22 березня 2021 року справа №320/4540/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сидорчук А.М., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач), у якому позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 12.03.2019 по 14.11.2019, та виплатити заборгованість по пенсії за минулий час, з урахуванням здійсненого перерахунку та виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області. З 29.03.2012 позивач отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 05.08.1981 по 12.06.1998 року позивач проходив кадрову військову службу у Збройних силах СРСР, а в подальшому в Збройних Силах України. У зв'язку із участю в бойових діях у Республіці Афганістан з 08.1987 по 02.1989 року набув статус учасника бойових дій. 12.06.1998 у зв'язку зі станом здоров'я він був звільнений з військової служби в запас Збройних Сил України.
17 серпня 2015 року позивач був призваний за мобілізацією Київським обласним військовим комісаріатом. 12 березня 2019 року наказом військового комісара Березанського міського військового комісаріату був звільнений в запас.
14.11.2019 року позивач подав заяву про призначення йому пенсії за вислугу років.
18 лютого 2019 року перший примірник особової справи позивача було відправлено до кадрового центру Міністерства оборони України на підрахунок вислуги років. Позивач вважає, що пенсія за вислугу років мала нараховуватися йому з 12 березня 2019 року, з дати звільнення його в запас та отримання права на призначення пенсії за вислугу років.
Відповідач позов не визнав, подав до Київського окружного адміністративного суду відзив (а.с. 29-33), у якому зазначив, що позивач з 29.03.2012 року отримує пенсію по інвалідності. 12.03.2019 року наказом військового комісара Березанського міського військового комісаріату на підставі наказу командувача військ ОК-Північ № 30 від 14.02.2019 звільнений в запас. 26.11.2019 за вхідним № 939 до Головного управління надійшов пакет документів на призначення пенсії за вислугу років разом з заявою про призначення пенсії від 14.11.2019. Оскільки позивач скористався своїм правом на призначення пенсії за вислугою років лише з 14.11.2019 року, то пенсія правомірно була призначена позивачу з 14.11.2019 р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі № 320/4540/20, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий Яготинським РВ ГУ МВС України в Київській області 23 липня 1996 р. (а.с. 26-28). Місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та є пенсіонером, про що свідчить посвідчення серія НОМЕР_3 (а.с. 6).
Позивач є учасником бойових дій, про що свідчить дублікат посвідчення серія НОМЕР_4 , виданий 30 січня 2003 року (а.с. 7).
Позивач з 05.08.1981 по 12.06.1998 та 17.08.2015 по 12.03.2019 проходив військову службу у Збройних Силах, про що свідчить Довідка, видана військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 20) та підтверджується відомостями трудової книжки НОМЕР_5 (а.с. 21-24).
Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 14 лютого 2019 року № 30 відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за підпунктом «й» (а.с. 25).
Наказом військового комісара Березанського РВК від 12.03.2019 № 39 підполковник ОСОБА_1 , начальник відділення офіцерів запасу і кадрів, звільнений в запас (а.с. 56-57). Вислуга років у Збройних Силах становить: календарна 20 років 03 місяці 20 днів, пільгова 05 років 09 місяців 12 днів, з моменту крайнього призову становить 03 роки 06 місяців 26 днів.
14 листопада 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років (а.с. 54).
Військовим комісаром Київського обласного військового комісаріату 22.11.2019 року було представлено до призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить Подання від 22.11.2019 про призначення пенсії № 742 (фк 86199) фк68320 (а.с. 52-53).
Згідно відомостей, відображених у Поданні, дата звільнення зі служби, що дає право на пенсію за вислугу років - 12.03.2019.
Відповідно до наказу військового комісара Березанського РВК від 12.03.2019 № 39 підполковник ОСОБА_1 , начальник відділення офіцерів запасу і кадрів, звільнений в запас. Вислуга років станом на 12.03.2019 для призначення пенсії складає 26 років 02 місяці 27 днів.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у листі від 13.03.2020 року вих. № 1000-0235-8/18508 повідомив позивача, що 26.11.2019 року за вхідним № 939 до Управління від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов пакет документів на призначення пенсії за вислугу років, у якому заява, підписана позивачем 14.11.2019 року. Оскільки перехід з одного виду пенсії на інший відбувається з дати звернення, позивача переведено на пенсію за вислугу років з дати написання заяви, а саме 14.11.2019. Оскільки позивач використав своє право на перерахунок пенсії, підстави для перегляду розміру пенсії відсутні (а.с. 8).
Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначаються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 1 Закону № 2262-XII, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону № 2262-XII, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 2262-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 N 1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян", регулюються Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).
Згідно з п. 1 Порядку № 3-1, заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-XII, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Згідно з п. 4. Порядку № 3-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.
Згідно з п. 6 Порядку № 3-1, днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.
Згідно з абз. 3 п. 6 Порядку № 3-1, пенсії призначаються у строки, визначені в статті 50 Закону № 2262-XII.
Суд зазначає. що Порядком № 3-1 не конкретизовано строки призначення пенсії при переведенні з одного виду пенсії на інший.
Згідно положень рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004, відповідно до частини другої статті 3 Конституції України, головним обов'язком держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини; забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод.
Конституційний принцип верховенства права знайшов своє закріплення та деталізований у статтях 2, 6 та 242 Кодексу адміністративного судочинства України, які передбачають, що однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права; суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує його з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Корецький та інші проти України» (заява № 40269/02, п.46) зазначив, вислів «передбачений законом» у другому пункті статті 11 Конвенції не тільки вимагає, щоб дія, яка оскаржується, була передбачена національним законодавством, але також містить вимогу щодо якості закону. Принципи юридичної визначеності й легітимних очікувань означають, що наслідки законодавства Спільноти мають бути зрозумілими та очікуваними для тих, на кого воно поширюється.
Крім того, на таких вимогах до закону як «доступність», «передбачуваність» та «зрозумілість» (громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади у здійснення громадянами своїх прав) наголошено також у низці інших рішень ЄСПЛ, зокрема «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), № 18139/91, п. 37; «Мелоун проти Об'єднаного Королівства» («Malone v. The United Kingdom»), № 8691/79, п. 66); «Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції» («Margareta and Roger Andersson v. Sweden»), заява № 12963/87, п. 75; «Аманн проти Швейцарії» (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, п. 50 та 56; S. and Marper v. the United Kingdom [ВП], заяви № 30562/04 і № 30566/04, п. 95; «The Sunday Times v. the United Kingdom (№ 1)», заява № 6538/74, п. 46; «Kuricм and Others v. Slovenia», заява № 26828/06, п. 34; «Slivenko v. Latvia», заява № 48321/99, п. 100.
У постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 492/446/15-а (провадження № 11-611апп18) Велика Палата Верховного Суду також врахувала правовий висновок ЄСПЛ, сформований у рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 50-56), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні; відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону»; у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Оскільки положення Порядку № 3-1 допускають множинне тлумачення строків призначення пенсії при переведенні з одного виду пенсії на інший, суд, керуючись принципом верховенства права, практикою Європейського суду з прав людини та правовими висновками Верховного Суду, приходить до висновку про поширення строків, зазначених у абз. 3 п. 6 Порядку № 3-1 на випадки переведення з одного виду пенсії на інший.
Судом встановлено та не оскаржується сторонами, що станом на 12.03.2019 вислуга років позивача станом на 12.03.2019 для призначення пенсії складає 26 років 02 місяці 27 днів.
Згідно з п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.
Відповідно до п. б) ч. 1 ст.50 Закону № 2262-XII, пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивача було звільнено зі служби 12 березня 2019 року, отже пенсія за вислугу років позивачу з урахуванням положень п. б ч. 1 ст. 50 Закону № 2262-XII мала бути призначена з 13 березня 2019 року - з наступного дня після звільнення зі служби.
Вказане зумовлює обов'язок Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 починаючи з 13.03.2019, тобто з дня, наступного за днем виникнення права на пенсію за вислугу років.
Враховуючи, що позивача переведено на пенсію за вислугу років з дати написання заяви, а саме з 14.11.2019, кінцевою датою здійснення перерахунку пенсії за вислугу років позивачу є 13.11.2019 (включно).
Суд зауважує, що Закон № 2262-XII не ставить строк призначення пенсії у залежність від дати звернення пенсіонера до компетентних органів із заявою про призначення пенсії.
Положення ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Під час розгляду справи відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності своїх дій.
Будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, а також не навів жодних контраргументів на підтвердження обґрунтованості прийнятого спірного рішення.
З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України.
Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як встановлено судом, під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 04071, м.Київ, вул.Ярославська, буд.40) здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), починаючи з 13.03.2019 по 13.11.2019 включно, та виплатити заборгованість по пенсії за минулий час, з урахуванням здійсненого перерахунку та виплачених сум.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення суду складено 22.03.2021.
Суддя Кушнова А.О.