16 березня 2021 року (15 год. 18 хв.)Справа № 280/8076/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Конишевої О.В.,
за участю секретаря судового засідання Туяк О.К.,
представників сторін:
позивача -Вовк Д.В.,
відповідача -Захарченко В.Ф.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926)
до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996)
про визнання протиправними та скасування рішення,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (далі - позивач) Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення № 8 від 29.10.2020 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу», прийняте відповідачем.
Ухвалою суду від 13.11.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, витребувано у відповідача оскаржуване рішення та та призначено підготовче засідання на 01.12.2020.
01.12.2020 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а в підготовчому засіданні оголошено перерву до 22.12.2020.
Протокольною Ухвалою суду від 22.12.2020 підготовче засідання відкладено на 18.01.2021.
Протокольною Ухвалою суду від 18.01.2021 підготовче засідання відкладено на 01.02.2021.
Протокольною Ухвалою від 01.02.2021 керуючись ст.52 КАС України було замінено відповідача Офіс великих платників податків ДПС на його правонаступника Східне міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платникам и податків та закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 22.02.2021.
У судовому засіданні 22.02.2021 оголошено перерву до 16.03.2021, для надання відповідачем доказів по справі.
Відповідачем вимоги суду щодо надання доказів виконані не були, тому суд розглядав справу за наявними в матеріалах справи доказами.
16.03.2021 оголошено в судовому засідання вступну та резолютивну частину рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірним рішенням контролюючим органом вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах позивача. Позивач зазначає, що підставою для прийняття спірного рішення стало твердження контролюючого органу про наявність у позивача податкового боргу. Позивач вказує на те, що відповідно до п.95.5 ст.95 Податкового кодексу України за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може стягуватись узгоджений податковий борг, що перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, за умови відсутності зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань. Разом з тим, позивач зазначає, що при винесенні спірного рішення контролюючим органом не конкретизував суму податкового боргу, підстав виникнення податкового боргу. Крім того, позивач вказував на те, що контролюючим органом не дотримано положень п.95.5 ст.95 Податкового кодексу України, оскільки відповідне рішення керівник контролюючого органу може прийняти лише у випадку відсутності зобов'язання держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, а на момент прийняття спірного рішення у позивач рахувалася переплата. З урахуванням викладеного представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що станом на момент винесення оскаржуваного рішення у позивача була наявна заборгованість по самостійно задекларованим зобов'язанням, що зумовило прийняття спірного рішення. З урахуванням викладеного у відзиві, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази та пояснення представників сторін, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням в.о. начальника Східного управління офісу Великих платників податків ДПС № 8 від 09.10.2020 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу» (надалі також - Рішення), вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах ПАТ «Запоріжжяобленерго» (надалі - Позивач) на підставі якого в банківську установу були виставлені інкасові доручення: від 30.10.2020 №2671 на суму 101184268,16 грн. часткова оплата 06.11.2020 в сумі 4 934,95 грн., №2672 на суму 101184268,16 грн. часткова оплата 06.11.2020 в сумі 54 512,98 грн. , №2673 на суму 101184268,16 грн. часткова оплата 06.11.2020 в сумі 3973748,30 грн., №2723 на суму 101184268,16 грн. часткова оплата 09.11.2020 в сумі 45240,00 грн, №2724 на суму 101184268,16 грн. часткова оплата 09.11.2020 в сумі 74939,02 грн.
Не погодившись з правомірністю прийняття спірного рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом враховане наступне.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем не спростовано, що станом на 29.10.2020 рахувалась заборгованість, що перевищує 5 мільйонів по самостійно задекларованим зобов'язанням, при цьому за 90 календарних днів, що передували винесенню спірного рішення.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (пункт 59.5 цієї статті).
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК).
Суд зазначає, що з урахуванням положень пунктів 59.1, 59.5 статті 59 та пункту 95.2 статті 95 ПК, у їх системному аналізі, у разі коли податковим органом направлено податкові вимоги/податкову вимогу щодо раніше існуючого податкового боргу, а після цього сума податкового боргу збільшилася на суму новоствореного податкового боргу, то у контролюючого органу не виникає обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму новоствореного боргу. У такому разі право на стягнення новоствореного податкового боргу у податкового органу виникає на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016 № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017, змінено механізм стягнення коштів з рахунків платника у банках.
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017, змінено механізм стягнення коштів з рахунків платника у банках.
У відповідності з нормами абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
Системний аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за таких умов: 1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати; 2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 3) платнику податків направлено податкову вимогу, з дня надіслання якої минуло не менше 60 календарних днів; 4) відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
При цьому суд звертає увагу, що відповідачем були подані пояснення від 16.03.2021, які жодним документом не були підтверджені, на вимогу суду відповідачем не було надано оскаржуваного рішення та жодного доказу, тому суд розглядає справу за наявними в матеріалах справи доказами.
Однак станом на момент подання відзиву, як зазначає відповідач, позивач має податковий борг перед бюджетом на суму 686306625,64 грн.
Доказів того, що позивачем у встановлені законом строки було сплачено самостійно визначені суми податкових зобов'язань у податкових деклараціях та уточнюючих розрахунках суду надано не було.
Зокрема у судовому засіданні позивач не заперечував проти наявності податкового боргу.
Позивачем до матеріалів справи були надані платіжні доручення за період з 24.04.2019 по 30.10.2020 щодо сплати ПДВ на загальну суму 416456157,86 грн., при цьому не надає доказів в погашення якого періоду були зараховані ці суми.
