23 березня 2021 р. Справа № 520/12152/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2020, головуючий суддя І інстанції: Мар'єнко Л.М., м. Харків, повний текст складено 02.12.20 по справі № 520/12152/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 по справі №520/12152/2020 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м.Харків, 61022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.05.2016 по 30.06.2019 року нараховану, але не виплачену пенсію, у сумі 51 183,94 грн. (п'ятдесят одна тисяча сто вісімдесят три гривні 94 коп.).
У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Встановлено, що рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - Чумака Романа Васильовича про відшкодування позивачу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката по адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Представник позивача, не погодившись із вказаним додатковим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 та прийняти нове, яким задовольнити вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що висновок суду першої інстанції щодо ненадання доказів оплати понесених позивачем витрат на правничу допомогу, яким суд обґрунтовує відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, відображеній, зокрема, у рішенні по справі «Баришевський проти України», в якому вказано, що заявник має право на відшкодування судових витрат, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а також приписам п.1 ч.3 ст. 134 КАС України, відповідно до якого розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Отже, як вказує заявник, посилаючись на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, витрати на правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Зауважив, що правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 по справі №280/1765/19, на яку посилається суд першої інстанції не відповідає обставинам справи, що розглядається.
Також вказує, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі, окрім вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, а тому вважає, що всі судові витрати мали б бути стягнуті з відповідача на користь позивача.
Відповідач в надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що погоджується з позицією викладеною судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні та, посилаючись на правову позицію, висловлену Верховним Судом в постанові від 26.06.2019 по справі №200/14113/18-а, та враховуючи, що дана справа не є складною та зважаючи на невеликий обсяг заявлених позовних вимог не потребувала у представника значного часу на вивчення практики з цього приводу, вважає, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, не є співмірною зі складністю справи, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні вимог представника позивача.
Представник позивача, у надісланій до суду відповіді на відзив на апеляційну скаргу вказав, що не погоджується із аргументами відповідача, та посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.01.2021 по справі №280/2635/20, та рішення Європейського суду з прав людини від 07.11.2013 по справі «Бєлоусов проти України», наполягає, що оскільки у договорі про надання правничої допомоги зазначено, що оплата за даним договором здійснюється на підставі рахунку, виставленого адвокатським об'єднанням не пізніше трьох днів від дати набуття законної сили винесеного Харківським окружним адміністративним судом рішення по суті, то позивачем фактично витрати не були понесені, однак вони є «фактично неминучими», а тому є підстави для їх відшкодування.
Також, посилаючись на положення ч.ч. 1,2 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.11.2020 по справі №910/13071/19, вважає хибним твердженням відповідача про неспівмірність заявлених витрат на правничу допомогу, оскільки, зокрема, відповідачем не доведено такої неспівмірності.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстнації встановлено, що представник ОСОБА_1 - адвокат Чумак Роман Васильович, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою, в якій просив суд винести додаткове рішення по справі та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано копію договору про надання правової допомоги № 05/07 від 29.07.2020, акт приймання-передачі послуг, детальний опис робіт. Згідно з п.4.2 вказаного договору вартість наданих юридичних послуг складає 6000 грн. Як вбачається з п.4.3 оплата за даним договором здійснюється на підставі рахунку, виставленого адвокатським об'єднанням, не пізніше трьох днів від дати набуття законної сили винесеного Харківським адміністративним судом рішення по суті.
Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції, виходив з того, що матеріали справи не містять доказів фактичного понесення позивачем витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем не надано до суду належних доказів факту оплати гонорару адвоката.
Надаючи оцінку оскарженому додатковому рішенню першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, врегульовано ст.134 КАС України. Відповідно до ч. 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 7 ст. 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як зазначалось вище, позивачем було укладено договір про надання правничої допомоги від 29.07.2020 №05/07 з Адвокатським об'єднанням «Юридична компанія «Арес».
Відповідно до п.4.2 вказаного договору вартість наданих юридичних послуг складає 6000 грн.
Як вбачається з п.4.3 оплата за даним договором здійснюється на підставі рахунку, виставленого адвокатським об'єднанням, не пізніше трьох днів від дати набуття законної сили винесеного Харківським адміністративним судом рішення по суті.
Згідно з детальним описом робіт виконаних адвокатом за Договором №05/07 про надання правничої допомоги від 29.07.2020, загальна вартість послуг наданих адвокатом становить 6000 грн, з яких: 900 грн - надання попередньої усної консультації (1,5 години); 2000 грн - опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини та аналіз фактичних обставин (2 години); 1600 грн - надання письмової консультації як результат опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини та аналіз фактичних обставин (2 години); 1500 грн - написання позовної заяви, підготовка додатків до позовної заяви для подачі до суду поштовим зв'язком.
Відповідно до акту приймання-передачі послуг від 09.09.2020 за договором №05/07 про надання правничої допомоги від 29.07.2020, клієнт прийняв від Об'єднання результати наданих послуг (відповідають послугам зазначеним у вказаному вище детальному описі робіт) і сторони претензій одна до одної не мають.
Суд першої інстанції відмовив позивачу у відшкодуванні витрат на правову допомогу, мотивуючи це відсутністю доказів на підтвердження фактичного отримання коштів за вказаним договором.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Як зазначено вище, до заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу представником позивача для вирішення цієї заяви було надано докази (крім доказів оплати послуг адвоката), зокрема щодо обсягу наданих послуг (акт приймання-передачі послуг від 09.09.2020 та детальний опис робіт виконаних адвокатом за Договором №05/07 про надання правничої допомоги від 29.07.2020).
Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на професійну правову допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановлені процесуальним законодавством.
У постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 813/481/18 зроблено такий висновок: "Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов'язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті."
Колегія суддів зазначає, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.
На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб'єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 21.01.2021 по справі № 280/2635/20.
Отже, висновки суду першої інстанції про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу з огляду на відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду.
Щодо розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
В силу приписів частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першоїстатті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Так, як зазначалось вище, на підтвердження заявленого розміру витрат на правничу допомогу представником позивача надано до матеріалів справи договір № 05/07 від 29.07.2020 року про надання правової допомоги, укладений між ОСОБА_1 (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Юридична компанія «АРЕС" (виконавець), копію акту приймання-передачі послуг за вказаним договором від 09.09.2020, копію детального опису робіт виконаних адвокатом за вказаним договором від 09.09.2020.
Як вбачається з договору №05/07 від 29.07.2020 року про надання правової допомоги, виконавець на підставі звернення Клієнта приймає на себе зобов'язання з надання наступної юридичної допомоги: представництво інтересів клієнта в усіх без виключення підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх форм власності та підпорядкування, а також в усіх без виключення державних та недержавних органах, судах всіх інстанцій та юрисдикцій із усіма без виключення процесуальними правами, наданими стороні по справі положеннями чинних в Україні ГПК, ЦПК, КПК, КУпАП та КАС.
Підтвердженням наданих за договором послуг є підписані сторонами договору акт приймання-передачі послуг від 09.09.2020 та детальний опис робіт виконаних адвокатом від 09.09.2020, в яких зазначено найменування наданої послуги, кількість витрачених годин та її вартість, а саме:
1) надання попередньої усної консультації (1,5 год.) - 900,00 грн.;
2) опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини та аналіз фактичних обставин (2 год.) - 2000,00 грн.;
3) надання письмової консультації як результат опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини та аналіз фактичних обставин (2 години) - 1600,00 грн.;
4) написання позовної заяви, підготовка додатків до позовної заяви для подачі до суду поштовим зв'язком (2 год.) - 1500,00 грн.;
Всього 6000,00 грн.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 23.04.2019 р. по справі №826/9047/16, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
У справі/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Відповідно до п. 4.2 договору № 05/07 від 29.07.2020 року про надання правової допомоги вартість наданих юридичних послуг складає 6000 грн.
Дослідивши подані заявником докази, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку розмір витрат на оплату послуг адвоката є суттєво завищеним та не є співмірним із складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки підготовка та представництво інтересів позивача не потребувала настільки значного часу для надання адвокатом послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги позивачу у співвідношенні до гонорару адвоката, а суми, які заявлені до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги, не є належним чином обґрунтовані на предмет їх розміру, який визначений в поданій заяві.
В детальному описі робіт виконаних адвокатом від 09.09.2020 року за договором № 05/07 від 29.07.2020 року про надання правової допомоги вказано, що надання правової допомоги позивачу по даній справі полягало у наданні попередньої усної консультації, опрацюванні законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини та аналізі фактичних обставин, наданні письмової консультації як результат опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини та аналізі фактичних обставин, написанні позовної заяви, підготовці додатків до позовної заяви для подачі до суду поштовим зв'язком, на що адвокатом загалом витрачено 7,5 годин, та, як зазначалось вище оцінено адвокатом у 6000 грн.
При цьому колегія суддів враховує, що вчинення адвокатом таких дій як надання попередньої усної консультації, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини та аналіз фактичних обставин, надання письмової консультації як результат опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини та аналіз фактичних обставин неможливо вважати самостійними послугами з надання правової (правничої) допомоги, оскільки це є складовою процесу написання адміністративного позову, тому вказані витрати не можуть підлягати окремій компенсації за рахунок відповідача.
Колегія суддів зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначав про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу з предметом позовних вимог та складністю справи.
Колегія суддів, враховує заперечення відповідача щодо неспівмірності розміру судових витрат на правничу допомогу, та зазначає, що сума в розмірі 6000,00 грн. в якості судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою під час розгляду справи, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, враховуючи фактичний обсяг виконаної роботи та її незначну складність, колегія судів апеляційної інстанції вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1500 грн за написання позовної заяви, підготовка додатків до позовної заяви для подачі до суду поштовим зв'язком.
Положеннями ч. 1 ст. 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване додаткове судове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 по справі № 520/12152/2020 підлягає скасуванню із прийняттям нового про часткове задоволення заяви представника позивача про стягнення судових витрат.
Керуючись ст.ст.132, 134, 139 ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2020 по справі № 520/12152/2020 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич