22 березня 2021 року м. Рівне №460/5602/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доРегіонального сервісного центру МВС в Рівненській області Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській області (філія ГСЦ МВС)
про зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Регіонального сервісного центру МВС в Рівненській області (далі - відповідач1) та Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненський області (філії ГСЦ МВС) (далі - відповідач2) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається, зокрема на те, що придбав автомобіль марки КІА, модель Cee'd, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2014 у ТзОВ «УкрТехноФос» на електронному аукціоні за 190000 гривень, що підтверджується протоколом проведення такого аукціону, а також актом придбання майна на аукціоні. На підставі цих документів приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Піддубною Л.П. посвідчено за ним право власності на зазначене вище авто. У подальшому позивач 23.06.2020, як новий власник намагався здійснити реєстрацію придбаного ним транспортного засобу та подав з цією метою до Регіонального сервісного центру МВС в Рівненській області заяву долучивши до неї ряд документів, зокрема - копію свідоцтва про право власності на відповідний автомобіль на підтвердження того, що він придбав його правомірно. Однак відповідач листом від 02.07.2020 відмовив у перереєстрації названого транспортного засобу, аргументувавши такі дії тим, що подане заявником свідоцтво про право власності від 15.06.2020 серії НОМЕР_2 не є правовстановлюючим документом у розумінні пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації),зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, конструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (зі змінами та доповненнями) (далі-Порядок №1388). З такими діями суб'єкта владних повноважень він не погоджується, оскільки на його думку, ним подані всі належні реєстраційні документи. Пояснив, що право власності набуте ним у порядку не забороненому законом, натомість відмова відповідача перереєструвати належний йому транспортний засіб з формальних причин протиправно перешкоджає йому користуватись своєю власністю. З наведеного просив позов задовольнити.
Відповідач 1 подав до суду відзив, в якому зазначив, що на адресу регіонального сервісного центру МВС в Рівненській області не надходила заява позивача про перереєстрацію придбаного ним автомобіля. Разом з тим вказує, що є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки з 03.06.2020 всі повноваження щодо надання адміністративних послуг, зокрема, перереєстрації транспортних засобів покладені на ГЦС МВС. Просить у позові відмовити.
Відповідач 2 подав до суду відзив та уточнюючий відзив на адміністративний позов, в обґрунтування яких зазначив, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Пунктом 8 Порядку №1388 чітко визначений перелік документів, які підтверджують правомірність придбання транспортних засобів і посвідчене нотаріально свідоцтво про право власності до означеного переліку не входить. Тобто позивачем до заяви про проведення реєстраційних дій всупереч положень Порядку №1388 не додано правовстановлюючого документа на транспортний засіб, який він просив перереєструвати за собою, а тому підстави для проведення цих дій у відповідача були відсутні. З наведеного вважає, що відповідач 2 у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством, відтак, просить у задоволенні позову відмовити.
Позивач подав відповідь на відзив, в якому зауважив, що ним виконані всі умови для перереєстрації за ним автомобіля, а тому відповідач не мав іншого варіанту поведінки аніж провести реєстраційні дії. Крім того, внаслідок протиправних дій відповідача щодо відмови у перереєстрації його транспортного засобу він тривалий час не може ним користуватися, що є втручанням у його право власності, яке захищене, як чинним законодавством, так і статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - «Конвенції»). Наголосив, що таке втручання не ґрунтується на вимогах законодавства, а також не переслідує жодної легітимної мети. За таких обставин просив задовольнити позовні вимоги.
Інші заяви по суті спору від учасників справи не надходили.
Ухвалою суду від 28.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 25.11.2020 постановленою без виходу до нарадчої кімнати, залучено другого відповідача - Регіональний сервісний центру ГСЦ МВС в Рівненській області (філія ГСЦ МВС).
Ухвалою суду від 20.01.2021 постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
У судове засідання, призначене на 03.03.2021, сторони не прибули. Про дату, місце і час судового розгляду повідомлялися належним чином. До початку судового засідання позивач та представник відповідачів подали клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Враховуючи подані клопотання сторін про розгляд справи без їх участі та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд розглядає справу у порядку письмового провадження.
З огляду на те, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, то у відповідності до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.
Постановою Господарського суду Рівненської області від 02.04.2019 у справі № 8/32, зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрТехноФос» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та скасовано арешт, накладений на майно, чи інші обмеження щодо розпорядження майном (а. с. 4-8).