Посилання позивача з приводу того, що рішенням суду у справі №280/5799/19 (на момент розгляду даної справи воно не набрало законної сили) було стягнуто з позивача суму боргу з податку на додану вартість 436 144 504,37 грн., тому прийняття оскаржуваного рішення №8 унеможливлює його виконання, суд вважає не обгрунтованим, з огляду на те, що сама форма рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, яка затверджена Наказом Державної фіскальною службою України від 20.02.2017 №107 не передбачає визначення в ньому періодів стягнення та суми, а зазначається про стягнення усієїсуми податкового боргу, тому таке рішення податковим органом виноситься за умови наявності податкового боргу який перевищує 5 мільйонів гривень та інших умов які визначені абзацем другим пункту 95.5 статті 95 ПК України.
Як вже було встановлено судом позивач не довів суду, що відповідачем не були дотримані умови пункту 95.5 статті 95 ПК України при винесенні оскаржуваного рішення.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що при зверненні контролюючого органу до суду з вимогою про стягнення податкового боргу, обов'язково у позовній заяві повинні бути зазначені сума та період за який стягується податковий борг, а в рішенні податкового органу про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу обов'язковості зазначення періоду та суми податкового боргу не має, відповідно стягненню за таким рішенням буде підлягати залишок суми податкового боргу у разі, якщо частина суми буде стягнута за рішенням суду.
При цьому у разі, якщо залишок податкового боргу, після стягнення за рішенням суду, буде менший ніж 5 мільйонів, це не може свідчити про протиправність такого рішення, так як на момент прийняття податковим органом рішенні про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, таке рішення було прийнято з дотриманням умов які визначені пункту 95.5 статті 95 ПК України. Крім того, суд звертає увагу, що дія такого рішення не може розповсюджуватися і на податковий борг який виник після прийняття такого рішення, з огляду на те, що обставина не сплати податкового боргу протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, передують прийняттю такого рішення, а у разі подвійного стягнення податкового боргу, це буде свідчити про протиправність дій податкового органу, а надмірно сплачені суми підлягають поверненню платнику податків.
Стосовно доводів позивача про те, що спірне рішення не могло бути прийнято, у зв'язку із тим, що наявні зобов'язання держави перед позивачем щодо повернення помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, то суд такі доводи відхиляє з наступних підстав.
Так позивач стверджує, що станом на 29.10.2020 у позивача існували зобов'язання держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань з рентної плати за користування радіочастотним ресурсом у сумі 2 716,05 грн.
Відповідно до пп. 43.2 та 43.3. ст.43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.З аналізу вище наведеної норми можливо зробити висновок, що повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання можливо лише за умови відсутності податкового боргу.
Як встановлено судом, за позивачем рахується податковий борг, проти чого не заперечує і сам позивач, що свідчить про відсутність зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
Ні чим не обгрунтованим є висновок позивача, що територіальним органом Державної фіскальної служби України як центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є Офіс великих платників податків ДФС України. Відтак, Східне управління Офісу великих платників податків ДФС України має правовий статус не контролюючого органу, а структурного підрозділу такого органу, а тому в.о. керівника підрозділу не мав права виносити оскаржуване рішення.
З цього приводу суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України № 893 від 30.09.2020 року «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби згідно визначеного Кабінетом Міністрів переліку. До переліку ліквідованих територіальних органів Державної податкової служби входить і Офіс великих платників податків Державної податкової служби.
В той же час, на базі ліквідованого Офісу великих платників податків Державної податкової служби та його територіальних управлінь утворено нові управління по роботі з великими платниками податків, зокрема й Східне Міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, яке створено 30.09.2020 року, про що міститься відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( в розділі відокремлений підрозділ ЄДРПОУ 43968079)
Відповідно до п.7 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року №227, ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. ДПС та її територіальні органи є контролюючими органами (податковими органами, органами стягнення).
Відповідно до п. 1 Положення про Східне Міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 року №643,
Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Міжрегіональне управління) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - ДПС).
Міжрегіональне управління забезпечує реалізацію повноважень ДПС у взаємовідносинах з великими та іншими платниками, які перебувають на обліку в цьому управлінні, і здійснює їх податкове супроводження.
Міжрегіональне управління є правонаступником майна, прав та обов'язків Офісу великих платників податків ДПС (СДРПОУ 43141471) у відповідних сферах діяльності.
Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що Східне Міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків є територіальним органом Державної податкової служби України і відповідно до Положення про Східне Міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків є контролюючим органом за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів та інше.
Тому прийняття оскаржуваного рішення в.о. керівника Східного Міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків є цілком правомірним.З огляду на викладене вище, відповідно до норм Податкового кодексу України, були наявні наступні умови для прийняття відповідачем Рішення, а саме: позивачу була направлена податкова вимога № 1-23 від 06.01.2016, проти зазначеного факту позивач не виказав жодного заперечення; наявний податковий борг (за самостійно визначеними платником податків податковими зобов'язаннями) у сумі, що перевищує 5 мільйонів гривень; не сплачено протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати; відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.
Як вже зазначалося, у таких випадках рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи.
Вимоги щодо форми рішення, яке приймає контролюючий орган на підставі абзацу другого пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, нормами цього Кодексу не встановлені, тому відсутність у Рішенні інформації про суму податкового боргу та періоду не може бути підтвердженням його протиправності.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що прийняття Рішення було законним.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення діяв обґрунтовано таз урахуванням всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, що зумовлює висновок суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд
В задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПОУ 00130926) до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г, код ЄДРПОУ 39440996) -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 24.03.2021.
Суддя О.В. Конишева