ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 березня 2021 року м. Київ № 640/4642/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України; Головного управління Національної поліції у Львівській області
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України та/або відповідач-1), Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач-2 та/або ГУ НП у Львівській області) та просить суд:
1. Визнати протиправним дії Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту інформатизації щодо зберігання та використання шляхом зазначення у довідці №19274391740560685518 наступних відомостей:
- «Разом з тим є особою, стосовно якої 16.01.2003 Пустомитівським РВ УМВС Львівської області застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд у кримінальній справі №124-0705 від 16.01.2003, порушеної за ч. 1 ст.286 КК України. Кримінальну справу 16.03.2003 направлено до суду в порядку статті 232 КПК України. Відомості про результати судового розгляду кримінальної справи до МВС не надходили».;
2. Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту інформатизації утриматися від вчинення певних дій, а саме - утриматися від відображення за зверненням у Довідці (повній) щодо наявності (відсутності) за позивачем судимостей інформації про притягнення його до кримінальної відповідальності по матеріалах кримінальної справи №124-0705, застосування до позивача запобіжного заходу у кримінальній справі №124-0705, направлення до суду 16.03.2003 кримінальної справи №124-0705 та про відсутність відомостей про результати судового розгляду вказаної кримінальної справи, у тому числі, зокрема:
- «Разом з тим є особою, стосовно якої 16.01.2003 Пустомитівським РВ УМВС Львівської області застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд у кримінальній справі №124-0705 від 16.01.2003, порушеної за ч. 1 ст.286 КК України. Кримінальну справу 16.03.2003 направлено до суду в порядку статті 232 КПК України. Відомості про результати судового розгляду кримінальної справи до МВС не надходили».;
3. Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту інформатизації та Головне управління Національної поліції у Львівській області в особі Управління інформаційно-аналітичної підтримки виключити із бази даних управління інформацію відносно позивача щодо наявності (відсутності) за ним судимостей інформації про притягнення позивача до кримінальної відповідальності по матеріалах кримінального справи №124-0705, застосування до нього запобіжного заходу у кримінальній справі №124-0705, направлення до суду 16.03.2003 року кримінальної справи №124-0705 та про відсутність відомостей про результати судового розгляду вказаної кримінальної справи, у тому числі, зокрема:
«Разом з тим є особою, стосовно якої 16.01.2003 Пустомитівським РВ УМВС Львівської області застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд у кримінальній справі №124-0705 від 16 01.2003, порушеної за ч. 1 ст. 286 КК України. Кримінальну справу 16.03.2003 направлено до суду в порядку статті 232 КПК України. Відомості про результати судового розгляду кримінальної справи до МВС не надходили».;
4. Стягнути з відповідачів сплачений позивачем судовий збір.
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у довідці №19274391740560685518 зазначено неправдиву та неактуальну інформацію в додаткових відомостях про притягнення його до кримінальної відповідальності та застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд у кримінальній справі №124-0705 від 16.01.2003, а також направлення 16.03.2003 до суду матеріалів кримінальної справи, що порушує його права та охоронювані законом інтереси в професійній діяльності та значно знижують можливість отримати роботу.
Міністерством внутрішніх справ України подано відзив на позовну заяву, у якому останній наполягає, що дії чи бездіяльність уповноважених службових осіб, пов'язані із внесенням відомостей до єдиної інформаційної системи МВС не є здійсненням публічно-владних управлінських функцій, а тому адміністративна юрисдикція на такі спори не поширюється та посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.03.2019 у справі №807/1456/17. Також, представник відповідача-1 вказує, що він не є належним відповідачем у справі.
В свою чергу, позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, де останній посилається на те, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.03.2019 у справі №807/1456/17 вирішувалось питання щодо виключення відомостей із ЄРДР, а не єдиної інформаційної системи МВС.
Представником відповідача-2 подано відзив на позовну заяву, де він зазначає, що не є належним відповідачем у справі.
Позивачем подано відповідь на відзив, де останній наполягає на задоволенні позовних вимог.
Окрім цього, представником відповідача-2 подано до суду додаткові пояснення, де він акцентував увагу суду на тому, що ним не порушувалися права та охоронювані законом інтереси позивача та посилався на відсутність підстав для виключення інформації щодо нього із бази даних.
Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 отримав довідку №19274391740560685518, у якій, серед іншого, зазначено наступне: «Разом з тим є особою, стосовно якої 16.01.2003 Пустомитівським РВ УМВС Львівської області застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд у кримінальній справі №124-0705 від 16.01.2003, порушеної за ч. 1 ст.286 КК України. Кримінальну справу 16.03.2003 направлено до суду в порядку статті 232 КПК України. Відомості про результати судового розгляду кримінальної справи до МВС не надходили».
Вважаючи, що вказана інформація є не правдивою позивач звернувся до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України зі скаргою, за наслідком розгляду якої останні листами від 30.01.2020 №-13-1/21/01/4 та від 03.02.2020 №В-1060/16 повідомили ОСОБА_1 про відсутність підстав для видалення з персонально-довідкового обліку УІАП ГУНП у Львівській області відомостей про притягнення до кримінальної відповідальності та можливість вирішення такого питання в судовому порядку.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Між тим, відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 -№2657-XII (далі - Закон -№2657-XII).
Згідно із частиною 1 статті 1 Закону №2657-XII інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, а захист інформації - сукупність правових, адміністративних, організаційних, технічних та інших заходів, що забезпечують збереження, цілісність інформації та належний порядок доступу до неї.
Відповідно ж до частини 1 статті 11 Закону №2657-XII інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Положеннями частини 2 статті 11 Закону №2657-XII, серед іншого визначено, що не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Згідно із частиною 2 статті 21 Закону №2657-XII конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Разом з цим, правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв'язку з обробкою персональних даних регулює Закон України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI (далі - Закон № 2297-VI), який поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.
Відповідно до статті 2 Закону № 2297-VI обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем, а персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Володільцем чи розпорядником персональних даних можуть бути підприємства, установи і організації усіх форм власності, органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, фізичні особи - підприємці, які обробляють персональні дані відповідно до закону (ч. 2 ст. 4 Закону № 2297-VI).
Згідно із частиною 2 статті 5 Закону № 2297-VI персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.
Положеннями статті 6 Закону № 2297-VI встановлено, що мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Обробка персональних даних здійснюється відкрито і прозоро із застосуванням засобів та у спосіб, що відповідають визначеним цілям такої обробки.
У разі зміни визначеної мети обробки персональних даних на нову мету, яка є несумісною з попередньою, для подальшої обробки даних володілець персональних даних повинен отримати згоду суб'єкта персональних даних на обробку його даних відповідно до зміненої мети, якщо інше не передбачено законом.
Персональні дані мають бути точними, достовірними та оновлюватися в міру потреби, визначеної метою їх обробки.
Склад та зміст персональних даних мають бути відповідними, адекватними та ненадмірними стосовно визначеної мети їх обробки.
Первинними джерелами відомостей про фізичну особу є: видані на її ім'я документи; підписані нею документи; відомості, які особа надає про себе.
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Якщо обробка персональних даних є необхідною для захисту життєво важливих інтересів суб'єкта персональних даних, обробляти персональні дані без його згоди можна до часу, коли отримання згоди стане можливим.
Персональні дані обробляються у формі, що допускає ідентифікацію фізичної особи, якої вони стосуються, не довше, ніж це необхідно для законних цілей, у яких вони збиралися або надалі оброблялися.
Подальша обробка персональних даних в історичних, статистичних чи наукових цілях може здійснюватися за умови забезпечення їх належного захисту.
Типовий порядок обробки персональних даних затверджується Уповноваженим.
Згідно із частиною 1 статті 7 Закону № 2297-VI забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров'я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.
Положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних: 1) здійснюється за умови надання суб'єктом персональних даних однозначної згоди на обробку таких даних; 2) необхідна для здійснення прав та виконання обов'язків володільця у сфері трудових правовідносин відповідно до закону із забезпеченням відповідного захисту; 3) необхідна для захисту життєво важливих інтересів суб'єкта персональних даних або іншої особи у разі недієздатності або обмеження цивільної дієздатності суб'єкта персональних даних; 4) здійснюється із забезпеченням відповідного захисту релігійною організацією, громадською організацією світоглядної спрямованості, політичною партією або професійною спілкою, що створені відповідно до закону, за умови, що обробка стосується виключно персональних даних членів цих об'єднань або осіб, які підтримують постійні контакти з ними у зв'язку з характером їх діяльності, та персональні дані не передаються третій особі без згоди суб'єктів персональних даних; 5) необхідна для обґрунтування, задоволення або захисту правової вимоги; 6) необхідна в цілях охорони здоров'я, встановлення медичного діагнозу, для забезпечення піклування чи лікування або надання медичних послуг, функціонування електронної системи охорони здоров'я за умови, що такі дані обробляються медичним працівником або іншою особою закладу охорони здоров'я чи фізичною особою - підприємцем, яка одержала ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та її працівниками, на яких покладено обов'язки щодо забезпечення захисту персональних даних та на яких поширюється дія законодавства про лікарську таємницю, працівниками центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, на яких покладено обов'язки щодо забезпечення захисту персональних даних; 7) стосується вироків суду, виконання завдань оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, боротьби з тероризмом та здійснюється державним органом в межах його повноважень, визначених законом; 8) стосується даних, які були явно оприлюднені суб'єктом персональних даних (ч. 2 ст. 7 Закону № 2297-VI).
