просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
22 березня 2021 року м.Харків Справа № 913/55/21
Провадження №13/913/55/21
Господарський суд Луганської області у складі судді Яреська Б.В., при ссекретарі судового засідання Лещенко В.Г. розглянувши матеріали справи за позовною заявою від 27.01.2021 №427/1
Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ИРБИС» (61001, м. Харків, пров. Микитинський 24, код ЄДРПОУ 31559190)
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС» (92250, Луганська область, Білокуракинський р-н, село Лизине, вул. Пушкіна, буд. 32 В, код ЄДРПОУ 30763895)
про стягнення 42 601 грн 26 коп.
За участю:
Від позивача - не прибув
Від відповідача - не прибув
01 лютого 2021 року на адресу Господарського суду Луганської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД ИРБИС» (далі позивач) з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС» (далі відповідач), за якою просить суд, стягнути з відповідача на користь позивача: грошову заборгованість за договором поставки №ПГС 22-06/2018 від 22.06.2018 р. в сумі 37828,85 грн.; пеню в сумі 2450,68 грн.; 3% річних в сумі 612,67 грн.; суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляції 1709,06 грн. Також, стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №ПГС 22-06/2018 від 22.06.2018 р.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2021 р. позовну заяву передано на розгляд судді Яресько Б.В.
Ухвалою суду від 03.02.2021 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та повідомив сторін про призначення справи до судового розгляду по суті на 01 березня 2021 року.
26.02.2021 р. до канцелярії суду позивачем надано клопотання від 25.02.2021 р. №1004/2 про розгляд справи за відсутністю представника позивача у судовому засіданні, за яким позивач просить суд розглядати справу без присутності представника, вимоги підтримує в повному обсязі.
26.02.2021 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив від 23.02.2021 р. №38 на позовну заяву про стягнення грошової заборгованості за договором поставки, за яким просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви ТОВ "ТД ИРБИС" про стягнення зі СТОВ "ПРОГРЕС" заборгованості за договором поставки від 22.06.2018 р. №ПГС 22-06/2018 в сумі 37 8282 грн 85 коп., пені в сумі 2 450 грн 68 коп., 3% річних в сумі 612 грн 67 коп., суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляції 1 709 грн 06 коп. та сплаченого судового збору.
Відповідач посилається на те, що позивачем в порушення п.7.3 договору не застосовано заходів досудового врегулювання спору, відповідач незгодний з розрахунком пені, втрат від інфляції та 3% річних. Стосовно основного боргу, то відповідач звернувся до позивача з пропозицією укласти мирову угоду.
01.03.2021 р. в судове засідання представники сторін не прибули, в зв'язку з чим суд відклав розгляд справи на 22.03.2021 р.
10.03.2021 р. судом одержана відповідь на відзив вих. № 1196/3 від 09.03.2021 р. в якому позивач заперечує проти доводів відповідача, та зазначає, що відповідач запропонувавши мирову угоду не виконав взяте на себе зобовязання оплатити до 01.03.2021 р. суму основного боргу.
У судове засідання 22.03.2021 р. представники учасників не прибули.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
22.06.2018 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №ПГС 22-06/2018(далі за текстом - Договір), відповідно до якого, позивач зобов'язується поставити підшипники та іншу продукцію технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Згідно п. 4.2. договору відповідач був зобов'язаний оплатити товар на умовах відстрочення оплати протягом 14 календарних днів з дати фактичного отримання товару.
Відповідно до п. 5.3 договору за порушення строків оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.
Згідно п. 7.3. договору застосування позивачем до відповідача засобів досудового врегулювання спорів, передбачених ст.ст. 6-8 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим.
Договір, згідно п. 8.1. діє до 31.12.2022 р.
Згідно з видатковою накладною №135295 від 27.07.2020 р. позивачем було виконано зобов'язання з постачання товару (корпус з підшипником 822-294C CТ-AGRI 12 шт., корпус з підшипником DHU 1 Ѕ R209 FD209RB CТ-AGRI 12 шт) на суму 52828,85 грн.
05.11.2020 р. відповідачем було частково сплачено товар, поставлений за видатковою накладною в сумі 15000,00 грн. за платіжним дорученням.
Решта вартість отриманого товару в сумі 37828 грн. 85 коп. відповідачем оплачена не була.
Позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором поставки №ПГС 22-06/2018 від 22.06.2018 р. в сумі 37828,85 грн.; пеню в сумі 2450,68 грн.; 3% річних в сумі 612,67 грн.; суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляції 1709,06 грн.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи не містять доказів в підтвердження оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар у розмірі 37828 грн. 85 коп., що є предметом позову, при цьому учасниками справи не зазначено про існування таких доказів.
Приписами п. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 5.3 договору за порушення строків оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 16.08.2020 по 27.01.2021 р., дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими.
Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних та розрахунок 3 % річних за період з 16.08.2020 по 27.01.2021 р., судом встановлено правомірність та обґрунтованість нарахованих позивачем сум, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно доводів відповідача щодо недотримання позивачем засобів досудового врегулювання спорів, то право на звернення до суду закріплено ст. 55 Конституції України, та не може бути обмежено.
Відповідач посилаючись на невірний розрахунок пені, втрат від інфляції, та 3% річних не надав свій контрозрахунок, або інші докази на підтвердження своєї позиції, в зв'язку з чим суд відхиляє зазначений довод.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума сплаченого судового збору становить 2270,00грн.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 120, 176, 177, 185, 195, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", місцезнаходження: вулиця Пушкіна, будинок 32в, село Лизине, Білокуракинський район, Луганська область, 92250, ідентифікаційний код 30763895 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ирбис", місцезнаходження: провулок Микитинський, будинок 24, м. Харків, 61001, ідентифікаційний код 31559190 заборгованості за договором поставки від 22.06.2018 № ПГС 22-06/2018 в сумі 37 828 грн 85 коп., пеню в сумі 2450,68 грн.; 3% річних в сумі 612,67 грн.; суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляції 1709,06 грн., судовий збір - 2270 грн. 00 коп., наказ видати.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 24.03.2021 р.
Суддя Б.В.Яресько