про повернення позовної заяви
22 березня 2021 року м. Рівне №460/824/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., після одержання позовної заяви
ОСОБА_1
доРівненський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів)
про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Рівненського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови, скасування арешту майна.
Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з пропуском строку звернення до суду та запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали вказати підстави для визнання пропуску строку звернення до суду поважними.
На усунення недоліків позовної заяви позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду у якій вказав на поважність причин такого пропуску з тих причин, що були зазначені у позовній заяві. Зокрема, представником позивача вказано, що оскаржувану постанову від 11.01.2021 позивачем було отримано 14.01.2021. Водночас із постановою про відкриття виконавчого провадження було надіслано виклик державного виконавця з зобов'язанням з'явитися 28.01.2021 на 10:00. З метою захисту своїх прав позивачка звернулась до АБ "Савонік та партнери" для укладення договору про надання правової допомоги, який і був укладений між сторонами 19.01.2021. З метою захисту інтересів ОСОБА_1 адвокат Савонік Н.І. 28.01.2021 прибула до відповідача, де ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження. Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження адвокату Савонік Н.І. стали відомі нові обставини, які свідчили про порушення прав ОСОБА_1 , зокрема про пропущення строку для звернення виконавчого документу. За таких обставин, представник позивача вважає, що строк звернення до суду з позовною заявою було пропущено з поважних причин.
За приписами частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.287 КАС України позовну заяву у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Позовна заява про оскарження постанови від 11.01.2021, яку позивачка отримала 14.01.2021, надійшла до суду 08.02.2021, тобто з пропуском встановленого строку. При цьому, суд звертає увагу на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №800/30/17 (9901/328/18), в якому зауважено, що вжиття конструкції "повинна була дізнатися" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Враховуючи викладене, позивачка дізнавшись про постанову про відкриття виконавчого провадження 14.01.2021, на думку суду, повинна була докласти зусиль для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, якщо вважала, що вказаною постановою були порушені її права та інтереси. Крім того, представник позивача після укладення договору про надання правової допомоги 19.01.2021 повинен був врахувати положення п.1 ч.2 ст.287 КАС України та з метою захисту інтересів позивача ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження і подати до суду позовну заяву у встановлений строк.
За таких обставин, суд вважає, що підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду є неповажними, оскільки, як вже зазначалося вище по тексту початок перебігу такого строку обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Частиною другою статті 6 та частиною першої статті 7 КАС України передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (метою цього Закону є впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини) суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 33).
Отже, суд приходить до висновку про неповажність підстав для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
В свою чергу, згідно з ч. 2 ст. ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, у зв'язку з неповажністю підстав для поновлення позивачу строку звернення до адміністративного суду, позовна заява підлягає поверненню.
Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст ухвали складений 22.03.21
Суддя Д.Є. Махаринець