справа № 380/1584/21
23 березня 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання відповідача від 02 березня 2021 року про залишення позову без розгляду у справі № 380/1584/21 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. М. Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за № 913080185387 від 28 січня 2021 року і зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки від 13 березня 2020 року № 07.20/310/2020, виданої Львівським апеляційним судом про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року у зв'язку з ухваленням Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
Ухвалою судді від 10 лютого 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.
03 березня 2021 року відповідач через канцелярію суду подав клопотання від 02 березня 2021 року про залишення позову без розгляду.
Указане клопотання мотивоване тим, що у позовній заяві позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки від 13 березня 2020 року № 07.20/310/2020, виданої Львівським апеляційним судом про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року. Крім того, із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 22 січня 2021 року.
Таким чином, відповідач вважає, що, звернувшись з цим позовом до суду у лютому 2021 року, позивач пропустив встановлений частиною другою статті 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду. Адже позовні вимоги за період з 19 лютого 2020 року до моменту звернення до суду виходять за межі встановленого КАС України строку звернення до суду. Зауважує, що причини поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не доведені. Крім того, позивач не подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Враховуючи викладене, просить суд адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.
17 березня 2021 року представник позивача подав через канцелярію суду заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду. Представник позивача вказує, що у цій справі позивач оскаржує рішення органу пенсійного Фонду щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Вважає, що зазначена обставина прямо впливає на соціальне забезпечення позивача щодо можливості отримання відповідного грошового утримання у більшому розмірі. За таких обставин, на думку представника позивача, застосування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України матиме наслідком неможливість реалізувати позивачем, передбачене частиною 4 статті 143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 1402-VIII) право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
З огляду на викладене, представник позивача вважає, що покликання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду є безпідставними, а відтак у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду належить відмовити.
Вирішуючи клопотання відповідача від 02 березня 2021 року про залишення позову без розгляду, суд виходить з такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З цього приводу суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Суд відзначає, що предметом розгляду у цій справі є основна позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 913080185387 від 28 січня 2021 року, яким позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання на підставі довідки від 13 березня 2020 року № 07.20/310/2020, виданої Львівським апеляційним судом про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та похідна позовна вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки від 13 березня 2020 року № 07.20/310/2020, виданої Львівським апеляційним судом, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року у зв'язку з ухваленням Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64 Конституції України).
Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб'єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку, якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.
Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб'єкт владних повноважень або суд у випадку визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.
Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб'єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації права громадян на соціальний захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).
Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом.
При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.
Неможливість обмеження шестимісячним строком обов'язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист підтверджується також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку обов'язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов'язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий же обов'язок держави перед громадянином - 6 місяцями.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законами, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.
Згідно із частиною першою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Частиною четвертою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Відповідно до частини 5 статті 142 цього ж Закону пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Аналіз наведених вище норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дає підстави дійти висновку про те, що за своєю правовою природою грошове утримання судді у відставці є нічим іншим, як реалізацією права судді на отримання соціального забезпечення збоку держави, а виплата такого забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як уже було зазначено вище, у межах спірних правовідносин позивач оскаржує рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 913080185387 від 28 січня 2021 року, яким йому відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання на підставі довідки від 13 березня 2020 року № 07.20/310/2020, виданої Львівським апеляційним судом про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Таким чином, зазначене прямо впливає на соціальне забезпечення позивача щодо можливості отримання належного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у більшому розмірі.
За таких обставин, застосування шестимісячного строку звернення з позовом до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України, матиме наслідком неможливість реалізувати позивачем, передбачене частиною четвертою статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», право на перерахунок раніше призначеного йому довічного грошового утримання судді у відставці.
Подібна правова позиція щодо неможливості обмеження шестимісячним строком обов'язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист викладена у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 635/7878/16-а, яку суд у силу вимог частини 5 статті 242 КАС України враховує при вирішенні клопотання відповідача.
Враховуючи вищенаведене, покликання відповідача на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення з цим позовом до суду є безпідставними, а тому в задоволенні клопотання від 02 березня 2021 року про залишення позову без розгляду належить відмовити.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 243, 248, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні клопотання відповідача від 02 березня 2021 року про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, окремо не оскаржується, заперечення щодо строку звернення до суду може бути викладено в апеляційній скарзі на рішення у цій справі.
Повний текст ухвали складено 23 березня 2021 року.
Суддя Клименко О.М.