22 березня 2021 року справа № 580/5912/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючого судді Бабич А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Бондаренко А.В.,
представника позивача - Півошенка П.О. (згідно з довіреністю),
представника відповідача - Цісар Г.О.(у порядку самопредставництва),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКАР ПЕТРОЛЕУМ" до ОФІСУ ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ДПС про визнання протиправним і скасування рішення,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшла 21.12.2020 позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СОКАР ПЕТРОЛЕУМ" (18001, Черкаська обл., місто Черкаси, вул.Надпільна, будинок 226/1; код ЄДРПОУ 38305367) (далі - позивач) до ОФІСУ ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ДПС (04119, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 11Г; код ЄДРПОУ 43141471) (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 08.12.2019 №0002080704.
В обґрунтування позову зазначив, що спірне рішення прийняте за відсутності податкового порушення та з порушенням порядку визначення кількості нафтопродуктів на автозаправній станції (далі - АЗС) під час фактичної перевірки.
24.12.2020 суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття загального позовного провадження. Установив відповідачу строк 10 днів для надання відзиву та позивачу - 2 дні для надання відповіді.
25.01.2021 на адресу надійшов відзив відповідача з проханням у задоволенні позову відмовити повністю. Спірне рішення прийняте за виявлений під фактичної податкової перевірки надлишок палива в кількості 14,40л на загальну суму 172,51грн та не оприбуткуваний скраплений вуглеводневий газ, що надійшов на АЗС відповідно до товарно-транспортної накладної (далі - ТТН) від 12.07.2020, у Журналі оперативного обліку типової форми 2-ГС у кількості 1523л на загальну суму 18245,54грн. Зокрема, в ТТН від 12.07.2020 №7563/7976 відображено надходження газу вуглеводневого в кількості 3701,0л, а в наданому для перевірки журналі оперативного обліку форми 2-СГ у колонці №18 зазначено про надходження 2178л, а також у колонці №20 «маса прийнятого СВГ, кг» позивач вказав 1139кг при розрахунку фактичного надходження 3701л*0,5323 (колонка №19, щільність) = 1970кг.
22.02.2021 від позивача для суду надійшло письмове пояснення, в якому зазначає, що розрахунки відповідача проведені під час незавершеної зміни, а отже, не є коректними.
Під час підготовчого провадження суд долучив всі надані сторонами документи в якості доказів, задовольнив клопотання відповідача (вх. від 12.01.2021) про участь його представника в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції. 02.02.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті. 25.02.2021 суд постановив ухвалу про участь представника відповідача в судовому розгляді справи в режимі відеоконференції.
Заслухавши сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
14.07.2020 відповідач видав наказ про проведення фактичної перевірки позивача з 14.07.2020 тривалістю 10діб за адресою: м.Київ, Оболонський р-н, вул.Лугова, 13/А, - за період діяльності з 01.01.2019 до дати закінчення перевірки. На його виконання видав направлення №342 та №344 для головних державних ревізорів-інспекторів Барановій О.О. та Зарицькому О.Ю.
Копії наказу та направлень на перевірку пред'явлені уповноваженій особі позивача - начальнику АЗМ Когут Л.В. 14.07.2020 о 15год. 40хв., що підтверджується її розписками в направленнях.
Фактичну перевірку проведено 14.07.2020 з 15год. 40хв. до 15.07.2020 16год. 40хв., про що складено акт реєстраційний номер 0049/28-10/05-03-01/РРО/38305367 від 15.07.2020 (далі - Акт). У ньому зазначено про наявність у позивача ліцензій на здійснення окремих видів господарської діяльності, у т.ч. щодо роздрібної торгівлі пальним - №26540314201900186 від 01.07.2019, термін дії якої з 01.07.2019 до 01.07.2024. Також зафіксовано виявлене допущення позивачем порушення вимог ч.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон про РРО), а саме не обліковане паливо в кількості 2670,32л на суму 32451,01грн та нестача палива в кількості 289,23л на суму 7495,70грн. Крім того 14.07.2020 вказані посадові особи відповідача після пред'явлення позивачу направлень на фактичну перевірку склали акт №53/28-10/05-03-01/РРО/38305367 про відмову у допуску до зняття фактичних залишків паливо-мастильних матеріалів у резервуарах АЗС з магазином за вказаною вище адресою.
