24 березня 2021 р. Справа № 820/6278/16
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Бершова Г.Є.,
Суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Борівського районного суду Харківської області від 13.01.2021 по справі № 820/6278/16 (головуючий 1 інстанції Гуляєва Г.М.) за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної Прикордонної служби України, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , законний представник неповнолітніх- ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання прийняти рішення,
10.12.2020 ОСОБА_1 звернулася до Борівського районного суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_8 до Адміністрації державної прикордонної служби України, 3 особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , законний представник неповнолітніх: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання незаконним та касування рішення, зобов'язання прийняти рішення, в якій вказала, що постановою Борівського районного суду Харківської обл. від 07.11.2017 у справі №820/6278/16 її позов до Адміністрації державної прикордонної служби України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання прийняти рішення задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Адміністрації державної прикордонної служби України №83 від 22 червня 2016 р. «Про відмову у призначенні виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», членам сім?ї, батькам та утриманцям померлого ОСОБА_9 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В обґрунтування зазначеної заяви посилається на те, що Постанову Борівського районного суду Харківської обл. було оскаржено відповідачем в апеляційному суді. За результатами апеляційного розгляду Харківським апеляційним адміністративним судом 12.12.2017 постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, а постанову Борівського районного суду Харківської обл. залишено без змін.
За результатами розгляду апеляційної скарги відповідача 24.09.2020 ухвалено Верховним Судом постанову, якою постанову Борівського районного суду Харківської обл. також залишено без змін.
22 вересня 2020 року Біловодським районним судом ухвалено вирок у справі №408/5968/19-к, відповідно до якого ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.425 КК України та йому призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_10 звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки.
В подальшому вказаний вирок суду учасниками кримінального провадження не оскаржувався та набрав законної сили 23 жовтня 2020 року.
Отже, вищезазначеним вироком суду встановлено, що загибель ОСОБА_9 сталася внаслідок дій ОСОБА_10 та ці обставини не підлягають доказуванню.
Вказує, що зазначені обставини не були встановлені судом під час розгляду її адміністративного позову, так як могли бути встановлені лише вироком суду у відповідному кримінальному провадженні, відповідно вони не були та не могли бути відомі їй на час розгляду справи №820/6278/16.
Істотність цих обставин, які встановлені у кримінальному провадженні, полягає у тому, що у відповідача відсутня підстава для прийняття рішення про відмову у відповідній виплаті, передбачена п.а ч.1 ст.16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: загибель (смерть) військовослужбовця внаслідок вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення.
Отже, у разі задоволення її позовних вимог у повному обсязі, суд не буде перебирати на себе дискреційні повноваження відповідача, так як у цьому випадку у відповідача відсутні передбачені законодавством підстави для прийняття рішення про відмову здійсненні відповідної виплати.
Ухвалою Борівського районного суду Харківської області від 13.01.2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації державної прикордонної служби України, 3 особи, які не заявляють самостійних вимог, на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , законний представник неповнолітніх: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання незаконним та касування рішення, зобов'язання прийняти рішення.
Рішення Борівського районного суду Харківської області від 07 листопада 2017 року в адміністративній справі №820/6278/16 залишено в силі.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, заявник подала апеляційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким здійснити перегляд за нововиявленими обставинами постанови Борівського районного суду Харківської області від 07 листопада 2017 року в адміністративній справі №820/6278/16.
Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, ухвалу суду першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що в якості нововиявленої обставини заявниця вказує на вирок Біловодського районного суду Луганської обл. від 22 вересня 2020 р., відповідно до якого ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.425 КК України, який свою вину визнав повністю та пояснив, що в порушення статутних правил та функціональних обов'язків, законодавчих та нормативно-правових актів у сфері безпеки дорожнього руху, дійсно не перевірив наявність у ОСОБА_9 свідоцтва на право керування бронеавтомобілем та допустив його до керування цим транспортним засобом - бронеавтомобілем «КрАЗ Кугуар», внаслідок чого останній не впорався з керуванням автомобіля, виїхав на ліву межу проїжджої частини, через що автомобіль перекинувся, а ОСОБА_9 загинув на місці.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є необґрунтованою, наведені в ній обставини не є нововиявленими в розумінні положень ст.361 КАС України.
Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною 2 ст. 361 КАС України визначені підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді адміністративної справі, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті.
