24 березня 2021 року справа №200/9997/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М.,
секретар судового засідання - Мирошниченко О.Л,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача 2 - Вірченко Ю.М., діючого згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 200/9997/20-а (головуючий І інстанції Загацька Т.В., повний текст складений у м. Слов'янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни, Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни (далі - відповідач 1), Міністерства юстиції України (далі - відповідач 2), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України в особі державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни, що виявилася у відмові задовольнити запит від 31.08.2020 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31.08.2020 року за № ПІ-Т-3013 на надання публічної інформації (документу) - листа Служби безпеки України від 24.04.2020 року № 14/1/1-3027;
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України в особі державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни, що порушує пункти 1-4 частини 4 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VІ, через незазначення у листі-відповіді № 39296/ПІ-Т-3013/14.1 від 04.09.2020 року обов'язкової інформації, визначеної пунктами 1-4 частини 4 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VІ;
- визнати протиправну бездіяльність державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни такою, що порушує вимоги п.1 ч.1 ст.60 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII, що виявилася у відмові задовольнити запит від 31.08.2020 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31.08.2020 року за № ПІ-Т-3013 на надання публічної інформації (документу) листа Служби безпеки України від 24.04.2020 року № 14/1/1-3027;
- визнати протиправну бездіяльність державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни такою, що порушує вимоги ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ, що виявилася у недотриманні висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду при відмові у задоволенні запиту від 31.08.2020 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31.08.2020 року за № ПІ-Т-3013 на надання публічної інформації (документу) - листа Служби безпеки України від 24.04.2020 року № 14/1/1-3027;
- зобов'язати Міністерство юстиції України протягом п'яти робочих днів з дня набрання чинності цього рішення повторно розглянути запит на отримання публічної інформації від 31.08.2020 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31.08.2020 року за № ПІ-Т-3013 та надати публічну інформацію (документ) - лист Служби безпеки України від 24.04.2020 року № 14/1/1-3027, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні. Також, просив зобов'язати Міністерство юстиції України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення та постановити окрему ухвалу відносно державного секретаря Міністерства юстиції України ОСОБА_2 , яку направити Міністру юстиції України для вирішення питання щодо порушення дисциплінарного провадження та вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону (а.с. 27-35).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.12.2020 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Міністерства юстиції України в особі державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни, що виявилися у відмові надати ОСОБА_1 публічну інформацію - лист Служби безпеки України від 24.04.2020 року № 14/1/1-3027, відповідно до його запиту на отримання публічної інформації від 31.08.2020 року, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 31.08.2020 року за № ПІ-Т-3013;
- зобов'язано Міністерство юстиції України повторно розглянути запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 31.08.2020 року, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31.08.2020 року за № ПІ-Т-3013, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні;
- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 185-190).
Відповідач 2 не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та відмовити у задоволенні позову через порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт вважає правомірними дії посадових осіб Міністерства юстиції України щодо розгляду запиту позивача від 31.08.2020 року, оскільки запитувана інформація є службовою (а.с. 193-200).
Представник відповідача 2 в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував позивач.
Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача 2, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
18.08.2020 позивач звернувся до Міністерства юстиції України з запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати накази про призначення радників Міністра юстиції України на громадських засадах, з часу призначення на посаду Міністра юстиції Малюськи Д.Л. (а.с. 15).
Листами Міністерства юстиції України № 37736/ПІ-Т-2848/14.1 від 25.08.2020 року, № 37982/ПІ-Т-2848/14.1 від 26.08.2020 року за підписом державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової О.В., на електронну пошту позивача надіслані копії наказів Міністерства юстиції України про призначення радників Міністра юстиції України на громадських засадах, серед яких була копія наказу Міністерства юстиції України від 27.04.2020 №1553/к «Про призначення», згідно тексту якого радником Міністра юстиції України на громадських засадах був призначений ОСОБА_3 з наступних підстав: заява ОСОБА_3 та лист Служби безпеки України від 24.04.2020 року №14/1/1-3027 (а.с. 16-18).
31.08.2020 року позивач звернувся до Міністерства юстиції України з запитом на отримання публічної інформації від 31.08.2020 року, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31.08.2020 року за № ПІ-Т-3013, в якому просив надати лист Служби безпеки України від 24.04.2020 року №14/1/1-3027 (а.с. 19).
Листом від 04.09.2020 року № 39296/ПІ-Т-3013/14.1, надісланому на електронну пошту позивача, Міністерство юстиції України за підписом державного секретаря ОСОБА_2 повідомило, що відповідно до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в Міністерстві юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2017 року №1277/5, запитуваний позивачем лист Служби безпеки України від 24.04.2020 року №14/1/1-3027 містить службову інформацію. Для отримання запитуваного листа позивачу запропоновано звернутись до Служби безпеки України (а.с. 20).
Згідно ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Доступ до інформації забезпечується шляхом: надання інформації за запитами на інформацію (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939).
Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації (ст. 12 Закону № 2939).
Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939).
Згідно ч.ч 1-5 ст. 19 Закону № 2939 запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону № 2939).
Інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація (ч. 1 ст. 6 Закону № 2939).
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (ч. 2 ст. 6 Закону № 2939).
Розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності (п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону № 2939).
Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується (ч. 3 ст. 10 Закону № 2939).
Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (ч. 1 ст. 20 Закону № 2939).
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту (ч. 2 ст. 20 Закону № 2939).