Згідно з Актом для зняття фактичних залишків з резервуарів позивач не допустив посадових осіб відповідача та 14.07.2020 о 16год. 27хв. начальник АЗС роздрукував звіт форми 17-НП, в якому зазначено надлишок палива загальною кількістю 14,40л на загальну суму 172,51грн з урахуванням похибки 0,8% та нестачу на загальну кількість 289,23л на загальну суму 7495,70 грн (складено відомість на підставі звіту Ф-17ПН, додана до акту). Для перевірки надано: акт інвентаризації отриманого вуглеводневого газу форми 25-НП від 01.07.2020 з порівняльною відомістю Ф-27нп, в якій вказано надлишок нафтопродуктів, які підлягають оприбуткуванню, на загальну кількість 113,31л на суму 5835,63грн, акт інвентаризації скрапленого вуглеводневого газу форми 7-ГС від 01.07.2020 та порівняльну відомість результатів інвентаризації від 01.07.2020, в якій зазначено надлишки в кількості 719,61л на суму 7901,33л; протокол №76 від 02.07.2020, в якому вказано, що за рішенням засідання постійно діючої комісії оприбуткувати встановлені надлишки. Проте відповідно до наданих матеріалів, а саме звітів форми 17-ПН за період з 01.07.2020 до 14.07.2020 журналів обліку надходження палива та газу станом на 15.07.2020 надлишки, встановлені 01.07.2020, не оприбутковано. Також відповідно до наданого журналу оперативного обліку скрапленого вуглеводневого газу, що надійшов на вказану АЗС, за формою 2-ГС та ТТН №7563/7976 від 12.07.2020 встановлено не оприбуткування газу в кількості 1523л (відповідно до вказаної ТТН газ надійшов у кількості 3701,01л, в журналі оприбутковано 2178,0л).
Позивач в Акті зазначив про незгоду з його висновками.
Письмове заперечення на Акт позивач надав відповідачу за вих.№167 від 03.08.2020. Рішення про результати його розгляду, а саме про відмову відповідач прийняв 17.08.2020 (вих.№27942/10/28-10-05-03-01).
20.08.2020 відповідач прийняв ППР №0002300503, яким нарахував позивачу штраф у сумі 37585,67грн.= 749,57 (7495,7*10% - за непроведення розрахункових операцій через РРО) + 36836,1грн (18418,05грн*2 - за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку).
07.09.2020 позивач склав скаргу (вих.№196) на вказане ППР. 01.12.2020 ДПС України винесла рішення, яким частково її задовольнив. Зокрема, частково скасувала ППР на суму 749,57грн - що є відповідальністю - 10% за непроведення розрахункових операцій через РРО, вчинене вперше.
08.12.2020 відповідач прийняв спірне ППР №0002080704, яким, врахувавши зазначене рішення, нарахував позивачу штраф у сумі 36836,10грн (18418,05грн*2) відповідно до ст.20 Закону про РРО за порушення позивачем вимог його п.12 ст.3.
Тому позивач звернувся в суд з позовом.
Вирішуючи спір, суд врахував обов'язок органів державної влади, їх посадових і службових осіб діяти виключно в межах, порядку та спосіб, визначених законом.
Згідно з підп.75.1.3.п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до п.80.1.ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) та може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, зазначених у п.80.2.
Згідно з п.80.7.ст.80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, визначені в ст.83 ПК України. Зокрема, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Відповідно до п.85.2. ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. При цьому великий платник податків на запит контролюючого органу зобов'язаний також надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" копії таких документів, що створюються ним в електронній формі з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше двох робочих днів, наступних за днем отримання запиту.
Оскільки спірне рішення прийняте за порушення вимог Закону України від 6 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - ЗУ №265/95-ВР), суд урахував.