Відповідно до частини 2 статті 14 Закону № 2297-VI поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу за згодою суб'єкта персональних даних, а поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 2 ст. 14 Закону № 2297-VI).
Наведені положення Законів №2657-XII, № 2297-VI кореспондують норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI), згідно з яким публічною інформацією є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
За загальним правилом публічна інформація є відкритою (ч. 2 ст. 1 Закону № 2939-VI). Виняток становить інформація з обмеженим доступом, яка поділяється на конфіденційну, таємну та службову інформацію (ч. 1 ст. 6 Закону № 2939-VI).
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 2939-VI конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 2 ст. 7 Закону № 2939-VI).
Між тим, пунктом 1.2 Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 23.08.2002 № 823/188 (далі - Інструкція), визначено, що правовою основою ведення оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку є Конституція України, Закони України "Про міліцію", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про інформацію", міжнародні договори у сфері обміну інформацією, які набрали чинності в установленому порядку, та ця Інструкція.
Згідно з пунктом 2.1 Інструкції, об'єктами оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку є особи, які на території України обвинувачуються у вчиненні злочинів або засуджені, розшукуються, затримані за підозрою в занятті бродяжництвом, а також громадяни України, що вчинили злочини за її межами і відомості про яких надійшли офіційними каналами згідно з міжнародними договорами у сфері обміну інформацією, які набрали чинності в установленому порядку. Облік здійснюється шляхом ведення алфавітних оперативно-довідкових картотек (далі - ОДК) і дактилоскопічних картотек (далі - ДК), у тому числі з використанням автоматизованих банків даних та автоматизованих дактилоскопічних інформаційних систем. Централізований облік здійснюється Департаментом інформаційних технологій при МВС України (далі - ДІТ при МВС), а регіональний (місцевий) облік - управліннями (відділами) оперативної інформації при ГУМВС України в Автономній Республіці Крим та при управліннях МВС України в областях. У місті Києві і Київській області алфавітний і дактилоскопічний облік здійснюється ДІТ при МВС України.
Відповідно до пункту 8.1 Інструкції інформація оперативно-довідкового та дактилоскопічного обліку ДІТ при МВС та УОІ-ВОІ має обмежений доступ.
Пунктом 9.9 Інструкції передбачено, що інформацію про судимість (несудимість) за особистими зверненнями громадян надають територіальні УОІ-ВОІ за місцем останнього постійного мешкання цих громадян з урахуванням вимог статей 5, 89, 108 КК України. Довідка надається на бланку встановленого зразка за підписом керівника та засвідчується печаткою підрозділу з її обов'язковою реєстрацією.
Аналіз вказаних норм чинного законодавства України вказує на те, що лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.
Між тим, аналіз пункту 9.9 Інструкції у системному зв'язку з частиною 1 статті 88 КК України, відповідно до якої особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості, дає підстави для висновку, що до довідки про судимість (несудимість) має включатися інформація про відсутність або наявність у особи судимості згідно з обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, з урахуванням вимог статей 5 (зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі), 89 (строки погашення судимості) і 108 (погашення та зняття судимості) КК України.
Окрім того, пунктами 1 - 5 розділу V Порядку доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України 29.11.2016 № 1256 (далі - Порядок №1256) фізична особа, яка досягла 14-річного віку (далі - Заявник), має право на отримання з персонально-довідкового обліку відомостей про себе.
Відомості з персонально-довідкового обліку надаються Заявнику у формі Довідки з дотриманням вимог законодавства про звернення громадян та захист персональних даних на підставі запиту на отримання довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, що подається за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Запит подається в письмовій або електронній формі.
