про залишення позовної заяви без руху
24 березня 2021 року м. Київ № 320/3133/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради (08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Дем'яна Попова 26б) в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2019 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши позовну заяву на предмет дотримання процесуальним норм щодо її форми та змісту, суд констатує її невідповідність та вважає за необхідне залишити позов без руху.
Способи захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень наведені у положеннях статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, згідно з ч. 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
З прохальної частини позову вбачається, що позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2019 - 2020 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
Проте суд зазначає, що позивачем не вказано яку саме бездіяльність відповідача вона просить визнати протиправною.
Відтак, у контексті наведеного, позивачеві позовні вимоги у частині обрання способу захисту порушених прав, свобод чи інтересів необхідно привести у відповідність до положень статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині 2 цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 05 травня за 2019 - 2020 роки у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
До суду з цим адміністративним позовом позивач звернулась в березні 2021 року (вх.№3240 від 19.03.2021).
Водночас, позивачем не надано обґрунтованих пояснень та доказів на їх підтвердження, що перешкоджало їй звернутися з квітня 2019 - 2020 роки (отримання позивачем грошової допомоги в меншому розмірі, ніж це встановлено законодавством) до відповідача щодо нарахування та виплати грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, як це передбачено Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи. Будь-яких пояснень щодо обставин, які об'єктивно заважали позивачеві звернутись до суду у визначений законодавством строк, позовна заява не містить, як і не містить заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Таким чином, звертаючись в березні 2021 року за захистом своїх прав з вимогою про визнання протиправними дії відповідача щодо невиплати щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2019 - 2020 роки відповідно до положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач пропустила шестимісячний строк звернення до суду.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен був дізнатись", що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист, зокрема стихійні лиха, хвороба, тощо.
Таким чином, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали особисто позивачеві з'ясувати стан справ протягом шести місяців з квітня 2019, 2020 року при неотриманні грошової допомоги у законодавчо встановленому розмірі та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (частини перша та друга статті 72 Кодексу).
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право на нарахування та виплату грошової допомоги до 05 травня за 2019 - 2020 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом із поданням позовної заяви.
В порушення вищевказаних вимог процесуального закону позивачем не надано доказів звернення до відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2019 - 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком (станом на час звернення до суду 19.03.2021), а також не надано відповідь Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради на звернення позивача.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви мають бути усунені шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтованими поясненнями та доказами на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали особисто позивачеві з'ясувати стан справ протягом шести місяців з квітня 2019, 2020 року при неотриманні грошової допомоги у законодавчо встановленому розмірі та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України;
- належним чином засвідчених доказів звернення позивача до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради (станом на час звернення до суду 19.03.2021) та відповідь Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради на звернення стосовно нарахування виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2019, 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком або повідомити суд про причини неможливості надання таких доказів;
- позовної заяви з уточненням позовних вимог шляхом їх конкретизації, з зазначенням яку саме бездіяльність відповідача позивач просить визнати протиправною.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачеві необхідно усунути недоліки позовної заяви у спосіб, визначений даною ухвалою.
Копію ухвали надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панченко Н.Д.