23 березня 2021 року справа №200/4645/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В. секретар судового засідання Антонюк А.С., за участю представника відповідача - Сенникова А.А., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року (повний текст складено 11 грудня 2020 року в м. Слов'янськ) у справі № 200/4645/20-а (суддя І інстанції - Грищенко Є.І.) за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
07 травня 2020 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - відповідач) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 січня 2020 року № 0001803306 форми "Р", яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 44 833,75 грн., від 29 січня 2020 року № 0001813306, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 8 955 грн., та від 29 січня 2020 року № 0001793306 форми "ПС" , яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 06 липня 2018 року по 30 червня 2019 року, за результатами якої складено акт від 20 грудня 2019 року. На підставі висновків вказаного акту податковим органом 29 січня 2019 були прийняті податкові повідомлення-рішення року № 0001803306, № 0001813306, № 0001793306.
Позивачка не погоджується з обставинами та висновками, викладеними в акті та з прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, з огляду на наступне.
По-перше, направлений відповідачем запит про надання інформації та її документального підтвердження не відповідає вимогам пп. 20.1.14 п. 20.1 ст. 20, п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки в запиті не зазначено факти недостовірності, які були виявлені, не вказано які порушення були встановлені у контрагентів позивачки. Крім того, не зважаючи на відповідь на вищевказаний запит, контролюючий орган прийняв наказ про призначення перевірки, який на думку позивачки є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.
По-друге, у період з 06 липня 2018 року по 30 вересня 2018 року ФОП ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування. Податкова декларація про майновий стан за 2018 рік подана в терміни, встановлені положеннями ПК України, а з 01 жовтня 2018 року ФОП ОСОБА_1 перейшла на спрощену систему оподаткування. Однак рішенням від 29 січня 2020 року № 0001793306 податковий орган застосував штрафні санкції у розмірі 170 грн. за не надання податкової декларації про майновий стан за 3 квартал 2018 року. Позивачка вважає посилання податкового органу на пп. 177.5.2 п. 177.5 ст. 177 ПК України у спірному рішенні протиправними, оскільки дана норма застосовується лише у разі переходу із спрощеної системи оподаткування на загальну, а не навпаки.
По-третє, відповідно до висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки від 20 грудня 2019 року, контролюючим органом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Агротек" за період вересень-жовтень 2018 року завищено суму податкового кредиту, а також не підтверджено реальність придбання ТМЦ у зазначеного контрагента. Позивачка не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки на підтвердження реальності господарської операції за договором поставки № 14431 від 11 жовтня 2018 року та відповідно правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, до перевірки були надані всі необхідні документи.
Враховуючи наведене, висновки в акті перевірки є необґрунтованими,а отже податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами висновків такого акту підлягають скасуванню.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі № 200/4645/20-а позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0001803306 про грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 44 833,75 грн, з яких 35 867,00 грн. основного платежу та 8 966,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми "В4" №0001813306 від 29 січня 2020 року, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 8 955 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що аналізом руху товару по ланцюгу постачання, встановлено постачання товарів з номенклатурою, що відрізняється від номенклатури придбання товарів, здійснення операцій не у відповідності з їх дійсною економічною метою, без отримання економічного ефекту, відсутність обов'язкових первинних документів, сумнівна податкова історія контраагентів-постачальників, все це свідчить про те, що господарські операції, проведені між ФОП ОСОБА_1 і ТОВ «Агротек» не є господарською діяльністю в розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована як фізична особа-підприємець 06 липня 2018 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №22380000000002912, основний вид діяльності - 01.61 допоміжна діяльність у рослинництві.
Позивачка здійснювала оподаткування одержаних доходів від провадження господарської діяльності з 06.07.2018 р. по 30.09.2018 р. на загальній системі оподаткування, з 01.10.2018 р. по 30.06.2019 р. - на спрощеній системі оподаткування (3 група) відповідно до Податкового кодексу України.
Як зазначено в Акті перевірки, позивачка з 01.09.2018 зареєстрована платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1 (том 1 а.с.35).
Згідно наданої інформації та пояснень представника, позивачка, здійснюючи основний вид діяльності, використовує наступні основні засоби:
- комбайн зернозбиральний JOHNDEERE 9770STS, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , дата державної реєстрації 26.12.2018 р.,
- земельна ділянка, площею 7,3198 га, що належить на підставі Державного акут на право власності на земельну ділянку.
Судом встановлено, що 14 серпня 2019 року податковим органом було направлено на адресу позивачки запит про надання інформації та документального підтвердження №66274/10/05-99-13-02-29.
На вказаний запит позивачка листом від 06 вересня 2019 року повідомила про невідповідність запиту вимогам ПК України, у зв'язку з чим вона звільнена від надання запитуваної інформації.
