22 березня 2021 року м. Кропивницький справа № 340/1040/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача в порядку ст. 383 КАС України у справі
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25030, код ЄДРПОУ - 39767636)
провизнання протиправним і скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-2890/14-20-СГ від 27.02.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.
03.03.2021 року від представника позивача надійшла заява в порядку статті 383 КАС України (а.с.50-56).
Заява мотивована тим, що відповідач всупереч вказаному рішенню Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року на його виконання протиправно прийняв рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Вважаючи видання вказаного наказу протиправним та таким, що порушує законний інтерес позивача, останній звернувся до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України.
Відповідно до частин 1, 5, 6 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Ухвалою суду від 10.03.2021 року прийнято до розгляду заяву представника позивача вирішення якої ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області у термін до 15.03.2020 року надати суду належним чином завірені копії всіх матеріалів, що були складені на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року у справі №340/1040/20, а також, докази того, коли саме позивач отримав наказ від 11.02.2021 року №11-341/14-21-СГ.
Витребувані судом докази надійшли до суду лише 22.03.2020 року.
Розглянувши заяву подану представником позивача у порядку статті 383 КАС України та докази подані представником Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області судом встановлено наступне.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року, яке набрало законної сили 29.09.2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-2890/14-20-СГ від 27.02.2020 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.
Необхідно зазначити, що визначальною ознакою для можливості звернення позивача до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України є прийняття відповідачем протиправного рішення на виконання рішення суду.
Відповідно до наказу від 11.02.2021 року №11-341/14-21-СГ відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Чемерпільської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: земельна ділянка, вказана у заяві, відноситься до земель приватної власності, тому відповідно до статті 122 Земельного кодексу України. Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не с розпорядником даної земельної ділянки (а.с.71).
Вказаний наказ прийнято на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 року у справі №340/1040/20.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Приписами ст.14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст.129-1 Конституції України.
Тобто, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).
У Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
З наданих до суду витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна та графічних матеріалів, судом встановлено, що вказана у графічних матеріалах на яку претендувала ОСОБА_1 знаходиться у приватній власності ОСОБА_2 (а.с.74-80).
Разом з тим, суд зазначає, що не має права досліджувати та надавати оцінку в порядку ст.383 КАС України рішенню, яким прередана у приватну власність земельна ділянка яку також бажала отримати ОСОБА_1 , а також вирішувати питання щодо фактичного позбавлення гр. ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд доходить висновку, що відповідачем на виконання рішення, що набрало законної сили прийнято відповідний наказ, а його скасування не призведе до позитивного вирішення питання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою у зв'язку із набуттям на бажану земельну ділянку права власності іншою особою.
В даному випад суд доходить висновку, що у задоволенні заяви представника позивача слід відмовити.
Керуючись положеннями ст.ст.243, 249, 250, 294, 295, 370, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, Кіровоградський окружний адміністративний суд, -
У задоволенні заяви представника позивача поданої у порядку ст. 383 КАС України в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправним і скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги, протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали суду.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук