ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 31/11128.04.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект», м. Дніпропетровськ
До Головного комерційного управління Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця», м. Київ
Про стягнення 28 708 грн.
Суддя Качан Н.І.
Представники:
Від позивача Винокуров В.Ю. -пред. по довір.
Від відповідача Ґудзь В.М. -пред. по довір.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вартості втраченого вантажу на суму 28 708 грн., посилаючись на порушення відповідачем, як перевізником, умов щодо схоронності вантажу під час перевезення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 05-5-31/32194 від 19.11.2009р. позовні матеріали повернуті без розгляду на підставі п.п. 3, 4, 10 ст. 63 ГПК України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2010р. апеляційну скаргу задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва № 05-5-31/32194 від 19.11.2009р. скасовано, а матеріали позовної заяви повернуто для розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2010р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 18.03.2010р.
Представником позивача 18.03.2010р. через канцелярію суду було подано заяву про уточнення позовних вимог, виходячи із зміни курсу долару США.
В судовому засіданні 18.03.2010р. було оголошено перерву до 15.04.2010р., відповідно до ст. 77 ГПК України. В судовому засіданні 15.04.2010р. було оголошено перерву до 28.04.2010р., відповідно до ст. 77 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та надав суду відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи. У відзиві відповідач заперечував аргументи позивача і посилаючись на проведене службове розслідування та аналіз зібраних доказів вважає доведеною вину вантажовідправника .
Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -
27 жовтня 2008 року позивачем зі станції Обвідна Придніпровської залізничної дороги за залізничною накладною № 45165765 у вагоні № 24399917 було відправлено на адресу отримувача -Товариства з обмеженою відповідальністю «АлемАвтоКазахстан»зі станцією призначення «КЗХ Алмати 1 Казахський з.д. Тупик 531 Товариства з обмеженою відповідальністю «СВХ -Термінал»вантаж: «батареї водяні акумуляторні електричні»на піддонах кількістю місць «34»за масою брутто 46040 кг та масою нетто -45360 кг».
Дана поставка була здійснена відповідачем у відповідності до умов Контракту № АКБ -1508 від 29.09.2008р., укладеного між позивачем та Товариства з обмеженою відповідальністю «АлемАвтоКазахстан»(отримувач вантажу).
Згідно рахунку № 1508-7 від 22.10.2008р. до складу вантажу входили: батареї акумуляторні свинцеві стартерні 6СТ-60А(о) WESTA у кількості 1344 штук та кількістю місць 16 піддонів ціною 43,10 долара США на суму 57926,40 доларів США; батареї акумуляторні свинцеві стартерні 6СТ-190А3(4) ИСТОК»у кількості 504 штуки та кількістю місць 18 піддонів ціною 131,30 доларів США на суму 66175,20 доларів США.
Загальна вартість поставки склала 124 101,60 доларів США, а з урахуваннях 1% скидки -122 860,58 доларів США.
Вищезгаданий вантаж було відправлено за запірно-пломбувальними пристроями «Варта-Універсал М»№№ 8163305, 8163306, 8163307 та 8163308.
При отриманні вантажу (батарей), одержувачем якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «АлемАвтоКазахстан», було встановлено факт заміни двох запірно-пломбувальних пристроїв «Варта-Універсал М»№№ 8163307 та 8163308 на дві свинцеві пломби з відтиском «ст. Аксарайська -2 Прив ж.д. В-577» кожна, а також факт нестачі -відсутності одного місця (піддона) батарей акумуляторних свинцевих стартерних 6СТ-60А(о) WESTA у кількості 84 штуки.
Факт заміни двох запірно-пломбувальних пристроїв, а також нестачі вантажу було зафіксовано в Комерційному акті № 665651/144 від 10.10.2008р., який долучено до матеріалів справи.
При отриманні вантажу по кількості приймав участь експерт Торгово-промислової палати міста Алмати, який склав Акт експертизи № 4484 від 10.11.2008р. в присутності представників вантажоотримувача та залізничної станції призначення.
Таким чином, втрата вантажу, яка відбулася в період перевезення вантажу з моменту здачі вантажовідправнику на станції відправлення до моменту видачі вантажу вантажоотримувачу на станції призначення, на думку позивачу, покладає вину за нестачу на перевізника.
05.03.2009р. позивачем на адресу відповідача була направлена Претензія № 041 з вимогою виплатити позивачу вартість вантажу, якого не вистачає.
Відповідачем була відхилена вимога позивача з посиланням на ту обставину, що вагони з вантажем позивача прибули на станцію призначення з запірно-пломбувальними пристроями «Варта-Універсал М»№№ 8163305 та 8163306.
Не погоджуючись з відповіддю на претензією, наданою відповідачем, позивач звернувся до суду за захистом з вимогою стягнути на його користь з відповідача вартість втраченого вантажу у розмірі 28 708 грн.
Розрахунок вартості втраченого вантажу позивачем здійснено з урахуванням наступного: втрачено батареї акумуляторні свинцеві стартерні 6СТ-60А(о) WESTA у кількості 84 штуки за ціною 42,67 доларів США за штуку (з урахуванням 1% скидки 43,10 -0,43) у сумі еквівалентній 3 584,28 доларів США (84 шт. х 42,67 доларів США) за офіційним курсом НБУ на день задоволення даного позову, сума якого на день його пред'явлення складає 28 708,00 грн., що еквівалентно 3 584,28 доларам США за офіційним курсом НБУ 8,01 дол/грн.
Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Ст. 920 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Ст. 924 ЦК України встановлює, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт»законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Згідно зі ст. 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Ч. 1 ст. 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Ст. 113 Статуту залізниць України встановлює, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Ст. 114 Статуту залізниць України визначає, що Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.
За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі за уточнених розрахунком позивача у розмірі 18 709,94 грн. (3584,28 доларів США х 5,22), виходячи з курсу долара США на день відвантаження вантажу -27.10.2008 р., який становив 5,22 дол/грн.
Враховуючи те, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України).
Керуючись ч. 1 та 5 ст. 306 ГК України, ст.ст. 908, 920, 924 ЦК України, Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Контрактом сторін, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Головного комерційного управління Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»(03680, МСП, м. Київ-150, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 00034045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомплект»(49005, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 5, код ЄДРПОУ 32804524), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, вартість втраченого вантажу у сумі 18 709 (вісімнадцять тисяч сімсот дев'ять) грн. 94 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 187 (сто вісімдесят сім) грн. 10 коп. та витрати по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання .
Суддя Н. І. Качан
Дата підписання рішення 12 травня 2010 року.