справа №380/4023/21
про залишення позовної заяви без руху
24 березня 2021 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулкевич І.З., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної регуляторної служби України про визнання незаконним та скасування наказу в частині,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної регуляторної служби України, в якій просить суд:
визнати незаконним та скасувати наказ Державної регуляторної служби України “Про призначення ОСОБА_1 №36-к від 01.02.2017 в частині встановлення строку випробування”.
Згідно п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
При вирішенні питання про прийняття позовної заяви до провадження, досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих документів до позовної заяви, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Частинами 1, 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, за приписами частини 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлений ст. 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що процесуальне законодавство пов'язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що предметом спірних правовідносин є наказ Державної регуляторної служби України “Про призначення ОСОБА_1 №36-к від 01.02.2017 в частині встановлення строку випробування”.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що про порушення свого права, яке виявилось у протиправному на переконання позивача встановленні строку випробування дізнався (мав реальну можливість дізнатися) 01 лютого 2017 року - з моменту прийняття оскаржуваного наказу.
Відтак, перебіг строку звернення до адміністративного суд почався для позивача 02 лютого 2017 року. Водночас, до суду з вказаним адміністративний позовом ОСОБА_1 звернувся 10 березня 2021 року, що свідчить на користь висновку про пропуск позивачем, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України місячного строку звернення до суду.
Частиною 1 ст. 121 КАС України закріплено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
На виконання вищезазначених вимог законодавства, ОСОБА_1 одночасно з позовною заявою подав до суду заяву, в якій просив поновити йому пропущений процесуальних строк на звернення з даним позовом до суду.
В обґрунтування поважності причин пропуску такого строку позивач зазначив, що наказом в.о. голови Державної регуляторної служби України від 31.07.2017 № 246-К його було звільнено з посади головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції. Під час дії вище зазначеного наказу, позивач мав об'єктивні підстави сумніватися, що звернення до суду з даним позовом виявиться ефективним. Тому на думку позивача виправданим спочатку було оскарження наказу про звільнення. Незважаючи на те, що це призвело до значної затримки із зверненням до суду, вважає, що причина, з якої це сталося є поважною. З огляду на вказане, ОСОБА_1 просив поновити йому пропущені процесуальні строки на звернення з даним позовом до суду, оскільки такі строки були пропущені ним з об'єктивних причин.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
У постанові від 24.09.2019 по справі №420/6389/18 Верховний Суд зауважив, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
При цьому, наявність навіть об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа “Олександр Шевченко проти України”, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Водночас, суд зазначає, що доводи ОСОБА_1 про те, що він мав об'єктивні підстави сумніватися, що звернення до суду з даним позовом виявиться ефективним та в першочергово ним оскаржено наказ про його звільнення від 31.07.2017 № 246-К, ніяким чином не обмежувало його у звернені до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Крім того, суд зазначає, що позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на поважні причини пропуску ним строку на звернення з даним позовом до суду. Однак, ОСОБА_1 не надав до суду жодних доказів того, що із оскаржуваним наказом його не ознайомлювали та того, що про його існування він дізнався лише “на даний час”.
Таким чином, під час розгляду позовної заяви ОСОБА_1 та його заяви про поновлення строку звернення до суду, судом не було встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку. Будь-яких істотних і вагомих причин пропуску строку на звернення до суду, які б непереборно перешкоджали позивачу звернутись до суду та вважати строк звернення до суду не пропущеним або пропущеним, але з поважних причин, ні позовна заява, ні додані до неї матеріали, а ні заява про поновлення пропущеного строку - не містять.
З огляду на що, суд визнає неповажними підстави пропуску строку звернення до суду, вказані позивачем у заяві.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи. Таким чином, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, які об'єктивно перешкоджали позивачеві з 2017 року звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені ст. 122 КАС України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду:
- клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 248, 256, 294, п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” КАС України, суддя,-
ухвалив :
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної регуляторної служби України про визнання незаконним та скасування наказу в частині - залишити без руху.
Позивачу слід усунути недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали у такий спосіб: скерувати на поштову адресу Львівського окружного адміністративного суду (79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2) або здати в канцелярію суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучити : клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Гулкевич І.З.