ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/13312.05.10
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гепард»
ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «НАЛІСА ПЛЮС»
Простягнення 25 917,24 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судовому засіданні брали участь:
від позивача: Волохач В.І. -дов. № б/н від 01.09.08 р.
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гепард»до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЛІСА ПЛЮС»про стягнення 24 992,52 грн. основного боргу та 924,72 грн. грн. інфляційних нарахувань за період з вересня до грудня 2009 року, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 1901/09 від 19.01.09 р., щодо оплати за отриманий товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.10 р. було порушено провадження у справі № 37/133, розгляд справи призначено на 12.05.10 р.
У судовому засіданні 12.05.10 р. представник позивача надав суду документи на виконання ухвали від 25.03.10 р. та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких додані до позовної заяви, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 12.05.10 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимог ухвали від 25.03.10 р. у даній справі не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Зокрема, відповідно до повідомлення відділення поштового зв'язку, адресат вибув.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що представник позивача не заперечує проти вирішення справи без участі представника відповідача, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гепард»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАЛІСА ПЛЮС»(покупець) був укладений договір поставки № 1901/09 від 19.01.09 р., відповідно до умов якого продавець протягом строку дії цього договору зобов'язується за замовленнями покупця, за умови їх підтвердження, поставляти та передавати через мережу АЗС у власність (господарське відання) покупця смарт-картки та нафтопродукти (товар) в асортименті: дизельне пальне, ДП-Євро, неетильовані бензини Аі98-Super, Ai98, Ai95, A-95 Premium, A-92 та А-76, належної якості (підтвердженої сертифікатом якості), Газ-пропан, Газ-метан, що відповідає державним стандартам, в кількості визначеній відповідно до накладних, які є невід'ємними частинами цього договору, надавати послуги (мийки, СТО, шиномонтажу), визначені в актах виконаних робіт, які є невід'ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язується приймати товар та/або послуги на АЗС та оплачувати його/їх на умовах цього договору.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
У відповідності до частин 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з пунктом 5.3. договору поставки № 1901/09 від 19.01.09 р., перехід права власності на товар та ризику випадкової загибелі (псування) відбувається в момент передачі товару уповноваженому представнику покупця.
Позивач на виконання умов вищевказаного договору поставки за накладними № 20955 від 30.06.09 р. на суму 79,20 грн., № 18727 від 31.05.09 р. на суму 24 921,63 грн., № 16157 від 30.04.09 р. на суму 9 431,60 грн., № 12033 від 31.03.09 р. на суму 3 924,20 грн., № 7336 від 28.02.09 р. на суму 5 282,98 грн., № 3592 від 31.01.09 р. на суму 1 352,92 грн. та № 1455 від 26.01.09 р. на суму 80,00 грн. передав відповідачу товар, а відповідач його прийняв, про що свідчать видані Товариством з обмеженою відповідальністю «НАЛІСА ПЛЮС»довіреності ЯПП № 219560 від 28.03.09 р., ЯПП № 219596 від 26.02.09 р., ЯПП № 219586 від 28.01.09 р. на отримання товарно-матеріальних цінностей та підписи представників відповідача на вищезазначених накладних, засвідчені печатками ТОВ «НАЛІСА ПЛЮС». Загальна вартість поставки становила 45 072,52 грн.
Відповідно до п. п. 7.1. та 7.2. договору поставки № 1901/09 від 19.01.09 р., покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість поставленого товару в строк, зазначений в рахунку-фактурі, на умовах 100 % попередньої оплати; оплата здійснюється в національній валюті України, шляхом сплати на банківський рахунок продавця.
Позивач пояснив суду, що поставляв товар відповідачу за вищевказаними накладними без попередньої оплати, проте розрахунок за отриманий товар ТОВ «НАЛІСА ПЛЮС»здійснило частково на суму 20 080,00 грн., що підтверджується довідкою відділення «Київська регіональна дирекція»ВАТ ВТБ Банк (вихідний № 4912/100-08-2 від 11.12.09 р.
У зв'язку з вищенаведеним, у відповідача виникла заборгованість у сумі 24 992,52 грн., про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.09 р. до 31.08.09 р., підписаний та скріплений печатками сторін.
ТОВ «НАЛІСА ПЛЮС»направило ТОВ «Гепард»лист (вихідний № 070509 від 07.05.09 р.), в якому просило надати відстрочку платежу до 22.05.09 р. та гарантувало сплату заборгованості, однак, станом на день звернення позивача з даним позовом до суду свої зобов'язання не виконало.
За таких обставин ТОВ «Гепард»звернулось до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення 24 992,52 грн. основного боргу та 924,72 грн. інфляційних нарахувань за період з вересня до грудня 2009 року, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару за договором поставки № 1901/09 від 19.01.09 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, тоді як відповідач за цей товар розрахунок здійснив не в повному обсязі.
Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов ТОВ «Гепард»щодо стягнення з ТОВ «НАЛІСА ПЛЮС»основного боргу за договором поставки № 1901/09 від 19.01.09 р. у розмірі 24 992,52 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
ТОВ «Гепард»просить суд також стягнути з відповідача 924,72 грн. інфляційних нарахувань за період з вересня до грудня 2009 р., у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
При дослідженні наданого позивачем розрахунку інфляційного нарахування Господарським судом міста Києва було виявлено арифметичну помилку, у зв'язку з чим судом виконано власний розрахунок цієї вимоги.
24 992,52 грн. (сума основного боргу) х (100,8 % (індекс інфляції за вересень 2009 р.) х 100,9 % (індекс інфляції за жовтень 2009 р.) х 101,1 % (індекс інфляції за листопад 2009 р.) х 100,9 % (індекс інфляції за грудень 2009 р.)) / 100 -24 992,52 грн. (сума основного боргу) = 937,57 грн. (інфляційне нарахування)
Таким чином, при розрахунку судом інфляційного нарахування, яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за порушення грошового зобов'язання, було встановлено, що стягненню підлягає інфляційне нарахування у розмірі більшому, ніж заявлено позивачем.
Проте, оскільки господарський суд при прийнятті рішення обмежений розміром заявлених позовних вимог, то за таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляційне нарахування в сумі 924,72 грн., тобто -в межах заявлених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, позов ТОВ «Гепард»до ТОВ «НАЛІСА ПЛЮС»підлягає задоволенню повністю.
Витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються відповідача.
При подачі даного позову ТОВ «Гепард»було сплачено витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до платіжного доручення № 3652 від 19.01.10 р. в сумі 238,00 грн., тоді як, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 825 від 05.08.2009 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», яка вступила в законну силу з 13.08.2009 року, передбачено, що розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов'язаних з розглядом господарських справ, для всіх позивачів складає 236,00 гривень.
За таких обставин зайво сплачені витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 2,00 грн. підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 614, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАЛІСА ПЛЮС»(04077, м. Київ, вул. Дніпроводська, 1, код ЄДРПОУ 35962947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гепард»(03058, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 30, код ЄДРПОУ 31455586) 24 992 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 52 коп. основного боргу, 924 (дев'ятсот двадцять чотири) грн. 72 коп. інфляційних нарахувань, 259 (двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 17 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Гепард»(03058, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 30, код ЄДРПОУ 31455586) з Державного бюджету України витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 2 (дві) грн. 00 коп., що перераховані платіжним дорученням № 3652 від 19.01.10 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачені.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Гавриловська І.О.