про залишення позовної заяви без руху
24 березня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/1124/21
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Ковбій О.В., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.06.2019 року №Ф-1840-50-У,
встановила:
Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10.06.2019 року №Ф-1840-50-У про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 12754,20 грн.
Разом з позовом надійшла заява ОСОБА_1 про його забезпечення шляхом:
- зупинення стягнення по виконавчому провадженню №64765896, відкритому Новокаховським міським ВДВС Південного МУ МЮ (м. Одеса) на підставі вимоги Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 10.06.2019 року №Ф-1840-50-У, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в розмірі 12754,20 грн.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З наведеного вище вбачається, що звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав.
Зі змісту позовних вимог встановлено, що позивач просить захистити порушені права шляхом визнання протиправною та скасування вимоги відповідача про сплату боргу на суму 12754,20 грн.
Таким чином, позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру з ціною позову 12754,20 грн.
Стосовно заявлених позовних вимог та вимог процесуального законодавства при зверненні до суду слід звернути увагу на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно положень ч.ч.1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Так, згідно ст.4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Цією ж нормою встановлено, що за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання позову майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі з 1 січня 2021 року - 2270,00 гривень.
Враховуючи, що ОСОБА_1 подано позов з однією вимогою майнового характеру - судовий збір становить 908,00 грн (2270,00грн*0,4=908,00 грн)
Дослідивши адміністративний позов та додані до нього документи судом встановлено, що позивачами не надано доказів сплати судового збору.
Натомість, позивачем подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Заявлене клопотання позивач обгрунтовує відсутністю в нього коштів на сплату судового збору через блокування належних йому банківських рахунків.
Частиною 1 ст. 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Вказана норма кореспондується з положеннями ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Аналіз зазначених норм показує, що єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цих нормах дій є майновий стан заявника. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на цю особу.
В даному конкретному випадку, заявник не пов'язує заявлене клопотання з власним майновим станом, а лише вказує на те, що, наразі, прийняте відповідачем рішенням стало підставою для накладення арешту на його рахунки.
Разом з тим заявником не надано доказів того, що заробітна плата є єдиним джерелом його доходу та того, що АТ КБ "Приватбанк" є єдиним банком, в якому в позивача наявні відкриті банківські рахунки.
Окрім наведеного, суд зазначає, що постановою від 10.03.2021 року про арешт коштів боржника накладено арешт на рахунки ОСОБА_1 в межах суми 14181,62 грн.
Доказів того, що залишок коштів на усіх банківських рахунках ОСОБА_1 становить суму меншу за суму арешту (14181,62 грн) до суду також не надано.
Крім вказаного, в матеріалах справи наявний договір про надання ОСОБА_1 правової (правничої) допомоги від 12.03.2021 року в рамках даної адміністративної справи.
Згідно визначення поняття "договір про надання правової допомоги" - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
З наведеного визначення вбачається оплатний характер договору.
Тому, на думку суду, готовність особи понести витрати з оплати правової допомоги не може свідчити про відсутність в нього коштів на сплату судового збору.
Таким чином, надані до позову документи не містять доказів, які б в повній мірі підтвердили об'єктивну неможливість позивача сплатити судовий збір за подання заяви про забезпечення позову.
В додаток до викладеного, суд звертає увагу на положення п.1 ч.1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", згідно якого суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
В даному випадку матеріали позовної заяви містять довідку про доходи ОСОБА_1 відповідно якої дохід позивача за 2020 рік становить 283 760,27 грн. Тобто розмір судового збору в 908,00 грн (за подання позову) не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Підсумовуючи зазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви позивача про відстрочку сплати судового збору за даним позовом.
Твердження позивача відносно того, що предметом позову є захист його соціальних та трудових прав суд вважає необгрунтованими, оскільки в позові ОСОБА_1 просить скасувати вимогу про сплату боргу, тобто документ, який породжує закріплює обов'язок особи сплатити суму грошового зобов'язання з ЄСВ. Тобто, оскаржене рішення впливає виключно на майнові права особи та жодним чином не впливає на його трудові та соціальні права.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Відповідно до положень Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2005 року у справі Княт проти Польщі (Kniat v. Poland), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі Єдамскі та Єдамска проти Польщі (Jedamski and Jedamska v. Poland), заява № 73547/01)."
Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги положення норм процесуального законодавства щодо вимог до позовної заяви, суд дійшов висновку, що станом на день постановлення даної ухвали відсутні підстави для відстрочення сплати судового збору у зв'язку з не наданням заявником беззаперечних доказів його неможливості сплатити судовий збір.
Таким чином, на даний час, сума судового збору, що підлягає сплаті позивачами становить 908,00 грн.
Тому така заява відповідно до ч.1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків - надання доказів сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.
Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,
ухвалила:
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/1124/21 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя О.В. Ковбій