24 березня 2021 року справа №200/9362/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Азовської митниці Держмитслужби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 р. (у повному обсязі складено 23 грудня 2020 року у м. Слов'янську) у справі № 200/9362/20-а (головуючий І інстанції суддя Кошкош О.О.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Азовської митниці Держмитслужби України про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - позивач) 08.10.2020 звернулось до суду з позовом до Азовської митниці Держмитслужби України (далі - відповідач), в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA700050/2020/000012/2 від 06.04.2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA700050/2020/00017 від 06.04.2020 року; вирішити питання відшкодування судових витрат на сплату судового збору та професійну правничу допомогу (т. 1 а.с. 1-23).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 р. у справі № 200/9362/20-а позов приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» позов Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови - задоволено.
Скасовано рішення Азовської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 700050/2020/000012/2 від 06.04.2020.
Скасовано картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Азовської митниці Держмитслужби UA 700050/2020/00017 від 06.04.2020.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Азовської митниці Держмитслужби на користь Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” судовий збір у розмірі 4480 (чотири тисячі чотириста вісімдесят) грн. 38 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одну) грн. 19 коп. (т. 1 а.с. 91-97).
Не погодившись з рішеннями суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що висновок суду в оскаржуваному рішенні про незаконність прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови є безпідставним та не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки відповідач в спірних правовідносинах здійснював коригування митної вартості товару у повній відповідності до вимог Митного кодексу України та нормативних актів митного законодавства України.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки позиції та доводам митниці. В спірних правовідносинах поза увагою суду залишилась та обставина, що витребування додаткових документів спричинені сумнівами митниці в правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом. Суд першої інстанції взагалі не надав належної правової оцінки тій обставині, що сумніви у достовірності та правильності обрахування заявленої митної вартості товару були обґрунтовані встановленням заниження заявленої митної вартості в порівнянні з наявною у митного органу інформацією, а також встановленим взаємозв'язком між продавцем і покупцем товару, що міг вплинути на заявлену декларантом митну вартість.
Сторони у судове засідання не з'явилися про розгляд справи були повідомлені належним чином.
За приписами ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 00191158, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 1 а.с. 129).
Декларантом ТОВ «Метінвест-Шиппінг» в інтересах ПрАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» подано митну декларацію від 06.04.2020 № UА 700050/2020/002276 з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару: фероніобію марки FeNb 65 (112). Декларант розрахував митну вартість за основним методом (за ціною контракту). Також декларант повідомив, що продавець і покупець пов'язані, але ця взаємозалежність не вплинула на ціну товару (т. 1 а.с. 53-54).
За результатом обробки зазначеної митної декларації посадовими особами відповідача складено повідомлення декларанту від 06.04.2020 року (12:06:22) з вимогою надання документів, а саме: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) копію декларації країни відправлення (т. 1 а.с. 31-32).
На вказаному повідомленні міститься відмітка представника декларанта про те, що позивач не може надати наведені документи у встановлений термін, має можливість надати лише протокол ТК № 89-ФС (т. 1 а.с. 32).
За повідомленням декларанту 06.04.2020 (12:26:57) митним органом зазначено, що на вимогу митного органу, декларантом не надано додаткові документи, а саме: копію декларації країни відправлення, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (т. 1 а.с. 29-30).
06 квітня 2020 року Азовською митницею Державної митної служби України прийнято рішення № UА700050/2020/000012/2 про коригування митної вартості товару. Вказаним рішенням митний орган обрав останній метод визначення митної вартості - 2ґ резервний. В якості джерела інформації для визначення митної вартості були використані відомості щодо рівня цін на фероніобій сайту «Asian Metal», за період 10 днів, що передує даті: 06.01.2020-33,7069 EUR/кг Nb, 03.01.2020-33,7069 EUR/кг Nb, 02.01.2020-33,7069 EUR/кг Nb, 31.12.2019-33,7069 EUR/кг Nb, 30.12.2019-33,7069 EUR/кг Nb, 27.12.2019-33,9350 EUR/кг Nb, 26.12.2019-33,9350 EUR/кг Nb, 25.12.2019-33,9503 EUR/кг Nb, 24.12.2019-33,9503 EUR/кг Nb, 23.12.2019-33,8830 EUR/кг Nb, середнє значення за вміст 1 кг ніобію -33,8188 EUR. Крім того в якості джерела інформації для визначення митної вартості були використані відомості за митною декларацією від 19.02.2020 р. № UA110150/2020/002625 за ціною 36,3923 євро за кг ніобію (т. 1 а.с. 25-26).
Крім того, митним органом була складена картка відмови у прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA700050/2020/00017 від 06.04.2020 року (т. 1 а.с. 27, 28).
Позивач скористався правом випуску товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання у зв'язку з чим подав митну декларацію № UA700050/2020/002284 (т. 1 а.с. 107-108).
Листом від 19 червня 2020 року № 059/2020-ОД позивач, керуючись частиною 8 статті 55 МК України, надав відповідачу додаткові документи для підтвердження митної вартості товару за ціною договору (контракту), а саме: прайс-лист від постачальника «СВММ Europe BV», що дійсний на 1 квартал 2020, електронне листування з представником постачальника «СВММ Europe BV» щодо надання знижки (т. 1 а.с. 109-111).
Спірним у даній справі є правомірність прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA700050/2020/000012/2 від 06.04.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA700050/2020/00017 від 06.04.2020 року.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
За змістом статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 Митного кодексу України).
За правилами частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. При цьому потрібно зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Колегія суддів звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.
Положення частини першої статті 58 Митного кодексу України обумовлюють, що основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
За правилами частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зі змісту частини третьої статті 58 Митного кодексу України вбачається: у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Частиною першою статті 53 Митного кодексу України окреслено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України). Саме в рамках приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.
Відповідно до частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Зі змісту статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Водночас частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Саме в рамках частини третьої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію система додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України). При цьому, витребування додаткових документів має субсидіарний характер. Всі документи, як основні, так і додаткові повинні оцінюватися системно. Контролюючий орган не може формулювати власну позицію на одному конкретному документі, при цьому безпідставно не враховуючи інші.
Отже, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи : 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ («Митна вартість товарів та методи її визначення») Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
За положеннями пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Колегія суддів звертає увагу, що підставою для видачі позивачу обов'язкової письмової вимоги про надання додаткових документів є взаємозв'язок між продавцем та покупцем, який, як вважає митний орган, вплинув на заявлену позивачем митну вартість. Відповідачем було зазначено про необхідність подання наступних документів: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) копію декларації країни відправлення. Також зазначено, що для підтвердження заявленої митної вартості товару можуть бути подані інші додаткові документи: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи; а також документи, що містять відомості про вартість страхування, виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (т. 1 а.с. 31-32).
У картці відмови № UA700050/2020/00017 вказано про відмову у митному оформленні (випуску) товарів, у зв'язку із не підтвердженням митної вартості. Обраний другорядний метод визначення митної вартості. Для вчинення таких дій відповідач вказав, що джерелами інформації є «Asian Metal» (спеціалізоване видання, яке містить інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку); МД від 19.02.2020 № UA 110150/2020/002625.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що при поданні митної декларації позивачем було надано документи, що підтверджують вартість товару за ціною договору (контракту) та не містять числових розбіжностей, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 01.08.2015 № 089Б8-02/554 з додатковими угодами від 04.07.2016 №3, від 27.12.2016 № 4, від 30.12.2019 № 9; специфікацію до зовнішньоекономічного контракту від 07.01.2020 № 9; сертифікати аналізу від 23.03.2020 б/н ; сертифікат аналізу від 24.03.2020 б/н; пакувальний лист від 23.03.2020 б/н; рахунок-фактура (інвойс) від 24.03.2020 № 125654; автотранспортну накладну від 24.03.2020 № 2001748; супровідний документ Т1 від 24.03.2020 № 20NL0008551220EC35; декларацію про походження товару від 24.03.2020 № 125654; розрахунок вартості продукту (калькуляція) від 28.01.2020 б/н фірми «METINVEST INTERNATIONAL SA» (Швейцарія); договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, від 01.08.2015 № СВ/МІ-1 між фірмою «СВММ Tupore ВV» (Нідерланди) та фірмою «METINVEST INTERNATIONAL SA» (Швейцарія); договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, від 31.03.2016 №20160331; специфікація від 07.01.2020 № 17 до договору (угоди, контракту) із третіми особами від 31.03.2016 № 20160331; рахунок із третіми особами від 23.03.2020 № 90024565; договір про надання послуг митного брокера від 22.03.2012 № 089лт/002/2012.
Крім того, листом від 19 червня 2020 року № 059/2020-ОД позивач, керуючись частиною 8 статті 55 МК України, надав відповідачу додаткові документи для підтвердження митної вартості товару за ціною договору (контракту), а саме: прайс-лист від постачальника «СВММ Europe BV» що дійсний на 1 квартал 2020, електронне листування з представником постачальника «СВММ Europe BV» щодо надання знижки (т. 1 а.с. 109-111).
Тобто, у відповідача були відсутні підстави для витребування перелічених вище документів у позивача.
Вищезазначені документи надані позивачем на виконання ст.ст. 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України, були достатніми документально підтвердженими і обґрунтованими для визначення відповідачем митної вартості товару за першим (основним) методом відповідно до ст. ст. 57,58 Митного кодексу України.
Митний орган дійшов помилкового висновку про необхідність надання позивачем додаткових документів, що стосуються оцінюваного товару, адже ненадання таких документів у разі несплати рахунку за товар не може бути підставою для сумнівів саме у правильності визначення митної вартості товару.
Частинами 2, 3 статті 57 Митного кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Водночас, сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів на сайті «Asian Metal» не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом, відмова митного органу у митному оформленні товару та подальше коригування його вартості за допомогою наступних методів є протиправними.
Відповідач, в свою чергу, не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
І відповідачем не доведено, що, приймаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, він діяв правомірно.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності визнання протиправними та скасування рішення Азовської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA700050/2020/000012/2 від 06.04.2020 року та картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA700050/2020/00017 від 06.04.2020 року.
За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Цей принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (ст. 72 КАС України). Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя ст. 77 КАС України).
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Висновки суду узгоджуються з правовою позицією постанов Верховного Суду у справі № 815/5990/16 від 11.06.2020 року, від 11.06.2020 року у справі № 825/456/16, від 18.01.2018 року у справі № 807/3168/14.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимоги у повному обсязі.
Згідно п.41 висновку №м11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 5 ст. 250, ст. 311, 316, ст. 321, ч.1 ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Азовської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 р. у справі № 200/9362/20-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 березня 2021 року.
Колегія суддів: Г.М. Міронова
І.В. Геращенко
Е.Г. Казначеєв