ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 48/18828.04.10
За позовом Приватного підприємства «Агросервіс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Садагроінвест»
про стягнення 44 126,42 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Представники сторін:
позивача: Майбороз Р.М.
відповідача: не з'явився
Приватне підприємство «Агросервіс»(надалі -ПП «Агросервіс») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Садагроінвест»(надалі -ТОВ «Садагроінвест») про стягнення 44 126,42 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору купівлі-продажу №05/06-01 від 05.06.2008 р. позивач передав у власність відповідача засоби захисту рослин (далі -товар), а відповідач за отриманий товар не розрахувався, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість у розмірі 32 496,72 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 931,66 грн., 3% річних у розмірі 1 615,92 грн. та інфляційні у розмірі 6 082,12 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2010 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 14.04.2010 р.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.04.2010 р. розгляд справи відкладено до 28.04.2010 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача.
В судове засідання 28.04.2010 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 29.03.2010 р. виконав, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 28.04.2010 р. не з'явився, вимоги ухвали суду від 29.03.2010 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується відмітками на звороті ухвал суду від 29.03.2010 р. та 14.04.2010 р., які були направлені за адресою вказаною в позовній заяві та підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців №235092 від 21.04.2010 р., а також повідомленням про вручення поштового відправлення №09023139 від 07.04.2010 р.
Відповідно до абзацу 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач належним чином повідомлявся, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
05.06.2008 р. між ПП «Агросервіс»(продавець) та ТОВ «Садагроінвест»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу №05/06-01 (надалі -"Договір").
Відповідно до п. 1.1 Договору продавець передає, а покупець отримує та оплачує товари в кількості, асортименті та по цінам, вказаних в накладних, рахунках, чеках або інших документах, які є невід'ємною частиною договору
Згідно додатку №1 до Договору сторони погодили асортимент, кількість та ціну товару.
Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 Договору покупець зобов'язався здійснити оплату шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок продавця вартості товару протягом тридцяти календарних днів з моменту поставки товару. Розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
05.06.2008 р. позивач згідно видаткової накладної №РН-0000162 передав, а відповідач в особі Припути Віктора Григоровича, що діяв на підставі довіреності ЯОД №486935 від 05.06.2008 р., прийняв товар на загальну суму 32 496,72 грн.
Заборгованість відповідача у розмірі 32 496,72 грн. підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний сторонами станом на 01.12.2008 р.
Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням позивачем грошового зобов'язання по оплаті переданого товару за накладною №РН-0000162 від 05.06.2008 р.
Договір є договором купівлі-продажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріалами справи підтверджується передача товару відповідачу згідно Договору на загальну суму 32 496,72 грн., зазначена обставина не спростована відповідачем.
Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням дати складання видаткової накладної та враховуючи приписи п. 2.3 Договору, грошове зобов'язання по оплаті відповідачем вартості отриманих товарів наступило через 30 календарних днів з моменту отримання поставки товару.
Відповідач в порушення свого зобов'язання оплату за поставлений товар у встановлений Договором строк не здійснив, та станом на день винесення рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем становить 32 496,72 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
ТОВ «Садагроінвест»обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Заборгованість у розмірі 32 496,72 грн. відповідачем не спростовано та підтверджується матеріалами справи, а тому суд вважає позовні вимоги ПП «Агросервіс»обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 931,66 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 06.07.2008 р. по 06.01.2009 р.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно п. 3.2 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні пеню, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочки його виконання.
Позивач розраховує пеню за період з 06.07.2008 р. по 06.01.2009 р. за подвійною обліковою ставкою Національного банку України за прострочення по оплаті 32 496,72 грн., проте суд здійснює перерахунок, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом встановлено, що ПП «Агросервіс»здійснило поставку товару 05.06.2008 р. Відповідно до п. 2.3 Договору грошове зобов'язання мало бути виконане протягом тридцяти календарних днів, а саме до 04.07.2008 р. (включно).
Враховуючи викладене правомірним є нарахування пені з 05.07.2008 р. (дня наступного за днем, коли зобов'язання мало бути виконано) по 04.01.2009 р. (шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано) за прострочення по оплаті 32 496,72 грн. Відтак, правомірним є стягнення пені за період з 06.07.2008 р. (визначений позивачем початок періоду нарахування пені) по 04.01.2009 р. (встановлений судом момент припинення нарахування пені) а тому за перерахунком суду розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у визначений судом складає 3 899,61 грн. В іншій частині -32,05 грн. пеня нарахована безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 615,92 грн. у період з 06.07.2008 р. по 03.03.2010 р. та інфляційні у розмірі 6 082,12 грн. у період з 06.07.2008 р. по 28.02.2010 р.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 1 615,92 грн. та інфляційних у розмірі 6 082,12 грн.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Садагроінвест»на користь ПП «Агросервіс»заборгованості у розмірі 32 496,72 грн., пені у розмірі 3 899,61 грн., інфляційних у розмірі 6 082,12 грн. та 3% річних у розмірі 1 615,92 грн.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Агросервіс»задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Садагроінвест»(02152, м. Київ, проспект Тичини, 20; ідентифікаційний код 35012470) на користь Приватного підприємства «Агросервіс»(62416, Харківська область, Харківський район, с. Пісочин, вул. Підлісна, 1-А, кв. 14; ідентифікаційний код 32367889) заборгованість у розмірі 32 496 (тридцять дві тисячі чотириста дев'яносто шість) грн. 72 коп., пеню у розмірі 3 899 (три тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 61 коп., 3% річних у розмірі 1 615 (одна тисяча шістсот п'ятнадцять) грн. 92 коп., інфляційні у розмірі 6 082 (шість тисяч вісімдесят дві) грн. 12 коп., державне мито у розмірі 441 (чотириста сорок одна) грн. 60 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 235 (двісті тридцять п'ять) грн. 82 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 Господарського кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Р.В. Бойко
Повний текст рішення підписано 11.05.2010 р.