UA125000/2019/000502/2, № UA125000/2019/000503/2, № UA125000/2019/000504/2 та № UA125000/2019/000509/2, колегія суддів прийшла до таких висновків.
Разом електронною митною декларацію № UA125220/2019/711963 від 22 серпня 2019 року позивач на підтвердження заявленої митної вартості подав до Київської митниці ДФС такі документи: пакувальний лист FZAMC19069В від 12 липня 2019 року; рахунок-фактуру (інвойс) FZAMC19069В від 12 липня 2019 року; коносамент SHZ2645711 від 17 липня 2019 року; автотранспортну накладну № 423477 від 21 серпня 2019 року; сертифікат про походження товару № 19С4403А9865/00329 від 18 липня 2019 року; рішення про визначення коду товару КТ-UA125220-0005-2019 від 19 серпня 2019 року; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи № 142005702-0293 від 16 серпня 2019 року; виписку по рахунку б/н від 06 серпня 2019 року; платіжне доручення № 4522 від 05 серпня 2019 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг UAІМ0323196 від 06 серпня 2019 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 7062 від 20 серпня 2019 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № Ц-672 від 22 серпня 2019 року; прайс-лист продавця б/н від 01 березня 2019 року; рахунок від виробника до продавця № INV201907076 від 13 липня 2019 року; страховий поліс № 15783 від 12 серпня 2019 року; контракт № 2200 від 01 травня 2019 року; договір страхування № 101049808 від 15 травня 2019 року; договір про перевезення № 1763 від 07 листопада 2016 року; акт виконаних робіт U AІМ0323196 від 06 серпня 2019 року; комерційна пропозиція № 01/05/2019 від 01 травня 2019 року; платіжний документ щодо оплати транспортних послуг від 14 серпня 2019 року.
Посилаючись на те, що на підставі поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, відповідач направив позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів, а саме - виписки з бухгалтерської документації; страхових документів; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; копії митної декларації країни відправлення; договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту). Також у повідомленні зазначено, що декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Вимога про необхідність надання додаткових документів обґрунтована тим, що у висновку від 22 серпня 2019 року № Ц-672 міститься посилання лише на прайс від 01 березня 2019 року (продавця), комерційну пропозицію продавця та інформацію з мережі інтернет та посилання на сайти ALIBABA, які є торгівельними площадками. Крім того у рахунку від виробника до продавця № INV201907076 від 13 липня 2019 року вказано про необхідність здійснення передплати в розмірі 15 %, проте банківські документи відсутні. Також звернута увага на те, що положеннями п. 1.1.1 генерального договору добровільного страхування вантажів № 101049808 від 15 травня 2019 року передбачена наявність Додатка № 1 з описом вантажу, маршруту, номером інвойсу, страхової суми, проте зазначений додаток не надано до митного оформлення. Документальне підтвердження розміру страхового тарифу у розмірі 0,08%, що зазначений у сертифікаті від 12 серпня 2019 року № 15783, відсутнє. Зазначена у страховому сертифікаті сума інвойсу відрізняється від заявленої суми у митній декларації від 22 серпня 2019 року № UA125220/2019/711963, відсутній курс валют, згідно якого здійснено розрахунок переведення євро у гривню.
Листом від 23 серпня 2019 року № 1428 позивач повідомив Київському митницю ДФС, що ним були надані усі основні, а також додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару.
Київська митниця Держмитслужби прийняла рішення про коригування митної вартості товару від 23 серпня 2019 року № UA125000/2019/000502/2 із застосуванням резервного методу. З прийняттям такого рішення митна вартість товару збільшилася з 2,1539 доларів США за 1 кг до 3,86 доларів США за 1 кг.
Згідно з п. 33 рішення від 23 серпня 2019 року № UA125000/2019/000502/2 підставою для його прийняття стало те, що з поданих декларантом документів неможливо підтвердити числове значення заявленої митної вартості; декларант відмовився від надання додаткових документів; у висновку від 22 серпня 2019 року № Ц-672 експертом проведений аналіз лише контрактної ціни товару та не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари; подані декларантом документи не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, та надані не в повному обсязі, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України.
Разом електронною митною декларацію № UA125220/2019/711973 від 23 серпня 2019 року позивач на підтвердження заявленої митної вартості подав до Київської митниці ДФС такі документи: пакувальний лист FZAMC19069С від 12 липня 2019 року; рахунок-фактуру (інвойс) FZAMC19069С від 12 липня 2019 року; коносамент SHZ2645711 від 17 липня 2019 року; автотранспортну накладну № 8404 від 21 серпня 2019 року; сертифікат про походження товару № 19С4403А9865/00323 від 18 липня 2019 року; рішення про визначення коду товару № КТ-UA125220-0005-2019 від 19 серпня 2019 року; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи № 142005702-0293 від 16 серпня 2019 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA125220/2019/711960 від 23 серпня 2019 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг UAІМ0323196 від 06 серпня 2019 року; платіжне доручення № 5358643 від 14 серпня 2019 року; довідка щодо транспортних витрат від 20 серпня 2019 року; виписку по рахунку б/н від 06 серпня 2019 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № Ц-672 від 22 серпня 2019 року; комерційний інвойс від виробника від 13 липня 2019 року; прайс-лист продавця б/н від 01 березня 2019 року; страховий поліс № 15799 від 13 серпня 2019 року; контракт № 2200 від 01 травня 2019 року; генеральний договір добровільного страхування від 15 травня 2019 року; договір про перевезення № 1763 від 07 листопада 2016 року; акт виконаних робіт UAІМ0323 від 06 серпня 2019 року; комерційна пропозиція № 01/05/2019 від 01 травня 2019 року.
Посилаючись на те, що на підставі поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, відповідач направив позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів, а саме - виписки з бухгалтерської документації; страхових документів; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; копії митної декларації країни відправлення; договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту). Також у повідомленні зазначено, що декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Вимога про необхідність надання додаткових документів обґрунтована тим, що поставка товару здійснюється за непрямим контрактом, не від виробника, і до митного оформлення надано прайс продавця та комерційну пропозицію продавця, що по суті є одним і тим же документом. У висновку від 22 серпня 2019 року № Ц-672 міститься посилання лише на прайс від 01 березня 2019 року (продавця) та комерційну пропозицію продавця та інформацію з мережі інтернет та посилання на сайти ALIBABA, які є торгівельними площадками. Крім того у рахунку від виробника до продавця № INV201907076 від 13 липня 2019 року вказано про необхідність здійснення передплати в розмірі 15 %, проте банківські документи відсутні. Також звернута увага на те, що положеннями п. 1.1.1 генерального договору добровільного страхування вантажів № 101049808 від 15 травня 2019 року передбачена наявність Додатка № 1 з описом вантажу, маршруту, номером інвойсу, страхової суми, проте зазначений додаток не надано до митного оформлення. Документальне підтвердження розміру страхового тарифу у розмірі 0,08%, що зазначений у сертифікаті від 12 серпня 2019 року № 15799, відсутнє. Зазначена у страховому сертифікаті сума інвойсу відрізняється від заявленої суми у митній декларації від 22 серпня 2019 року № UA125220/2019/711973, відсутній курс валют, згідно якого здійснено розрахунок переведення євро у гривню.
Листом від 23 серпня 2019 року № 1430 позивач повідомив Київському митницю ДФС, що ним були надані усі основні, а також додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару.
Київська митниця Держмитслужби прийняла рішення про коригування митної вартості товару від 23 серпня 2019 року № UA125000/2019/000504/2 із застосуванням резервного методу. З прийняттям такого рішення митна вартість товару збільшилася з 2,1556 доларів США за 1 кг до 3,86 доларів США за 1 кг.
Згідно з п. 33 рішення від 23 серпня 2019 року № UA125000/2019/000504/2 підставою для його прийняття стало те, що декларантом не надано додаткові документи; подані декларантом основні документи не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості; посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації, за результатами якої встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору.
