Справа № 640/2656/20 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.
16 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Федотова І.В.,
суддів: Єгорової Н.М. та Чаку Є.В.,
за участю секретаря Бринюк Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Беарс Логістик Центр" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕАРС ЛОГІСТИК ЦЕНТР» (надалі - позивач, товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №№ 0510140303, 0511140303, 0509140303, 0512140303 від 12.07.2019.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року адміністративний позов було задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційної скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, та надано невірну правову оцінку обставинам справи.
Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що контролюючим органом перевірка проведена виключно в рамках чинного законодавства України, дотримуючись вимоги Податкового кодексу України, то результати її проведення, які оформлені Актом перевірки від 20.06.2019 року є законними.
Апелянт вказує на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме п.44.7 ст.44, п.78.1.5 ст.78 Податкового кодексу України, в той час як застосуванню у даній справі підлягає п.44.1, п.44.2, п.44.3, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, а п.п.78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України взагалі не підлягає застосуванню.
Крім того, вказує про те, що позивачем не дотримано вимог повідомлення контролюючого органу про втрату документів, оскільки під час проведення перевірки не надано до контролюючого органу наступних документів:
- платником податків у п'ятиденний строк з дня такої події письмово не повідомлено контролюючий орган за місцем обліку про втрату (згідно п.44.5 ПК України);
- відсутній наказ підприємства про призначення комісії для встановлення переліку відсутніх документів (п.6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, №88);
- відсутні відомості про складання акту за результатами роботи комісії підприємства.
Також, апелянт стверджує про те, що оскільки позивачем повідомлено контролюючий орган про втрату документів вже після проведення документальної позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складено акт, то підстав для перенесення строків проведення та оформлення результатів перевірки у контролюючого органу, а також призначення позапланової документальної перевірки на підставі п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України не було.
Оскільки позивач не скористався правом, яке передбачено п.44.6 ст.44 ПК України, то надані до суду первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами за перевіряємий період, вважаються такими, що були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 12 липня 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві, правонаступником якого є відповідач, на підставі акта перевірки №242/1/26-15-14-03-03/32376935 від 20.06.2019, винесено наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:
- 0511140303, яким позивачу за порушення п.п.185.1, 187.1, 188.1, 189.1, 198.5 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в сумі 5097725,00 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 4078180,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1019545 грн;
- 0509140303, яким позивачу за порушення п.п.16.1.12, 44.1, 44.2, 44.3, 85.2, п.3 ст.8, п.7 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510,00 грн;
- 0512140303, яким позивачу відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 Податкового кодексу України, податкових накладних / розрахунків коригування, застосовано штраф в розмірі 50% в сумі 2039100,39 грн;
- 0510140303, яким позивачу за порушення п.п.44.1, 44.2, 44.3, 134.1.1 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» всього в сумі 15611194,00 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 12448955,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3112239,00 грн.
Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення рішення протиправними, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки / скарзі на прийняті ППР посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, до прийняття рішення за результатами такої перевірки це зумовлює обов'язок податкового органу щодо призначення та проведення позапланової перевірки.
Для встановлення об'єктивності результатів попередньої перевірки контролюючим органом на власний розсуд не було дотримано вимог п.78.1.5 Податкового кодексу України, а саме не було призначено нову позапланову документальну перевірку, проведення якої слід було зупинити до відновлення позивачем втрачених документів у встановлені строки.
Недотримання контролюючим органом вимог підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК України щодо призначення документальної позапланової перевірки з питань, що стали предметом оскарження, призвело до звуження прав позивача як платника податків, зокрема, права на врахування контролюючим органом під час проведення перевірки всіх документів, які стосуються стану виконання платником податків податкового обов'язку, та, як наслідок, вимагає повного перегляду результатів відповідної перевірки та скасування прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з наступного.
Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Відповідно до п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Відповідно до абзацу 2 пункту 78.4 статті 78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Пунктом 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно п.86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 30 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі п.78.1.7 Податкового кодексу України складено наказ №7280 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Беарс логістик центр» за період з 01.01.2016 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів.
З урахуванням доказів на підтвердження повідомлення представника позивача про проведення перевірки, колегія суддів дійшла висновку, що з наказом на перевірку та направленнями на проведення перевірки позивач був ознайомлений у встановлений законом спосіб у порядку, передбаченому статтями 42, 78, 81 ПК України.
02.06.2019 контролюючим органом складено запит про надання документів на адресу позивача, який вручено представнику позивача Гайдабурі І.О. 07.06.2019 з вимогою надати документи до 10.06.2019.
Аналогічний за змістом запит від 04.06.2019 складено контролюючим органом на адресу позивача, який вручено представнику позивача Гайдабурі І.О. в цей же день з вимогою надати документи до 06.06.2019.
Наказом Головного управління ДФС у м. Києві від 10.06.2019 №7739 продовжено строк проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з 11.06.2019 по дату завершення перевірки тривалістю 2 робочі дні.
У зв'язку з ненаданням позивачем документів, посадовими особами контролюючого органу складено акти ненадання до перевірки документів від 07.06.2019, від 11.06.2019, від 12.06.2019.
Разом з тим, 20.06.2019 за №242/1/26-15-14-03-03/32376935 Головним управлінням ДФС у м. Києві складено акт «Про результати документальної позапланової перевірки позивача за період з 01.01.2016 по 12.06.2019, на підставі якого винесено оскаржувані ППР.
26.06.2019 позивачем до контролюючого органу подано повідомлення про втрату бухгалтерської документації, яка витребувалась до перевірки, згідно з переліком, наведеним в Повідомленні. В повідомленні, серед іншого, позивач зобов'язався відновити втрачені документи у визначений строк.
01.07.2019 позивач звернувся до Головного управління ДФС у м. Києві з клопотанням про перенесення строків проведення та оформлення результатів перевірки, в якому повторно зазначив про втрату витребуваних до перевірки документів.
06.09.2019 позивачем отримано лист контролюючого органу №2427/10/26-15-05-03-04 від 12.07.2019 разом з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями.
Листом від 10.09.2019 №01-10/09/19 позивач звернувся до контролюючого органу зі скаргою про перегляд ППР, в якій просив скасувати спірні ППР через втрату документів, які підтверджують сформовані показники податкової звітності.
Листом від 17.10.2019 №01-17/10/19 позивачем подано доповнення до первісної скарги на ППР, в якому повторно повідомив про втрату документів, як наслідок, передчасність оскаржуваних ППР.
Рішенням ДПС України від 07.11.2019 №8641/6/99-00-08-05-01 скарга позивача на винесені ППР залишена без розгляду в зв'язку з пропуском строк на адміністративне оскарження.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до абз. 1-2 п. 44.1 ст. 44 ПК України у редакції, чинній на момент проведення перевірки, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Приписи п. 44.3 ст. 44 ПК України визначають, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
В силу положень п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відповідно до п. 44.7 ст. 44 ПК України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.
У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
За правилами п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При цьому, приписами п. 85.6 ст. 85 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що доказом ненадання платником податків або його уповноваженою особою запитуваних посадовою особою контролюючого органу у ході перевірки документів є складений у довільній формі акт, що засвідчує факт відмови, за правилами, визначеними п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем в акті перевірки зафіксовано, що позивачем в порушення п.п.16.1.12 п.16.1 ст.16, п.44.1 п.44.2 п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, п.3 ст.8, п.7 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не забезпечено зберігання первинних документів, договорів та інших регістрів бухгалтерської та статистичної звітності, банківських документів, договорів укладених з контрагентами, інших документів з питань обчислення і сплати податків, зборів, та не надано їх контролюючим органам в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з ненаданням документів на запити контролюючого органу, останнім було складено відповідні акти від 07.06.2019, від 11.06.2019, від 12.06.2019.
З огляду на приписи пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, за якою у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку документи, що підтверджують показники, відображенні таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 09.10.2019 у справі №808/9397/13-а.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ч.3 ст.8 Закону №996-XIV відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Також, необхідність зберігати документи передбачено пунктом 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 №88 (далі - Положення №88).
Згідно п.6.10 Положення №88 у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітності керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.
Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальному органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач двічі (листами від 17.06.2019 №17/06/19 (одержано адресатом 26.06.2019) та від 29.06.2019 №25/06-1 (одержаного адресатом 01.07.2019) повідомляв відповідача про втрату первинних документів, проте належним чином оформлених документів на підтвердження втрати не надав, та не вказав причин втрати документів
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно довідки Шевченківського управління поліції ГУ НП у м. Києві від 27.06.2019 №51684/125/56-2019, представник позивача з приводу втрати документів щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Беарс логістик Центр» звернулася 27.06.2019 року.
Як вбачається зі змісту вказаної довідки остання містить лише перелік документів, які було втрачено.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, наказ підприємства про призначення комісії для встановлення переліку відсутніх документів (в силу п.6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, №88) відсутній як і відсутні відомості про складання акту за результатами роботи комісії підприємства.
Доказів зворотного позивачем не надано.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано доказів того, що ним вчинялись будь - які дії, які передбачені нормами Податкового кодексу, щодо надання (надіслання) ним первинних документів до контролюючого органу, які фахівцями контролюючого органу не були враховані під час проведення перевірки. Позивачем також не надано і доказів звернення з будь - якими заявами чи скаргами на протиправні дії фахівців контролюючого органу при проведенні перевірки (неврахуванні наданих документів) чи складанні акту про ненадання первинних документів.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач звернувся з відповідними заявами про втрату документів уже після того як перевірка була проведена та за її результатами складено акт. Відтак, підстав для перенесення строків проведення та оформлення результатів перевірки у контролюючого органу, а також призначення позапланової документальної перевірки на підставі п.п.78.1.5 п. 78.1 ст 78 ПК України не було.
З огляду на відсутність у позивача первинних документів неможливо підтвердити фактичне вчинення господарських операцій та правомірність формування ПДВ, а відтак прийняті контролюючим органом оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними.
З урахуванням того, що оскаржувані рішення відповідача прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування.
Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Беарс Логістик Центр" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 22.03.2021 року.