В процесі ліквідаційної процедури на замовлення арбітражного керуючого ТОВ «Біддінг Тайм» проведено електронний аукціон з реалізації активів боржника. За наслідками якого належний ТОВ «УкрТехноФос» транспортний засіб марки КІА, модель Cee'd, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2014, номер шасі (кузова) НОМЕР_3 , колір білий, об'єм двигуна 1595 куб. см. було придбано ОСОБА_1 за 190 000 грн (а.с.9). При цьому позивачем для участі торгах сплачено частину вартості автомобілю у розмірі 9342 гривень, а 05.06.2020 ним доплачена повна його ціна у розмірі 180658 грн, що цілком узгоджуються з умовами передбаченими у протоколі аукціону. (а.с. 10). Зазначені вище обставини також підтверджуються актом про придбання майна на аукціоні від 05.06.2020.
15.06.2020 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Піддубною Л.П. на підставі протоколу електронного аукціону №UA-PS-2020-05-16-000091-3 сформованого 31 травня 2020 року ТОВ «Біддінг Тайм» та акту про придбання майна на аукціоні, виданого 05.06.2020 Замовником аукціону (продавцем) ТОВ «УкрТехноФос» та Переможцем аукціону (Покупцем) ОСОБА_1 посвідчено, що останньому належить на праві приватної власності автомобіль КІА, модель Cee'd, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2014, номер шасі (кузова) НОМЕР_3 , колір білий, об'єм двигуна 1595 куб. см. придбаний ним на аукціоні за 190000 гривень (а.с.14).
У подальшому позивач 23.06.2020, як новий власник намагався здійснити переєстрацію придбаного ним транспортного засобу та з цією метою подав до Регіонального сервісного центру МВС в Рівненській області заяву (а.с.15), долучивши до неї такі документи: копію свідоцтва про реєстрацію відповідного автомобіля (а. с. 12), довідку з військомату від 25.10.2019 (а. с. 13), копію свідоцтва про право власності від 15.06.2020 серії НОМЕР_2 (а. с. 14) та копію свого паспорту і довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а. с. 17-19).
За результатами розгляду вказаного звернення відповідач 2 листом від 02.07.2020 №31/17/5644-18 повідомив про неможливість проведення державної перереєстрації зазначеного вище транспортного засобу, оскільки подане разом із заявою свідоцтво про право власності від 15.06.2020 серії НОМЕР_2 не є правовстановлюючим документом у розумінні пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації),зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, конструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (зі змінами та доповненнями) ( а.с. 16).
Не погоджуючись з такими діями відповідачів позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ст. ст. 319, 321 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.
У ч. 1 ст. 334 ЦК України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як було встановлено судом ОСОБА_1 набув право власності на транспортний засіб транспортний засіб марки КІА, модель Cee'd, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2014, номер шасі (кузова) НОМЕР_3 , колір білий, об'єм двигуна 1595 куб. см. за результатами аукціону з реалізації активів Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрТехноФос», проведеного у ліквідаційній процедурі у справі про банкрутство останнього. Результати аукціону у встановленому законодавством порядку не оскаржені та є дійсними. При цьому позивачем для участі торгах сплачено частину вартості автомобілю у розмірі 9342 гривень, а 05.06.2020 ним доплачена сума до повної його ціни у розмірі 180658 грн
За результатами аукціону, 15.06.2020 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу на підставі протоколу електронного аукціону №UA-PS-2020-05-16-000091-3 сформованого 31 травня 2020 року ТОВ «Біддінг Тайм» та акту про придбання майна на аукціоні, виданого 05.06.2020 Замовником аукціону (продавцем) ТОВ «УкрТехноФос» та Переможцем аукціону (Покупцем) ОСОБА_1 посвідчено, що останньому належить на праві приватної власності автомобіль КІА, модель Cee'd, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2014, номер шасі (кузова) НОМЕР_3 , колір білий, об'єм двигуна 1595 куб. см. придбаний ним на аукціоні за 190000 гривень
Також факт набуття позивачем права власності на вказаний транспортний засіб визнано та не спростовувався відповідачами у справі.
