23 березня 2021 року справа №200/7609/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В. секретар судового засідання Антонюк А.С., за участю позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - Пономарьова А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року (повний текст складено 16 грудня 2020 року в м. Слов'янськ) у справі № 200/7609/20-а (суддя І інстанції - Михайлик А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
17 серпня 2020 року фізична особа - ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, в якому просив визнати протиправною відмову у реєстрації його як платника єдиного податку та зобов'язати здійснити реєстрацію платником єдиного податку з 28.12.20119 шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру платників єдиного податку.
В обґрунтування протиправності відмови в реєстрації платником єдиного податку, оформленої листом від 28.12.2019, позивач зазначив безпідставність висновків відповідача про наявність в нього податкового боргу. Згідно викладеного у позові, борг, що обліковувався на день звернення позивачем із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування є сумою пені, нарахованої через несвоєчасну сплату грошових зобов'язань з земельного податку з фізичних осіб. Позивач зазначив, що відповідачем визначено зобов'язання з земельного податку фізичних осіб за 2016-2019 року із порушенням вимог чинного законодавств та наполягав на неотриманні ним податкових повідомлень-рішень за 2016, 2018 та 2019 роки. Згідно викладеного в заяві позивача від 15.10.2020 грошове зобов'язання з земельного податку за 2016-2019 роки визначено відповідачем із врахуванням ставок земельного податку, що встановлено рішеннями Новопетриківської сільської ради за відповідні роки. Втім, належна позивачу земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту, а тому встановлення ставок земельного податку не входить до компетенції органів місцевого самоврядування.
Наявність в нього боргу фізичної особи протиправно визначено перепоною реєстрації платником єдиного податку як суб'єктом господарювання. Позивач також наполягав на відсутності в нього обов'язку сплачувати податковий борг, що складається з суми нарахованої пені, оскільки пеню нараховано відповідачем в інтегрованій картці платника, що є інформаційною системою для користування відповідача та не має до позивача жодного відношення, не може вважатися податковим боргом, оскільки відповідач будь-яким чином про нарахування цієї пені позивача не повідомляв.
Позивач також зауважив на тому, що оскільки станом на 28.12.2019 він не отримував від відповідача будь-якого документа щодо нарахування пені, через що на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку він вважається таким, що не мав податковий борг.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року у справі № 200/7609/20-а у задоволенні позову - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, проти чого заперечував представник відповідача, наголошуючи на законності прийнятого судом першої інстанції рішення. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач, ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач в період з 03.12.2019 по 30.06.2020 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.
28.12.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, в якій просив зареєструвати його з 03.12.2019 платником єдиного податку 3 групи.
Листом Великоновосілківського ДПІ Маріїнського управління Головного управління ДПС у Донецькій області № 38712/10/05-99-57-82 від 28.12.2019 позивача повідомлено про відмову в реєстрації платником спрощеної системи оподаткування згідно пп. 291.5.8 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України у зв'язку із тим, що на день подання заяви про застосування спрощеної системи позивач має податковий борг в сумі 421,62 грн. (арк. справи 13).
Не погодившись із прийнятим рішенням позивач звернуся до відповідача зі скаргою від 25.01.2020, в якій просив зареєструвати його як платника єдиного податку (арк. справи 18-19). За наслідком розгляду скарги позивача відповідач повідомив його про те, що на час звернення позивача із заявою про реєстрацію платником податку станом 28.12.2019 в його обліковій обліковується податковий борг у вигляді нарахованої в автоматичному порядку пені внаслідок сплати 27.12.2019 позивачем податкового боргу з земельного податку.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені Главою 1 Розділу XIV Спеціальні податкові режими Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. 291.2 та 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності є особливим механізмом справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлений ст. 298 Податкового кодексу України. За змістом пункту 298.1 цієї статті для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.
Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один з таких способів:
1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
3) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України"Про електронні документи та електронний документообіг"та'Про електронні довірчі послуги";
4) державному реєстратору під час державної реєстрації створення юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Відповідна заява або відомості передаються до контролюючих органів у порядку, встановленомуЗаконом України"Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Частиною 2 підпункту 298.1.2 пункту 298.1 ст. 298 ПК України встановлено, що зареєстровані в установленому порядку фізичні особи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому зареєстровані в установленому законом порядку суб'єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.
Реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку (п. 299.2. ст. 299 Податкового кодексу України).
Пунктом 299.3. статті 299 Податкового кодексу України визначено, що у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.
У разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб'єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку (п. 299.5. ст. 299 Податкового кодексу України)
Згідно пункту 299.6. статті 299 Податкового кодексу України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:
1) невідповідність такого суб'єкта вимогам, встановленим статтею 291цього Кодексу;
2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;
3) недотримання таким суб'єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298цього Кодексу.
Підпунктом 291.5.8 статі 291 передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп: платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Визначення терміну податкового боргу наведено пп. 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно підпункту265.1.3пункту265.1статті265 Податкового кодексу України(в редакції, чинній з 01.01.2015) плата за землю є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту10.1.1пункту10.1 статті10цьогоКодексуналежить до місцевих податків.
За правилами пункту 269.1 статті 269 ПК України латниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Об'єктом оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності (пункт270.1 статті 270 Податкового кодексу України).
Пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Відповідно до змісту рішення відповідача, оформленого в листі від 28.12.2019 № 327102/10/05-99-57-82 позивачу відмовлено в реєстрації платника спрощеної системи оподаткування, встановленої для третьої групи єдиного податку згідно пп. 291.5.8. п. 291.5. ст. 291 Податкового кодексу України через наявність на день подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування податкового боргу в сумі 421,62 грн.
Виходячи зі змісту пункту 291.5.8 пункту 291.5, ст. 291 Податкового кодексу України передумовою відмови в реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є відсутність в особи, що звертається із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, податкового боргу з будь-якого податку. Положення підпункту 291.5.8 ст. 29 не визначає організаційно-правової форми платника та не конкретизує податку, наявність податкового боргу за яким позбавляє можливості реєстрації особи платником єдиного податку.
З огляду на вищевикладене, наявність податкового боргу з земельного податку у фізичної особи може бути підставою відмови в реєстрації такої особи платником єдиного податку після набуття статусу суб'єкта господарювання.
Під час надання оцінки доводам позивача про відсутність в нього податкового боргу на день прийняття рішення про відмову в реєстрації платником єдиного податку суд виходить із наступного.
Згідно даних інтегрованої картки платника за платежем: земельний податок з фізичних осіб (код класифікації доходів бюджету 18010700) станом на 27.12.2019 за позивачем обліковується податковий борг в сумі 421,62 грн. Зазначений борг складається з нарахованої за фактом сплати позивачем податкового боргу, що обліковувався станом на 27.12.2020, пені (192,24 грн., 147,21 грн., 77,26 грн., 6,0 грн. та 8,29 грн.) із зарахуванням в її погашення 9,41 грн. Згідно інформації ІКП податковий борг, що був сплачений позивачем 27.12.2019 складався, зокрема, з грошового зобов'язань з земельного податку з фізичних осіб, визначеного сформованими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями № 13914-0000 від 14.07.2016, якими позивачу визначено грошове зобов'язання за 2016 рік в сумі 1391,54 грн., № 10000770001-0000 від 30.06.2017, яким визначено грошове зобов'язання за 2017 рік в сумі 417,46 грн., № 5254511-0000-0538 від 07.05.2018, яким визначено грошове зобов'язання з земельного податку за 2018 рік в сумі 417,46 грн., № 1762561-4982-0538 від 07.05.2019, яким визначено грошове зобов'язання з земельного податку за 2019 рік в сумі 695,77 грн.
Згідно зі ст. 129 Податкового кодексу України та Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 № 422, при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами нарахування пені розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно з Податковим кодексом України та у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу Казначейства та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.
Нарахування пені (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2та 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 глави 12 розділу ІІ Податкового кодексу України) здійснюється у день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу).
Зміст наведених положень не вимагає прийняття контролюючим органом окремого рішення про нарахування пені, через що доводи позивача про можливість визначення пені податковим боргом за умови направлення контролюючим органом відповідного рішення про її нарахування платнику податку, судом також не приймаються.
Позивач під час розгляду справи заперечив правомірність визначення податкового боргу з земельного податку за 2016-2019 роки, посилаючись на протиправність розрахунку та зауважив на тому, що він не отримував податкових повідомлень-рішень від відповідача, якими йому визначено грошові зобов'язання з земельного податку.
Наявні в матеріалах справи копії корінців податкових повідомлень-рішень за 2016-2019 роки містять підписи в графі «податкове повідомлення-рішення отримав» та дату отримання, достовірних та допустимих доказів неналежності позивачу наявного на цих корінцях підпису в матеріалах справи відсутні. Крім цього, під час розгляду справи позивач зазначив, що про нарахування йому контролюючим органом грошових зобов'язань з земельного податку за 2016- 2019 йому було відомо, а тому, у разі негоди із відповідним нарахуванням плати за землю позивач мав можливість оскаржити податкові повідомлення-рішення.
Щодо завищення грошового зобов'язання з плати за землю за 2016-2019 роки, визначеного в податкових повідомленнях-рішеннях, через визначення ставки податку на підставі рішень органу місцевого самоврядування, в якого в даному відсутні повноваження на встановлення ставок земельного податку за земельні ділянки, що перебувають поза межами населеного пункту, суд зазначає, що правомірність визначення земельного податку відповідачем за періоди з 2016 по 2019 року не є предметом оскарження в межах цієї справи, позивач до суду із позовом про визнання протиправними та скасування наведених податкових повідомлень-рішень не звертався.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про підтвердження наявними в матеріалах справи документами наявності податкового боргу на день надання позивачем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, що відповідно до приписів 291.5.8 пункту 291.5. ст. 291 та пункту 299.6 статті 299 Податкового кодексу України є підставою відмови в реєстрації позивача платником єдиного податку.
Зазначене свідчить про правомірність відмови відповідача у реєстрації позивача платником єдиного податку та відсутність підстав для його скасування. Оскільки вимоги позивача про зобов'язання зареєструвати позивача платника єдиного податку є похідними від вимог про визнання протиправною відмови у реєстрації, у задоволення цих вимог також слід відмовити.
При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року у справі № 200/7609/20-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2020 року у справі № 200/7609/20-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 24 березня 2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко