П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/322/21
Категорія: 105000000 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту: 12.01.2021 р.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Рощіній К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського Миколи Миколайовича, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконними дії,
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М.М., треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про:
- визнання незаконними дії відповідача зі звернення стягнення на майно у виконавчих провадженнях №62877443 та 62878056 про стягнення грошових кошів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , яке належить ОСОБА_3 та стосовно якого було встановлено заборону його відчуження на підставі ухвали Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 квітня 2018 року, зміненої постановою Апеляційного суду Миколаївської у області від 17 травня 2018 року;
- заборону приватному виконавцю Одеського обласного виконавчого округу Долинському М.М. вчиняти дії зі звернення стягнення на майно у виконавчих провадженнях №62877443 та 62878056 про стягнення грошових кошів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , яке належить ОСОБА_3 та стосовно якого було встановлено заборону його відчуження на підставі ухвали Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 квітня 2018 року, зміненої постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 17 травня 2018 року;
- скасування арешту, накладеного приватним виконавцем Одеського обласного виконавчого округу Долинським М.М. вчиняти дії зі звернення стягнення на майно у виконавчих провадженнях №62877443 та 6287805(1 про стягнення грошових кошів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , яке належить ОСОБА_3 та стосовно якого було встановлено заборону його відчуження на підставі ухвали Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 квітня 2018 року, зміненої постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 17 травня 2018 року, а саме: будівля, склад, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 60,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення, магазин з підвалом №6/3.4.5.11.262. загальною площею 202, 5 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення, нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 43,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ; комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_4 ; нежитлова будівля, магазин з підвалом, загальна площа 275,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 ; складське приміщення загальна площа 28,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ;нежитлове приміщення, загальна площа 145,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 .
Разом з позовом до суду подана заява про забезпечення позову шляхом зупинення звернення стягнення та реалізацію арештованого майна у виконавчих провадженнях №62877443 та 62878056 про стягнення грошових кошів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , яке належить ОСОБА_3 та стосовно якого було встановлено заборону його відчуження на підставі ухвали Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 квітня 2018 року, зміненої постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 17 травня 2018 року, а саме: будівля, склад, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 60,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення, магазин з підвалом № 6/3.4.5.11.262. загальною площею 202, 5 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення, нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 43,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ; комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_4 ; нежитлова будівля, магазин з підвалом, загальна площа 275,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 ; складське приміщення, загальна площа 28,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 ;нежитлове приміщення, загальна площа 145,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 .
В заяві позивач зазначила, що приватним виконавцем звернуто стягнення на майно, яке є предметом забезпечення за її позовом до ОСОБА_3 у справі, яка розглядається Вознесенським міськрайонним судом. Натомість ОСОБА_3 робиться все можливе, щоб уникнути виконання своїх зобов'язань за договором позики. Адже після набрання законної сили рішенням ОСОБА_2 звернулася до приватного виконавця м. Одеси Долинського М.М., яким було накладено арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_3 та звернено стягнення на дане майно та наразі забезпечено реалізацію цього майна (на яке вже накладено обмеження у відчуженні Вознесенським міськрайонним судом та Миколаївським апеляційним судом) з електронних торгів. Торги призначені на 11 січня 2021 року та 27 січня 2021 року, перші торги щодо частини об'єктів не відбулися. Тому позивачка, вважає, що в разі, якщо відбудуться торги з реалізації арештованого виконавцем майна, то в разі задоволення її позовних вимог та набрання рішенням суду чинності, неможливо буде виконати рішення суду, так як буде відсутнє майно, за рахунок якого можна буде задовольнити вимоги її - ОСОБА_1 .
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову за її позовом приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Долинського М.М., треті ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними дій, заборони вчиняти певні дії, скасування арешту.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що в разі отримання переможцем торгів свідоцтва про набуття майна з торгів, витребувати це майно від нього буде неможливо, навіть в разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , що, в свою чергу, зробить неможливим виконання рішення суду про задоволення її позовних вимог.
При цьому заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер, а тому після набрання рішенням суду законної сили припиняють свою дію.
За таких обставин невжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб, які стосуються предмету позову і є співмірним до заявлених позовних вимог, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
У відзивах на апеляційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Долинський М.М. та ОСОБА_2 просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом у визначеній заявницею формі може трактуватись, як вирішення спірних правовідносин, що не відповідає призначенню правового інституту забезпечення адміністративного позову.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 150, 151, 243, 248 КАС України.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При розгляді заяви про забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №826/7496/18, від 14 травня 2020 року у справі №640/20626/18.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, що визначений позивачем фактично є вирішенням спірних правовідносин, що не відповідає призначенню правового інституту забезпечення адміністративного позову.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно ст.ст. 139-143 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.2 ст. 328, ст. 329 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 березня 2021 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.