Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
24 березня 2021 р. справа № 820/4996/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП 43983495) про скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Харківського окружного адміністративного суду звернулась Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 №0001801304.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановою від 13.01.2021 касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2017 року та рішення Харківського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2016 року скасовано, а справу №820/4996/16 передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2020 замінено відповідача у справі №820/4996/16 - Східну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП 43983495).
В обґрунтування позовних вимог вказано, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилкових висновках суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, а тому підлягає скасуванню. Позивач стверджує про відсутність відомостей у акті перевірки щодо перевищення граничного розміру саме від здійснення операцій, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нормами Податкового кодексу України. Також зазначала, що положення статті 183 Податкового кодексу України не передбачають автоматичне набуття статусу платника податку на додану вартість за наслідком встановлення порушення вимог щодо реєстрації платником податку на додану вартість окрім як за поданою заявою платника.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначені підстави направлення справи на новий розгляд з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.01.2021.
Правом на подання інших заяв по суті справи сторони не скористались.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року перебувала на загальній системі оподаткування та здійснювала надання послуг мобільного харчування.
На підставі наказу від 13 квітня 2016 року №240, направлення від 25 квітня 2016 року №169, згідно з пунктом 77.1 статті 77 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, статті 13 та абзацу 6 пункту 7 розділу VІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 5 грудня 2011року по 31 грудня 2015 року.
За результатами перевірки складений акт від 25 травня 2016 року №2433/20-38-13-04-09/ НОМЕР_1 , за висновками якого встановлені порушення, з-поміж іншого: пункту 181.1 статті 181, пункту 183.1, пункту 183.2, пункту 183.10 статті 183, пункту 187.1 статті 187, пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, а саме заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 93768,60 грн; пункту 203.1, пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, а саме ненадання податкової декларацій з податку на додану вартість за грудень 2014 року по строку 20 січня 2015 року, за січень 2015 року по строку 20 лютого 2015 року, за лютий 2015 року по строку 20 березня 2015 року, за березень 2015 року по строку 20 квітня 2015 року, за лютий 2012 року по строку 20 березня 2012 року, за березень 2012 року по строку 20 квітня 2012, року за квітень 2015 року по строку 20 травня 2015 року, за травень 2015 року по строку 20 червня 2015 року, за червень 2015 року по строку 20 липень 2015 року, за липень 2015 року по строку 20 серпня 2015 року, за серпень 2015 року по строку 20 вересня 2015 року, за вересень 2015 року по строку 20 жовтня 2015 року, за жовтень 2015 року по строку 20 листопада 2015 року, за листопад 2015 року по строку 20 грудня 2015 року, за грудень 2015 року по строку 20 січня 2016 року.
Встановлення порушень у цій частині базувались на висновках контролюючого органу про те, що у період з 1 січня 2014 року по 30 листопада 2014 року обсяг виручки від реалізації товарів позивача склав 329812,30 грн, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позивач перевищила граничну суму доходу за останні 12 календарних місяців у розмірі 300000,00 грн, тому підлягала обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість.
На підставі цих висновків контролюючим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року №0001801304, яким за порушення пункту 181.1 статті 181, пункту 183.1, пункту 183.2, пункту 183.10 статті 183, пункту 187.1 статті 187, пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у загальному розмірі 117210,75 грн, з яких 93768,60 грн - за основним платежем та 23442,15 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість, врегульовані положеннями Податкового кодексу України, що підлягає застосуванню у редакції на момент виникнення спірних правовідносин.
Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли з приводу реєстрації позивача платником податку на додану вартість відповідно до умов, визначених у пункті 181.1 статті 181 ПК України, до 10 грудня 2014 року.
Згідно з пунктом 181.1 статті 181 ПК України (у редакції станом на 30 листопада 2014 року) у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
За правилом, яке міститься у пунктах 183.1, 183.2 статті 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
Будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу, без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником податку на додану вартість (пункт 183.10 статті 183 ПК України).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31 липня 2014 року №1621-VII, що підлягає до застосування у редакції на 30 листопада 2014 року, а саме, підпунктом 8 пункту 1 розділу І, було внесено зміни до пункту 181.1 статті 181 ПК України шляхом заміни цифр з « 300000» на « 1000000». Цей Закон набрав чинності з 3 серпня 2014 року.
Водночас, згідно з пунктом 1 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31 липня 2014 року №1621-VII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім: підпунктів 1 і 19 пункту 1 (крім змін, що вносяться до підпунктів 215.3.2 - 215.3.3 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України) та пункту 3 розділу I, які набирають чинності з першого числа третього місяця від дня набрання чинності цим Законом; підпункту 19 пункту 1 розділу I в частині змін, що вносяться до підпунктів 215.3.2 та 215.3.3 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, які набирають чинності з 1 вересня 2014 року; підпункту 21 пункту 1 розділу I в частині змін, що вносяться до абзацу другого пункту 15-1 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, які набирають чинності з 1 жовтня 2014 року; підпунктів 2, 3, 8 - 10, 12 - 17, підпункту 18 в частині змін, що вносяться до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, підпункту 21 в частині змін, що вносяться до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, пункту 1, пункту 4 розділу I та розділу II, які набирають чинності з 1 січня 2015 року.
Тобто, норма підпункту 8 пункту 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31 липня 2014 року №1621-VII набрала чинності з 1 січня 2015 року.
Таким чином, зміст наведених законодавчих положень статей 181, 183 ПК України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, свідчить про те, що у разі нарахування (сплати) особі протягом останніх 12 календарних місяців загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, яка сукупно перевищує 300000 грн (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання).
Суд зазначає, що дана справа перебуває на новому розгляді, а відповідно до ч.5 ст.353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Судом касаційної інстанції, окрім іншого, зазначено, що застереження «без урахування податку на додану вартість» у приписах статей 181, 183 ПК України слід розуміти як необхідність вирахування суми цього податку із загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг; в іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки відповідні норми стосуються осіб, що не є платниками податку на додану вартість та не пов'язані з жодним іншим таким податком, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів (послуг).
Такі висновки за подібних правовідносин висловлені Верховним Судом у постанові від 16 липня 2020 року у справі №810/5229/15.
Як встановлено судом, згідно з даними книги обліку доходів і витрат за 2014 рік у період з 1 січня 2014 року по 30 листопада 2014 року обсяг виручки від реалізації товарів у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 склав 329812,30 грн.
За визначенням у пункті 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
Суд на виконання приписів постанови Верховного Суду від 13.01.2021 витребував у відповідача інформацію із відповідним документальним підтвердженням щодо загальної суми доходів від здійснення операцій позивача з реалізації товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, яка сукупно перевищує 300000 грн, та щодо того, чи виключає така сума суми сплаченого податку на додану вартість (у межах спірних правовідносин).
Відповідач додаткових доказів або письмових пояснень щодо запитуваної інформації до суду не надав, утім, у відзиві на позов вказав, що згідно з даними книги обліку доходів та витрат з 1 січня 2014 року по 30 листопада 2014 року обсяг виручки від реалізації товарів позивача склав 329812,30 грн, внаслідок чого відповідачем і зроблено висновки, на підставі яких винесено оскаржуване рішення.
Вищевказана інформація також міститься і у акті перевірки від 25 травня 2016 року №2433/20-38-13-04-09/ НОМЕР_1 .
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що контролюючим органом під час перевірки визначено як загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів/послуг - загальну суму доходу від здійснення операцій позивача з реалізації товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, у розмірі 329812,30 грн, про що вказано у акті перевірки. Така сума визначена згідно з даними книги обліку доходів і витрат позивача як загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування податку на додану вартість.
Доказів, що свідчать про протилежне, до суду не надано.
При цьому, як вказано Верховним Судом у цій справі, з метою застосування до позивача приписів ст.ст.181 та 183 ПК України, необхідно вирахувати суми податку на додану вартість із загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг.
Згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставок окремих податків» від 19.12.2013 р. №713-VII в 2014 році продовжує застосовуватись ставка ПДВ у розмірі 20%.
Тобто, у межах спірних правовідносин відповідачем не здійснено вирахування суми податку на додану вартість у розмірі 20% із суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг.
При цьому судом встановлено, що сума ПДВ у сумі 329812,30 грн становить 54968,70 грн, відтак, у межах спірних правовідносин контролюючий орган не довів суду факту порушення позивачем пункту 181.1 статті 181, пункту 183.1, пункту 183.2, пункту 183.10 статті 183, пункту 187.1 статті 187, пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, оскільки до суду не надано доказів того, що протягом останніх 12 календарних місяців загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, перевищує 300000 грн (без урахування податку на додану вартість із суми 329812,30 грн, яку відповідач вважає підставою для застосування вищенаведених приписів податкового законодавства до позивача, оскільки позивачем здійснено господарські операції на суму 274843,60 грн без ПДВ).
Враховуючи висновки Верховного Суду у цій справі, суд приходить до висновку про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2016 №0001801304.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати по сплаті судового збору стягнуті на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань контролюючого органу постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2017, виконавчий лист позивачем отримано 29.03.2017, доказів понесення позивачем будь-яких інших судових витрат до суду не надано.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП 43983495) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 №0001801304.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 24 березня 2021 року.
Суддя О.Г. Котеньов