Справа № 640/8940/20 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.
22 березня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Сорочка Є.О., Федотова І.В.,
секретаря Ткаченка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Міністерства юстиції України до Політичної партії «Енергія» про анулювання реєстраційного свідоцтва, за апеляційною скаргою Політичної партії «Енергія» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року, -
У квітні 2020 року Міністерство юстиції України (далі - позивач, МЮ України) звернулось у суд з позовом до Політичної партії «Наш дім Україна», яка у подальшому змінила назву на Політичну партію «Енергія» (далі - відповідач, ПП «Енергія») про анулювання реєстраційного свідоцтва.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач не здійснює висування своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України протягом десяти років, що є підставою для анулювання його реєстрації.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення місцевого суду є формальним, упередженим та необґрунтованим, судом не встановлені всі обставини у справі та не надано правової оцінки всім доказам, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що партія висувала кандидатів для участі у виборах народних депутатів, отже підстави для анулювання її реєстрації відсутні. Наголошує, що реєстраційне свідоцтво партії втратило чинність, оскільки така змінила свою назву, а з 2016 року свідоцтво не видається. Акцентує увагу, що судом порушено ряд положень міжнародного і національного законодавства безпідставним обмеженням прав громадян на свободу об'єднання у політичні партії лише посиланням на формальне недотримання партією вимог щодо необхідності висування протягом десяти років кандидата у Президенти України чи у народні депутати України. Також зауважує, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки десять років з дати реєстрації сплили у лютому 2015 року, а позов подано лише у квітні 2020 року
У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що зміна назви не має наслідком відмову в задоволенні позову, оскільки юридична особа залишилась незмінною. Акцентує увагу, що належними і допустимими доказами підтверджується неприйняття відповідачем участі у виборах народних депутатів України та Президента України протягом останніх 10 років, що породжує у МЮ України обов'язок звернутися до суду із вказаним позовом. До того ж, рішенням Конституційного Суду України від 12 червня 2007 року №1-2/2007 визнано конституційними положення статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні», у тому числі щодо підстав анулювання реєстраційного свідоцтва, у той час як доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди відповідача із чинним нормативним регулюванням спірних правовідносин. Оскільки порушення, допущене відповідачем, є триваючим, строк звернення до суду не пропущений.
Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, проте рішення суду підлягає зміні, з таких підстав.
Судом установлено, що ПП «Наш дім Україна» зареєстрована МЮ України 16 лютого 2005 року.
Діяльність відповідача здійснюється на підставі Статуту, затвердженому Установчим з'їздом партії 03 січня 2005 року, а також Статуту, затвердженого позачерговим з'їздом партії від 28 липня 2020 року.
З метою перевірки дотримання вимог статті 24 Закону України «Про політичні партії» 15 січня 2020 року МЮ України направило лист до Центральної виборчої комісії для отримання інформації щодо висування ПП «Наш дім Україна» кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років.
У свою чергу листом від 31 січня 2020 року Центральною виборчою комісією надано інформацію стосовно партій, які висували та подавали до комісії документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років.
У зазначеному листі відсутня інформація щодо висування кандидатів відповідачем на вказаних виборах за останні 10 років, тобто з січня 2010 року до моменту подання даного позову у 2020 році.
Наведене стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Постановляючи рішення про задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що наданими доказами підтверджується недотримання відповідачем вимог статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» в частині участі у виборах протягом останніх 10 років, що є підставою для анулювання реєстраційного свідоцтва.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до статті 36 Конституції України громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Приписи статті 2 Закону України «Про політичні партії в Україні» від 05 квітня 1991 року №2365-ІІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2365-ІІІ) визначають політичну партію як зареєстроване згідно з законом добровільне об'єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, яке бере участь у виборах та інших політичних заходах.
Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку.
Згідно частини 3 статті 4 Закону України №2365-ІІІ втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом.
За правилами частини 1 статті 23 Закону України №2365-ІІІ політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України.
Отже, законодавцем визначено чотири способи припинення діяльності політичних партій: 1) реорганізація; 2) ліквідація (саморозпуск); 3) заборона діяльності; 4) анулювання реєстрації.
Як убачається з матеріалів справи, у даному випадку звернення до суду із позовом зумовлено необхідністю анулювання реєстрації політичної партії у зв'язку з недотриманням останньою вимог частини 1 статті 24 Закону України №2365-ІІІ. У межах спірних правовідносин не йде мова про заборону діяльності політичної партії за позовом уповноваженого державного органу, у зв'язку з чим посилання відповідача на порушення позивачем та місцевим судом основоположних принципів міжнародного та національного законодавства щодо забезпечення політичних прав громадян колегія суддів уважає помилковим.
Частиною 1 статті 24 Закону України №2365-ІІІ передбачено, що у разі невиконання політичною партією вимоги частини 7 статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.
Отже, підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії є вичерпними. І до них законодавцем віднесено, зокрема, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років.