Згідно з положеннями ст.2 ЗУ №265/95-ВР фінансова санкція - грошова сума, що стягується за порушення вимог цього Закону з суб'єктів господарювання до відповідного бюджету.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 ЗУ №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та інших вимог цього Закону відповідно до ст.15 ЗУ №265/95-ВР здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.
Згідно зі ст.20 ЗУ №265/95-ВР, що застосована відповідачем спірним ППР, до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
У заявлених спірних правовідносинах, зважаючи на вказане вище рішення ДПС України щодо розгляду скарги позивача, встановивши невідповідність кількості прийнятого газу скрапленого даним про його кількість у ТТН, не встановлено продажу пального, що не відображений у обліку позивача.
Єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту і використовується на газонаповнювальних станціях (ГНС), газонаповнювальних пунктах (ГНП), автогазозаправних станціях (АГЗС) та автогазозаправних пунктах (АГЗП) незалежно від форм власності визначений Інструкцією, що затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002 N 332, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2003 року за N 331/7652 (далі - Інструкція).
Відповідно до п.4.1. розділу 4 Інструкції облік скрапленого вуглеводневого газу (далі - СВГ) на ГНС та ГНП здійснюється в одиницях маси (кілограм), а на АГЗС та АГЗП - в одиницях об'єму (літр) (ДСТУ 3651.0-97).
Кількість СВГ згідно з п.4.2.вказаного розділу визначається одним із методів, передбачених ГОСТ 26976-86: масовий - у разі визначення маси шляхом зважування на вагах для статичного зважування (ГОСТ 29329-92); об'ємний - у разі визначення об'єму в резервуарах бази зберігання та автоцистернах, а також для обліку СВГ під час продажу на АГЗС, АГЗП; об'ємно-масовий - у разі визначення маси СВГ за об'ємом і густиною в умовах фактичної температури.
Для забезпечення достовірності та єдності вимірювань маси СВГ згідно з п.4.6 розділу 4 Інструкції повинні використовуватися засоби вимірювальної техніки, які допущені до застосування Держспоживстандартом України. Не допускаються до застосування ЗВТ, які не пройшли повірку або державну метрологічну атестацію, у порядку, встановленому Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та ДСТУ 2708-99 і ДСТУ 3215-95, відповідно, та такі, що не мають відтисків державного повірочного тавра або свідоцтва про державну метрологічну атестацію.
Згідно з п.4.7 вказаного розділу Інструкції відповідальність за комплектність та належний стан засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) покладається на керівників підприємств - власників ЗВТ, які, в свою чергу, наказом призначають осіб, які здійснюватимуть щоденний контроль за ЗВТ.
Відповідно до п.4.9. розділу 4 Інструкції керівники підприємств та особи, що відповідають за правильність проведення вимірювань і стан ЗВТ, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Паливороздавальні колонки, що встановлені на комерційних АГЗС, відповідно до підп.6.3.14 п.6.3 розділу 6 Інструкції мають функціонувати в системі з реєстратором розрахункових операцій, тип якого включено до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого Протокольним рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України від 26 грудня 2002 року №14 (далі - Протокольне рішення).
Реєстратори розрахункових операцій, що застосовуються, повинні відповідати технічним вимогам, що висуваються до спеціалізованих електронно-касових апаратів для автозаправних станцій, установлених додатком 7 до Протокольного рішення.
Згідно з підп.6.3.15 п.6.3. розділу 6 Інструкції на комерційних АГЗС, окрім паливороздавальних колонок, указаних у пункті 6.3.14 цієї Інструкції, повинні застосовуватися резервуари, оснащені рівнемірами, які пройшли державну метрологічну атестацію або повірку і мають індивідуальну градуювальну таблицю, як додаток до чинного свідоцтва про державну метрологічну атестацію, згідно з ДСТУ 3215-95 або документ, що підтверджує повірку (свідоцтво), згідно з ДСТУ 2708-99.
Розділом 7 Інструкції визначено, що технологічні та облікові операції із залишками СВГ під час їх зберігання, відпуску та збирання на газонаповнювальних станціях, газонаповнювальних пунктах, автогазозаправних станціях і автогазозаправних пунктах, а також їх раціональне використання проводяться відповідно до вимог ГСТУ 320.24370569.009-98.
Порядок приймання-здавання зміни та складання змінного звіту на АГЗС (АГЗП) визначний нормами розділу 9 Інструкції.
Зокрема, на АГЗС (АГЗП) проводиться оперативний контроль за кількістю СВГ, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманого і відпущеного СВГ. Кількісний облік руху СВГ на АГЗС (АГЗП) ведеться за змінним звітом за формою №14-ГС (додаток 14).
Під час приймання-здавання зміни касири і оператори АГЗС (АГЗП) спільно:
визначають залишки СВГ на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни, надходження СВГ за зміну, які підтверджені відповідними документами, та кількості відпущеного газу за зміну за сумарними показниками лічильників усіх газозаправних колонок;
вимірюють рівні наповнення скрапленим газом резервуарів АГЗС (АГЗП) і за результатами проведених вимірювань визначають об'єм СВГ;
роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виторгу за зміну;
передають по зміні залишок грошових коштів.
Після закінчення кожної зміни касиром і оператором складається змінний звіт за формою N 14-ГС в двох примірниках, з яких один - з додатком до нього первинних документів на приймання і відпуск СВГ передається в бухгалтерію підприємства, а другий - залишається на АГЗС (АГЗП).
Перевіряючи дійсність вказаних в Акті обставин і фактів суд, дослідивши згадану ТТН №7563/7976 від 12.07.2020, встановив обґрунтованість твердження, що для позивача прибув газ вуглеводневий у кількості 3701,01л, а в журналі оперативного обліку скрапленого вуглеводневого газу, що надійшов, наданому для податкової перевірки (а.с.142-145), зазначено про фактичне надходження 2178,0л.
Згідно зі змінними звітами АЗС форми 17-НП, що подані позивачем для фактичної податкової перевірки:
від 14.07.2020 з 00год. 02хв. до 16год. 37хв.: залишок газу на початок зміни становив 3929,08л, надійшло під час зміни 5000л, відпущено 1495,85л, облікований залишок на кінець зміни 6796,73л, у резервуарах на кінець зміни 6865л, надлишок 6877л;
від 15.07.2020 з 00год. 04хв. до 10год. 14хв.: залишок газу на початок зміни становив 5504,18л, надійшло під час зміни 0л, відпущено 496,73л, облікований залишок на кінець зміни 5097,45л, у резервуарах на кінець зміни 5069,00л, надлишок 0л, нестача 28,45л.
Відповідно до відомостей про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), підписаних згаданими вище посадовими особами відповідача та начальником АЗС позивача:
залишки (Х-звіт), зазначені в звіті 17-НП, станом на 14.07.2020 о 16год. 27хв. щодо газу (резервуар №5) 6796,23л (ціна реалізації 11,98грн), фактичні - 6865,00л, відповідно різниця згідно з даними обліку становить 68,77л, з урахуванням похибки 0,8% - нестача 0л, надлишок 14,4л на суму 172,51грн.
залишки (Х-звіт) станом на 15.07.2020 о 10год. 14хв. щодо газу (резервуар №5) 5097,45л (ціна реалізації 11,98грн), фактичні - 5346л, відповідно різниця згідно з даними обліку становить 248,55л, з урахуванням похибки 0,8% - нестача 0л, надлишок 205,85л на суму 2466,08грн.
Вказані відомості щодо залишків скрапленого газу підтверджуються даними Х-звітів (а.с.146) за 14 та 15 липня 2020 року на відповідний час.
Отже, доводи позивача про врахування відповідачем для висновків податкової перевірки даних незакінченої зміни АЗС обґрунтовані.
Згідно зі змінними звітами АЗС форми 17-НП, що подані позивачем для суду:
від 12.07.2020 з 00год. 03хв. до 23год. 54хв.: залишок газу на початок зміни становив 4554,40л, надійшло під час зміни 3701,00л (як зазначено у вказаній вище ТТН), відпущено 2130,56л, у резервуарах на кінець зміни 6165л, надлишок 40,16л;
від 15.07.2020 з 10год. 16хв. до 23год. 53хв.: залишок газу на початок зміни становив 5504,18л, надійшло під час зміни 3300л, відпущено 2183,81л, облікований залишок на кінець зміни 6287,27л, у резервуарах на кінець зміни 6287,27л, надлишок 72,36л, нестача 0л.
Відповідно до даних актів інвентаризації скрапленого вуглеводневого газу від 15.07.2020 (дата проведення податкової перевірки), складеного позивачем за відсутності представників відповідача, усього в наявності 5196,43л, залишок згідно з даними бухгалтерського обліку 5097,45л. Результат інвентаризації - надлишок 98,98л , що з урахуванням похибки вимірювань становить 73,63л, нестача 0л. Накладні на оприбуткування, підписані комісією позивача, підтверджують оприбуткування 15.07.2020 газу: кількістю 73,63л за ціною придбання 9,06л - від 15.07.2020, кількістю 719,61л за ціною придбання 9,15грн - 07.07.2020. При цьому відомості Журналу оперативного обліку скрапленого вуглеводневого газу позивачем щодо обліку надходження газу згідно зі згаданою вище ТТН від 12.07.2020 відкориговані, внаслідок чого відображено кількість прийнятого такого палива в кількості, що відповідає даним ТТН у літрах. Отже, до дати прийняття спірного ППР позивач не мав необлікованих залишків газу скрапленого.
Суд врахував, що у заявлений спірних правовідносинах відповідач для проведення податкової перевірки не вимагав у позивача проведення інвентаризації, право на що передбачено підп.20.1.9 п.20.1 ст.20 ПК України, а вимагання зняти залишки пального, право на що передбачено тією ж нормою, не отримало реалізації.
Дані інвентаризації від 15.07.2020 не підтверджують недостачі або надлишку газу скрапленого в кількості 2670,32л, як зазначено в Акті податкової перевірки, та враховано відповідачем для розрахунку спірної штрафної санкції. Вартість не облікованого газу скрапленого для донарахування оскаржуваним рішенням штрафної санкції відповідає ціні його реалізації у відповідних відомостях та Х-звіті. Водночас для фактичної перевірки відповідач використав виключно статистичні дані про обліковані залишки та продаж під час незакінченої зміни з урахуванням часу перевірки.
Відповідно до п.8.2.розділу 8 Інструкції інвентаризація скрапленого вуглеводневого газу на ГНС, ГНП, АГЗС та АГЗП, крім випадків, передбачених нормативно-правовими актами, зазначеними в пункті 8.1 цієї Інструкції, проводиться щомісяця за станом на перше число місяця, наступного за звітним.
Згідно з п.8.10. розділу 8 Інструкції виявлені під час інвентаризації розбіжності фактичної наявності СВГ з даними бухгалтерського обліку регулюються в такому порядку:
нестача СВГ, яка не перевищує норми технологічних втрат і похибку вимірювання, списується за розпорядженням керівника на операційні витрати підприємства;
якщо різниця між масою СВГ, яка встановлена під час проведення інвентаризації, і даними бухгалтерського обліку, за мінусом технологічних утрат, розрахованих згідно з ГСТУ 320.00149943.016-2000, знаходиться в межах похибок (+- 0,5%), установлених ГОСТ 26976-86, то вартість цієї різниці не стягується з матеріально відповідальних осіб, надлишки не оприбутковуються, а за основу беруться дані бухгалтерського обліку;
похибка вимірювання (+- 0,5%) застосовується тільки для фактичного залишку маси СВГ у резервуарах, встановленого інвентаризацією;
нестачі СВГ, які в сумі перевищують розміри втрат під час здійснення технологічних операцій та абсолютне значення похибки вимірювання, відшкодовуються матеріально відповідальними особами за розмірами, визначеними згідно з Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №116, а надлишки, які перевищують похибку вимірювання, оприбутковуються за бухгалтерським обліком.
Як зазначено вище, виявлені позивачем залишки палива станом на 15.07.2020 оприбутковані накладними того ж дня. Продаж пального, визначеного відповідачем, як необліковане, як і фактична його наявність не підтверджено жодним належним і достовірним доказом. Виявлена податковою перевіркою невідповідність даних журналу оперативного обліку скрапленого вуглеводневого газу даним ТТН повинна була бути перевірена на предмет фактичної наявності такого палива у позивача, продажу або допущення явної помилки у записах. Оскільки у спірних правовідносинах відповідач встановив, що кількість прийнятого згідно з журналом палива (газ скрапленого) менша, аніж зазначена в ТТН, його висновок про прийняття без належного обліку палива має підтверджуватися фактом продажу або фактичного його зберігання (наявності), тобто додатково - розрахунковими документами або відомостями інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, про зняття залишків товарно-матеріальних цінностей. Однак таких фактів і обставин не встановлено, внаслідок чого податкова перевірка проведена неповно, в результаті чого висновки податкової перевірки ґрунтуються на припущеннях і не доведені сукупністю достатніх, належних і достовірних доказів.
Згідно з підп.94.2.8.п.94.2 ст.94 ПК України якщо з'ясовується, що платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), може бути застосовано арешт його майна
Відповідно до п.94.8 ст.94 ПК України при накладенні арешту на майно у випадках, визначених пунктом 94.7 цієї статті, рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу невідкладно вручається особі (особам, зазначеним у пункті 94.6 цієї статті), зазначеній у протоколі про тимчасове затримання майна, без виконання положень пункту 94.6 цієї статті.
Вказаний арешт припиняється згідно з підп.94.19.9.п.94.19 ст.94 ПК України фактичним проведенням платником податків інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
У заявлених правовідносинах відповідач не застосував вказані вище повноваження. Тому відсутні підстави не враховувати відомості інвентаризації, проведеної позивачем 15.07.2020, результати якої не відповідають висновками податкової перевірки.
Згідно з позицією Верховного Суду у постановах щодо подібних правовідносин: від 12.06.2018 в справі №826/18483/13-а, від 28.05.2020 у справі №823/1978/16, 12.03.2020 №823/1917/16, від 11.05.2020 № 823/1918/16,- способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою № 16-НП, № 17-НП та даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів. Вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС має здійснюватись методами та з дотриманням всіх передбачених вимог щодо здійснення таких замірів, що визначені Інструкцією від 20.05.2008 №281/171/578/155, яка є спеціальним нормативним актом, що встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів та є обов'язковою для всіх суб'єктів господарювання, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
Тому суд дійшов висновку, що спірне ППР прийняте за наслідком неповної перевірки, висновки якої про допущення позивачем порушення не доведені сукупністю належних і достовірних доказів, у зв'язку з чим позовні вимоги визнати його протиправним і скасувати підлягають задоволенню в повному обсязі.
Понесені позивачем судові витрати, підтверджені платіжним дорученням від 15.12.2020 №6050745 про сплату судового збору в сумі 2102,00грн за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, відповідно до вимог ч.1 ст.139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Задовольнити повністю адміністративний позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СОКАР ПЕТРОЛЕУМ" (18001, Черкаська обл., місто Черкаси, вул.Надпільна, будинок 226/1; код ЄДРПОУ 38305367).
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.12.2019 №0002080704, прийняте Офісом великих платників податків ДПС (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11Г; код ЄДРПОУ 43141471), про донарахування штрафної санкції в розмірі 36836,10грн (тридцять шість гривень вісімсот тридцять шість гривень десять копійок) ТОВ "СОКАР ПЕТРОЛЕУМ".
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОФІСУ ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ДПС (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11Г; код ЄДРПОУ 43141471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКАР ПЕТРОЛЕУМ" (18001, Черкаська обл., місто Черкаси, вул.Надпільна, будинок 226/1; код ЄДРПОУ 38305367) судові витрати зі сплати судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в розмірі 2102,0грн (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок).
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя А.М. Бабич
Рішення виготовлене в повному обсязі та підписане 24.03.2021.