ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у відкритті провадження
"24" березня 2021 р. справа № 300/1105/21
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Григорук О.Б., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Білгород-Дністровської міської ради Карпеєвої Галини Валеріївни про скасування реєстрації права власності, рішення та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Білгород-Дністровської міської ради Карпеєвої Галини Валеріївни про:
скасування реєстраційної дії щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - садовий будинок, який знаходиться за адресою: м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, садівниче товариство "Авангард" (район "Лиманський") будинок 1616-б, проведену 27.03.2019 державним реєстратором Макаріним Андрієм Констянтиновичем - КП "Будинок Юстиції", Одеська області, номер запису про право власності 30903618;
скасування рішення №54436903 від 06.10.2020 про відмову позивачу в державній реєстрації прав та їх обтяжень права власності на об'єкт нерухомого майна - садовий будинок, який знаходиться за адресою: м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, садівниче товариство "Авангард" (район "Лиманський"), будинок 1616-б;
зобов'язання зареєструвати за позивачем право власності на об'єкт нерухомого майна - садовий будинок, який знаходиться за адресою: м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, садівниче товариство "Авангард" (район "Лиманський"), будинок 1616-б.
Приписами пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Положенням частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
При визначенні судової юрисдикції щодо вирішення справи суд виходить з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.
За визначенням, наведеним в пункті 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. В свою чергу, публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України); суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Адміністративна юрисдикція визначається Кодексом адміністративного судочинства України за допомогою трьох критеріїв, а саме: предметної (родової), інстанційної (функціональної) та територіальної (просторової) (підсудності).
Предметна юрисдикція визначена параграфом 1 Глави 2 Розділу І Загальні положення Кодексу адміністративного судочинства України. Так, згідно пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Як слідує зі змісту позовної заяви позивач просить: скасувати реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - садовий будинок, який знаходиться за адресою: м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, садівниче товариство "Авангард" (район "Лиманський") будинок 1616-б, проведену 27.03.2019 державним реєстратором Макаріним Андрієм Констянтиновичем - КП "Будинок Юстиції", Одеська області, номер запису про право власності 30903618, скасувати рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень №54436903 від 06.10.2020, щодо реєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна за позивачем та зобов'язати провести реєстрацію права власності на даний об'єкт нерухомого майна за позивачем.
Відповідно до матеріалів позовної заяви, рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23.04.2020 у справі № 495/10801/18, з врахуванням ухвали про виправлення описки в даному рішенні суду від 14.12.2020, які набрали законної сили, визнано за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок АДРЕСА_1 , який в цілому складається з літера "А" - садовий будинок площею 176,34 кв.м, літера "А-1" мансарда, площею 176,34 кв.м, літера "Б" - вбиральня, площею 5,92 кв.м, літера "В" - душ, площею 5,00 кв.м, літера "Г"- господарський блок, площею 26,01 кв.м, літера "Д" - господарський блок (незавершене будівництво) - площею 33,12 кв.м, №1- огорожа, №2 - ворота, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаний садовий будинок АДРЕСА_1 , відповідно до Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №46179227 від 27.03.2019 зареєстрований за - ОСОБА_3 .
06.10.2020 Державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Білгород-Дністровської міської ради Карпеєвою Галиною Валеріївною прийнято оскаржуване рішення №54436903 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень щодо реєстрації за позивачем права власності на садовий будинок, що розташований за адресою: м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, садівниче товариство "Авангард" (район "Лиманський") будинок 1616-б, з обґрунтувань того, що, зокрема, садовий будинок за вказаною адресою зареєстровано за іншою особою.
Таким чином, предметом спору у даній справі є захист права власності, а доведення позивачем неправомірності дій та рішень відповідачів є спором про доведення права позивача на таке майно.
Зважаючи на те, що позивач у позовній заяві заявляє своє право на майно, то фактично існує спір про право на це майно.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку із відмовою відповідача у проведенні державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості за позивачем, проте, даний спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, вчиняючи оспорювану реєстраційну дію, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем.
Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.
Спір про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна та зобов'язання внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на об'єкт нерухомого майна іншою особою.
Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис про право власності на об'єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
В той же час, оскільки позивач не була заявником стосовно оскаржуваної реєстраційної дії, тобто остання була вчинена за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного запису в реєстрі, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких здійснено оспорюваний запис.
Отже, оскарження рішення/запису про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна пов'язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо об'єкта нерухомого майна з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності на об'єкт нерухомого майна.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в даній справі не є публічно-правовими, оскільки предметом такого спору є захист права власності, права володіння, користування та розпорядження нерухомим майном, тобто, має місце спір приватно-правового характеру, що в свою чергу виключає можливість його розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 23.01.2019 року у справі №817/108/16.
Приписами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, слід відмовити у відкритті провадження в даній адміністративній справі.
На підставі наведеного, керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі №300/1105/21 за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Білгород-Дністровської міської ради Карпеєвої Галини Валеріївни про скасування реєстрації права власності, рішення та зобов'язання до вчинення дій.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію цієї ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Григорук О.Б.