Як убачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, останнім у період з 2010 року по 2019 рік включно і до моменту звернення до суду із даним позовом не було висунуто своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України. Твердження партії про те, що у 2014 році на з'їзді було висунуто кандидатом в народні депутати України на позачергових виборах народних депутатів України по 215 округу Нападовську О.В. колегією суддів оцінюється критично, оскільки інформація про таке висування в загальних джерелах, так само як і у Центральній виборчій комісії відсутня.
Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 18 Закону України №2365-ІІІ державний контроль за діяльністю політичних партій здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади.
Згідно Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінета Міністрів України від 02 липня 2014 року №228 (далі - Положення №228) МЮ України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, зокрема, державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.
У свою чергу, із зміста підпунктів 83-15 пунктів 4 цього Положення випливає, що МЮ України відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, вживає визначених законом заходів у разі порушення політичними партіями Конституції та законів України, звертається до суду з позовом та бере участь у справі про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії або про заборону політичної партії.
Додатково колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.
Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.
Суд уважає за необхідне акцентувати увагу, що спірні правовідносини виникли з приводу реалізації уповноваженим національним суб'єктом владних повноважень своїх владно-управлінських функцій з приводу контролю за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, зокрема, щодо закріплених у національному законодавстві умов чинності реєстрації політичної партії.
У пункті 86 Положення про правове регулювання діяльності політичних партій, прийнятої на засіданні Венеціанської комісії 15-16 жовтня 2010 року, зазначено, що після того, як партія, яка була зареєстрована та ця реєстрація затверджена, вимоги до збереження за нею відповідного правового статусу мають бути мінімальними. Разом з тим, вимоги для того, щоб продовжувати користуватися низкою переваг, які надаються державою партіям, зокрема, державне фінансування чи право висування кандидатів на виборах, можуть бути більш високими у порівнянні з тими, що висуваються просто до збереження статусу зареєстрованої політичної партії. У свою чергу, позбавлення статусу зареєстрованої організації, на противагу втраті державних виплат у зв'язку з ненаданням фінансової чи іншої звітності, що вимагається, повинно мати обмежене коло випадків порушення закону і здійснюється у відповідності до чітко прописаної процедури. Поряд з приписами про втрату партією свого статусу зареєстрованої організації, у законодавстві має бути чітко викладений порядок відновлення реєстрації та вимоги, які для цього висуваються.
На переконання суду, відповідач помилково вважає, що втрата політичною партією статуса зареєстрованої за умовами національного законодавства унеможливить відновлення такої реєстрації.
Так, порядок створення політичної партії визначено у статті 10 Закону України №2365-ІІІ, правила її реєстрації - у статті 11, а процедура державної реєстрації - у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» з урахуванням частини 1 статті 36 указаного Закону, якою визначено розмір адміністративного збору за державну реєстрацію політичної партії. Відтак, нормативна регламентація правил реєстрації політичної партії чинним законодавством передбачена.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відповідність ПП «Енергія» вимогам частини 1 статті 24 Закону України №2365-ІІІ щодо невисування своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років є підставою для анулювання реєстрації політичної партії, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що указана норма Закону є чинною, неконституційною не визнавалася, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
До того ж, рішенням Конституційного Суду України від 12 червня 2007 року №2-рп/2007 визнано конституційним (таким, що відповідає Конституції України) положення Закону України «Про політичні партії в Україні» в частині підстав анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, які наразі залишилися незмінними.
Окрім того, судова колегія враховує, що, починаючи з 01 січня 2016 року у зв'язку із набранням чинності положеннями Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 26 листопада 2015 року № 835-VIII із статті 11 Закону України №2365-ІІІ виключені положення частини 11, якою було передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, після реєстрації видає політичній партії, обласній, міській, районній організації партії або іншим структурним утворенням, передбаченим статутом партії, реєстраційне свідоцтво встановленого Кабінетом Міністрів України зразка.
Указаним Законом були внесені зміни й до статті 24 Закону України №2365-ІІІ, у тому числі й щодо її назви, яку змінено з «Анулювання реєстраційного свідоцтва» на «Анулювання реєстрації». Відтак, передбачений статтею 24 Закону України №2365_ІІІ порядок анулювання реєстрації політичної партії на момент звернення МЮ України до суду із даним позовом передбачав необхідність формулювання позовних вимог саме шляхом анулювання реєстраційного свідоцтва.
Разом з тим, частини 2 та 3 цієї правової норми містять положення про прийняття судом рішення про анулювання реєстрації політичної партії, що на переконання суду є підставою для постановлення саме такого рішення.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відповідно змінити резолютивну частину рішення місцевого суду.
За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є порушення норм матеріального права.
Частиною 4 цієї правової норми передбачено, що зміна судового рішення може полягати у зміні його резолютивної частини.
Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення.
Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Політичної партії «Енергія» залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року змінити. Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції:
«Анулювати реєстрацію Політичної партії «Енергія».
У решті судове рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
Судді Є.О Сорочко
І.В. Федотов