справа № 380/10888/20
про відмову в ухваленні додаткового рішення
23 березня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області сформувати до Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі міста Львова подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 9234,20 грн сплаченого згідно квитанції № ПН1705664 від 28.09.2020.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
15.03.2021 представник позивача подала письмову заяву (вх. №16611) про стягнення витрат на правничу допомогу, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 2500, 00 грн та судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 3, 5 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи відсутність необхідності виклику сторін у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в порядку письмового провадження.
Суд, розглянувши заяву, письмові докази долучені до заяви та матеріали адміністративної справи, дійшов висновку про не обґрунтованість заяви, виходячи з наступного.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд вказує, що в рішенні від 15.02.2021 судом вирішено питання щодо стягнення з відповідача судового збору в розмірі 840,80 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частинами 1-4 ст. 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз зазначених процесуальних норм свідчить, що КАС України визначено умову стягнення судових витрат, щодо яких сторона не має можливості надати докази до прийняття рішення по суті позовних вимог - це обов'язкове повідомлення стороною суд до закінчення дебатів по справі про наявність судових витрат, які сторона сплатила, проте не може надати докази на час прийняття рішення по суті позовних вимог, або які сторона сплатить за результатами розгляду справи.
Відповідно до ухвали від 30.11.2020 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області про зобов'язання вчинити дії відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення сторін.
Суд зазначає, що можливість проведення судових дебатів передбачена лише при розгляді справи за правилами загального позовного провадження.
Проте, позивач та його представник не повідомили суд, до вирішення справи по суті, про наявність судових витрат позивача на правничу допомогу, не надали доказів сплати витрат на правничу допомогу або повідомлення про відсутність можливості надати докази до прийняття рішення в справі.
Недодержання процесуальної умови - обов'язкового повідомлення суду про наявність витрат на правничу допомогу, в даному випадку до вирішення справи по суті, - унеможливлює задоволення заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.11.2018 у справі № 820/1242/18 надане суду пунктом 3 частини першої ст. 252 КАС України право ухвалити додаткове рішення у разі, якщо ним не вирішено питання про судові витрати, поширюється на ситуації, коли суд відповідної інстанції повинен вирішити це питання в установлених процесуальним законом випадках і не здійснив цього під час ухвалення судового рішення.
При цьому Верховний Суд наголосив на тому, що додаткове судове рішення є невід'ємною частиною основного судового рішення та не може змінювати його змісту.
Враховуючи те, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін, тому вказана вимога повинна була бути заявлена до вирішення справи по суті.
Отже, враховуючи викладені обставини та наведені норми права, а також, враховуючи те, що судом вирішено всі вимоги викладені у позовній заяві, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 132, 139, 241, 243, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Галицькому районі м. Львова Львівської області про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" цього Кодексу.
Повний текст судового рішення складено 23.03.2021.
Суддя Костецький Н.В.