Справа № 320/3986/20 Суддя (судді) першої інстанції: Головенко О.Д.
23 березня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т., суддів: Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря: Зуєнка Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Обласний дитячий санаторій "Поляна" про застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області з позовом до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Обласний дитячий санаторій "Поляна" про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Обласний дитячий санаторій "Поляна" за адресою: Київська область, Баришівський район, с. Дернівка, масив "Озерний", вул. Лісна, 1 шляхом зобов'язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об'єкту до повного усунення порушень, зазначених в акті планової перевірки від 13.02.2020 № 64. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем було проведено позапланову перевірку відповідача на предмет додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки та було виявлено ряд порушень, на підставі чого позивач дійшов висновку про необхідність звернення до адміністративного суду із позовом про застосування заходів реагування.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що допущені відповідачем порушення вимог пожежної безпеки були усунуті, а тому підстави для застосування заходів реагування шляхом повної зупинки експлуатації відсутні.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що 13.03.2020 за результатами позапланової перевірки був складений акт №64 щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки та було виявлено 4 порушень, а саме:
порушено п. 8 ч. 1 ст. 20 Кодекс цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) - не здійснено навчання керівного складу з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки;
порушено п. 2 ч. 1 ст. 20 КЦЗ України - працівників об'єкта не забезпечено засобами колективного та індивідуального захисту;
порушено п. 2.17 гл. 2 роз. III Правила пожежної безпеки України (далі - ППБ України) - на шляхах евакуації з усіх відділень застосовується облицювання стін та стель з матеріалів з вищою пожежною небезпекою, ніж: Г2.В2.Д2;
порушено п. 1.2 гл. 1 роз. V ППБ України - приміщення кардіологічного та пульмонологічного відділення не обладнані системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5- 56:2014 «Системи протипожежного захисту».
Відповідачем на адресу суду надіслано пояснення, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. А також надано було ряд документів, які підтверджують, на думку, відповідача, усунення порушень, виявлених під час проведення перевірки позивачем, а саме: докази «Про навчання ЦЗ та ТБ», договір на придбання засобів індивідуального захисту, платіжне доручення до договору на придбання засобів індивідуального захисту, протокол випробувань по визначенню групи горючості Г2, протокол випробувань по визначенню температури самозаймання В1, висновки державної санітарно-епідеміологічної служби, договір про надання послуг по ремонту системи пожежної сигналізації та системи оповіщення про пожежу від 16 грудня 2020 року №16.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області від 10.03.2020 № 301 Про проведення позапланових перевірок, зобов'язано провести перевірку додержання та виконання вимог законодавства у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, зокрема у відповідача.
На підставі вказаного наказу та посвідчення на проведення позапланового заходу здійснення державного нагляду (контролю) від 10.03.2020 № 1947 позивачем проведено позапланову перевірку та складено акт від 13.03.2020 № 64.
Відповідно вказаного акту виявлено наступні порушення, а саме:
порушено п. 8 ч. 1 ст. 20 Кодекс цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) - не здійснено навчання керівного складу з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки;
порушено п. 2 ч. 1 ст. 20 КЦЗ України - працівників об'єкта не забезпечено засобами колективного та індивідуального захисту;
порушено п. 2.17 гл. 2 роз. III Правила пожежної безпеки України (далі - ППБ України) - на шляхах евакуації з усіх відділень застосовується облицювання стін та стель з матеріалів з вищою пожежною небезпекою, ніж: Г2.В2.Д2;
порушено п. 1.2 гл. 1 роз. V ППБ України - приміщення кардіологічного та пульмонологічного відділення не обладнані системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5- 56:2014 «Системи протипожежного захисту».
На підставі виявлених порушень було складено рапорт про необхідність звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі відповідача.
На підставі встановлених порушень, а також рапорту позивач звернувся до адміністративного суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Статтею 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено, що державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Частиною сьомою статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулює та визначає Кодекс цивільного захисту України.
Пунктами 1, 3 та 4 частини першої статті 7 Кодексу цивільного захисту України. передбачено, що цивільний захист здійснюється за такими основними принципами: гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров'я та власності; пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров'я громадян; максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій.
За приписами пункту 21 частини першої статті 20 Кодексу цивільного захисту України до завдань і обов'язків суб'єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить: забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 50 Кодексу цивільного захисту України джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є потенційно небезпечні об'єкти та об'єкти підвищеної небезпеки.
Статтею 1 Закону України від 18 січня 2001 року № 2245-III "Про об'єкти підвищеної небезпеки" встановлено, що суб'єкт господарської діяльності це юридична або фізична особа, у власності або у користуванні якої є хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки; об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.
Частиною першою та четвертою статті 53 Кодексу цивільного захисту України на об'єктах підвищеної небезпеки з метою своєчасного виявлення на них загрози виникнення надзвичайних ситуацій та здійснення оповіщення персоналу та населення, яке потрапляє в зону можливого ураження, створюються та функціонують автоматизовані системи раннього виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення (далі - автоматизовані системи).
Вимоги до автоматизованих систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та систем оповіщення, а також їх улаштування, експлуатації і технічного обслуговування визначаються правилами, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Відповідно до частини третьої статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.
Згідно зі статтею 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: 1) органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; 2) органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; 3) підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.
Статтею 67 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб'єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Згідно з частинами першою та другою статті 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов'язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Положеннями частини першої статті 70 Кодексу цивільного захисту України визначено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.
Відповідно до частини другої статті 70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
У поясненнях відповідач наполягав на тому, що фактична ситуація існування порушень норм техногенної та пожежної безпеки будівлі та приміщеннями не обумовлює настання реальної загрози життю та здоров'ю людей, та звертав увагу суду на те, що ним вжито всі заходи, спрямовані на дотримання техногенної та пожежної безпеки та відповідно усунено більшість порушень, які виявлені перевіркою, а саме проведено навчання керівного складу з питань цивільного захисту, укладено договір на придбання індивідуальних засобів органів дихання, облицювальні матеріали направлені на технічне обстеження, укладено договір на обладнання приміщень кардіологічного та пульмонологічного відділень системами протипожежного захисту.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про вжиття відповідачем ряду заходів щодо усунення виявлених порушень, а відтак і відсутність підстав для задоволення позову, помилковими, з огляду на наступне.
Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Обов'язок держави - захищати життя людини (стаття 27 Конституції України).
Згідно з частиною 2 статті 70 КЦЗ України, повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
«Правила пожежної безпеки в Україні», затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 р. № 1417, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697, далі за текстом ППБУ.
Згідно пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу V «Правил пожежної безпеки Україні», усі системи протипожежного захисту мають бути справними і утримуватися в постійній готовності до виконання роботи. Несправності, які впливають на їх працездатність, повинні усуватися негайно, інші несправності усуваються в передбачені регламентом терміни, при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах.
Будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту".
Як вже зазначалось, 13.03.2020 за результатами позапланової перевірки був складений акт №64 щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки та було виявлено 4 порушення, а саме:
порушено п. 8 ч. 1 ст. 20 Кодекс цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) - не здійснено навчання керівного складу з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки;
порушено п. 2 ч. 1 ст. 20 КЦЗ України - працівників об'єкта не забезпечено засобами колективного та індивідуального захисту;
порушено п. 2.17 гл. 2 роз. III Правила пожежної безпеки України (далі - ППБ України) - на шляхах евакуації з усіх відділень застосовується облицювання стін та стель з матеріалів з вищою пожежною небезпекою, ніж: Г2.В2.Д2;
порушено п. 1.2 гл. 1 роз. V ППБ України - приміщення кардіологічного та пульмонологічного відділення не обладнані системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5- 56:2014 «Системи протипожежного захисту».
Надавши оцінку доказам відповідача, суд першої інстанції прийшов до висновку про повне усунення відповідачем зазначених в акті №64 від 13.03.2020р. порушень.
Однак, суд апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком, адже надані докази свідчать лише про наміри (укладення договору на придбання індивідуальних засобів органів дихання, облицювальні матеріали направлені на технічне обстеження, укладено договір на обладнання приміщень кардіологічного та пульмонологічного відділень системами протипожежного захисту) щодо їх усунення.
Аналізуючи вказані порушення, зокрема, їх не виконання, колегія суддів, зважаючи на їх характер, дійшла висновку, що дані порушення становлять реальну небезпеку, створюють загрозу життю та здоров'ю людей, а, з урахуванням положень статті 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», виконання вимог органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства є обов'язком суб'єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Колегія суддів також критично ставиться до посилання відповідача на ті обставини, що виявлені позивачем порушення частково усунуто, про що свідчать надані до суду копії документів, адже, факт усунення порушень має підтверджуватися відповідним актом, складеним уповноваженим органом контролюючого органу.
Крім того, до суду не надано доказів про те, що відповідач звертався до позивача з проханням провести повторну перевірку.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову.
Недодержання суб'єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров'ю населення.
Посилання скаржника на недотримання принципу пропорційності під час застосування такого заходу, як повне зупинення експлуатації об'єкту - є необґрунтованим, оскільки забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров'я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.
Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов'язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов'язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2020 року скасувати та прийняти нове рішення.
Позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області задовольнити.
Застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівлі Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Обласний дитячий санаторій "Поляна" за адресою: Київська область, Баришівський район, с. Дернівка, масив "Озерний", вул. Лісна, 1 шляхом зобов'язання відповідача повністю зупинити експлуатацію вказаного об'єкту до повного усунення порушень, зазначених в акті планової перевірки від 13.02.2020 № 64.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 23 березня 2021 року.
Головуючий суддяЛ.Т. Черпіцька
Судді: О.Є. Пилипенко
Я.М. Собків