15 березня 2021 року Справа № 280/212/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якого просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до спеціального стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, період роботи на посаді прокурора (помічника, старшого помічника прокурора) Приазовського району Запорізької області з 13.02.1997 до 05.12.2008 (впродовж 11 років 9 місяців 21 день) та судді Приазовського районного суду Запорізької області з 08.12.2008 до 10.09.2020 (впродовж 11 років 9 місяців 3 днів), усього 23 роки 6 місяців 24 дні та зобов'язати призначити і виплатити мені щомісячно, починаючи з 11 вересня 2020 року довічно, грошове утримання судці у відставці, виходячи зі стажу 23 роки 6 місяців 24 дні, у розмірі 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки ГУ ДСА в Запорізькій області № 08- 02/1138 від 10 вересня 2020 року, що становить 56501,76 грн.
Ухвалою суду від 15.01.2021 відкрито спрощено позовне провадження в адміністративній справі №280/212/21, призначено розгляд справи в порядку письмового провадження (без виклику сторін).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 11.09.2020 вона звернулася до відповідача, через Приазовський сектор обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, із заявою за призначенням пенсії. Протоколом призначення пенсії (з посиланням на рішення 084550001567 від 15.09.2020) відповідачем на підставі ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402 призначено щомісячне довічне грошове утримання судці у відставці, що підтверджується відомостями, отриманими із особистого кабінету веб-порталуПФУ. У зазначеному протоколі вказано, що грошове утримання призначено за стажем роботи судді 11 років 9 місяці 3 дні у розмірі 50% суддівської винагороди (100896,00 гривень), що склало 50448,00 гривень. При цьому відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу для призначення щомісячного довічного грошового утримання, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, період роботи на посаді прокурора (помічника, старшого помічника прокурора) Приазовського району Запорізької області з 13.02.1997 до 05.12.2008 (11 років 9 місяців 21 день) та судді, голови Приазовського районного суду Запорізької області з 08.12.2008 до 10.09.2020 (впродовж 11 років 9 місяців 3 днів), усього 23 роки 6 місяців 24 дні. Зокрема, стаж підтверджено рішенням Вищої ради правосуддя України від 01.09.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Приазовського районного суду Запорізької області у зв'язку з поданням заяви про відставку». Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі з підстав, зазначених у позові.
Відповідач позов не визнав, 09.02.2021 надав до суду письмовий відзив (вх. №7775), в якому зазначив, що позивачці було призначено довічне грошове утримання за умовами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII та зараховано до спеціального стажу період роботи на посаді судді та голови Приазовського районного суду Запорізької області з 08.12.2008 до 10.09.2020. Стаж роботи на посаді судді загалом становить 11 років 9 місяців 3 дні. Щодо прохання позивача зарахувати до спеціального стажу періоди перебування на посаді помічника прокурора та старшого помічника прокурора з 13.02.1997 до 05.12.2008, зазначає, що при зверненні позивача ОСОБА_2 до Головного управління із заявою про призначення пенсії, нею було подано всі необхідні документи, зокрема, трудова книжка НОМЕР_2 , в якій, окрім іншого, було внесено запис про призначення на посаду помічника прокурора, а в подальшому, на посаду старшого помічника прокурора. В абзаці другому частини четвертої статгі 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах. Київському і Севастопольському міських судах. Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. При призначенні позивачу пенсії та проведенні алгоритму розрахунку, до загального стажу було враховано періоди роботи на посаді помічника і старшого помічника прокурора за період з 13.02.1997 до 05.12.2008. Посади помічника і старшого помічника прокурора статтею 15 Закону № 1697 не передбачені. Отже, згідно Закону № 1697-VІІ посади помічників прокурорів, старших помічників прокурорів зараховуються саме до вислуги років, що дає право на пенсію, проте не відносяться до спеціального стажу - стажу роботи на прокурорських посадах, оскільки не визначені статтею 15 цього Закону. А тому законних підстав для зарахування періодів роботи на зазначених посадах помічника прокурора та старшого помічника прокурора за період роботи з 13.02.1997 до 05.12.2008 (вже зарахований до загального стажу), до спеціального стажу, що дає право на щомісячне грошове утримання суддям немає. У задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено та не заперечується сторонами, що Указом Президента України «Про призначення судців» № 1037/2008 від 13.11.2008 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Приазовського районного суду Запорізької області строком на п'ять років.