Запит у письмовій формі подається особисто Заявником або уповноваженою ним у встановленому порядку особою (далі - Представник) до ДІ або ТСЦ МВС, незалежно від реєстрації місця проживання Заявника.
Заявник під час подання запиту особисто пред'являє посадовій особі ДІ або ТСЦ МВС документ, що посвідчує його особу, та надає його копію.
Перелік документів, що посвідчують особу, визначений у статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Запит друкується або заповнюється письмово від руки розбірливими літерами без виправлень.
За необхідності замовлення декількох примірників Довідки на запиті вказується їх кількість, яка не може перевищувати трьох одиниць.
Інформація про Заявника, вказана в запиті про отримання відомостей з персонально-довідкового обліку, та додатково подані ним копії документів обробляються виключно з метою підготовки та надання йому Довідки.
Отже, приписами чинного законодавства України визначено зміст та обсяг довідки про судимість (несудимість) та містить заборону поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №826/18484/16, від 24.02.2020 у справі № 802/1587/18-а, від 31.03.2020 у справі №818/2013/18.
Як вже було зазначено судом вище, позивач звернувся до Департаменту інформатизації МВС з метою отримання довідки та отримав її, а саме довідку №19274391740560685518, у якій серед іншого, було зазначено наступні відомості: «Разом з тим є особою, стосовно якої 16.01.2003 Пустомитівським РВ УМВС Львівської області застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд у кримінальній справі №124-0705 від 16.01.2003, порушеної за ч. 1 ст.286 КК України. Кримінальну справу 16.03.2003 направлено до суду в порядку статті 232 КПК України. Відомості про результати судового розгляду кримінальної справи до МВС не надходили».
Між тим, позивач стверджує, що відсутнє будь-яке кримінальне провадження щодо нього.
Відповідно до листа Прокуратури Львівської області від 16.05.2019 №1513-3671-19, згідно даних УІАП ГУ НП, позивач є особою, яка у 2003 році притягується Пустомитівським РВ ГУ МВС у Львівській області до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України в межах кримінальної справи №124-0705. Будь-які статистичні чи інші документи про зміну рішення у вказані справі не надходило, матеріали кримінальної справи станом на 30.07.2019 до Прокуратури Львівської області не надходили від Пустомитівського РВ ГУ МВС у Львівській області, такі матеріли відсутні і в архіві останнього.
Згідно із листом Львівської місцевої прокуратури №3 від 15.04.2019 №04/24/1-125-18 встановлено відсутність будь-яких матеріалів про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, з огляду на що скеровано лист до Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУ НП у Львівській області про зняття вставлених статистичних документів про кримінальній справі №124-0705 від 16.01.2003 на особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак останній провідомив про неможливість зняття з обліку статистичних документів ф. 2, ф. 4, ф. 1.1 по кримінальній справі №124-0705.
З метою повного та всебічного розгляду адміністративної справи судом вжито заходів щодо витребування доказів у справі.
Так, листом від 03.02.2021 вх. №514 (вх. 03-14/19238121 від 25.02.2021) Відділ поліції №6 Головного управління Національної поліції у Львівській області Львівського районного управління поліції повідомив суд, що згідно акту інвентаризації від 2020 року в архіві слідчого відділу Львівського відділу поліції №6 (Пустомитівського РВ) кримінальна справа №124-0705 від 16.01.2003 не зберігається.
Пустомитівський районний суд Львівської області листом від 09.02.2021 №01-03/13/2021 (вх. 03-14/22517/21 від 15.02.2021) повідомив суд, що згідно даних алфавітних покажчиків кримінальних справ за 2003 рік та обліково-статистичної картки на кримінальну справу № 1-191/2003 в суд надійшла 09.07.2003 кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України
Вказану кримінальну справу 17.12.2003 повернуто в прокуратуру для провадження попереднього слідства та станом на день надання відповіді в Пустомитівський районний суд Львівської області не поверталась.
Додатково повідомлено, що журнал реєстрації вихідної кореспонденції за 2003 рік та копії судових рішень, за яким справи надіслано на додаткове (досудове) розслідування чи повернуто прокуророві за 2003 рік згідно акту № 2 від 06.05.2011 року знищено.
Львівською місцевою прокуратурою №3 09.03.2021 повідомлено суд, що кримінальна справа № 124-0705 відносно ОСОБА_1 за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України 05.06.2003 із затвердженим обвинувальним вироком прокурора надійшла до Пустомитівського районного суду Львівської області та їй присвоєно номер № 1-165/2003.
17.06.2003 справа відкликана прокурором в порядку ст. 232 КПК України (в редакції 1960 року) та 18.06.2003 її повернуто судом в прокуратуру Пустомитівського району.
Повторно кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.1 ст.286 КК України до Пустомитівського районного суду Львівської області надійшла 09.07.2003 та їй присвоєно номер №1-191/2003, яку 17.12.2003 повернуто судом в прокуратуру для провадження попереднього слідства.
Згідно з Книгою обліку слідчих справ, порушених Пустомитівським РВ ГУМВС України у Львівській області та згідно з журналом обліку кримінальних справ прокуратури Пустомитівського району Львівської області 10.06.2004 вказана кримінальна справа надійшла до прокуратури.
За результатами аналізу актів приймання-передачі матеріалів керівників і слідчих прокуратури Пустомитівського району та Львівської місцевої прокуратури №3 за період з 2004 року відомості про передачу вказаної справи відсутні. У 2015 році із прокуратури Пустомитівського району до Львівської місцевої прокуратури №3 під час створення прокуратури матеріали даної кримінальної справи не передавалися, у архіві Пустомитівського відділу місцевої прокуратури або у провадженні його працівників відсутні.
Звідси слідує, що станом на час вирішення спору по суті відомості щодо наявності відкритої кримінальної справи щодо позивача відсутні.
Між тим, зазначення такої інформації у довідці обмежує його права та охоронювані законом інтереси позивача, адже вказує про наявність порушень ним кримінального законодавства.
В той же час, з матеріалів справи не вбачається, що позивач надав згоду на поширення іншої конфіденційної інформації про нього, крім відомостей про судимість (несудимість).
Враховуючи вказані обставини, з урахуванням відсутності запиту/заяви, в якій позивач просив вказати всю інформацію щодо нього, зокрема, відносно притягнення до кримінальної відповідальності, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача-1 щодо включення в оскаржену довідку всієї інформації оперативно-довідкового обліку стосовно позивача.
Разом з цим, суд зазначає, що згідно з додатком 2 до наказу МВС України 29.11.2016 № 1256 запит на отримання довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України може містити вимогу особи, яка з ним звертається до компетентного органу, а саме: вимогу про надання: відомостей про відсутність (наявність) судимості; відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України.
Як вже було неодноразова зазначено судом вище, позивачу видано довідку, у якій вказано відомості про те, що він є особою, стосовно якої 16.01.2003 Пустомитівським РВ УМВС Львівської області застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд у кримінальній справі №124-0705 від 16.01.2003, порушеної за ч. 1 ст.286 КК України. Кримінальну справу 16.03.2003 направлено до суду в порядку статті 232 КПК України. Відомості про результати судового розгляду кримінальної справи до МВС не надходили».
Втім, чинне законодавство, яке регулює спірні правовідносини, не передбачає зазначення в такій довідці інформації про те, що особа притягується до кримінальної відповідальності.
Вказане свідчить, що довідка містить неточну та таку, що не відповідає дійсності та є непідтвердженою інформацію, що також вказує на протиправність дій відповідача щодо включення у довідку згаданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 30.04.2020 у справі №120/345/19.
Вирішуючи ж позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача-1 утриматися від відображення за зверненням у Довідці (повній) щодо наявності (відсутності) за позивачем судимостей інформації про притягнення його до кримінальної відповідальності по матеріалах кримінальної справи №124-0705, застосування до нього запобіжного заходу у кримінальній справі №124-0705, направлення до суду 16.03.2003 кримінальної справи №124-0705 та про відсутність відомостей про результати судового розгляду вказаної кримінальної справи суд вважає, що вказані позовні вимоги не підлягають до задоволення, а належним та ефективним захистом порушеного права позивача є зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України видати ОСОБА_1 довідку (повну) без зазначення відомостей «Разом з тим є особою, стосовно якої 16.01.2003 Пустомитівським РВ УМВС Львівської області застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд у кримінальній справі №124-0705 від 16.01.2003, порушеної за ч. 1 ст.286 КК України. Кримінальну справу 16.03.2003 направлено до суду в порядку статті 232 КПК України. Відомості про результати судового розгляду кримінальної справи до МВС не надходили».
Що ж стосується виключення наведеної судом вище інформації із бази даних управління суд вкаже наступне.
Слід констатувати, що з урахуванням інформації наявної у позивача та вжитих судом заходів, в провадженні будь-якого компетентного органу, до повноважень яких віднесено розслідування та розгляд кримінальних справ, матеріали кримінальної справи стосовно позивача відсутні.
З огляду на що, оскільки інформація, яка міститься в базі даних оперативно-довідкового обліку носить виключно статистичний характер, тобто підставою для внесення якої є виключно процесуальні рішення, слід вказати, що встановити достовірність інформації про притягнення позивача до кримінальної відповідальності, за відсутності самих матеріалів кримінальної справи та відповідного рішення про визначення процесуального статусу в ній позивача, не можливо.
Окремо слід наголосили про недопустимість існування інформації щодо особи про притягнення (триваюча дія) її більше 17 років до кримінальної відповідальності, з урахуванням визначених Кримінальним процесуальним кодексом України строків розслідування та розгляду кримінальних справ.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що невиправдані дії державних органів щодо зволікання розгляду кримінальних справ розцінюються як факти, що свідчать про порушення принципу розумності строку розгляду.
Крім того, слід наголосити, що відсутність матеріалів кримінальної справи, а відтак не визначення статусу позивача, в розумінні Кримінального процесуального кодексу України як учасника кримінального провадження позбавляють останнього оскаржити будь-які дії чи рішення органів досудового слідства задля спростування інформації про притягнення його до кримінальної відповідальності.
В той же час, інформація про позивача щодо притягнення його до кримінальної відповідальності відповідно до положень Інструкції №823/188 за відсутності відповідного процесуального рішення компетентного органу відповідачами самостійно відкоригована не буде.
У справі «Рисовський проти України», заява № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 р. ЄСПЛ зазначив, що аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування».
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland)). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не 71 впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення виключно щодо відповідача-2, оскільки відповідні статистичні дані зберігаються ним та на підставі таких даних відповідачем-1 і була надана довідка із відповідною інформацією.
Схожий правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №120/345/19-а.
Разом з цим, в цій частині суд відхиляє посилання відповідачів, що вони не є належними відповідачами у справі, оскільки наведене спростовується вище встановленим судом.
Також, не може бути взяте до уваги посилання представника МВС України постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.03.2019 у справі №807/1456/17, оскільки нею розглядалося питання щодо внесення/не внесення відомостей в ЄРДР, а не інформаційних баз даних органів МВС та Національної поліції.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Положеннями частини 3 статті 139 КАС України встановлено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає до задоволення, то сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на його користь з Міністерства внутрішніх справ України та 840,80 грн. з Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 5, 72-73, 76-78, 132, 134, 139, 143, 243-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, б. 10, код ЄДРПОУ 00032684), Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, площа Генерала Григоренка, б 3, код ЄДРПОУ 40108833) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним дії Міністерства внутрішніх справ України щодо зберігання та використання шляхом зазначення у довідці №19274391740560685518 наступних відомостей: «Разом з тим є особою, стосовно якої 16.01.2003 Пустомитівським РВ УМВС Львівської області застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд у кримінальній справі №124-0705 від 16.01.2003, порушеної за ч. 1 ст.286 КК України. Кримінальну справу 16.03.2003 направлено до суду в порядку статті 232 КПК України. Відомості про результати судового розгляду кримінальної справи до МВС не надходили».
3. Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України видати ОСОБА_1 довідку (повну) без зазначення відомостей «Разом з тим є особою, стосовно якої 16.01.2003 Пустомитівським РВ УМВС Львівської області застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд у кримінальній справі №124-0705 від 16.01.2003, порушеної за ч. 1 ст.286 КК України. Кримінальну справу 16.03.2003 направлено до суду в порядку статті 232 КПК України. Відомості про результати судового розгляду кримінальної справи до МВС не надходили».
4. Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області виключити із бази даних оперативно-довідкового обліку, в порядку передбаченому Інструкцією про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, інформацію про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності по матеріалах кримінального справи №124-0705, застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у кримінальній справі №124-0705, направлення до суду 16.03.2003 року кримінальної справи №124-0705 та про відсутність відомостей про результати судового розгляду вказаної кримінальної справи.
5. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, б. 10, код ЄДРПОУ 00032684) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
7. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, площа Генерала Григоренка, б 3, код ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги
Суддя М.А. Бояринцева