ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
24 березня 2021 року м. Київ № 640/4945/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В., ознайомившись із позовною заявою
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16)
про зобов'язання вчинити певні дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач), в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача зарахувати період роботи в Четвертому прохідничому будівельному управлінні з 26 травня 1958 року по 12 лютого 1959 року, як роботу за Списком №1 виробництв, професій, посад і показників по запису в наявній трудовій книжці та провести перерахунок пенсії з повного страхового стажу 52 років 7 місяців і 14 днів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2021 року вказану позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу десятиденного терміну на усунення недоліків позовної заяви з дня отримання даної ухвали шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали від 02 березня 2021 року ОСОБА_1 надано заяву про усунення недоліків, в якій позивач, зокрема, просить визнати пропущений строк для звернення до суду з позовом поважними та поновити його.
Дослідивши подану позивачем заяву, судом встановлено, що ним не усунуто недоліки позовної заяви.
Так, згідно з ч. 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 статті 122 КАС України).
Частиною 3 статті 123 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами ч. 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Заявлені позивачем вимоги стосуються питання правомірності незарахуванням ГУ ПФУ в м. Києві період роботи позивача в Четвертому прохідничому будівельному управлінні з 26 травня 1958 року по 12 лютого 1959 року, як роботу за Списком №1 виробництв, професій, посад і показників по запису в наявній трудовій книжці та проведення перерахунок пенсії з повного страхового стажу 52 років 7 місяців і 14 днів.
До позовної заяви, у тому числі, додано лист ГУ ПФУ в м. Києві від 04 березня 2019 року № 43717/02/13-2196, в якому зокрема зазначено, що в матеріалах пенсійної справи відсутня уточнююча довідка, яка відповідає нормам постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, в якій зазначено період, що підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи. У випадку незгоди з прийнятим за розглядом звернення рішення, ОСОБА_1 має право оскаржити його до суду у встановленому законодавством порядку.
Водночас, з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду лише 24 лютого 2021 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.
У заяві, наданій суду на виконання вимог ухвали суду від 02 березня 2021 року, позивач зазначає про те, що в 1986 році він був направлений на виконання робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС. Після напруженої в зоні відчудження праці у ОСОБА_1 стався серцевий напад, за ним - інфаркт міокарда. В 2006 році у позивача повторно стався інфаркт міокарда, в результаті якого є проблеми в роботі серця.
Позивач зазначає, що йому не можна нервувати та давати непосильне фізичне навантаження. З цієї причини лікарі не рекомендують виїжджати за межі міста, бо ризик дуже високий. Підтримує життя за допомогою медпрепаратів. За станом здоров'я він не міг своєчасно відреагувати на лист ГУ ПФУ в м. Києві і пропустив термін.
На підтвердження вказаних обставин, позивач надав суду копії: довідки від 19 грудня 1986 року; виписки з історії хвороби за період з 08 лютого 2006 року по 28 лютого 2006 року; виписки з історії пацієнта; протоколу обстеження від 01 жовтня 2020 року № 11737.
Разом з тим, дослідивши подану суду заяву від 05 березня 2021 року та додані до неї докази, суд дійшов висновку про відсутність у такій заяві поважних причин пропуску до суду із даним адміністративним позовом та неможливості через стан здоров'я подати позовну заяву у період з 04 березня 2019 року по 04 вересня 2019 року, тобто в межах законодавчо встановленого шестимісячного строку, оскільки надані документи не підтверджують відсутність у позивача об'єктивної можливості реалізувати протягом вказаного строку своє право як самостійного звернення до суду, так і можливості його реалізації шляхом використання професійної правничої допомоги.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Строк звернення до адміністративного суду це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
З огляду на вказане, дотримання строків розгляду адміністративних справ одна з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень, оскільки результат правозастосовчої діяльності безпосередньо залежить від часових меж їх реалізації. Будь-який вид адміністративного провадження базується на процесуальних принципах, серед яких оперативність і швидкість, що забезпечується чітко регламентованими строками, закріпленими в законах та підзаконних актах.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті статті 6 Конвенції є справа «Gradescolo S.R.L. проти Молдови».
У цій справі суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпритації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію.
Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд.
Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.
Як зазначив Верховний Суд у своїй ухвалі від 15 лютого 2018 року по справі №800/499/17, строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов'язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов'язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках залежить від дотримання строків, встановлених законом для звернення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Зазначені строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків тягне чітко визначені юридичні наслідки.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.
Виходячи з наведеного у сукупності, суд вважає неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, підстав для поновлення позивачу такого строку не встановлено, тому наявні підстави для повернення позовної заяви позивачеві.
Згідно з п. 1 ч. 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Оскільки вищевказані обставини перешкоджають прийняттю адміністративного позову до провадження суду, така позовна заява підлягає поверненню ОСОБА_1 .
Додатково суд зазначає, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 статті 169 КАС України).
Керуючись статтями 169, 173, 248, 256 КАС України, суд -
1. Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду з даним позовом.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 повернути позивачеві.
3. Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з позовом надіслати особі, яка її подала.
Ухвала суду, відповідно до ч. 2 статті 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.В. Вовк