П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
24 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/11066/20
Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Зуєвої Л.Є.,
суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо: невірного розрахунку посадового окладу (7330,00 гри.) та окладу за військовим званням (1480,00 грн.) для нарахування та виплати грошового забезпечення за період 01.03.2018 року по 01.10.2018 року; використання розміру посадового окладу (7330,00 грн.) та розміру окладу за військовим званням (1480,00 грн.) для розрахунку при звільненні з військової служби (розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби); видачі невірної довідки про розміри щомісячних та додаткових видів грошового забезпечення за період 01.03.2018 року по 01.10.2018 року з використанням розміру посадового окладу (7330,00 грн.) та розміру окладу за військовим званням (1480,00 грн.) для нарахування пенсії;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 : здійснити перерахунок грошового забезпечення за період 01.03.2018 року по 01.10.2018 року, розрахунки посадового окладу та окладу за військовим званням мають проводитись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт, а саме: посадового окладу (7740 грн.), також окладу за військовим званням (1560 грн.); виплатити різницю між перерахованим та фактично виплаченим розміром грошового забезпечення за період 01.03.2018 року по 01.10.2018 року з використанням вірного розміру посадового окладу та розміру окладу за військовим званням; здійснити перерахунок розрахунку при звільненні з військової служби одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з використанням вірного розміру посадового окладу та розміру окладу за військовим званням; виплатити різницю між перерахованими та фактично виплаченими виплатами при звільненні з військової служби (одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби) з використанням вірного розміру посадового окладу та розміру окладу за військовим званням; видати довідку Про розміри щомісячних видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для обчислення пенсії за період 01.03.2018 року по 01.10.2018 року з використанням вірного розміру посадового окладу та розміру окладу за військовим званням.
В обґрунтування позову зазначалось, що відповідачем невірно визначено розмір його посадового окладу та окладу за військовим званням, з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 року, розрахунки посадового окладу позивача мають проводитись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Так, позивач вважає, що посадовий оклад позивача повинен був складати 7740 грн. (1861, 50 грн. х 4, 16, а оклад за військовим званням 1560 грн. (1861, 50 грн. х 0, 84 (коефіцієнт для військового звання позивача)).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року, ухваленого в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Одеса у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Доводами апеляційної скарги зазначено, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що у постанові, яка регулює питання грошового забезпечення військовослужбовців, існує юридична колізія, зокрема, між пунктом 4 Постанови №704 та приміткою 1 Додатку 1, приміткою до Додатку 14 до вказаної постанови Кабінету Міністрів України. Також апелянт зазначив, що згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини будь-яка норма не може рахуватися «законом», якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю так, аби громадянин мав змогу, якщо потрібно, з відповідними рекомендаціями до певної міри передбачити наслідки своєї поведінки. Отже, на думку апелянта, розрахунки його посадового окладу мають проводитись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
У відзиві на апеляційну скаргу зазначається, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та скасуванню не підлягає. Відповідач зазначає, що позиція апелянта щодо необхідності застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, що враховується для такої розрахункової величини як мінімальна заробітна плата, обґрунтовані посиланням на текст приміток до Додатків №1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 є необґрунтованими, оскільки ці примітки не містять норм права та не узгоджуються з пунктом 3 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року №1774-УІІІ., який набрав чинності 01.01.2017 року та яким установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Таким чином, Військової частини НОМЕР_1 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, Відповідно до Витягу із Наказу Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача збройних Сил України (по особовому складу) від 07 вересня 2018 року № 492, капітана 1 рангу ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на пунктом «к» (а.с.7).
Згідно з Витягу із наказу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по стройовій частині) №191 від 01.10.2018 року, капітана 1 рангу ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Приморського районного військового комісаріату м. Одеси (а.с.6).
Позивачу видана військовою частиною НОМЕР_2 довідка від 12.10.2020 року № 362 про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії.
Позивач не погоджується з порядком розрахунку посадового окладу та окладу за військове звання, на підставі якого здійснено обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні та видана довідка про розмір грошового забезпечення для призначення пенсії.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що додатки 1 і 14 до Постанови №704 затверджені 30 серпня 2017 року, а пункт 4 цієї ж постанови змінено 21 лютого 2018 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 (далі-Постанова №103), а відтак, застосуванню в даному випадку підлягають положення саме пункту 4 Постанови №704.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII, в редакції чинній на час звільнення позивача із служби, (надалі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 1, 2 статті 49 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" встановлено, що Кабінет Міністрів України на основі, та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Колегія суддів зазначає, що Постанова №704 є підзаконним нормативно-правовим актом, яким Кабінет Міністрів України, відповідно до частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", встановлює види та розміри грошового забезпечення військовослужбовців.
