печерський районний суд міста києва
Справа № 757/14208/21-к
20 березня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , перекладача Аль-Ахмад Ахмад Мохамад, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
установив:
Старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні - прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до суді із клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020000000001037 від 28.10.2020 р. за підозрою громадян Туніської Республіки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні викрадення ОСОБА_11 та незаконного позбавлення його волі, вчинення нападу на останнього з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства і вимагання коштів у ОСОБА_11 в особливо великих розмірах, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, та погрозами вбивством, організованою групою за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 187 та ч. 4 ст. 189 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що з жовтня 2020 р. ОСОБА_10 , підтримуючи спілкування з громадянином Держави Кувейт Катаі ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був обізнаний про наміри останнього придбати квартиру у м. Києві, особисті статки останнього та достатню кількість матеріальних благ. У ОСОБА_10 , який володів даною інформацією, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час виник злочинний умисел, направлений на викрадення громадянина ОСОБА_11 та незаконного позбавлення його волі, вчинення нападу на останнього з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства і вимагання коштів від ОСОБА_11 в особливо великих розмірах, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, та погрозами вбивством. З даною метою ОСОБА_10 , вчинивши сукупність дій із формування злочинного об'єднання, та, створивши умови для вчинення кримінальних правопорушень, переслідуючи корисливі мотиви наживи та мету власного збагачення, розробив злочинний план викрадення ОСОБА_11 та незаконного позбавлення його волі, вчинення нападу на останнього з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства і вимагання коштів у ОСОБА_11 в особливо великих розмірах, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, та погрозами вбивством, який в невстановленому досудовим розслідуванням місці та час довів до інших учасників організованої групи, а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 та невстановлених досудовим розслідуванням осіб, на що останні, усвідомлюючи наслідки своїх злочинних дій, добровільно надали свою згоду про участь у вчиненні даних кримінальних правопорушень у якості виконавців (співвиконавців), при цьому визначив ролі кожного із учасників організованої злочинної групи, яка діяла спільним умислом. Так, реалізовуючи спільний злочинний умисел, направлений на заволодіння майном ОСОБА_11 , поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства, та, діючи за заздалегідь розробленим планом, 05.02.2021 р. приблизно о 23 год. ОСОБА_10 зателефонував до ОСОБА_11 та домовився з ним про зустріч за адресою: АДРЕСА_1 , де останній перебував у друзів. У подальшому приблизно о 00:15 год. ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_5 , діючи спільним умислом та за заздалегідь розробленим злочинним планом, на автомобілі марки BMW 320 державний номерний знак НОМЕР_1 прибули до будинку по АДРЕСА_1 , де ОСОБА_10 знову зателефонував до ОСОБА_11 та попросив останнього, щоб той вийшов на вулицю. Того ж дня приблизно о 00:30 год., знаходячись за вказаною адресою ОСОБА_10 , побачивши на вулиці ОСОБА_11 , різко підійшов до нього та наніс йому удар в обличчя, в результаті чого ОСОБА_11 , відчувши різку біль, та, побачивши, що ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_5 направляються у його сторону, почав тікати і через декілька метрів впав. У цей час ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_5 , продовжуючи діяти спільним злочинним умислом та відповідно до розробленого злочинного плану, підійшли до ОСОБА_11 , який знаходився у лежачому положенні на землі, і, обступивши його колом, з метою подолання опору почали наносити потерпілому ОСОБА_11 удари ногами та руками по різних частинах тіла та голови, в результаті чого останній втратив свідомість. Одразу після цього ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_5 , продовжуючи діяти спільним умислом та відповідно до розробленого злочинного плану, спрямованого на заволодіння майном ОСОБА_11 в особливо великих розмірах, поєднане із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства, посадили непритомного ОСОБА_11 на заднє сидіння автомобіля марки BMW 320, державний номерний знак НОМЕР_1 та, сівши з обох сторін заднього сидіння даного автомобіля, не давали можливості останньому покинути автомобіль, утримуючи всупереч його волі, та усі разом поїхали у напрямку гаражного приміщення № НОМЕР_2 за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Кульженків, 1. Рухаючись на автомобілі дорогою до зазначеного гаражного приміщення, у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, знаходячись у автомобілі марки BMW 320 державний номерний знак НОМЕР_1 , та, продовжуючи реалізовувати свій спільний злочинний умисел, направлений на заволодіння майном ОСОБА_11 в особливо великих розмірах, поєднане із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства, діючи відповідно до розробленого плану з корисливих мотивів, утримуючи потерпілого в даному автомобілі всупереч його волі, та, вимагаючи у нього кошти, подолавши його опір шляхом заподіяння фізичних страждань, від яких потерпілий втрачав свідомість, ОСОБА_10 відібрав у ОСОБА_11 з кишені кошти в сумі 5 000 доларів США, шкіряний гаманець, вартістю близько 1 500 грн, в якому знаходилися кошти в сумі 300 доларів США та 5 000 грн, ключі від автомобіля марки Hyundai Tucson державний номерний знак НОМЕР_3 та мобільний телефон Apple iPhone 11 Pro Max ІМЕІ НОМЕР_4 , вартістю 30 000 грн. У подальшому приблизно о 02:40 год. ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_5 на виконання спільного злочинного плану, використовуючи автомобіль марки BMW 320 державний номерний знак НОМЕР_1 , привезли потерпілого ОСОБА_11 до гаражного приміщення № НОМЕР_2 за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Кульженків, 1 та, маючи злочинний умисел на заволодіння майном останнього в особливо великих розмірах, поєднане із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства, подолавши опір потерпілого та всупереч його волі, завели ОСОБА_11 до підвалу, що знаходився в даному гаражному приміщенні. Знаходячись у підвалі гаражного приміщення, ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи спільним злочинним умислом та заздалегідь розробленим планом, направленим на досягнення своєї злочинної мети, поклали потерпілого ОСОБА_11 на підлогу та заздалегідь приготовленою мотузкою зв'язали останньому ноги і, підтягнувши їх до рук, почали вимагати в нього кошти в особливо великих розмірах, при цьому утримуючи останнього всупереч його волі, та, спричиняючи йому сильного фізичного болю, наносячи удари по голові і тулубу, що супроводжувалося погрозами вбивством у разі ненадання їм коштів, прикладаючи при цьому запалені цигарки до оголених частин тіла та статевого органу потерпілого. Не витримавши тортур, та, сприймаючи погрози вбивством за реальність, ОСОБА_11 повідомив ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 та невстановленій досудовим розслідуванням особі про те, що за адресою його місця проживання, а саме: у коридорі квартири АДРЕСА_2 висить його куртка, у якій знаходяться кошти в сумі 40 000 доларів США, а ключі від даної квартири знаходяться у автомобілі марки Hyundai Tucson державний номерний знак НОМЕР_3 , який припаркований біля будинку по вул. Тростянецька, 8 в м. Києві. Одразу після того ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, направленого на заволодіння майном ОСОБА_11 в особливо великих розмірах, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства, з метою досягнення злочинного корисливого мотиву, діючи відповідно до відведених їм ролей та відповідно до вказівок ОСОБА_10 , використовуючи автомобіль марки BMW 320 державний номерний знак НОМЕР_1 , приїхали за адресою м. Київ, вул. Тростянецька, 8, де у невстановлений досудовим розслідуванням час заздалегідь відібраним у потерпілого ключем відкрили автомобіль марки Hyundai Tucson державний номерний знак НОМЕР_3 та взяли ключі від квартири АДРЕСА_2 , а ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та невстановлена досудовим розслідуванням особа в цей час знаходилися у підвалі гаражного приміщення та продовжували незаконно утримувати ОСОБА_11 всупереч його волі. Після цього ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , діючи спільним умислом відповідно до відведених їм ролей та відповідно до вказівок ОСОБА_10 , використовуючи автомобіль марки BMW 320 державний номерний знак НОМЕР_1 , приїхали за адресою: бул. Дружби Народів, 3-Б в м. Києві та, використовуючи ключі, близько 08:00 год. проникли до квартири АДРЕСА_2 , де заволоділи коштами потерпілого ОСОБА_11 в сумі 40 000 доларів США, мобільним телефоном Apple iPhone 6S ІМЕІ НОМЕР_5 , після чого повернулися до гаражного приміщення № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 . Після цього учасники організованої групи у невстановлений досудовим розслідуванням час посадили потерпілого ОСОБА_11 до заздалегідь приготовленого автомобіля марки AUDI державний номерний знак НОМЕР_6 та приблизно о 10:00 год. 06.02.2021 р. привезли останнього неподалік будинку по бул. Дружби Народів, 3-Б в м. Києві, де, повернувши йому ключі від автомобіля марки Hyundai Tucson державний номерний знак НОМЕР_3 та квартири АДРЕСА_2 , висадили його і поїхали у невідомому напрямку. Піднявшись до зазначеної квартири, ОСОБА_11 виявив, що у куртці, яка висіла у коридорі, відсутні кошти в сумі 40 000 доларів США і мобільний телефон Apple iPhone 6S ІМЕІ НОМЕР_5 , який також знаходився у вказаній квартирі. У подальшому ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_5 та невстановлена досудовим розслідуванням особа, розділивши майно та грошові кошти ОСОБА_11 в сумі 5 000 грн та 45 300 доларів США, що на час вчинення кримінальних правопорушень за курсом НБУ становило 1 259 340 грн, між собою, розпорядилися ними на власний розсуд, заподіявши ОСОБА_11 матеріальної шкоди у особливо великих розмірах на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
У вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 187 та ч. 4 ст. 189 КК Українипідозрюються уродженці та громадяни Туніської Республіки: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаючий на території України за адресою: АДРЕСА_4 згідно посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_7 від 31.07.2020 р., дійсна до 29.07.2021 р., тимчасово не працюючий, раніше не судимий, притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 185 КК України; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий на території України за адресою: АДРЕСА_5 згідно посвідки на тимчасове проживання серії НОМЕР_8 , тимчасово не працюючий, раніше судимий за ч. 2 ст. 345 КК України та притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 296 КК України; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючий на території України за адресою: АДРЕСА_6 згідно посвідки на тимчасове проживання серії НОМЕР_9 , тимчасово не працюючий, раніше судимий за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України та притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 296 КК України; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий на території України за адресою: АДРЕСА_7 згідно посвідки на тимчасове проживання, ійсна до 07.08.2021 р.,тимчасово не працюючий, раніше не судимий.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити.
У судовому засіданні підозрюваний, його захисник просили обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання, вислухавши учасників провадження, допитавши свідка ОСОБА_16 , за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступних висновків.
19.03.2021 р. громадянину Туніської Республіки ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 187 та ч. 4 ст. 189 КК України.
Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Слідчий суддя, суд згідно частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, враховуючи, що відповідно до частини п'ятої статті 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, приймає до уваги, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення і характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Слідчий суддя, перевіряючи обґрунтованість підозри, вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджуються долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме: показаннями потерпілого ОСОБА_11 , який повідомив про обставини вчинення кримінальних правопорушень; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілому ОСОБА_11 , який впізнав ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , як осіб, які вчинили відносно нього кримінальні правопорушення; протоколом огляду речей (відеозапису) за участі потерпілого ОСОБА_11 , який підтвердив на відео осіб, що били його та силоміць всупереч його волі садили до автомобіля; протоколами огляду речей, а саме: електронної інформації щодо фіксації камерами системи відеоспостереження міста Києва, якими встановлено, що автомобілі BMW 320 державний номерний знак НОМЕР_1 та AUDI державний номерний знак НОМЕР_6 , якими користуються підозрювані, перебували в місцях вчинення злочину у зазначений потерпілим день та час; протоколом огляду DVD-R диску, на який записано технічну інформацію, вилучені в оператора мобільного зв'язку щодо абонентського номеру, який використовував ОСОБА_5 для зв'язку в період підготовки та вчинення злочину; протоколом проведеного обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , в ході якого серед іншого вилучено мобільний телефон із сім-картками ОСОБА_5 та копію документа потерпілого ОСОБА_11 ; висновком судово-медичного експерта, яким встановлено кількість, характер та тяжкість тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілому ОСОБА_11 ; речовими доказами та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Слідчий суддя, приймаючи рішення, виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні, та доданих матеріалах, та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінальних правопорушень, а тільки на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних зобов'язаний визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною і достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, тому, з огляду на наведені у клопотанні дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, інкримінованих йому стороною обвинувачення. Представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певними злочинами, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства», рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»), отже на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України.
Згідно статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Згідно статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зав'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Слідчий суддя, вирішуючи питання про застосування до підозрюваного запобіжний захід, враховує не тільки положення, які передбачені КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, за якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо тільки у передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, втім ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення і утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний у світлі обставин справи і, зокрема, біографії і характеристики особи, про яку йдеться. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав, з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню у справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мамедова проти Росії» посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини, є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів і що потребує позбавлення волі, не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину. Враховуючи, що відповідно до частини п'ятої статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення і характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість злочинів, їх характер, дані, які характеризують підозрюваного, його вік, стан здоров'я, сімейний стан та враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, приходить висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді дійти висновку про наявність ризиків, які наведені вище, а для їх запобігання вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу. Застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, і, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, враховуючи підстави і обставини, передбачені статтями 177, 178 КПК України, з урахуванням пункту 1 частини четвертої статті 183 КПК України не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись статтею 29 Конституції України, статтями 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя
ухвалив:
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Туніської Республіки, проживає на території України за адресою: АДРЕСА_7 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 08.05.2021 р., включно, в межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 12020000000001037 від 28.10.2020 р., без визначення розміру застави.
Взяти ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту в залі суду.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1