24 березня 2021 року справа № 580/492/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення позивачу відсоткового значення з 90% до 50% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді зазначеній у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Черкаській області від 24.02.2020 № 04-344/20 при здійсненні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, скасувавши рішення відповідача від 04.01.2021 № 2300-0305-8/112;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці у розмірі 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Черкаській області від 24.02.2020 № 04-344/20, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 19.02.2020;
- стягнути з відповідача судові витрати.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №580/3223/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА у Черкаській області від 24.02.2020 №04-344/20 із врахуванням раніше сплачених сум, починаючи з 01.03.2020. На виконання вказаного рішення відповідачем здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та встановлено його в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Позивач зазначає, що у 2016 році йому призначено довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді, у зв'язку з чим, вважає, що відповідач під час здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправно зменшив основний розмір суддівської винагороди, з якого здійснюється обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з 90% на 50%. Просить позов задовольнити.
Ухвалою від 22.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив в якому зазначив, що з 18 лютого 2020 року порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону № 1402, згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу. Питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм частини четвертої статті 142 Закону № 1402 - у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Вказує, що відповідно до пункту 3 статті 142 Закону України № 1402 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі викладеного відповідач вважає вимогу позивача про здійснення перерахунку в розмірі 90% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд зазначає таке.
Указом Президента України №608/2005 від 03.04.2005 позивача призначено на посаду судді Драбівського районного суду Черкаської області строком на 5 років.
Постановою Верховної Ради України №2512-VI від 09.09.2010 позивача обрано на посаду судді Драбівського районного суду Черкаської області безстроково.
Рішенням Вищої ради юстиції №3132/с/15-16 від 08.12.2016 року позивача звільнено з посади судді Драбівського районного суду Черкаської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
14 грудня 2016 року головою Драбівського районного суду Черкаської області виданий наказ №41-ОС, згідно якого позивач відрахований зі штату Драбівського районного суду Черкаської області з 14.12.2016 у зв'язку зі звільненням у відставку.
15 грудня 2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке і було призначене з 15.12.2016 у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
07 березня 2017 року позивач звернувся із заявою до Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області, у якій просив здійснити йому перерахунок призначеного грошового утримання у розмірі 90% заробітної плати судді на відповідній посаді з 15.12.2016.
Листом №11/Ш-10 від 15.03.2017 Управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Черкаської області повідомило позивача про відсутність підстав для здійснення такого перерахунку посилаючись на те, що відповідно до ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. А тому стаж роботи позивача на посаді судді становить 11 років 10 місяців 14 днів.
Не погодившись з розрахунком стажу, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, позивач звернувся з вказаним позовом до Чорнобаївського районного суду Черкаської області.
Постановою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 травня 2017 року у справі № 692/290/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року, позов задоволено.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 12 грудня 2019 року у вказаній справі № 692/290/17 змінюючи постанову першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині мотивів, вказав таке.
Позивач з 01.08.1979 призначений на посаду стажиста прокуратури м. Умані, з 28.07.1980 - виконуючим обов'язки помічника прокурора м. Умані, з 05.11.1980 його переведено на посаду помічника прокурора м. Умані, з 27.02.1981 призначено старшим помічником прокурора м. Умані, з 24.04.1985 переведено на посаду заступника Уманського прокурора, з 13.10.1989 переведено на посаду прокурора, з 28.12.1989 призначено на посаду старшого помічника прокурора області, з 09.07.1992 призначено на посаду старшого помічника прокурора області, з 01.09.1998 призначено начальником відділу організаційно-правового забезпечення прокуратури області, з 01.06.1999 призначено старшим помічником прокурора області, з 17.01.2000 призначено прокурором Драбівського району, де він працював до 17.01.2005.
За таких обставин, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку належить враховувати, крім роботи на посаді судді (11 років 10 місяців 14 днів), роботу на посадах виконуючого обов'язки помічника прокурора, помічника прокурора, старшого помічника прокурора, заступника прокурора, начальника відділу організаційно-правового забезпечення прокуратури, прокурора (з 28.07.1980 по 17.01.2005 - 24 роки 5 місяців 21 день), загалом 36 років 04 місяці 5 днів.
Отже, з огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується також і робота на посадах виконуючого обов'язки помічника прокурора, помічника прокурора, старшого помічника прокурора, заступника прокурора, начальника відділу організаційно-правового забезпечення прокуратури, прокурора (з 28.07.1980 по 17.01.2005 - 24 роки 5 місяців 21 день), в свою чергу, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.
У зв'язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА у Черкаській області від 24.02.2020 №04-344/20 з 24.02.2020.
Відповідач листом від 05.03.2020 відмовив позивачу в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді. Вказану відмову відповідач обгрунтував тим, що рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII та рекомендовано Верховній Раді України невідкладно привести положення законодавства України у відповідність, однак станом на 28.02.2020 відповідні зміни до Закону № 1402-VIII не внесено.
Черкаський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 17.09.2020 в адміністративній справі № 580/3223/20 визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 01.03.2020 на підставі довідки ТУ ДСА у Черкаській області від 24.02.2020 №04-344/20. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА у Черкаській області від 24.02.2020 №04-344/20 із врахуванням раніше сплачених сум, починаючи з 01.03.2020.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на виконання судового рішення у справі № 580/3223/20, здійснило позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, у розмірі 50% із суддівської винагороди, встановленої довідкою ТУ ДСА у Черкаській області від 24.02.2020 №04-344/20.
Не погодившись з прийнятим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон від 02.06.2016 № 1402-VIII).
Згідно із пунктом 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно із частиною 1 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII).
Відповідно до частини 3 статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Зокрема, пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII зі змінами.
У пунктах 15-17 вказаного рішення зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
В рішенні від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що частина третя статті 141 Закону № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIІІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону № 2453-VI до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIІІ, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIІІ, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".
В пункті 7 цього ж рішення Конституційний Суд України зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України).
На виконання висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016, частина четверта статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII викладена в наступній редакції: "У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання".
У пункті 19 постанови Верховного Суду від 16.06.2020 у зразковій справі № 620/1116/20 також наголошено на тому, що за змістом частини четвертої статті 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
На підставі вищенаведеного, суд доходить висновку, що на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, виникла лише одна підстава його перерахунку, а саме збільшився розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Інші складові (стаж роботи на посаді судді та відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) залишилися незмінними.
При цьому суд зазначає, що норми спеціальних законів, які були чинними у період від моменту призначення позивачу спірних виплат до їх перерахунку у 2020 році не передбачали зменшення відсоткового показника довічного грошового утримання судді у відставці. Натомість з метою урахування зміни розміру заробітної плати (суддівської винагороди) працюючого судді, змінною величиною і підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці була лише зміна суддівської винагороди.
Крім того, суд зазначає, що правила обрахування стажу роботи на посаді судді, які застосовувалися на момент виходу судді у відставку, як і відсотковий розмір вже призначеного довічного грошового утримання є сталими та не можуть змінюватися.
Відповідно до матеріалів справи, довічне грошове утримання позивача у відставці з 15.12.2016 становить 90 % заробітку працюючого судді на підставі рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11.05.2017, залишеного без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 у справі № 692/290/14.
Таким чином, оскільки постановою суду від 11.05.2017 у справі №692/290/14, яка набрала законної сили 13.09.2017 чітко встановлений загальний стаж роботи позивача, то вказане є достатнім для визначення відсоткового значення суддівської винагороди у відповідності до приписів частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Щодо посилання відповідача на ст. 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII, в силу якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, суд зазначає що це правило підлягає застосуванню при призначенні довічного грошового утримання після набрання цією нормою чинності.
До того ж, застосування відсоткового показника, передбаченого ч. 3 ст. 142 Закону від 02.06.2016 № 1402-VIII до перерахунку вже призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправним через те, що стосується обрахування щомісячного довічного грошового утримання судді, який звернувся із заявою про його призначення на момент дії цієї норми, а не перерахунку раніше призначеного, так і з огляду на те, що законодавчо передбачено принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача із 90% до 50%.
Визначаючись із способом захисту порушених прав позивача, суд керується такими мотивами.
Вирішуючи заявлений спір, суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Черкаській області від 24.02.2020 № 04-344/20, з урахуванням раніше проведених виплат, починаючи з 19.02.2020.
Разом з тим, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №580/3223/20, що набрало законної сили, на відповідача покладено обов'язок здійснити перерахунок і виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА у Черкаській області від 24.02.2020 №04-344/20, починаючи з 01.03.2020, оскільки позивач звернувся із відповідною заявою про перерахунок 28.02.2020, тому відсутні підстави для здійснення такого перерахунку з 19.02.2020.
Таким чином, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити з 01.03.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, виходячи із 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому, відсутні підстави для дублювання обов'язку відповідача під час такого перерахунку врахувати довідку ТУ ДСА у Черкаській області від 24.02.2020 №04-344/20, оскільки по-перше такий обов'язок покладено на відповідача рішенням суду від 17.09.2020 у справі №580/3223/20, а по-друге, на момент розгляду цієї справи та прийняття рішення обов'язок із врахування зазначеної довідки відповідачем виконано належним чином, а спір виник лише в частині зменшення відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання позивача.
Разом з тим, суд вважає необґрунтованою позовну вимогу позивача про зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці у розмірі 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, оскільки обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
При цьому, суд звертає увагу на те, що права позивача в частині нарахування та виплати щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, без обмежень граничним розміром на час розгляду даної справи не порушені, оскільки такий перерахунок не проведено, а суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому.
Таким чином, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 454,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення з 90% до 50% від суддівської винагороди при здійсненні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці у розмірі 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, починаючи з 01.03.2020 з урахуванням раніше проведених виплат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн 00 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суду строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.М. Гарань