24 березня 2021 року м. Житомир справа № 240/2307/21
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області у незарахуванні інспектору-черговому відділення поліції №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області майору поліції ОСОБА_1 до стажу роботи у поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж служби в органах податкової міліції з 10.10.1997 по 23.08.2005, що становить 07 років 10 місяців 13 днів;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області зарахувати інспектору-черговому відділення поліції №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області майору поліції ОСОБА_1 до стажу роботи у поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж служби в органах податкової міліції з 10.10.1997 по 23.08.2005, що становить 07 років 10 місяців 13 днів, видавши відповідний наказ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не враховано вислугу років у податковій міліції. Зазначив, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні" внесено зміни до Податкового кодексу України, відповідно до пункту 353.1 статті 353 якого визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової поліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
У зв'язку з цим, позивач вважає, що служба у податковій міліції має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України, а відтак, відповідач зобов'язаний зарахувати стаж роботи у податковій міліції позивача.
Ухвалою суду від 22 лютого 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Через відділ документального забезпечення суду 04.03.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що у ч. 2 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію" вказаний вичерпний перелік видів служби та періодів роботи у відповідних органах, які можуть зараховуватись поліцейським до стажу роботи в поліції, при цьому служба в податковій міліції у переліку є відсутньою. Відтак, на думку відповідача, відмова позивачу у неврахуванні стажу служби у податковій міліції є такою, що відповідає вимогам закону.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній спростовує доводи викладені у відзиві на адміністративний позов.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу №210 від 07.10.1997 призначений на посаду помічника оперуповноваженого спеціального відділу фізичного захисту УПП ДПА в Житомирській області з 10 жовтня 1997 року (а.с.5).
В подальшому, наказом ДПА України від 22.08.2005 №1447-о "Про відрядження працівників податкової міліції" 10 серпня 2005 року ОСОБА_1 звільнений з посади старшого оперуповноваженого оперативної групи Коростишівського територіального відділу головного відділу податкової міліції Житомирської ОДПІ Житомирської області та відряджений для подальшого проходження служби у розпорядження Міністерства внутрішніх справ України (а.с.6), про що також свідчить Довідка Головного управління ДФС у Житомирській області від 15.01.2021 №62/7/06-9708 (а.с.7).
19 січня 2021 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Житомирській області із заявою, в якій просив повідомити, чи зарахована йому строк проходження служби в податковій міліції до строку проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області (а.с.8).
Листом від 28.01.2021 №350/12/01-2021 відповідач повідомив позивача про те, що йому зараховано стаж служби в поліції не зараховано період проходження служби в податковій поліції (а.с.9).
На думку позивача, дії відповідача стосовно не врахування його вислуги років у податковій міліції не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно зі статтею 2 Закону №580-VIII завданням поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Частиною першою статті 59 Закону №580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до статті 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Статтею 1 Закону № 2262-ХІІ визначено види пенсійного забезпечення. Так, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до статті 19 Закону України від 04.12.1990 №509-ХІІ "Про державну податкову службу України" (чинного на час проходження служби в податковій міліції, далі - Закон №509-ХІІ) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Згідно зі статтею 24 Закону №509-ХІІ, особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органу внутрішніх справ.
Так, статтею 26 Закону №509-ХІІ визначено, що держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей.
На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію".
Статтею 27 Закону №509-ХІІ встановлено що, форми і розміри матеріального забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пенсійне забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції та оподаткування їх доходів здійснюються в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 №1716 "Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги" визначено, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу в порядку, встановленому Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114.
Встановлено поширити на осіб начальницького складу податкової міліції та курсантів Академії державної податкової служби чинність постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №426 "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань".
Установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, особам начальницького складу податкової міліції та курсантів Академії державної податкової служби крім служби та часу, передбачених зазначеною постановою, до вислуги років зараховується служба в податковій міліції (органах податкової поліції) на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, зокрема, служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України (в редакції внесених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні" від 05.07.2012 №5083-VІ змін) особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Відповідно до приписів Закону України "Про виконання та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справ судами України, Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) та практика Європейського суду з прав людини повинні використовуватися як джерела права. Дане положення спрямоване на реалізацію вищевказаної конституційної норми і норм Закону України "Про міжнародні договори та угоди".
Відтак, Конвенція є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України. При цьому на законодавчому рівні діє принцип примату норм міжнародного права у випадку, якщо вони суперечать нормам національного законодавства України.
Таким чином, норми Конвенції та практика Європейського суду з прав людини повинні застосовуватися національними судами, так само, як внутрішнє законодавство, і як норми прямої дії.
Частиною 1 статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Суд зауважив, що скарга заявника до національних органів влади щодо періоду між 1 січня та 23 червня 1999 року базувалась на спеціальних та чинних на той період часу положеннях національного законодавства. Надбавка до заробітної плати повинна була бути виплаченою відповідно до єдиної об'єктивної умови - період часу, протягом якого заявник працював вчителем. Оскільки заявником була дотримана умова 10 річного стажу, то можна сказати, що він має якщо не право, то законні сподівання на отримання зазначених коштів.
Аналізуючи наведені вище рішення Європейського суду з прав людини в розумінні п. 1 ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, майнові права позивача перебувають у безпосередній залежності від обсягу зарахованого стажу, а відтак позивач, проходячи службу в органах податкової міліції, мав сподівання на врахування даного стажу при подальшому перебуванні на службі в органах внутрішніх справ, а в подальшому - в Національній поліції України, та підтримання певного державного соціального забезпечення.
З вищевикладеного слідує, що служба в податковій міліції здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, тобто має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, тому повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію".
Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних правових норм можна дійти висновку, що стаж служби позивача в органах податкової міліції прирівнюється до стажу проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а тому відповідачем помилково не включено спірний стаж роботи до стажу служби в поліції.
В свою чергу, помилковим є твердження позивача про те, що до стажу його роботи у поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж служби в органах податкової міліції саме по 23.08.2005, оскільки відповідно до довідки Головного управління ДФС у Житомирській області від 15.01.2021 №62/7/06-9708 (а.с.7) ОСОБА_1 проходив службу в податковій міліції по 22.08.2005.
Отже, відповідачем не доведено правомірність його бездіяльності щодо не зарахування стажу роботи позивача у податковій міліції, а тому позовні вимоги щодо зарахування до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, службу в податковій міліції необхідно задовольнити.
В свою чергу, щодо вимоги позивача про видачу відповідного наказу відповідачем про зарахування стажу роботи ОСОБА_1 у податковій міліції, то вказана вимога не підлягає задоволенню, оскільки саме до дискреційних повноважень Головного управління Національної поліції в Житомирській області відноситься винесення наказів та є обов'язком саме відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не було доведено правомірність не зарахування до стажу роботи у поліції стаж роботи у податковій міліції, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Суд, вирішуючи питання щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, виходить з наступного.
Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року при розгляді справи 200/14113/18-а.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до довідки №06/21 від 15.02.2021 загальна вартість робіт/послуг професійної правничої допомоги складає 10 000,00 грн.
Так, на підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: договір від 12 лютого 201 року про надання правової допомоги (а.с.10), згідно якого розмір гонорару позивача становить 10 000,00 грн.
Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із наступного: дана справа відноситься до незначної складності; розгляд справи проведено без участі сторін; позов носить немайновий характер.
Фактично вся надана позивачу правова допомога полягала у написанні процесуального документу - позову.
Дослідивши надані документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що розмір витрат сплачених адвокату, який здійснював підготовку та складання позовної заяви у заявленому розмірі 10 000,00 грн не є співмірним із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у звітах переліком.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 1 000,00 грн.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий Бульвар, 5/37, м. Житомир, 10008. РНОКПП/ЄДРПОУ: 40108625) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо зарахування ОСОБА_1 , стажу служби в податковій міліції до стажу служби в поліції відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію".
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області здійснити перерахунок та зарахувати інспектору-черговому відділення поліції №3 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області майору поліції ОСОБА_1 до стажу роботи у поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж служби в органах податкової міліції з 10.10.1997 по 22.08.2005, відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію".
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий Бульвар, 5/37, м. Житомир, 10008, ЄДРПОУ: 40108625) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000,00 грн (одна тисяча гривень).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 24 березня 2021 року.
Суддя О.Г. Попова