Наказом голови Приазовського районного суду Запорізької області № 109 від 08.12.2008 зараховано до складу цього суду.
Постановою Верховної Ради України "Про обрання судців" № 452-VІІ від 05.09.2013 позивача призначено суддею безстроково. На підставі рішення Вищої ради правосуддя № 2527/0/15-20 від 01.09.2020, наказу в.о. голови Приазовського районного суду Запорізької області № 41 від 07.09.2020, звільнена з посади судді у відставку з 11.09.2020.
Вказані обставини підтверджуються доданими копіями наказів Приазовського районного суду Запорізької області про призначення судці, про відрахування зі штату суду та копією трудової книжки.
11.09.2020 позивач звернулась до відповідача, через Приазовський сектор обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, із заявою за призначенням пенсії.
Протоколом призначення пенсії згідно рішення 084550001567 від 15.09.2020 відповідачем на підставі ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402 призначено щомісячне довічне грошове утримання судці у відставці за стажем роботи судді 11 років 9 місяці 3 дні у розмірі 50% суддівської винагороди (100896.00 гривень), що склало 50448,00 гривень.
28.10.2020 позивач звернулась до відповідача із письмовою заявою з проханням: надати відомості який стаж зараховано як спеціальний для призначення щомісячного довічного грошового утримання; зарахувати до спеціального стажу роботи, що дає право на відставку судці та отримання щомісячного довічного грошового утримання, період роботи на посаді прокурора (помічника, старшого помічника прокурора) Приазовського району Запорізької області з 13.02.1997 до 05.12.2008 (11 років 9 місяців 21 день) та судді, голови Приазовського районного суду Запорізької області з 08.12.2008 до 10.09.2020 (11 років 9 місяців 3 днів), усього 23 роки 6 місяців 24 дні; призначити та виплатити щомісячно, починаючи з 11 вересня 2020 року довічно, грошове утримання судді у відставці, виходячи зі стажу 23 роки 6 місяців 24 дні, у розмірі 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки ГУ ДСА в Запорізькій області № 08-02/1138 від 10 вересня 2020 року, що становить 56501,76 грн.
Листом від 09.11.2020 за вих. №9987-9784/11-02/8-0800/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомлено, що підстав для збільшення розміру щомісячного довічного утримання не має.
Не погоджуючись з вказаними діями, позивач звернувся з позовом до Запорізького окружного адміністативного суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В свою чергу в п.6 частини першої статті 92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд регулюється Законом України №1402-VІІІ.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.6 ст.126 Конституції України).
Право позивача на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в належному розмірі є беззаперечним, гарантоване в силу положень статей 126,130 Конституції України, ст.142 Закону №1402-VIII, а забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Згідно ч.3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судці понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Пункт 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402, на час призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 2-р/2020 від 18.02.2020.
Абз.4 п. 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Відповідно до положень частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453 (далі - Закон № 2453), до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судці) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії судців України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453 (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачем до спеціального стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання не зараховано періоди роботи на посаді помічника і старшого помічника прокурора за період з 13.02.1997 по 05.12.2008, вказаний період зараховано до загального стажу.
Відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_2 , позивач 13.02.1997 призначена на роботу в органах прокуратури та призначена на посаду помічника прокурора Приазовського району (запис №10). 04.09.2001 призначена старшим помічником прокурора Приазовського району (запис №11). З 05.12.2008 звільнена з органів прокуратури Запорізької області у зв'язку з призначенням на посаду судді Приазовського районного суду Запорізької області (запис №12).
Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28.03.2015, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень.
Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Судом встановлено, що стаж роботи позивачки на посаді судді становить більше ніж 11 років (при достатніх 10), до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також робота на прокурорських посадах.
