23 березня 2021 року справа №200/1825/21-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В. секретар судового засідання Антонюк А.С., за участю представника позивача Берзінь С.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача - Берзінь Сергія Людвиговича на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року (повний текст складено 19 лютого 2021 року в м. Слов'янськ) у справі № 200/1825/21-а (суддя І інстанції - Крилова М.М.) за позовом адвоката Берзінь Сергія Людвиговича в інтересах ОСОБА_1 до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області про визнання протиправним і скасування рішення, та зобов'язання вчинити певні дії,-
18 лютого 2021 року адвокат Берзінь Сергій Людвигович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою до Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області про:
- визнання протиправним і скасування рішення 3 сесії 8 скликання Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області №8/3-65 від 27 січня 2021 року в частині відмови у наданні згоди на поділ земельної ділянки із кадастровим № 1420981000:02:045:0016 та дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки ділянки із кадастровим № 1420981000:02:045:0016;
- зобов'язання Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області надати згоду на поділ земельної ділянки із кадастровим № 1420981000:02:045:0016 та дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки ділянки із кадастровим № 1420981000:02:045:0016.
Разом з адміністративним позовом подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Соледарській міській раді Бахмутського району Донецької області та державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та державним кадастровим реєстраторам територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру ( у тому числі таких, що проводять свою діяльність на районному(міському) рівні, в м. Києві та Севастополі) вчиняти дії щодо: здійснення у Державному земельному кадастрі державної реєстрації зміни цільового призначення земельної ділянки ( кадастровий №1420981000:02:045:0016) з поточного К 16.00 (землі запасу) на будь-яке інше цільове призначення; здійснення у Державному земельному кадастрі державної реєстрації заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки (кадастровий №1420981000:02:045:0016); здійснення у Державному земельному кадастрі державної реєстрації скасування державної реєстрації земельної ділянки (кадастровий №1420981000:02:045:0016).
В зазначеній заяві представник ОСОБА_2 зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру може унеможливити отримання позивачем бажаної частини земельної ділянки у майбутньому, після поділу земельної ділянки із кадастровим №1420981000:02:045:0016.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі № 200/1825/21-а у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовлено.
Представник позивача не погодився з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржену ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції істотно порушено вимоги процесуального закону щодо порядку застосування забезпечення позову та неповно досліджено всі фактичні обставини справи та подані як у позові, так і у заяві про забезпечення позову, докази, необхідні для прийняття законного і обгрунтованого рішення щодо забезпечення позову.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Відповідно до частини першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 у справі № 826/16888/18 вказав, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з правовими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
З аналізу наведених норм права вбачається, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову, адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є достатнє обґрунтування того, що не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається із заяви про забезпечення позову, заявник просить заборонити вчиняти дії щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру, до вирішення справи по суті на підставі проекту рішення Соледарської міської ради Бахмутського району Донецької області, при цьому, у клопотанні не обґрунтовано неможливості в подальшому без заборони вчинення дій, відновити свої права. Заява про забезпечення позову не обґрунтована та не підкріплена жодними доказами.
Суд звертає увагу, що заявник просить заборонити вчиняти дії державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та державним кадастровим реєстраторам територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру ( у тому числі таких, що проводять свою діяльність на районному(міському) рівні, в м. Києві та Севастополі), однак жоден з них не є відповідачем по справі.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для забезпечення позову, відтак, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову.
Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеною у постанові від 24.12.2019 по справі № 826/16888/18.
При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача - Берзінь Сергія Людвиговича - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року у справі № 200/1825/21-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 24 березня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко