24 березня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1730/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, -
09.10.2020 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач) з такими позовними вимогами:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у незастосуванні пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 при обчисленні, починаючи з 01.03.2018 року по 31.12.2018 року включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 року №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на 01.01.2018 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 , починаючи з 01.03.2018 року по 31.12.2018 року включно вчинити дії щодо перерахунку, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 року №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на 01.01.2018 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у незастосуванні пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 при обчисленні, починаючи з 01.01.2019 року по 09.07.2019 року включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 23.11.2018 року №2629-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2019 рік" на 01.01.2019 року;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 починаючи з 01.01.2019 року по 09.07.2019 року включно, вчинити дії щодо перерахунку, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 23.11.2018 року №2629-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2019 рік" на 01.01.2019 року, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до послужного списку він проходив військову службу в Збройних силах України з 24.07.2009 року по 10.11.2011 року та з 28.01.2012 року по 09.07.2019 року. При цьому, в період з 27.06.2014 року по 09.07.2019 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , а саме: з 27.06.2014 року по 19.08.2015 року на посаді командира аеромобільно-десантного взводу аеромобільно-десантної роти, з 19.08.2015 року по 29.09.2016 року на посаді командира аеромобільно-десантної роти та з 29.09.2016 року по 09.07.2019 року на посаді командира десантно-штурмової роти, де перебував на грошовому забезпеченні та отримував грошове забезпечення.
Як вбачається з наказу командира військовій частині НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.07.2019 року №142 позивача звільнено з військової служби у запас на підставі наказу командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) №48 від 16.05.2019 року згідно підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із закінченням строку контракту) та з 09.07.2019 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. На момент звільнення з військової частини НОМЕР_1 посадовий оклад позивача складав 4370 грн, а оклад за військовим званням - 1270 грн.
29.07.2020 року позивач звернувся із заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просив надати довідку про складові грошового забезпечення в період з 01.03.2018 року по 09.07.2019 року.
Відповідно до довідки з військової частини від 03.08.2020 року №549 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з березня 2018 року по червень 2019 року фінансово-економічною частиною військової частини здійснювалося нарахування грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу в розмірі 4370 грн та у липні 2019 року в розмірі 1268,71 грн, також, з урахуванням окладу за військове звання з березня по квітень 2018 року в розмірі 1200 грн, у травні 2018 року в розмірі 1335,34 грн, з червня 2018 року по червень 2019 року в розмірі 1270 грн та у липні 2019 року в розмірі 368,71 грн.
Однак, на думку позивача, грошове забезпечення повинно було складатися з урахуванням посадового окладу з 01.03.2018 року по 31.12.2018 року в розмірі 4620 грн, а з 01.01.2019 року по 09.07.2019 року в розмірі 5170 грн та з урахуванням окладу за військовим званням з 01.03.2018 року по 02.04.2018 року в розмірі 1270 грн, з 03.04.2018 року по 31.12.2018 року (у зв'язку із присвоєнням військового звання "капітан") в розмірі 1340 грн, а з 01.01.2019 року по 09.07.2019 року в розмірі 1500 грн.
На підставі зазначеного, позивач вважає, що починаючи з 01.03.2018 року військовою частиною НОМЕР_1 здійснювалася систематична недоплата належного йому грошового забезпечення у належному розмірі.
Також, 29.07.2020 року позивач звертався із заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просив провести перерахунок грошового забезпечення, з урахуванням визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, починаючи з 01.03.2018 р. по 31.12.2018 року з розрахунку 50% від мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2018 року та з 01.01.2019 року по 09.07.2019 року включно, з розрахунком 50% від мінімальної заробітної плати встановленої на 01.01.2019 року, у відповідності до вимог чинного законодавства.