07 жовтня 2019 року податковим органом видано наказ №269 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 ".
Вказаний акт та повідомлення про проведення перевірки були направлені на адресу позивачки.
За результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, податковим органом складено акт від 20 грудня 2019 року № 403/05-99-33-06/ НОМЕР_1 , відповідно до висновків якого встановлено порушення податкового законодавства в частині не надання податкової декларації про майновий стан та доходи за 3 квартал 2018 року, порушення податкового законодавства в частині заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 38 648, грн. та завищення суми від'ємного значення у рядку 19 Декларації "від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту" за червень 2019 року у сумі 8955 грн.
Позивачкою було подано до Головного управління ДПС у Донецькій області заперечення до вищевказаного акту перевірки, на які була надана відповідь від 27 січня 2020 року № 6934/10/05-99-33-06.
29 січня 2020 року податковим органом було сформовано податкові повідомлення-рішення:
- форми "Р" №0001803306, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 44 833,75 грн., з яких 35 867 грн. - за податковими зобов'язаннями, 8966,75 грн. - за штрафними санкціями;
- форми "В4" № 0001813306, яким за порушення в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 8955 грн.;
- форми "ПС" № 0001793306, яким застосовано штрафні санкції у сумі 170 грн.
За результатом розгляду скарги на вищевказані податкові повідомлення рішення, рішенням від 06 квітня 2020 року скаргу залишено без задоволення, а рішення без змін.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення форми "ПС" № 0001793306, сторонами не оскаржується і тому не переглядається у апеляційному порядку.
Щодо позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 29 січня 2020 року № 0001803306 форми "Р", яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 44 833,75 грн., від 29 січня 2020 року № 0001813306, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 8 955 грн.
Вирішуючи питання про правомірність формування Позивачкою податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентами-постачальником ТОВ "АГРОТЕК" (код ЄДРПОУ 32232765) за вересень-жовтень 2018 року, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.
Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України ).
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Статтею 200 Податкового кодексу України визначалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
У відповідності до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Із наведеного вбачається, що позивачка, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.
Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).
Відповідно до пункту 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).
Згідно з пунктом 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Сама по собі наявність первинних документів (видаткових накладних та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.
Суд зазначає, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт/послуг), поза як саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником .
Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком.
Суд відмічає, що з метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди встановленню підлягає їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.
З огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.
Слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.
Надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом-постачальником та правомірності відображення операції у бухгалтерському обліку на підставі первинних документів, оформлених відповідно до вимог законодавства України.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротек" (далі - продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - покупець) було укладено Договір поставки № 14431 від 11 жовтня 2018 року (далі за текстом - Договір).
Відповідно пунктів 1.1 -1.2. Договору продавець зобов'язується продати, а покупець купити, прийняти та оплатити запчастини до сільськогосподарської техніки. Ціна за одиницю товару, його найменування та кількість наведені в Специфікаціях до Договору, які є його невід'ємною частиною.
Пунктом 2.1. Договору встановлено, що умови поставки Товару згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року - EXW (Франко-склад ТОВ "АГРОТЕК", за адресою м. Підгородне).
Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.
Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення
Згідно п. 2.4. Договору датою поставки Товару (його певної партії) вважається дата підписання Сторонами Акту приймання передачі Товару та/або видаткової накладної. Передання Товару від Продавця до Покупця за цим Договором здійснюється та оформлюється Актами приймання - передачі Товару та/або видатковими накладними, що підписуються уповноваженими представниками сторін.
При цьому, пунктом 2.5. Договору передбачено, що з моменту підписання Сторонами Акту приймання - передачі Товару та/або видаткових накладних зобов'язання Продавця по поставці Товару вважаються виконаними в повному обсязі (в т.ч. щодо передачі всіх супровідних документів на Товар, включаючи документи, що підтверджують якість Товару).
З наведених вище положень Договору передбачається альтернатива підписання актів приймання - передачі Товару та/або видаткових накладних на підтвердження факту поставки Товару за Договором.
На підтвердження виконання умов договору позивачем було надано: - видаткові накладні (а.с. 133-164); - податкові накладні (а.с. 165-200); - платіжне доручення №12 від 13 грудня 2018 року (а.с. 201); - додатків до рахунків до Договору поставки №14431 від 11.10.2018 (а.с. 20-24 том 2).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі Закон № 996) визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч. 2 ст. 3 вищезазначеного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення суми податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду на суму податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.
Наведені документи, складені за результатами здійснення вище наведених господарських операцій за Договором поставки, містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону, тобто містять: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, і, як наслідок, вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.
Таким чином, вказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачкою та її контрагентом у перевіряємий період.