У подальшому позивач 23.06.2020, як новий власник намагався здійснити переєстрацію за ним придбаного транспортного засобу та з цією метою до Регіонального сервісного центру МВС в Рівненській області заяву, долучивши до неї такі документи: копію свідоцтва про реєстрацію відповідного автомобіля, довідку з військомату від 25.10.2019 , копію свідоцтва про право власності від 15.06.2020 серії НОМЕР_2 та копію свого паспорту і довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
За результатами розгляду вказаного звернення відповідач 2 листом від 02.07.2020 №31/17/5644-18 повідомив про неможливість проведення державної перереєстрації зазначеного вище транспортного засобу, оскільки подане разом із заявою свідоцтво про право власності від 15.06.2020 серії НОМЕР_2 не є правовстановлюючим документом у розумінні пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації),зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, конструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (зі змінами та доповненнями) ( а.с. 16).
Суть цього спору полягає у перевірці законності дій відповідачів щодо відмови у перереєстрації автомобіля за позивачем з причин неподання ним реєстраційних документів не в повному обсязі, зокрема, відсутності правовстановлюючого документа на транспортний засіб.
Так, з цього приводу суд зауважує наступне.
Закон України "Про дорожній рух" регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до частин 1, 10 ст. 34 Закону України "Про дорожній рух", державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
Згідно п. 2 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, конструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (зі змінами та доповненнями чинного на час виникнення спірних правовідносин), цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.
За положеннями п. 7 цього Порядку, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).
Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.
Відтак, позивач без перереєстрації відповідачем 2 за ним придбаного автомобіля не може на законних підставах ним користуватися та розпоряджатися, що обмежує його право власності на таке рухоме майно.
Державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб -нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб (п.8 Порядку № 1388).
Тобто, з аналізу цього пункту вбачається, що документами, які підтверджують правомірність придбання транспортних засобів можуть бути й інші нотаріально посвідчені договори перелік, яких не є вичерпним.
Пунктом 33 Порядку № 1388 визначено, що перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або не придатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників - юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери.
При перереєстрації транспортних засобів у разі зміни їх власників зняття з обліку таких транспортних засобів не проводиться.
Згідно з пунктом 39 Порядку № 1388 у разі перереєстрації транспортного засобу свідоцтво про реєстрацію підлягає заміні на загальних підставах.
Разом з тим, суд погоджується з доводами відповідача 2 про те, що положеннями Закону України "Про дорожній рух" і Порядку не встановлені підстави та порядок набуття права власності на транспортний засіб як цивільно-правового акту (дії), а лише пов'язує таке набуття з обов'язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах, з "метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій" (п. 3 Порядку№ 1388).
Однак, посилання відповідача 2 на правову позицію викладену в Постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №916/3108/17 є недоречними, оскільки обставини справи, яка розглядалась судом касаційної інстанції не є тотожними до спірних правовідносин, що є предметом розгляду цієї справи.
Так, судом з'ясовано, що автомобіль придбаний у приватну власність позивачем у законний спосіб, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 15.06.2020 серії НОН 227736 виданим приватним нотаріусом, а тому цей документ свідчить про правомірність його придбання і дає змогу відповідачу 2 переконатися про дійсну зміну власника з Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрТехноФос» на ОСОБА_1 .
Отже, вказане свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом на транспортний засіб марки КІА, модель Cee'd, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2014, номер шасі (кузова) НОМЕР_3 , колір білий, об'єм двигуна 1595 куб. см, однак безпідставно не враховане відповідачем 2 при розгляді заяви позивача.
До того ж, пунктом 41 цього Порядку встановлено ряд підстав, за яких державна реєстрація (перереєстрація) заборонена або не проводиться. Серед них, така підстава, як долучення правовстановлюючого документа, який не визначений п. 8 Порядку № 1388 не передбачена.
З наведеного суд дійшов висновку про помилковість висновків відповідача 2 викладених у листі від 02.07.2020 №31/17/5644-18, про неподання позивачем разом із заявою від 23.06.2020 правовстановлюючого документа на автомобіль.
Стосовно доводів позивача, про втручання у його право власності внаслідок відмови у перереєстрації придбаного ним транспортного засобу суд зауважує таке.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - «ЄСПЛ») стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - «Конвенція») містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до вказаної Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;
- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Так, суд вважає, що обмеження права позивача, як було зазначено вище, користуватися і розпоряджатися придбаним автомобілем у зв'язку з відмовою у його перереєстрації його за ним становить втручання держави у його право на мирне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Втім, будь-яке втручання у права, захищені статтею один Першого протоколу до Конвенції, повинне відповідати вимозі законності (Vistins and Perepjolkins v. Latvia [ВП], §95). До того ж вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (East West Alliance Limited v. Ukraine, §167).
У переважній більшості справ, якщо ЄСПЛ встановив, що втручання не підпорядковувалося умовам, передбаченим законодавством або не переслідувало цілі в інтересах суспільства, він виявляє порушення Конвенції лише на цій підставі і не вважає за необхідне розпочинати аналіз пропорційності оскаржених заходів (Simonyan v. Armenia, §§25-26; Vijatovic v. Croatia, §58; Gubiyev v. Russia, §83; Dimitrovi v. Bulgaria, §§52-56; Bock and Palade v. Romania, §§58-65).
Водночас суд встановив, що відповідне втручання відбулося з порушенням вимоги законності, оскільки Порядком № 1388 не визначено вичерпний перелік документів, які свідчать про правомірність придбання транспортного засобу, а також не передбачено, яким чином повинен діяти відповідач 2 у разі подання неналежного документа, який підтверджує правомірність придбання автомобіля. Тому позивач не міг передбачити негативні для себе наслідки, які виразились у неможливості перереєструвати, автомобіль, придбаваючи його на підставі нотаріально посвідченого свідоцтва про право власності.
Так, відповідач 2 не навів жодних вагомих доводів щодо захисту інтересів суспільства як легітимної мети, на досягнення якої спрямоване обмеження права власності позивача на підставі пункту 8 Порядку № 1388. Отже, критерії правомірності втручання у право власності, які встановлені у статті 1 Першого протоколу до Конвенції за обставин цієї справи і відповідного правового регулювання не виконуються.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненський області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні державної перереєстрації за ним транспортного засобу марки КІА, модель Cee'd, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2014, номер шасі (кузова) НОМЕР_3 , колір білий, об'єм двигуна 1595 куб. см.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідачів провести державну перереєстрацію за позивачем придбаного ним транспортного засобу, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Водночас такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити певні дії після визнання протиправними його попередніх дій.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.
Так, на переконання суду позивачем всі необхідні документи для проведення перереєстрації за ним придбаного транспортного засобу, а у відповідача 2 не залишалось іншого варіанту поведінки аніж вчинити такі реєстраційні дії.
Тому, з метою повного захисту та відновлення порушеного права позивача і остаточного вирішення спору, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача 2 провести державну перереєстрацію транспортного засобу марки КІА, модель Cee'd, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску-2014 за ОСОБА_1 .
Інші доводи сторін судом не оцінюються, позаяк не були підставами для відмови у проведенні перереєстрації авто викладеними у листі від 02.07.2020 та не мають суттєвого значення для вирішення спору по суті.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач 2 не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому позов належить задовольнити повністю.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача з бюджетних асигнувань відповідача 2 підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 840,8 грн сплачена відповідно до платіжного доручення №0.0.17857974.18.1 від 30.07.2020 (а.с. 56).
Повний текст рішення складений з урахуванням перебування судді Нор У.М. у відрядженні (наказ№46-к від 09.03.2021).
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Регіонального сервісного центру в Рівненський області (вул. Вербова, 39, м. Рівне, 33024, код ЄДРПОУ 43611870) Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненський області (філії ГСЦ МВС) (вул. Вербова, 39, м. Рівне, 33024, код ЄДРПОУ 43611870) про визнання протипрвними дій та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненський області (філії ГСЦ МВС) щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні державної перереєстрації за ним транспортного засобу марки КІА, модель Cee'd, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2014, номер шасі (кузова) НОМЕР_3 , колір білий, об'єм двигуна 1595 куб. см.
Зобов'язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Рівненський області (філії ГСЦ МВС) провести державну перереєстрацію транспортного засобу марки КІА, модель Cee'd, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску-2014 за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 виданий Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області 08.07.1997, РНОКПП НОМЕР_4 ).
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) з бюджетних асигнувань Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненський області (філії ГСЦ МВС) (вул. Вербова, 39, м. Рівне, 33024, код ЄДРПОУ 43611870) судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 22 березня 2021 року
Суддя У.М. Нор