На вказану заяву військовою частиною НОМЕР_1 була надана позивачу відповідь від 31.07.2020 року №540, якою повідомлено, що з урахуванням визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням пункту Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до ПКМУ від 30.08.2017 року №704 та пункту 4 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, позивач вважає, що військовою частиною НОМЕР_1 в порушення вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", наказу Міністерства оборони України "Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким інших особам" від 07.06.2018 року №260 та постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704 під час проходження мною військової служби в військовій частині НОМЕР_1 за період з 01 березня 2018 року по 09 липня 2019 року здійснювалася систематична недоплата належного позивачу грошового забезпечення.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що на момент виникнення спірних правовідносин пункт 4 постанови КМУ №704 (в редакції постанови КМУ №103) визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року", тоді як згідно приміток до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено процентний показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Проте, на момент набрання чинності постановою КМУ №704 п.4 вказаного нормативного акту викладений у редакції згідно з п.6 постанови КМУ від 21.02.2018 року №103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".
В подальшому пункт 6 постанови КМУ №103 втратив чинність у зв'язку із набуттям законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. по справі №826/6453/18.
Тобто лише з 29.01.2020 року відновлена дія п.4 постанови КМУ №704 у первісній редакції, котра запроваджувала у якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати.
Відповідач звертав увагу на нечіткість постанови №704, коли примітки до додатків 1,14, на які покликається позивач і які не визнає відповідач, є в свою чергу частинами даного нормативно-правового акта, які представляють державно-владний припис, призначений для спеціального текстового або символічного підкреслення, має супровідний характер.
В той же час, пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 року №1774-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (надалі також Закон №1774-VIII), який набрав чинності 01.01.2017, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Таким чином, згідно з Постановою КМУ №704 (в редакції Постанови КМУ №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи ЇЇ частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
З огляду на викладене, відповідач вважає помилковою позицію позивача щодо незастосування відповідачем при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, що враховуються для нарахування грошового забезпечення, такої розрахункової величини як мінімальна заробітна плата, оскільки зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не узгоджуються з пунктом З розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Ухвалою суду від 22.10.2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено такі обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий 11.02.2008 року Білокуракинським РВ УМВС України в Луганській області (а.с. 10-11).
Відповідно до послужного списку він проходив військову службу в Збройних силах України з 24.07.2009 року по 10.11.2011 року та з 28.01.2012 року по 09.07.2019 року. При цьому, в період з 27.06.2014 року по 09.07.2019 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , а саме: з 27.06.2014 року по 19.08.2015 року на посаді командира аеромобільно-десантного взводу аеромобільно-десантної роти, з 19.08.2015 року по 29.09.2016 року на посаді командира аеромобільно-десантної роти та з 29.09.2016 року по 09.07.2019 року на посаді командира десантно-штурмової роти, де перебував на грошовому забезпеченні та отримував грошове забезпечення (а.с. 12).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 05.03.2015 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.9).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.07.2019 року №142, наказано:
капітана ОСОБА_1 , командира 1 десантно-штурмової роти, звільненого з військової служби у запас на підставі наказу командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) №48 від 16.05.2019 року згідно підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із закінченням строку контракту). Вважати таким, то справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до Чернівецького МВК Чернівецької області.
З 09 липня 2019 року виключити зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Виплатити грошову премію у розмірі 85% від посадового окладу з "01" по "09" липня 2019 року, яка надається за сумлінне виконання службових обов'язків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року та рішення Міністра оборони України №248/9240 від 28.12.2018 року.
Виплачувати надбавку за особливості проходження служби відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 та рішення Міністра оборони України №248/9240 від 28.12.2018 року в розмірі 87,8% з "01" по "09"липня 20І9року.
Щорічну відпустку за 2019 рік використав частково. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплатити грошову компенсацію за 2 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2019 рік.
Грошову допомогу на оздоровлення відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та військовим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 за 2019 рік отримав.
Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, за 2019 рік не отримав.
Календарна вислуга років на 09.07.2019 рік становить 9 років, 8 місяців, 29 днів (а.с.13).
29.07.2020 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою щодо проведення перерахунку та сплатити недоплаченої з 01.03.2018 року по 09.07.2019 року суми грошового забезпечення, з урахуванням визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 50-ти відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законами на 1 січня календарного року, а саме Законом України від 07.12.2017 року №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на 01.01.2018 рік та Законом України від 23.11.2018 року №2629-№VIIІ "Про Державний бюджет України на 2019 рік" на 01.01.2019 року (а.с. 24).
У відповідь на заяву від 29.07.2020 року відповідач листом від 31.07.2020 року №540 повідомив позивача, що розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (а.с. 23).
На заяву позивача, відповідач надав позивачу Довідку від 03.08.2020 року №549 про його грошове забезпечення з березня 2018 року по 09.07.2019 року. Відповідно до вказаної довідки під час проходження військової служби у військовій частині А 2582 з березня 2018 року по червень 2019 року фінансово-економічною частиною військової частини здійснювалося нарахування грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу в розмірі 4370 грн та у липні 2019 року в розмірі 1268,71 грн, також, з урахуванням окладу за військове звання з березня по квітень 2018 року в розмірі 1200 грн, у травні 2018 року в розмірі 1335,34 грн, з червня 2018 року по червень 2019 року в розмірі 1270 грн та у липні 2019 року в розмірі 368,71 грн (а.с. 25-26).
Вважаючи протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку за період з 01.03.2018 року по 09.07.2019 року суми грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини між сторонами по справі з приводу державних гарантій військовослужбовцям щодо достатнього матеріального, грошового та інших видів забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
За приписами частини 2 статті 9 цього Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення, окрім іншого, входять посадовий оклад та оклад за військовим званням.
Як зазначено в частині 4 статті 9 цього Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
У відповідності до вказаних положень закону була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова №704), яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Суд встановив, що позивач проходив військову службу в Збройних силах України з 24.07.2009 року по 10.11.2011 року та з 28.01.2012 року по 09.07.2019 року. При цьому, в період з 27.06.2014 року по 09.07.2019 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , а саме: з 27.06.2014 року по 19.08.2015 року на посаді командира аеромобільно-десантного взводу аеромобільно-десантної роти, з 19.08.2015 року по 29.09.2016 року на посаді командира аеромобільно-десантної роти та з 29.09.2016 року по 09.07.2019 року на посаді командира десантно-штурмової роти, де перебував на грошовому забезпеченні та отримував грошове забезпечення.
Наказом командира військовій частині НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.07.2019 року №142 позивача звільнено з військової служби у запас на підставі наказу командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) №48 від 16.05.2019 року згідно підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із закінченням строку контракту) та з 09.07.2019 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. На момент звільнення з військової частини А 2582 посадовий оклад позивача складав 4370 грн, а оклад за військовим званням - 1270 грн.
Позивач вважає, що відповідачем за період з 01.03.2018 року по 09.07.2019 року розміри його посадового окладу та окладу за військовим званням були визначені без урахуванням п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 постанови №704, що призвело до того, що розміри його посадового окладу та окладу за військовим званням були менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня відповідного 2018, 2019 років.
Суд звертає увагу, що вказані доводи позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.
В первинній редакції постанови №704 приписи пункту четвертого та п. 1 Примітки Додатку 1 і Примітки Додатку до неї передбачали, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу повинні бути не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Разом з тим, позивач не врахував, що вказаний пункт 4 постанови №704 був змінений і викладений в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, що набрав чинності з 01.03.2018 року. Внесеними змінами була виключена вимога що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу повинні бути не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Не відображення таких змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, в п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 постанови №704 є виключно технічним недоліком і не може впливати на визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Суд звертає увагу, що позивач не врахував, що за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 року №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2018 року - 1700 гривень, з 1 липня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1853 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 року №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
Згідно частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Аналогічно, в Рішенні ЄСПЛ у справі "Полях та інші проти України" від 17.10.2019 року прямо зазначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України суд має застосовувати останню, а у разі суперечності між правовим актом, який має вищу юридичну силу та тим, що має меншу юридичну силу, суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи наведене, з урахуванням частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 постанови №704 у спірних правовідносинах не належить застосовувати, як такі, що не відповідають вимогам Законів №1774-VIII, №2246-VIII та №2629-VIII.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п. 29).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що в межах спірних правовідносин відповідач, як суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Доводи позивача, з огляду на вищевикладене, є безпідставними та не свідчать про обґрунтованість позову, а тому задоволенню не підлягає.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Оскільки в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ).
Суддя В.О. Григораш