Тобто, нововиявлені обставини за своєю юридичною сутністю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу рішення. Іншими словами, якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового рішення, то вона б обов'язково вплинула на остаточні висновки суду.
Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Не можуть бути визнані нововиявленими обставинами такі обставини, які виникли або змінилися після прийняття судового рішення.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлення нових істотних юридичних фактів, що існували на час розгляду справи, у якій ухвалено судове рішення, яке переглядається, але не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, а не факт/дата ухвалення нового судового рішення.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового рішення, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтовано. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення не можуть визнаватися нововиявленими.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст. 6 § 1 Конвенції про захист прав та основоположних свобод. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної певності, який, серед іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.
Новий розгляд справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв'язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження, сам по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій він використовується для виправлення помилок правосуддя. Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі ст. 6 Конвенції.
Правова певність передбачає дотримання принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип полягає в тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи (рішення у справі "Правєдная проти Росії", №. 69529/01; у справі "Рябих проти Росії", № 52854/99, п.52; у справі "Брумареску проти Румунії", № 28342/95, п. 61).
З матеріалів справи вбачається, що в якості нововиявленої обставини заявниця вказує на вирок Біловодського районного суду Луганської обл. від 22 вересня 2020 р., відповідно до якого ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.425 КК України, який свою вину визнав повністю та пояснив, що в порушення статутних правил та функціональних обов'язків, законодавчих та нормативно-правових актів у сфері безпеки дорожнього руху, дійсно не перевірив наявність у ОСОБА_9 свідоцтва на право керування бронеавтомобілем та допустив його до керування цим транспортним засобом - бронеавтомобілем «КрАЗ Кугуар», внаслідок чого останній не впорався з керуванням автомобіля, виїхав на ліву межу проїжджої частини, через що автомобіль перекинувся, а ОСОБА_9 загинув на місці.
Однак, сам по собі вирок не може бути нововиявленою обставиною, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома заявнику на час розгляду справи, оскільки станом на дату ухвалення рішення суду від 07 листопада 2017 р. у справі №820/6278/16 такого вироку не існувало. Оскільки вирок Біловодського районного суду Луганської обл. від 22 вересня 2020 р. по справі №408/5968/19-к, на який посилається заявник набув законної сили 23.10.2020, тобто обставина вини обвинуваченої особи встановлена 23.10.2020, а тому не існувала під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява, а саме: під час розгляду та ухвалення постанови Борівського районного суду Харківської обл. від 07.11.2017 по справі №820/6278/16. Відтак, за своєю правовою природою рішення суду, що набуло законної сили 23.10.2020 є новою, але не нововиявленою обставиною, а відтак не є підставою для перегляду постанови Борівського районного суду Харківської обл. від 07.11.2017 по справі №820/6278/16 за нововиявленими обставинами відповідно до ст.361 КАС України.
Крім того, після ухвалення вказаного рішення, заявник мала можливість звернутися до Адміністрації державної прикордонної служби України з відповідною заявою стосовно виплати одноразової грошової допомоги, однак остання до Адміністрації державної прикордонної служби України не зверталася. Саме подання заяви із доданими документами (в т.ч. вищевказаним вироком суду) є підставою для розгляду Адміністрацією Держприкордонслужби поданих документів та прийняття відповідного рішення.
Крім того, суд вказує, що підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплину на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Проаналізувавши вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню, оскільки обставини, зазначені заявником як підстава для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, такими не являються.
Заявник у своїй заяви посилається не на встановлені обставини, а лише на ухвалення вироку, тобто її позиція опирається не на певні факти, а лише на висновки, які мають місце вже після розгляду справи.
Натомість нових обставин, які існували але не були відомі суду при прийнятті рішення від 07.11.2017 та які могли мати вплив на правильність та обґрунтованість судового рішення встановлено не було, що вказує на відсутність підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
Згідно з п. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд, зокрема, може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Враховуючи, що наведені в заяві обставини не є нововиявленими в розумінні положень ст. 361 КАСУ, оскільки не існували на час розгляду справи № 820/6278/16, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для скасування рішення суду відсутні, тому у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Борівського районного суду Харківської обл. від 07.11.2017 необхідно відмовити.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Борівського районного суду Харківської області від 13.01.2021 по справі № 820/6278/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.Є. Бершов
Судді В.В. Катунов І.С. Чалий