Разом електронною митною декларацію № UA125220/2019/711964 від 22 серпня 2019 року позивач на підтвердження заявленої митної вартості подав до Київської митниці ДФС такі документи: пакувальний лист FZAMC19069G від 12 липня 2019 року; рахунок-фактуру (інвойс) FZAMC19069G від 12 липня 2019 року; коносамент SHZ2645711 від 17 липня 2019 року; автотранспортну накладну № 8464 від 21 серпня 2019 року; сертифікат про походження товару № 19С4403А9865/00325 від 18 липня 2019 року; рішення про визначення коду товару КТ-UA125220-0005-2019 від 19 серпня 2019 року; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи № 142005702-0293 від 16 серпня 2019 року; документ № INV201907076 від 13 липня 2019 року; платіжне доручення № 4522 від 05 серпня 2019 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг UAІМ0323196 від 06 серпня 2019 року; платіжний документ щодо оплати транспортних послуг від 14 серпня 2019 року; довідка № 7065 від 20 серпня 2019 року; виписку по рахунку б/н від 06 серпня 2019 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № Ц-672 від 22 серпня 2019 року; прайс-лист продавця б/н від 01 березня 2019 року; страховий поліс № 15802 від 13 серпня 2019 року; контракт № 2200 від 01 травня 2019 року; договір страхування № 101049808 від 15 травня 2019 року; договір про перевезення № 1763 від 07 листопада 2016 року; акт виконаних робіт UAІМ03231 від 06 серпня 2019 року; комерційна пропозиція № 01/05/2019 від 01 травня 2019 року.
Посилаючись на те, що на підставі поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, відповідач направив позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів, а саме - виписки з бухгалтерської документації; страхових документів; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; копії митної декларації країни відправлення; договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту). Також у повідомленні зазначено, що декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Вимога про необхідність надання додаткових документів обґрунтована тим, що поставка товару здійснюється за непрямим контрактом, не від виробника, і до митного оформлення надано прайс продавця та комерційну пропозицію продавця, що по суті є одним і тим же документом. У висновку від 22 серпня 2019 року № Ц-672 міститься посилання лише на прайс від 01 березня 2019 року (продавця) та комерційну пропозицію продавця та інформацію з мережі інтернет та посилання на сайти ALIBABA, які є торгівельними площадками. Крім того у рахунку від виробника до продавця № INV201907076 від 13 липня 2019 року вказано про необхідність здійснення передплати в розмірі 15 %, проте банківські документи відсутні. Документальне підтвердження розміру страхового тарифу у розмірі 0,08%, що зазначений у сертифікаті від 13 серпня 2019 року № 15802, відсутнє. Зазначена у страховому сертифікаті сума інвойсу відрізняється від заявленої суми у митній декларації від 22 серпня 2019 року № UA125220/2019/711964, відсутній курс валют, згідно якого здійснено розрахунок переведення євро у гривню.
Листом від 23 серпня 2019 року № 1422 позивач надіслав Київській митниці Держмитслужби такі документи: прайс-лист продавця б/н від 01 березня 2019 року; комерційну пропозицію № 01/05/2019 від 01 травня 2019 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № Ц-672 від 22 серпня 2019 року; рахунок № INV201906172 від 22 червня 2019 року; платіжне доручення щодо оплати товару № 4522 від 05 серпня 2019 року; виписку по рахунках б/н від 06 серпня 2019 року; платіжне доручення щодо оплати перевезення № 5358643 від 14 серпня 2019 року; акт виконаних робіт за договором перевезення UAІМ0323196 від 06 серпня 2019 року.
Київська митниця Держмитслужби прийняла рішення про коригування митної вартості товару від 23 серпня 2019 року № UA125000/2019/000503/2 із застосуванням резервного методу. З прийняттям такого рішення митна вартість товару збільшилася з 1,5217 доларів США за 1 кг до 3,86 доларів США за 1 кг.
Згідно з п. 33 рішення від 23 серпня 2019 року № UA125000/2019/000504/2 підставою для його прийняття стало те, що декларант відмовився від надання додаткових документів; у висновку від 22 серпня 2019 року № Ц-672 експертом проведений аналіз лише контрактної ціни товару та не здійснено аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари; подані декларантом основні документи не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості; посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації, за результатами якої встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору.
Разом електронною митною декларацію № UA125220/2019/711971 від 23 серпня 2019 року позивач на підтвердження заявленої митної вартості подав до Київської митниці ДФС такі документи: пакувальний лист FZAMC19069H від 12 липня 2019 року; рахунок-фактуру (інвойс) FZAMC19069H від 12 липня 2019 року; коносамент SHZ2645711 від 17 липня 2019 року; автотранспортну накладну № 423476 від 21 серпня 2019 року; сертифікат про походження товару № 19С4403А9865/00324 від 18 липня 2019 року; рішення про визначення коду товару КТ-UA125220-0005-2019 від 19 серпня 2019 року; висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи № 142005702-0293 від 16 серпня 2019 року; документ № INV201907076 від 13 липня 2019 року; платіжне доручення № 4522 від 05 серпня 2019 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг UAІМ0323196 від 06 серпня 2019 року; платіжний документ щодо оплати транспортних послуг від 14 серпня 2019 року; довідка № 7058 від 20 серпня 2019 року; виписку по рахунку б/н від 06 серпня 2019 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № Ц-673 від 22 серпня 2019 року; прайс-лист продавця б/н від 01 березня 2019 року; страховий поліс № 15803 від 13 серпня 2019 року; контракт № 2200 від 01 травня 2019 року; договір страхування № 101049808 від 15 травня 2019 року; договір про перевезення № 1763 від 07 листопада 2016 року; акт виконаних робіт UAІМ03231 від 06 серпня 2019 року; комерційна пропозиція № 01/05/2019 від 01 травня 2019 року.
Посилаючись на те, що на підставі поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, відповідач направив позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів, а саме - транспортних перевізних документів; виписки з бухгалтерської документації; страхових документів; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару (складені належним чином); копії митної декларації країни відправлення; договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов'язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів. Також у повідомленні зазначено, що декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Вимога про необхідність надання додаткових документів обґрунтована тим, що відповідно до п. 3.1.1. Контракту, посуд виготовлений із кам'яної кераміки під торгівельною маркою «Marco Cervetti» і покупець доручає постачальнику здійснити маркування товару використовуючи вказану торгівельну марку. Торгівельна марка належить покупцю відповідно до ліцензійного договору з власником торгової марки - ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Рітейл Капітал». Однак до митного оформлення не надано ліцензійний договір або інші розрахунки, тобто, неможливо підтвердити необхідність включення або відсутність такої необхідності сум роялті при митному оформлені. Умовами договору на перевезення передбачено надання замовнику розкладу, тарифів та ін., проте до митного оформлення не надано інформацію щодо тарифів, у зв'язку з чим перевірити достовірність декларування витрат понесених на транспортування не має можливості.
Листом від 23 серпня 2019 року № 1431 позивач надіслав Київській митниці Держмитслужби такі документи: прайс-лист продавця б/н від 01 березня 2019 року; комерційну пропозицію № 01/05/2019 від 01 травня 2019 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № Ц-673 від 23 серпня 2019 року; рахунок № INV201906172 від 22 червня 2019 року; платіжне доручення щодо оплати товару № 4522 від 05 серпня 2019 року; виписку по рахунках б/н від 06 серпня 2019 року; платіжне доручення щодо оплати перевезення № 5358643 від 14 серпня 2019 року; акт виконаних робіт за договором перевезення UAІМ0323196 від 06 серпня 2019 року; повідомлення № 13082019/1 - додаток № 1 до Генерального договору добровільного страхування вантажів № 101049808 від 15 травня 2019 року.
Київська митниця Держмитслужби прийняла рішення про коригування митної вартості товару від 23 серпня 2019 року № UA125000/2019/000503/2 із застосуванням резервного методу. З прийняттям такого рішення митна вартість товару збільшилася з 2,1551 доларів США за 1 кг до 3,86 доларів США за 1 кг.
Згідно з п. 33 рішення від 23 серпня 2019 року № UA125000/2019/000504/2 підставою для його прийняття стало те, що предметом поставки був посуд, виготовлений із кам'яної кераміки під торгівельною маркою «Marco Cervetti». Маркування товару з використанням вказаної торгівельної марки покупець доручив здійснити постачальнику. Торгівельна марка належить покупцю відповідно до ліцензійного договору з власником торгової марки - ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Рітейл Капітал». Однак до митного оформлення не надано ліцензійний договір або інші розрахунки, у зв'язку з чим неможливо підтвердити необхідність включення або відсутність такої необхідності сум роялті при митному оформлені. Крім того в п. 33 рішення від 23 серпня 2019 року № UA125000/2019/000504/2 зазначається, що умовами договору на перевезення передбачено надання замовнику розкладу, тарифів на переведення та іншого. Оскільки до митного оформлення не надано інформацію про вартість тарифів, перевірити достовірність задекларованих витрат неможливо.
Першочергово колегія суддів вважає необхідним зазначити, що у відповідності до ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
За правилами ч. 6 ст. 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Колегія суддів враховує, що рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 23 серпня 2019 року № UA125000/2019/000502/2, № UA125000/2019/000503/2, № UA125000/2019/000504/2 та № UA125000/2019/000509/2 були прийняті за підсумками митного оформлення товарів, які поставлялися в рамках одного контракту № 2200 від 01 травня 2019 року, проте різними партіями. Для митного оформлення кожної окремої партії товару ТОВ «Сільпо-Фуд» надавало різний пакет документів, а митний орган, приймаючи оскаржувані рішення, у кожному окремому випадку встановив самостійні підстави як для витребування додаткових документів, так і для коригування митної вартості товару.
За огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що об'єднання в одне провадження позовних вимог про визнання протиправними і скасування чотирьох рішень Київської митниці ДФС не сприяло виконанню завдання адміністративного судочинства.
Дослідивши підстави для прийняття рішень про коригування митної вартості товару, що зазначені в графі 33 рішень від 23 серпня 2019 року № UA125000/2019/000502/2, № UA125000/2019/000503/2, № UA125000/2019/000504/2 та № UA125000/2019/000509/2, колегія суддів встановила, що вони полягають у тому, що надані декларантом документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з тим посилання на те, які саме розбіжності та в яких саме документах були виявлені митним органом, в оскаржуваних рішеннях не зазначено.
Перевіряючи обґрунтованість доводів відповідача щодо непідтвердження всіх числових значень складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, колегія суддів враховує, що митна вартість товарів, зазначених у електронних деклараціях № UA125220/2019/711963 від 22 серпня 2019 року, № UA125220/2019/711973 від 23 серпня 2019 року, № UA125220/2019/711964 від 22 серпня 2019 року та № UA125220/2019/711971 від 23 серпня 2019 року складалася з ціни, що була фактично сплачена за товари і таких складових митної вартості товару як витрати на транспортування оцінюваних товарів та витрати на страхування цих товарів.
Особливості визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) визначені у ст. 58 Митного кодексу України.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Як раніше зазначалося, основні документами, які підтверджують митну вартість товарів, визначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Документи, які містяться в такому переліку, були надані ТОВ «Сільпо-Фуд» під час митного оформлення. Такі документи включали декларації митної вартості, контракт, рахунки-фактури (інвойс), банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Вказані документи підтверджують відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товари, зазначені позивачем у відповідних електронних деклараціях. Посилання на наявність розбіжностей в таких документах чи недоліків у їх оформленні оскаржувані рішення не містять.
Натомість митний орган заперечує проти прийняття прайс-листа продавця б/н від 01 березня 2019 року, комерційної пропозиції № 01/05/2019 від 01 травня 2019 року та висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією № Ц-673 від 23 серпня 2019 року.
Так, відповідач зазначає, що прайс-лист продавця та комерційна пропозиція за своїм змістом і призначенням є одним і тим же документом. Враховуючи, що постачальник (AIMON GROUP LIMITED) товару за контрактом № 2200 від 01 травня 2019 року не є його виробником, митний орган запропонував позивачу надати також прайс-лист виробника такого товару. У свою чергу висновок про вартісні характеристики товару митний орган вважає таким, що зроблений без дослідження цін на світовому ринку на оцінювані товари.
Разом з тим, згідно з п.п. 6, 7 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару і висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковими документами, що можуть бути витребувані у декларанта у тому разі якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас судом не встановлено підстав для витребування у ТОВ «Сільпо-Фуд» додаткових документів з підстав, передбачених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.
Саме по собі надання декларантом з власної ініціативи прайс-листа і комерційної пропозиції продавця не може бути підставою для витребування аналогічних документів, складених саме виробником товару.
Також колегія суддів враховує, що відповідачем не було встановлено невідповідностей між даними прайс-листа і комерційної пропозиції продавця та ціною, що була фактично сплачена позивачем за такий товар.
Під час розгляду і вирішення справи суд першої інстанції врахував правову позицію Верховного Суду щодо наслідків ненадання прайс-листа виробника товару, викладену в постанові від 19 березня 2019 року у справі № 810/4116/17. Згідно з вказаним рішенням доводи контролюючого органу про те, що поданий позивачем прайс-лист складений безпосередньо його контрагентом, а не товаровиробником, є безпідставними, оскільки імпортування товару здійснювалося позивачем саме на підставі правовідносин з його контрагентом, а не з товаровиробником, а тому такі обставини не можуть слугувати підставою для коригування заявленої митної вартості.
Обґрунтованих доводів, які б давали підстави для сумніву в тому, що заявлена у деклараціях ціна товару не відповідає фактично сплаченій ціні за такий товар, відповідач не навів.
Перевіряючи правильність врахування інших складових митної вартості товару, колегія суддів враховує, що згідно з ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються й інші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До таких витрат належать, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на страхування цих товарів.
За змістом п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують вартість транспортування, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Згідно з правилами заповнення графи 20 розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
На підтвердження витрат на транспортування товарів ТОВ «Сільпо-Фуд» разом з митними деклараціями надало до митного оформлення копії договору на перевезення і здійснення транспортно-експедиційних послуг № 1763 від 07 листопада 2016 року, що укладений із ТОВ «СМА Сі Джи Ем Шиппінг Едженсіз Україна», рахунків на оплату, платіжних доручень щодо оплати послуг з перевезення, актів виконаних робіт, довідок про транспортні витрати, що складені перевізником.
Підстав вважати, що вказані документи є недостатніми для підтвердження витрат на транспортування судом не встановлено.
Належного обґрунтування причин неврахування таких документів під час визначення митної вартості товару апеляційна скарга Київської митниці Держмитслужби не містить.
Посилання Київської митниці Держмитслужби на те, що позивач не надав відомостей про тарифи, які згідно з умовами договору на перевезення визначаються окремим документом, колегія суддів вважає необґрунтованими.
За змістом Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599 калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту надається у тому випадку, якщо перевезення здійснюється з використанням власного транспортного засобу.
Натомість перевезення товару, що підлягав митному оформленню, здійснювало ТОВ «СМА Сі Джи Ем Шиппінг Едженсіз Україна», у зв'язку з чим надання до митного органу відомостей про тарифну ставку на перевезення не було обов'язковим.
Колегія суддів наголошує на тому, що вартість послуг ТОВ «СМА Сі Джи Ем Шиппінг Едженсіз Україна» з перевезення була визначена в актах виконаних робіт та додатково відображена перевізником у довідках про транспортні витрати. На підтвердження оплати послуг перевізника позивач надав митному органу також платіжні доручення в іноземній валюті.
За таких обставин колегія суддів вважає, що ТОВ «Сільпо-Фуд» належними доказами підтвердила розмір витрат на перевезення товару.
Для підтвердження витрат на страхування вантажу ТОВ «Сільпо-Фуд» під час митного оформлення надало митному органу генеральний договір добровільного страхування вантажів № 101049808 від 15 травня 2019 року, що укладений із ПАТ «Страхова компанія «Граве Україна» та сертифікатів до вказаного договору.
Положення п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують витрати на страхування, є страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599, не встановлюють переліку документів, які можуть бути надані на підтвердження витрат на страхування.
Відносини у сфері страхування регулює Закон України «Про страхування», який спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.
Разом з тим, визначення поняття «страхові документи» та «вартість страхування» вказаний Закон не містить.
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Отже, надані позивачем сертифікати до генерального договору добровільного страхування вантажів № 101049808 від 15 травня 2019 року є належними доказами, які підтверджують укладення договору страхування.
У вказаних сертифікатах зазнані відомості про страховика, страхувальника, номер замовлення, опис вантажу, маршрут перевезення, номер інвойсу, вид транспортного засобу, застраховані ризики, дату початку перевезення, суму інвойсу, страхову суму, тариф та страхову премію.
Доводи відповідача про те, що сертифікат не є належним доказом, який підтверджує розмір витрат на страхування, ґрунтуються на тому, що зазначена у страховому сертифікаті сума інвойсу відрізняється від суми заявленої в інвойсі. Надаючи оцінку доводам митного органу щодо розбіжностей у вартості майна, що зазначена в сертифікаті та в інвойсі, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду із вказаного питання, що викладена в постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 810/1819/16. Суд касаційної інстанції зазначив, що страхова сума визначається страхувальником самостійно на власний розсуд, виходячи з уявлення про можливі страхові ризики і, як правило, не збігається з договірною (контрактною) вартістю товару та є вищою, в той же час розбіжність між даними страхового полісу про страхову суму та договірною (контрактною) вартістю товару жодним чином не свідчить про заниження декларантом митної вартості товару.
Відтак, можлива наявність розбіжностей між вартістю товару, що вказана в інвойсі та в сертифікаті, не свідчить про порушення вимог митного законодавства з боку ТОВ «Сільпо-Фуд» та не може бути підставою для коригування митної вартості товару.
Крім того, колегія суддів враховує, що інвойс містить відомості про вартість товарів в іноземній валюті, а страхові сертифікати - у грошовій валюті України. Розрахунків, які б підтверджували, що після приведення відповідних сум до єдиної грошової одиниці, вартість товару в інвойсі буде відрізнятися від вартості товару, вказаної в страховому сертифікаті - митний орган не надав.
Відповідач також вказував на те, що позивач не надав документального підтвердження розміру страхового тарифу у розмірі 0,08%, що зазначений у сертифікатах, а самі сертифікати не містять відомостей про курс валют, згідно якого здійснені розрахунки щодо переведення євро у гривні.
Разом з тим, положеннями п. 4.2 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 15 травня 2019 року № 101049808 передбачено, що страховий тариф - це відсоткова ставка, яку Сторони визначають самостійно для кожної партії товару окремо і її розмір вказується у страховому сертифікаті. Страховий тариф для кожної партії товару може відрізнятись.
Отже, страховий сертифікат і є тим документом, у якому сторони закріплюють страховий тариф для кожної партії товару. Документальне підтвердження розміру страхового тарифу іншим документом ніж страховий сертифікат умовами Генерального договору добровільного страхування вантажів від 15 травня 2019 року №101049808 та Законом України «Про страхування» не передбачено.
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до абз. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування» страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.
За умовами п. 4.1. Генерального договору добровільного страхування вантажів від 15 травня 2019 року №101049808 страхова премія - це плата за страхування, яку страхувальник (ТОВ «Сільпо-Фуд») оплачує страховику (ПАТ «Страхова компанія «Граве Україна») у порядку, передбаченому цим Договором.
Таким чином розмір страхового платежу (страхового внеску, страхової премії) є вартістю страхування у розумінні п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Саме сума страхового платежу є складовою митної вартості товару, передбаченою п. 8 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Як раніше зазначалося, така сума була вказана в сертифікатах, що надавалися до митного органу. Відтак, страховий сертифікат є належним документом, який підтверджує вартість страхування.
Доводи Київської митниці Держмитслужби про неможливість проведення перевірки розрахунку вартості страхування через відсутність відомостей про курс валют, згідно якого здійснені розрахунки щодо переведення євро у гривні колегія суддів вважає необґрунтованими, адже порядок визначення курсу валют був визначений у п. 3.2 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 15 травня 2019 року № 101049808.
Так, вказаний пункт договору передбачає, що вартість товару за інвойсом підлягає переведенню у гривні за офіційним курсом Національного банку України, що діяв на дату видачі інвойсу.
За таких обставин колегія суддів вважає, що у відповідача не було перешкод для визначення курсу валют та проведення перевірки правильності розрахунку страхової суми (вартості страхування).
Стосовно доводів відповідача щодо ненадання ліцензійної угоди для цілей перевірки підстав для збільшення митної вартості на суму роялті, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 3 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (за умови, що такі платежі не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті).
Між ТОВ «Сільпо-Фуд» та ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Рітейл Капітал» 01 липня 2019 року була укладена додаткова угода № 6 до Ліцензійного договору на право використання об'єктів інтелектуальної власності № РК-26/10/16-2 від 26 жовтня 2016 року, за умовами якої позивач отримав право на використання торгівельної марки «Marco Cervetti».
Продавець товару - AIMON GROUP LIMITED не є стороною такого ліцензійного договору. Відтак вказаний договір не може встановлювати для ТОВ «Сільпо-Фуд» обов'язків щодо сплати певних сум продавцю товару - AIMON GROUP LIMITED.
Натомість взаємні права і обов'язки ТОВ «Сільпо-Фуд» та AIMON GROUP LIMITED, у тому числі пов'язані з покладенням на продавця обов'язку здійснити маркування товару з використанням торгівельної марки «Marco Cervetti», були визначені безпосередньо в контракті № 2200 від 01 травня 2019 року.
Вказаний контракт не містить положень, як б зобов'язували покупця прямо чи опосередковано сплачувати роялті та інші ліцензійні платежі.
Колегія суддів наголошує на тому, що позивач при декларуванні товарів не застосовував положення п. 3 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.
За таких обставин у ТОВ «Сільпо-Фуд» був відсутній обов'язок надавати копію ліцензійного договору.
Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову ТОВ «Сільпо-Фуд».
Доводи апеляційної скарги Київської митниці Держмитслужби не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 28 грудня 2019 року, та не можуть бути підставами для його скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді Л.О. Костюк
Є.В. Чаку