24 березня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/661/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
28.01.2021 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також - відповідач) про:
- визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Полтавській області від 10.11.2020 №Ф-113393-50 про сплату боргу (недоїмки);
- зобов'язання Головне управління ДПС у Полтавській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 шляхом скасування та виключення з неї інформації про наявність боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 22226,56 грн та інформації про нарахування на цей борг штрафу і пені.
В обґрунтування протиправності оскаржуваної вимоги позивач зазначив, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності. Так як позивач є найманим працівником СУПБ "Укртехносинтез" тобто працює за трудовим договором на посаді консультанта директора, отримує заробітну плату із якої відраховується єдиний внесок, а тому контролюючий орган безпідставно склав вимогу про сплату боргу від 10.11.2020 №Ф-113393-50.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у порядку письмового провадження).
Відповідач позов не визнав, у наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність (а.с.41-43). Свою позицію мотивував посиланням на те, що позивач у спірний період перебував на обліку у податковому органі як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю з ознакою "адвокат" з обліковим станом "платник за основним місцем обліку" з 19.07.2017. Відповідно до положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а тому позивач не звільняється від сплати єдиного соціального внеску як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Таким чином, враховуючи наявну у позивача заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску, Головним управлінням ДПС у Полтавській області правомірно сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 №Ф-113393-50.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11.07.2017 є адвокатом, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Полтавській області, що підтверджується свідоцтвом на право зайняття адвокатською діяльністю від 11.07.2017 та повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску з 19.07.2017 (а.с.11-12, 29).
Станом на 31.10.2020 в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 рахується заборгованість у загальній сумі 22226,56 грн, яка нарахована за період: 2-й квартал 2018 року по 3-й квартал 2020 року (а.с. 46-48).
10.11.2020 Головним управлінням ДПС у Полтавській області відносно ОСОБА_1 складено вимогу №Ф-113393-50 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на суму 22226,56 грн (а.с.8, 44).
Також судом встановлено, що позивач з 06.05.2019 по 10.08.2020 перебував у трудових відносинах з Приватним підприємством "Явір-2000" (а.с.9) та з 29.07.2019 перебуває у трудових відносинах з СУПБ "Укртехносинтез" (а.с.10). Роботодавцями сплачено за ОСОБА_1 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Крім того, з постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 03.08.2020 по справі №440/4660/19, що набрало законної сили 03.08.2020, судом встановлено, що 23.07.2014 позивач перебував у трудових відносинах з СУПБ "Укртехносинтез", концерном "Нікмас", а з 27.06.2018 працював в АТ "НПАО" ВНДІ "Компресормаш" на посаді консультанта (а.с.14-28).
Суд зазначає, що обставини, що встановлені у межах справи №440/4660/19 доказуванню не підлягають у силу положень частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач, не погоджуючись з вимогою відповідача від 10.11.2020 №Ф-113393-50 та вважаючи невірною інформацію в інтегрованій картці платника податків щодо наявності заборгованості у сумі 22226,56 грн, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону №2464-VI).
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону № 2464-VІ обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - діяльність, зокрема адвокатів, за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Крім того, згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу самозайнятої особи Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не врегульовано.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності адвокатів, які фактично не здійснюють незалежну професійну діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд зазначає, що адвокат, який не здійснює адвокатської прибуткової діяльності, зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і мають статус адвоката (однак адвокатську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 по справі №440/2149/19, по справі №520/3939/19, від 23.01.2020 по справі №480/4656/18.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Податковим органом вимога щодо сплати боргу з єдиного внеску складена за період: 2-й квартал 2018 року по 3-й квартал 2020 року.
Як вже зазначено судом, в спірний період ОСОБА_1 одночасно був адвокатом та найманим працівником. У цей період роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується довідками підприємств та не спростовується відповідачем.
Відповідачем не надано доказів здійснення адвокатської діяльності та отримання доходу в період 2018 - 2020 роки, а також доказів на спростування висновків суду про сплату роботодавцем за найманого працівника ОСОБА_1 єдиного внеску в спірний період.
Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як адвокатом, який не здійснював прибуткову діяльність.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.
Отже, за наведених вище мотивів, оскаржувана вимога відповідача від 10.11.2020 №Ф-113393-50 про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо вимог про зобов'язання зобов'язання Головне управління ДПС у Полтавській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 шляхом скасування та виключення з неї інформації про наявність боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 22226,56 грн та інформації про нарахування на цей борг штрафу і пені, суд зазначає наступне.
Організація діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 7.04.2016 №422 (далі - Порядок №422).
Відповідно до положень підпункту 1 пункту 1 розділу ІІ Порядку №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов'язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників.
Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.
Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.
Згідно з абзацом другим підпункту 2 пункту 1 розділу VІ Порядку №422 первинними документами, на підставі яких в ІКП здійснюється погашення (зменшення) суми податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, є, зокрема, рішення суду про вирішення питання по суті (скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання та пені / суми єдиного внеску за результатами судового оскарження).
Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 (справа №825/999/17), від 26.02.2019 (справа №805/4374/15-а), від 25.03.2020 (справа №826/9288/18).
Посилання відповідача на постанову Верховного Суду України від 15.12.2015 №814/1645/14 суд відхиляє з огляду на відмінність предмета спору та його нормативно-правового регулювання.
Дослідивши залучений до матеріалів справи витяг з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_2 суд встановив, що в інтегрованій картці контролюючим органом самостійно здійснено нарахування єдиного внеску позивачу за ознакою ведення незалежної професійної діяльності без належних на те правових підстав за такі періоди та у таких розмірах: 19.07.2018 - за 2-й квартал 2018 року - 2457,18 грн, 19.10.2018 - за 3-й квартал 2018 - 2457,18 грн, 21.01.2019 - за 4-й квартал 2018 року - 2457,18 грн, 19.04.2019 - за 1-й квартал 2019 року -2754, 18 грн, 19.07.2019 - за 2-й квартал 2019 року - 2457,18 грн, 21.10.2019 - за 3-й квартал 2019 року - 2457,18 грн, 20.01.2020 - за 4-й квартал 2020 року -2457,18 грн, 21.04.2020- за 1-й квартал 2020 року - 2078,12 грн, 20.07.2020 - за 2-й квартал 2020 року - 1039,06 грн, 19.10.2020 - за 3-й квартал 2020 року - 3178,12 грн.
Загалом за 2018-2020 роки позивачу як самозайнятій особі нарахований єдиний внесок у розмірі 22226,56 грн, що за вищевикладених обставин судом визнано безпідставним.
Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява №38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Враховуючи викладене, виходячи з обставин протиправності нарахування позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску за 2018 - 2020 роки загалом у розмірі 22226,56 грн та зважаючи на відсутність у ОСОБА_1 обов'язку зі сплати єдиного внеску у зазначеному розмірі, суд, з метою повного та всебічного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління ДПС у Полтавській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 шляхом скасування та виключення з неї інформації про наявність боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 22226,56 грн та інформації про нарахування на цей борг штрафу і пені.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов належить задовольнити у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатила судовий збір за подання позову загалом у розмірі 908,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати позивача зі сплати судового збору належить компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області від 10.11.2020 №Ф-113393-50 про сплату боргу (недоїмки).
Зобов'язати Головне управління ДПС у Полтавській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 шляхом скасування та виключення з неї інформації про наявність боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 22226,56 грн та інформації про нарахування на цей борг штрафу і пені.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, код ЄДРПОУ 43142831) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03 жовтня 2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Г.В. Костенко