ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 16/15529.04.10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Лайн»
Про визнання правочину частково недійсним
Суддя Ярмак О.М.
Представники:
від позивача Круглов С.С. за дов.
від відповідачів Бондарчук В.С. за дов.
27.04.10р. в судовому засіданні оголошувалась перерва на підставі ст. 75 ГПК України.
Пред'явлені вимоги про визнання недійсними пункту 6.1., пункту 6.3. (перший), пункту 6.3. (другий) та підпунктів 6.3.1., 6.3.2. договору № 14/02 про надання послуг від 05.03.2008 р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорювані пункти договору суперечить Інструкції № П-7, а також п. 6 ст. 269 ГК України.
Відповідач позов не визнає, вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають, свої заперечення виклав у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
05.03.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 14/02 про надання послуг , відповідно до якого відповідач (виконавець за договором) зобов'язався передати у власність позивачу (замовнику за договором) килимове покриття та килими, згідно специфікації № 1 в термін, що становить 95 банківських днів з дати погодження дизайну з фабрикою - виробником, а замовник прийняти вказаний товар та здійснити своєчасну оплату за нього на умовах даного договору.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що у випадку наявності претензій по якості товару, а саме виявлення прихованих недоліків, останній не підлягає використанню або вчиненню інших дій (наприклад, розкрою) до взаємного врегулювання питань, про що складається двосторонній акт в термін 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання замовником товару зі складу виконавця.
Пункт 6.3. (перший) - за умови відсутності в встановлений п.6.1. термін подачі претензії по якості товару від замовника, товар вважається прийнятим на умовах цього договору та не підлягає поверненню або обміну.
Пункт 6.3. (другий) претензії по якості товару не приймаються до розгляду у випадках, якщо:
6.3.1. Товар почав використовуватись замовником до взаємного урегулювання питань.
6.3.2. При прийманні товару замовник, який згідно п.5.1. не перевірив асортимент, кількість та якість товару.
Позивач посилаючись на ст.. 202, 203, 215 , 217 ЦК України, ст.. 269 ГК України та Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо -технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7 просить визнати вказані пункти договору недійсними.
Дослідивши наявні в матеріалах справи та надані в судових засіданнях докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог виходячи з наступного.
У статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю»затверджена постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966, № П-7 і застовується у випадках, коли стандартами, технічними умовами чи іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання за якістю чи комплектністю.
В п. 1. Інструкції № П-7 зазначено, що в договорах поставки можуть бути передбачені особливості приймання відповідних видів продукції та товарів.
Інструкція не містить істотних умов договору постачання, а також іншого договору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. В даному випадку це стосувалось позивача, котрий мав довести суду , що пункти договору не відповідають вимогам закону.
Таких доказів суду позивач не надав.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Доказів порушення відповідачем прав позивача суду не надано.
Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки судом не встановлено обставин пов'язаних з недійсністю пунктів договору.
Відповідно до ст..49 ГПК України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України,-
В позові відмовити повністю.
Суддя О.М.Ярмак
Рішення підписане 13.05.2010р.