Згідно ч.ч. 1-5 ст. 22 Закону № 2939 розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 2939 відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону № 2939 документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Отже, відповідність одному із зазначених пунктів ч.1 ст.9 Закону №2939-VI не створює обов'язку автоматичного віднесення інформації до службової. Стаття 9 Закону № 2939-VI встановлює, що така інформація може бути віднесена до службової. Інформація, що міститься у будь-якій доповідній записці, не повинна автоматично мати статус «для службового користування». Це можливо у разі, якщо застосування «трискладового тесту» засвідчило наявність підстав для обмеження доступу до неї.
Службова інформація, передбачена в п.1 ч.1 ст.9 Закону №2939, не може міститись у правових актах суб'єктів владних повноважень - нормативних чи індивідуальних. Такі акти є рішеннями у розумінні ст.9 Закону №2939-VI і відповідно службова інформація може міститись лише в документах, які передували їх прийняттю.
Відповідно суперечитиме Закону № 2939 віднесення інформації, що міститься в нормативно-правових актах чи індивідуально-правових актах (накази, розпорядження, рішення тощо), до службової і надання таким актам грифу «для службового користування». Однак, це не стосується другої категорії інформації, що може належати до службової, відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону № 2939.
Відмовляючи в доступі до інформації з підстави того, що вона є службовою, розпорядник повинен вказати, до якої з визначених частиною першою статті 9 Закону № 2939 категорій належить ця інформація; якщо інформація не належить до жодної з визначених цією нормою категорій, доступ до неї не може обмежуватись на підставі того, що вона є службовою.
Таким чином, належність запитуваної інформації до конфіденційної, таємної або для службового користування на підставі статей 7, 8, 9 Закону № 2939 відповідно не є єдиною достатньою підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається у разі, якщо за визначенням вона є конфіденційною або таємною або для службового користування та за умови застосування сукупності вимог пунктів 1-3 ч. 2 статті 6 Закону № 2939 (ч. 2 статті 6, ч. 1 статті 8, ч. 1 статті 9, п.2 ч. 1 статті 22 Закону № 2939).
Присвоєння певному документу грифу «для службового користування» (ч.2 ст.9 № 2939) само по собі не є підставою для відмови у задоволенні запиту на інформацію у ньому, оскільки така підстава не передбачена ч. 1 ст.22 Закону № 2939. Так само не може бути відмовлено у доступі до інформації через те, що відповідний вид інформації включено до переліку відомостей, що становлять службову інформацію. Наявність підстав для такої відмови може бути встановлена лише шляхом застосування «трискладового тесту» (п.2 ч.1 ст.22 Закону № 2939).
Згідно п.3 ч.4 ст. 22 Закону № 2939 відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, які становлять зміст «трискладового тесту».
З відмови у доступі до публічної інформації повинно вбачатися: 1) якому з перелічених у пункті 1 частини другої статті 6 Закону № 2939 інтересів (далі - правомірні інтереси) відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам); 2) у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв'язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (п.2 ч.2 ст.6 Закону № 2939); 3) чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (п.3 ч.2 ст.6 Закону № 2939).
Згідно п.3 ч.4 ст.22 Закону № 2939-VІ відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою. Тобто у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, встановлених шляхом застосування «трискладового тесту», передбаченого ч. 2 ст.6 Закону № 2939.
Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових, передбачених ч. 2 ст.6 Закону № 2939, означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі № 9901/510/18, від 30.01.2020 року у справі № 806/1959/16, Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі № 9901/249/19.
Листом Міністерства юстиції України від 04.09.2020 року позивачу повідомлено, що запитуваний лист Служби Безпеки України від 24.04.2020 року №14/1/1-3027 містить службову інформацію, відповідно до Переліку відомостей, що становить службову інформацію в Міністерстві юстиції України від 14.04.2017 року №1277/5.
Однак, спірний лист не містить жодного обґрунтування підстави для відмови у наданні запитуваної інформації позивачу, передбаченої положеннями Закону № 2939.
В межах розгляду цієї справи судом не досліджується питання чи є Міністерство юстиції України розпорядником запитуваної інформації, оскільки саме вказаний орган 04.09.2020 року надав відповідь на запит позивача про надання публічної інформації без жодних зазначень, що така інформації відсутня у його розпорядженні.
Необгрунтованими є посилання відповідача 2 на те, що запитуваний позивачем документ надісланий для протидії негативним явищам у сфері державної безпеки, оскільки у наданій відповідачем 2 відповіді на запит позивача від 31.08.2020 року про це не йдеться.
Таким чином, відповідачем 2 при наданні відповіді позивачу від 04.09.2020 року не враховано вимоги ст. 22 Закону № 2939, оскільки у наданій ним відмові у задоволенні запиту на інформацію не зазначено мотивованої підстави для такої відмови та не роз'яснено порядку оскарження відмови.
Відповідачем 2 не було здійснено належного розгляду запиту позивача про надання інформації від 31.08.2020 року по суті.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, в частині визнання протиправними дій Міністерства юстиції України в особі державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни, що виявилися у відмові надати ОСОБА_1 публічну інформацію - лист Служби безпеки України від 24.04.2020 року № 14/1/1-3027, відповідно до його запиту на отримання публічної інформації від 31.08.2020 року, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 31.08.2020 року за № ПІ-Т-3013; зобов'язання Міністерство юстиції України повторно розглянути запит позивача про надання публічної інформації від 31.08.2020 року, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31.08.2020 року за № ПІ-Т-3013, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
В іншій частині рішення суду не оскаржене.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 200/9997/20-а за позовом ОСОБА_1 до державного секретаря Міністерства юстиції України Богачової Олени Віталіївни, Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 24 березня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: Е.Г. Казначеєв
Г.М. Міронова