ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 березня 2021 року м. Київ № 640/12916/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Непопа Вячеслава Івановича
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Непопа Вячеслава Івановича та просить суд:
- визнати протиправним дії заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Непопа Вячеслава Івановича щодо розгляду скарги громадянина ОСОБА_1 від 17.12.2019 №17/12-13 без присутності скаржника;
- зобов'язати заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Непопа Вячеслава Івановича здійснити розгляд скарги від 17.12.2019 №17/12-13 у присутності громадянина ОСОБА_1 ;
- стягнути на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу.
Мотивуючи позовні вимоги позивач посилається на Конституцію України, Закон України «Про звернення громадян» та вказує, що відповідачем порушено його право бути присутнім при розгляді скарги останнього.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд звертає увагу на наступне.
ОСОБА_1 звернувся до заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Непопа Вячеслава Івановича із скаргою від 17.12.2019 №17/12-13 у порядку Закону України «Про звернення громадян», у якій просив:
- вчинити необхідні дії (службову перевірку) щодо притягнення першого заступника директора Департаменту земельних ресурсів ВО Київради (КМДА) ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності за фактом вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України «Про державну службу»;
- скаргу розглядати у присутності заявника, про що повідомити останнього належним чином, засобами поштового зв'язку: АДРЕСА_1 та на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Листом від 15.01.2020 №004-145 за підписом заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Непопа Вячеслава Івановича повідомлено позивача, що його твердження про неправомірну відмову у наданні інформації не відповідають дійсності та є необґрунтованими, а тому підстави для притягнення першого заступника директора Департаменту земельних ресурсів ВО Київради (КМДА) Дворнікова Віктора Металовича до дисциплінарної відповідальності відсутні.
ОСОБА_1 вважає, що відповідач розглянувши скаргу без його участі порушив Закон України «Про звернення громадян», що і стало підставою для звернення до суду із даним адміністративним позову.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення регулює Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР).
Згідно із частиною 1 статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 2 Закону № 393/96-ВР встановлено, що законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Згідно із частиною 1 статті 16 Закону № 393/96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Положеннями статті 18 Закону № 393/96-ВР встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Аналіз зазначеного дає суду підстави дійти до висновку, що громадин, яким подано скаргу має право бути присутнім під час її розгляду.
Водночас, приписами статті 19 Закону № 393/96-ВР встановлено обов"язок органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб запрошувати громадянина на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.
Судом встановлено, що позивач у скарзі від 17.12.2019 №17/12-13 просив розглядати її у його присутності, про що повідомити його належним чином засобами поштового зв'язку: АДРЕСА_1 та на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Між тим, аналіз положень статті 18 Закону № 393/96-ВР, у взаємозв'язку із положеннями статті 19 Закону № 393/96-ВР дає суду підстави дійти до висновку, що право громадянина особисто викласти свої аргументи особі, що перевіряла звернення не ставиться в залежність від форми розгляду такого звернення (одноособово, колегіально тощо).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 №К/9901/17415/18 (справа №826/12287/16).
Таким чином, позовна вимога про визнання протиправними дії заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Непопа Вячеслава Івановича щодо відмови у розгляді по суті скарги позивача від 17.12.2019 №17/12-13 без присутності скаржника підлягає до задоволення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій при розгляді скарги позивача від 17.12.2019 №17/12-13 без присутності позивача, а відтак, на думку суду наявні підстави для зобов'язання заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Непопа Вячеслава Івановича здійснити розгляд скарги від 17.12.2019 №17/12-13 у присутності громадянина ОСОБА_1 .
Вказане, в свою чергу, зумовлює наявність підстав для задоволення адміністративного позову в цілому.
Разом з цим, при вирішенні спору по суті суд відхиляє посилання відповідача на порушення суб'єктного складу учасників справи мотивуючи це наступним.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.
Статтею 7 вказаного Закону передбачено, що система місцевого самоврядування у місті Києві включає, зокрема, виконавчий орган міської ради.
Згідно із статтею 10-1 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
Голова Київської міської державної адміністрації призначається Президентом України в порядку, передбаченому Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 14 вказаного Закону секретаріат Київської міської ради утворюється радою. Його структура, чисельність, визначена відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, та витрати на утримання встановлюються радою за поданням міського голови. Секретаріат за посадою очолює заступник міського голови - секретар міської ради.
Таким чином, з аналізу наведених норм, вбачається, що заступник голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є посадовою особою, на яку поширюється дія Закону України «Про звернення громадян».
За таких обставин стверджувати про порушення суб'єктного складу учасників справи не вбачається за можливе.
Щодо питання розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, понесених позивачем за отримання правової (правничої) допомоги, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС до витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з положеннями частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З аналізу наведеного слідує, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16.
Суд зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Суд наголошує на тому, що належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу у якій таку допомогу надано.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у справі № 821/1594/17 від 15.05.2018.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону №5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд наголошує на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.01.2019 у справі №910/15944/17.
На підтвердження наявності у позивача витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії таких документів: договір про надання правової (правничої) допомоги №11/06-1 від 11.06.2018; рахунок №1 від 01.04.2020 до договору про надання правової (правничої) допомоги №11/06-1 від 11.06.2018; акт виконаних робіт від 29.04.2020 2020 до договору про надання правової (правничої) допомоги №11/06-1 від 11.06.2018; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія КВ №6075; ставки гонорару адвоката на 2020 рік; ордер Серія КВ №471461.
Відповідно до Акта виконаних робіт від 29.04.2020 складання адміністративної позовної заяви на протиправні дії заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Непопа Вячеслава Івановича щодо розгляду скарги позивача від 17.12.2019 №17/12-13 без присутності скаржника вартість - 5600, 00 грн.
Суд звертає увагу, що у письмовому відзиві на позов відповідач не заперечував проти стягнення зазначеної позивачем суми витрат на правничу допомогу.
Між тим, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 24.11.2020 у справі №911/4242/15, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Враховуючи обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, яка є іншою стороною у справі, суд вважає обґрунтованими, співмірними та підтвердженими належними доказами понесені позивачем витрати на правничу допомогу.
Відтак, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що судові витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги при розгляді даної адміністративної справи в суді на користь позивача підлягають стягненню в розмірі 5 600, 00 грн., а тому заява про відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 2, 73-77, 132, 134, 139, 143, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Непопа Вячеслава Івановича (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 36) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним дії заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Непопа Вячеслава Івановича щодо розгляду скарги громадянина ОСОБА_1 від 17.12.2019 №17/12-13 без присутності скаржника.
3. Зобов'язати заступника голови Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Непопа Вячеслава Івановича здійснити розгляд скарги від 17.12.2019 №17/12-13 у присутності громадянина ОСОБА_1 .
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; адреса для листування: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені ним витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 5600,00 грн. (п'ять тисяч шістсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 00022527).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя М.А. Бояринцева