Як вбачається зі структури Постанови №704, пунктом 1 її постановляючої частини затверджені нормативні акти, зокрема тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 1), схема тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (Додаток 14).
У пункту 4 постановляючої частини постанови Кабінету Міністрів України №704, у якій містяться нормативні положення, наведений порядок визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу.
Відповідно до норми пункту 4 Постанови №704, на час прийняття цієї постанови передбачалося, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
Постановою №103 до пункту 4 Постанови №704 внесено зміни, якими встановлено залежність розмірів посадового окладу і окладу за військовим (спеціальним) званням від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01 січня 2018 року, та вилучено умову, що такий розрахунок повинен проводиться виходячи із 50% розміру мінімальної зарплати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.
Колегія суддів звертає увагу на тому, що пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, який набрав чинності 01 січня 2017 року, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата (на чому наполягає позивач) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Згідно з Постановою №704 (в редакції Постанови №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Такі ж правила діють при визначенні грошового забезпечення для перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби.
Колегія суддів враховує, що Постанова №704 (в редакції Постанови №103) є чинною, а отже підлягає до застосуванню.
Таким чином, доводи апелянта щодо необхідності застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням таку розрахункову величину як мінімальна заробітна плата, згідно вимог приміток до Додатків 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704, колегія суддів відхиляє, оскільки ці примітки не містять норм права та не узгоджуються з пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач діяв правомірно застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а тому підстави для визнання протиправними дії відповідача, які полягають у не застосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до Постанови №704 при обчисленні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня 2018 року відсутні.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо невідповідності положень Постанови №704, що регулює грошове забезпечення військовослужбовців пункту 4 Постанови та приміткою 1 Додатку 1, приміткою до Додатку 14 до вказаної Постанови №704, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року №794-VII, Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (ч.2 ст.49 Закону).
Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України є нормативно-правовим актом Уряду України.
Нормативно-правовий акт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженими на це суб'єктами нормотворчості у визначеній формі та за встановленою процедурою, спрямований на встановлення, зміну або скасування норми права.
Іншими словами, нормативно-правовий акт - це документ, прийнятий у визначеному порядку компетентним органом публічної влади, у якому містяться норми права. У правовій системі України нормативно-правовий акт є основним джерелом права.
Отже, за загальним правилом, примітка застосовується законодавцем для супроводу та зв'язку з нормою права, якої вона стосується. Тобто, примітка повинна бути у безпосередньому зв'язку з нормою, в даному випадку п.4 Постанови №704, і не повинна суперечити змісту основної норми, яку вона супроводжує.
Відповідно до пп.2 п.20 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року №870, до змісту проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою, встановлюються такі вимоги: 2) стосовно структури проекту документа: - в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.
Таким чином, Примітка, як складова частина нормативно-правового акту, не може містити в собі нормативних положень.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що Примітка у Додатку 1 та Додатку 14 постанови КМУ №704 не може мати нормативного характеру, відтак, застосуванню у спірних правовідносинах підлягають саме положення основної норми Постанови №704 пункт 4, яка має нормативний характер, тобто містить правила поведінки для невизначеного широкого кола осіб.
Аналізуючи вищенаведені норми права в контексті спірних правовідносин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно необґрунтованості позовних вимог щодо необхідності застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, що враховуються для такої розрахункової величини як мінімальна заробітна плата з посиланням на текст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704, оскільки вказані примітки не містять норм права та не узгоджуються з п.3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016року за №1774-VIII.
Стосовно позовних вимог в іншій частині, колегія суддів зазначає, що вони також обґрунтовано не задоволенні судом першої інстанції, оскільки зазначені позовні вимоги є похідними від вище вказаних вимог позивача щодо невірного розрахунку його посадового окладу та окладу за військовим званням для нарахування та виплати грошового забезпечення, в задоволенні яких судом відмовлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для визнання, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: М.П. Коваль
Суддя: О.О. Кравець