1/1690
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
23 березня 2021 року м. Київ № 640/6962/21
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючої судді Клочкової Н.В., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами
товариства з обмеженою відповідальністю «MUSIC TRADE»
до Київської міської ради
про визнання строку дії договору земельної ділянки припиненим, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «MUSIC TRADE» (надалі - позивач), адреса: 01103, місто Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 18-А до Київської міської ради (надалі - відповідач), адреса: 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, в якій позивач просить:
- визнати строк дії договору оренди земельної ділянки припиненим, у зв'язку із закінченням строку на який він був укладений та відсутність у орендаря зобов'язань по договору;
- визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити дію поновити договір оренди земельної ділянки за адресою: місто Київ, вулиця Ярославська, 4.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що між позивачем та Київською міською радою було укладено договір оренди від 21.05.2010 земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:85:359:0016 за адресою: місто Київ вул. Ярославська, 4 у Подільському районі міста Києва площею 0,092 га, відповідно до п.3.1. договір укладався на 1 рік, 22.03.2012 було укладено «Договір про поновлення та внесення змін і доповнень до договору оренди земельної ділянки». Згідно п.1 вказаного договору, поновлено договір оренди земельної ділянки до 22.05.2016, проте починаючи з 22.05.2016 та до даного часу договір про поновлення оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:85:359:0016 за адресою: вул. Ярославська, 4 у Подільському районі міста Києва площею 0,092 га не укладався, таким чином, договір оренди земельної ділянки за адресою: місто Київ вул. Ярославська, 4 у Подільському районі міста Києва площею 0,092 га є припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений.
Також позивачем, зазначено, що відповідно до довідки Департаменту земельних ресурсів №Ю-20511/2016 вих.№76 від 25.02.2016р. про розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:85:359:0016, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: місто Київ вул. Ярославська, 4 у Подільському районі міста Києва площею 0,092 га складає 2602620,69 грн. Відповідно до п.4.2 Договору річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 4,5 % від її нормативної грошової оцінки. Тобто, місячна орендна плата складала 9759,83 грн. За твердженням позивача, згідно платіжного доручення №1417 від 13.05.2016 року орендна плата за квітень сплачена в сумі 9760,00 грн. Згідно платіжного доручення №1459 від 22.06.2016 року орендна плата за травень сплачена в сумі 9760,00 грн. Таким чином, зобов'язання по орендній платі орендарем виконані у повному обсязі, будь яких інших зобов'язання по договору немає.
Вказані вище обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Так, у відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
В той же час, частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу укладення договору оренди земельної ділянки, які є учасниками договірних зобов'язань.
Отже, правовідносини, які виникли між сторонами, випливають виключно з правовідносин, що виникають з договірних зобов'язань, зокрема, з приводу виконання умов договору оренди земельної ділянки.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки позивач вбачає у наслідках, які спричинені бездіяльністю відповідача, порушення, пов'язані саме з виконанням договірних зобов'язань, скасування такого рішення є способом захисту саме цивільних прав та інтересів позивача.
Суд зазначає, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовий спір має свою особливість суб'єктного складу - участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сам по собі цей факт не дає підстав ототожнювати з публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю суб'єкта владних повноважень.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.
Статтею 80 Земельного кодексу України установлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України Київська міська рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.
Предметом спору у цій справі є право користування землею, тобто між сторонами у справі існує спір про право, що у свою чергу, виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного суду України від 11.11.2014 №21-493а14, від 16.12.2014 №21-544а14, від 09.12.2014 №21-308а14, від 28.04.2015 №21-173а15.
Згідно з частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Одним зі способів захисту цивільного права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.
Згідно із частинами 2 та 3 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно із частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною нормою та статтями 118, 122 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 911/4111/16.
Таким чином, виходячи з предмету спору, суті спірних правовідносин, з урахуванням положень діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «MUSIC TRADE» до Київської міської ради про визнання строку дії договору земельної ділянки припиненим, зобов'язання вчинити дії підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
З аналізу наведених вище норм слідує, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
За таких підстав та з урахуванням того, що спір між сторонами виник не у зв'язку з виконанням або невиконанням суб'єктом владних повноважень публічно - владних управлінських функцій та не віднесений до юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва, приходжу висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Крім того, вважаю за необхідне роз'яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції відповідного місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 160-162, частинами 1, 6 статті 170, статтею 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У відкритті провадження за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «MUSIC TRADE» до Київської міської ради про визнання строку дії договору земельної ділянки припиненим, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
2. Роз'яснити товариству з обмеженою відповідальністю «MUSIC TRADE», що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3. Роз'яснити товариству з обмеженою відповідальністю «MUSIC TRADE», що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції відповідного місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
4. Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова