24 березня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/1532/21
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Тихоненко О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;
зобов'язати відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення з позивачем своєчасного повного розрахунку при звільненні;
стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 31.10.2020 по день розгляду справи в суді, з розрахунку середньоденного грошового забезпечення у розмірі 361,67 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.03.2021 дану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви.
Пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала суду про залишення позовної заяви без руху отримана позивачем 11.03.2021.
На виконання вимог вказаної ухвали суду позивачем надано квитанцію № 0.0.2052558504.1 від 16.03.2021 про сплату судового збору в розмірі 1816,00 грн та клопотання про поновлення строку звернення до суду, обґрунтоване тим, що частиною першою статті 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Зважаючи на викладене просить визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду при подані даної позовної заяви, строк звернення до суду поновити.
Вирішуючи вказане клопотання суд зазначає наступне.
Процесуальні строки, в тому числі строки звернення з позовом до адміністративного суду, в адміністративному судочинстві регулюються Главою 6 КАС України.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
Предметом розгляду даної справи є бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, не проведення повного розрахунку при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
При цьому, як слідує з матеріалів справи позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав 30.10.2020 в зв'язку з виключенням останнього зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, однак, з відповідним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду лише 03.03.2021.
Посилання позивача на той факт, що до спірних правовідносин необхідно застосувати ч. 1 ст. 233 КЗпП України не приймається судом до уваги, оскільки в даному випадку такий спір пов'язаний із звільненням з публічної служби та має вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.
Строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору охоплюється спеціальної нормою частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, зокрема у постанові від 11.02.2021 по справі № 240/532/20, які в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено: заявник не зміг довести, що він вчиняв будь-які кроки, щоб довідатись про стан провадження у його справі, отже його скарга є необґрунтованою, оскільки є невідповідною вимозі «розумного строку».
Таким чином, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Таким чином, підстави зазначені позивачем у клопотанні визнані судом неповажними, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався в жовтні 2020 року та мав достатній час для звернення до суду за захистом своїх порушених прав в межах встановленого ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку.
Враховуючи положення пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України та те, що недоліки позовної заяви не усунуто в повному обсязі, позовну заяву необхідно повернути позивачу.
Одночасно суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного та керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви та позовну заяву і додані до неї документи надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Повний текст ухвали суду складено 24.03.2021.
Суддя О.М. Тихоненко