про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
22 березня 2021 року справа № 580/1376/21
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Рідзель О.А., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірним та скасування рішення,
16.03.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати неправомірною та скасувати постанову відповідача від 27.01.2020 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №61011640 в частині накладення арешту на рахунок НОМЕР_1 а АТ КБ «Приватбанк», який використовується для зарахування заробітної плати.
Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами, встановлено непідвідомчість заявленого спору адміністративному суду, з огляду на таке.
Згідно з п.4 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
За вимогами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, їхньою посадовою або службовою особою, у т.ч. органу виконавчої служби, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби врегульований ст.74 Закону України від 02.06.2016№1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII). Зокрема, частиною 1 цієї статті передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Аналіз наведених положень Закону 1404-VIII свідчить, що сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення виключно до суду, який видав виконавчий документ. Тобто критеріями розмежування юрисдикції згідно з цим законом є суд, що видав виконавчий документ.
Згідно з обґрунтуваннями позовних вимог спірне рішення про арешт майна позивача прийняте в межах виконавчого провадження №61011640, відкритого на підставі наказу Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.01.2020 №712/12328/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЧДТУ боргу у розмірі 69001,83 грн.
Отже, спірне рішення прийняте з підстав невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань з добровільного виконання рішення місцевого загального суду.
Тому для вирішення спору адміністративний суд, дотримуючись принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи, має надати з'ясувати обставини і факти виконання позивачкою рішення місцевого суду у цивільних правовідносинах.
Обсяг досліджуваних обставин і фактів свідчить, що вони входять у поняття здійснення судового контролю. З огляду на це заявлені спірні відносини стосуються сфери контролю за виконанням рішення місцевого загального суду.
Відповідно до ч.1 ст.447 та ч.1 ст.448 Розділу VII "Судовий контроль за виконанням судових рішень" Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 №1618-ІV у редакції на час звернення з позовом (далі - ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 05 березня 2021 року у справі №640/19503/19, які обов'язкові для застосування відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
Верховний Суд у вказаному рішення зазначив, що аналіз наведених правових норм свідчить про те, що спір щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного чи приватного виконавця під час виконання судового рішення, винесеного місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства, належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, і його потрібно розглядати в порядку цивільного судочинства.
Оскільки позивач у цій справі є боржником у виконавчому провадженні з приводу виконання вказаного вище судового наказу Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.01.2020 №712/12328/19, а спірна постанова про арешт майна прийнята у зв'язку з невиконанням рішення місцевого суду, заявлений у цій справі спір стосується судового контролю місцевого загального суду та не підвідомчий адміністративному суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Отже, заявлений спір має розглядатися Соснівським районним судом м. Черкаси відповідно до вимог Розділу VII "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ЦПК України.
Якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, пунктом 1 ч.1 ст.170 КАС України визначений обов'язок судді відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
Тому суддя вирішив відмовити у відкритті провадження, а на підставі ч.6 ст.170 КАС України роз'яснити позивачу, що спір віднесено до юрисдикції загального місцевого суду за правилами цивільного судочинства.
Також відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2011 №3676-VI "Про судовий збір" наявні підстави повернути позивачу з Державного бюджету України сплачений судовий збір згідно з квитанцією від 15.03.2021 №23221 у розмірі 908,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 170-171, 287 КАС України, суддя
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірною та скасування постанови від 27.01.2020 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №61011640 в частині накладення арешту на рахунок НОМЕР_1 а АТ КБ «Приватбанк», який використовується для зарахування заробітної плати.
2. Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України сплачений судовий збір згідно з квитанцією від 15.03.2021 №23221 у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
3. Роз'яснити, що спір відноситься до юрисдикції Соснівського районного суду м.Черкаси за правилами цивільного судочинства.
4. Копію ухвали направити позивачу.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з моменту її складення.
Суддя О.А. Рідзель