В матеріалах справи відсутні докази того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивачки на укладення договору з контрагентом без наміру створити наслідки, які передбачені договором.
Навпаки, документально доведено виконання зобов'язань щодо отримання та оплати Товару.
Відповідно до частин першої та другої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
На момент здійснення правовідносин, вищенаведений контрагент позивачки був зареєстрований як юридична особа, був платником податку на додану вартість, що Відповідачем не спростовано.
Податкові накладні, виписані ТОВ "АГРОТЕК" на адресу позивача, відображені в Акті перевірки та містять усі передбачені законом реквізити, тобто, відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, що є підставою для віднесення позивачкою сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів, отриманих від вищевказаного контрагента-постачальника, до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.
Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" затверджений Порядок заповнення податкової накладної.
Відповідно до абзаців 7-8 підпункту 2 пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307, платники податку, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з ДКПП не повністю, але не менше ніж чотири перші цифри відповідного коду. При цьому код згідно з УКТ ЗЕД зазначається на рівні позиції, підпозиції, категорії, підкатегорії відповідно до Закону України "Про Митний тариф України".
У разі постачання товару, ввезеного на митну територію України, у графі 3.2 проставляється позначка "Х". Графа 3.2 заповнюється на всіх етапах постачання товару.
Як вбачається з податкових накладних, виписаних на адресу позивачки ТОВ "АГРОТЕК", податкова накладна містить позначку в графі 3.2, що підтверджує постачання товару, ввезеного на митну територію України (імпорту).
При цьому, п.п. 72.1.2.6 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, зокрема інформація про експортні та імпортні операції платників податків.
Відповідач має інформацію про імпортні операції ТОВ "АГРОТЕК" для співставлення та аналізу придбання Товарів, які постачались на адресу позивачки за Договором поставки №14431 від 11.10.2018 р.
Проте Відповідачем в Акті перевірки від 20 грудня 2019 року № 403/05-99-33-06/ НОМЕР_1 не досліджувались підстави набуття ТОВ "АГРОТЕК" Товару, який постачався на адресу позивачки, в режимі імпорту, що могло привести до помилкового висновку Відповідача про відсутність придбання Товару ТОВ "АГРОТЕК".
Натомість, фактично Відповідач аналізував в зазначеному Акті перевірки не первинні документи позивачки, а податкову інформацію контрагента, можливість контрагента здійснювати господарські операції за ланцюгом постачання, взагалі ніяк не аналізував спроможність позивача до здійснення таких операцій з контрагентом та робив висновки відносно позивача, використовуючи неповну інформацію відповідно до п. 72.1 ст. 72 ПК України.
Слід зауважити, що видами господарської діяльності позивачки є, зокрема, допоміжна діяльність у рослинництві, що, в свою чергу, пояснює необхідність придбання запчастин для сільськогосподарської техніки, які були придбані в рамках вище наведеного договору.
Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18) та від 17 квітня 2018 року у справі №820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).
Також, статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 6 КАС України передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Порушення норм Податкового кодексу України в частині, що стосується оформлення господарських операцій контрагентом Позивача породжує негативні наслідки саме для цього підприємства і не може впливати на право позивача формування податкового кредиту з податку на додану вартість або віднесення господарських операцій до бухгалтерського обліку для цілей оподаткування.
Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини підтвердив у рішенні від 18.03.2010 у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.
Отже, суд вказує на доведеність використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності придбання Товарів Позивачкою у ТОВ "АГРОТЕК" за укладеним Договором поставки №14431 від 11 жовтня 2018 р., оскільки придбаний товар використаний Позивачкою з метою отримання прибутку та в межах господарської діяльності.
Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною четвертою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагента, суд робить висновок, що Позивачка має та надала суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований Позивачкою податковий кредит за господарськими операціями з придбання товарів у ТОВ "АГРОТЕК" сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єктом владних повноважень доказів правомірності висновків про порушення Позивачкою норм законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість не надано.
Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу. Контролюючий орган прийшов до помилкового висновку про те, що господарські операції по взаємовідносинам між позивачкою та ТОВ "АГРОТЕК" не мали реального характеру, а документи, складені за результатами здійснення господарських операцій, не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому не можуть вважатися первинними для цілей бухгалтерського обліку та оподаткування.
Вказане призвело до помилкового винесення повідомлень-рішень від 29 січня 2020 року № 0001803306 форми "Р", яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 44 833,75 грн., від 29 січня 2020 року № 0001813306, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 8 955 грн.
З огляду на наведене прийняте контролюючим органом податкові повідомлення-рішення не можна вважати законними і обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.
При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі № 200/4645/20-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі № 200/4645/20-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 24 березня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко