про закриття провадження у справі
24 березня 2021 р. м. Чернівці справа № 600/170/21-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до заступника прокурора Чернівецької області Никифорука Андрія Степановича про визнання дій протиправними,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить :
- встановити відсутність компетенції (повноважень) в заступника прокурора Чернівецької області Никифорука Андрія Степановича на підписання та подання до Садгірського районного суду позовної заяви в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі - продажу, скасування державної реєстрації та припинення права.
23.02.2021 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
16.03.2021 р. на адресу суду надійшло клопотання Чернівецької обласної прокуратури про закриття провадження в адміністративній справі. Заява мотивована тим, що позов ОСОБА_1 про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у заступника прокурора Чернівецької області Никифорука Андрія Степановича на підписання та подання до Садгірського районного суду позовної заяви в інтересах держави не є компетеційним, тому можливість його вирішення адміністративним судом в порядку КАС не передбачена.
Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ст.3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За приписами ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п. 7 ч.1 ст.4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб'єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Суд звертає увагу, що публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
В даному випадку вимоги про встановлення відсутності компетенції (повноважень) в заступника прокурора Чернівецької області Никифорука Андрія Степановича на підписання та подання до Садгірського районного суду позовної заяви в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі - продажу та скасування державної реєстрації та припинення права не узгоджуються зі змістом приписів ст.ст. 2, 5, 19 КАС України.
Проведення відповідачем певних дій без достатніх підстав або всупереч своїй компетенції не свідчить саме по собі про порушення прав чи інтересів позивача й про наявність відповідних спірних публічно-правових відносин між відповідачем і позивачем. У разі, якщо внутрішня діяльність відповідача містить певні недоліки, це не є приводом для нагляду за нею в судовому порядку за позовом певного суб'єкта приватного права.
Предметом судового розгляду не можуть бути в універсальному порядку питання організації діяльності певного суб'єкта владних повноважень, контроль за дотримання ним чи його працівниками всіх вимог закону тощо, оскільки суд не здійснює загального нагляду в такому розумінні. Тому лише намір перевірити наявність підстав для вчинення відповідачем певних внутрішньо-організаційних дій чи їх правильність або ж коректність висновків і оцінок зі сторони відповідного органу тощо не є приводом для вирішення такого питання в судовому порядку.
Як вже зазначено судом, предметом спору в адміністративній справі можуть бути відповідні дії чи рішення, які вчинені/прийняті в межах здійснення управлінських функцій, та які безпосередньо породжують для особи певні правові наслідки, порушуючи її права та законні інтереси. Однак сама по собі службова діяльність відповідача щодо підписання та подання до Садгірського районного суду позовної заяви в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність, а тому не є діями суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 5 КАС України, які можуть бути оскаржені до адміністративного суду та вони самостійно не можуть бути предметом судового розгляду.
Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 820/3713/17 зазначено, що компетенційними є спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб'єкти владних повноважень. Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.
У постанові Верховного Суду від 5 липня 2019 року у справі №802/833/17-а сформовано висновок, відповідно до якого, компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань. Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб'єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір. Завданням суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства, є розв'язання законодавчої колізії, а також усунення наслідків дублювання повноважень.
Позовні вимоги, викладені в прохальній частині позову, стосуються саме встановлення наявності/відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень і заявлені позивачем як фізичною особою до суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, наведеними вище правовими нормами передбачено, що компетенційний спір може виникати виключно між суб'єктами владних повноважень. Особа, чиї права порушено може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні правовідносини. Це означає, що фізична особа не може бути позивачем у спорі про наявність/відсутність компетенції суб'єкта владних повноважень.
За приписами ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Отже з наведеної норми Конституції України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини. У свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
Заявлені у цій справі позивачем як фізичною особою позовні вимоги про наявність/відсутність компетенції суб'єкта владних повноважень не є юридичним спором у правовідносинах, розгляд яких передбачено нормами чинного процесуального закону і у зазначеному у позові формулюванні не може бути самостійним предметом судового розгляду.
Відтак розгляд справи та вирішення спору щодо встановлення відсутності компетенції (повноважень) в заступника прокурора Чернівецької області Никифорука Андрія Степановича на підписання та подання до Садгірського районного суду позовної заяви в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі - продажу, скасування державної реєстрації та припинення права не може здійснюватися в порядку адміністративного судочинства.
Подібна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019р. у справі № 810/5854/14, від 20.05.2020р. у справі № 806/2421/16.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Однак, виходячи з визначеного позивачем предмету позову та його підстав, суд зазначає, що такого роду вимога не може бути окремим і самостійним предметом позову в суді будь-якої юрисдикції.
У зв'язку з чим потрібно відзначити, що спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Зокрема, таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 9901/633/18, від 22.03.2018 у справі №800/559/17, від 03.04.2018 у справі № 9901/152/18, від 30.05.2018 у справі № 9901/497/18, від 20.03.2019 у справі № 810/5854/14.
Отже, у даній справі спір щодо встановлення відсутності компетенції (повноважень) заступника прокурора Чернівецької області Никифорука Андрія Степановича на підписання та подання до Садгірського районного суду позовної заяви в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради не може бути самостійним предметом розгляду жодним судом, відтак він не підлягає судовому розгляду та в цій частині провадження у справі підлягає закриттю.
Суд також зазначає, що позивач може скористатися альтернативними способами захисту порушеного або оспорюваного права чи інтересу шляхом звернення до суду з іншим предметом та підставами позову.
Одночасно на виконання приписів ст.ст.238-239 КАС України суд роз'яснює, що цей спір не може бути вирішено судами, у т.ч. у порядку адміністративного судочинства, а у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
На підставі наведеного та керуючись статтями 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Закрити провадження у справі № 600/170/21-а за позовною заявою ОСОБА_1 до заступника прокурора Чернівецької області Никифорука Андрія Степановича про встановлення відсутності компетенції (повноважень) в заступника прокурора Чернівецької області Никифорука Андрія Степановича на підписання та подання до Садгірського районного суду позовної заяви в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі - продажу, скасування державної реєстрації та припинення права.
2. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.2 ст. 239 КАС України).
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя І.В. Маренич