Отже, до загального стажу роботи позивачки, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді, роботу на прокурорських посадах.
Відповідно до роз'яснення, яке міститься в ст. 56 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII (в редакції, чинній на час роботи позивачки в органах прокуратури) під поняттям «прокурор» слід розуміти: Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники та помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних), їх перші заступники, заступники, міжрайонні прокурори, прокурори міст, районів, районів у містах та прирівняних до них спеціалізованих прокуратур, їх перші заступники і заступники, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах своєї компетенції.
Отже, час роботи на посаді помічника та страшого помічника прокурора підлягає зарахуванню до стажу роботи судді.
В аспекті спірних правовідносин суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що оскільки за змістом ст. 43 Закону №2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується час роботи саме на посадах помічника та страшого помічника прокурора.
Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, роботи на посадах помічника та старшого помічника прокурора і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
З огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, стаж роботи позивача на посаді судді, до якого, як вже було зазначено, зараховується також і робота на посадах помічника та старшого помічника прокурора (11 років 9 місяців 21 день), в свою чергу, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 56% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.
Щодо вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідача щодо не зарахування до спеціального стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання період роботи на посаді судді Приазовського районного суду Запорізької області з 08.12.2008 по 10.09.2020 впродовж 11 років 9 місяців 3 дні є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вказаний стаж вже зараховано відповідачем до спеціального стажу.
Щодо вимоги позивача про визначення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці у твердій грошовій сумі, а саме в розмірі 56501,786 грн. суд зазначає наступне.
У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Вирішуючи спір, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
На підставі викладеного суд, використовуючи власну компетенцію по здійсненню правосуддя відповідно до наданих Конституцією та законами України повноважень, зазначає, що визначення розміру пенсії в грошовому виразі виходить за межі повноважень суду на стаді що не обрахованої пенсії, відтак суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зарахувати до спеціального стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, період роботи на посаді прокурора (помічника, старшого помічника прокурора) Приазовського району Запорізької області з 13.02.1997 до 05.12.2008 (впродовж 11 років 9 місяців 21 день), у зв'язку з чим зобов'язати призначити і здійснити перерахунок, починаючи з 11 вересня 2020 року, грошове утримання судці у відставці, виходячи зі стажу 23 роки 6 місяців 24 дні, у розмірі 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки ГУ ДСА в Запорізькій області № 08- 02/1138 від 10 вересня 2020 року.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні позовних вимог в частин «довічно» слід відмовити, як передчасних.
Щодо клопотання позивача про зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення у десятиденний строк з моменту набрання законної сили, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Аналізуючи вказані нормативно-правові приписи суд дійшов висновку, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
Враховуючи характер спірних правовідносин та склад учасників справи, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження обґрунтованості побоювань позивача щодо невиконання відповідачем даного судового рішення, зокрема, не зазначення конкретних випадків невиконання відповідачем рішень судів щодо виплати заборгованості з довічного грошового утримання судді у відставці, суд вважає, що підстави для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення у справі відсутні.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
Враховуючи те, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., в порядку ч.3 ст. 139 КАС поверненню підлягає за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 420,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 243-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання здійснити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, період роботи на посаді помічника, старшого помічника прокурора Приазовського району Запорізької області з 13.02.1997 до 05.12.2008 (впродовж 11 років 9 місяців 21 день).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, період роботи на посаді прокурора (помічника, старшого помічника прокурора) Приазовського району Запорізької області з 13.02.1997 до 05.12.2008 (впродовж 11 років 9 місяців 21 день).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 і здійснити перерахунок, починаючи з 11 вересня 2020 року, щомісячного довічного грошове утримання судді у відставці, виходячи зі стажу 23 роки 6 місяців 24 дні, у розмірі 56% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки ГУ ДСА в Запорізькій області № 08- 02/1138 від 10 вересня 2020 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в 420 (чотириста двадцять) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 23.03.2021
Суддя О.О. Артоуз